Ухвала суду № 31983511, 11.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 р.Справа № 818/928/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.04.2013р. по справі № 818/928/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮПІТЕР 9 АГРОСЕРВІС"

до Сумської митниці , Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс", звернувся до суду з адміністративним позовом до Сумської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області про визнання протиправними та скасування рішень Сумської митниці про визначення коду товару № КТ-80500003-0073-2012 від 13.09.2012р. та про коригування митної вартості товарів №805130000/2012/000804/1 від 24.10.2012р., а також визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 805130000/2012/00433 від 19.10.2012р., №805130000/2/00438 від 24.10.2012р., стягнення з державного бюджету на користь позивача надмірно сплачених платежів, а саме - ПДВ в сумі 38208,34грн. та мита в сумі 49716,46грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01.04.2013 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс" - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Сумської митниці про визначення коду товару №КТ-805000003-0073-2012 від 13.09.2012 року та про коригування митної вартості товарів №805130000/2012/000804/1 від 24.10.2012року, а також картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №805130000/2012/00433 від 19.10.2012року, №805130000/2/00438 від 24.10.2012року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс" (40000, м. Суми, вул. Курська, буд. 147, оф. 6, код ЄДРПОУ 38137023) надмірно сплачені платежі, а саме: податок на додану вартість в сумі 38208,34грн. (тридцять вісім тисяч двісті вісім грн. 34коп.) та мито в сумі 49716,46грн. (сорок дев'ять тисяч сімсот шістнадцять грн. 46коп.).

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, вважаючи, що при прийнятті рішення судом надано неправильну правову оцінку обставинам у справі, необ'єктивно та не всебічно їх досліджено, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого судового рішення, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 травня 2012 року ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» уклало з John Deere International GmbH (Швейцарія) зовнішньоекономічний контракт №JD-J9-UA-2012 щодо поставки сільськогосподарської техніки, запасних частин та іншої продукції, асортимент, кількість, ціни та умови поставки яких визначаються в інвойсах та додатках до контракту на кожну партію товару (а.с.58-67).

На виконання умов зазначеного контракту 30 серпня 2012 року John Deere International GmbH (Швейцарія) відвантажило сільгосптехніку, а саме посівний комплекс у складі пневматичної сівалки та пневмопричепу для насіння вартістю 122518,87 долл.США.

З метою митного оформлення вказаної техніки 5 вересня 2012 року ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» подало до Сумської митниці вантажну митну декларацію №805130000/2012/011019 разом з товаросупровідною та іншою документацією, необхідною для митного оформлення товару.

Графа 44 ВМД містила перелік документів, наданих декларантом для митного оформлення вантажу, а саме:

- оригінали зовнішньоекономічного контракту №JD-J9-UA-2012 від 18.05.2012р., додаткової угоди №1 від 21.08.2012р.;

- оригінал інвойсу №719786 від 29.08.2012р.;

- транспортні накладні №08/0798 та №08/0799 від 30.08.2012р.;

- рішення органу із сертифікації №1566 від 31.08.2012р.;

- страховий сертифікат №2708577000659 від 28.08.2012р.

Сумська митниця не погодилася із кодом товару, визначеним декларантом як на посівний комплекс в розібраному стані, та рішенням про визначення коду товару №КТ-805000003-0073-2012 від 13.09.2012р. визначила коди на кожну складову агрегату, тобто окремо на сівалку та пневмопричіп (а.с.15).

Карткою відмови за №805130000/2012/00433 від 19.10.2012р. ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» відмовлено у митному оформленні поданої вантажної митної декларації (а.с.17).

23 жовтня 2012 року до Сумської митниці подано ВМД №805130000/2012/013513 із зазначенням кодів товарів, визначених митним органом (а.с.87-89).

Проте, Сумська митниця не визнала заявлену митну вартість товарів, визначену декларантом із застосуванням основного методу, а саме за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та Рішенням №805130000/2012/000804/1 від 24.10.2012р. скоригувала митну вартість товарів, застосувавши другорядний метод визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів (а.с.16).

Згідно з п.33 вказаного Рішення основний метод не застосовувався тому, що використані декларантом відомості не є об'єктивними та достатньо підтвердженими документально. Митним органом з декларантом проведена консультація, підстави узгоджено. Декларантом не надані запитані додаткові документи. Використано другорядний метод визначення митної вартості: за ціною договору щодо ідентичних товарів. Підстави для визначення митної вартості: цінова інформація щодо імпортних операцій САІС Держмитслужби України, ВМД №403020000/2012/700524 від 18.10.2012р., №403020000/2012/700525 від 18.10.2012р.

Карткою відмови №805130000/2012/00438 від 24.10.2012р. ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» знову відмовлено у митному оформленні поданої вантажної митної декларації (а.с.18).

З метою випуску товару у вільний обіг та уникнення збитків ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» змушено було подати до митного оформлення нову вантажну митну декларацію №805130000/2012/013620 від 24.10.2012р., по якій були сплачені до держбюджету суми податку на додану вартість та мита, виходячи з митної вартості товарів та кодів, визначених митним органом.

Не погодившись з такими діями відповідача, ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» звернулось до суду з зазначеним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Сумська митниця, як суб'єкт владних повноважень, не довела правомірності своїх рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 7 Митного кодексу України митні органи визначено як спеціально уповноважений орган виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено її безпосереднє здійснення.

Статтями 68, 69 Митного кодексу України встановлено, що митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, та рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств та громадян.

Для класифікації товарів митні органи використовують УКТЗЕД (Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності), яка складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується Законом України "Про митний тариф".

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у митній декларації код товару згідно з УКТЗЕД зазначений 8432301900.

Опис даного товару наведено у графі 31 МД, а саме: «машини сільськогосподарські, сівалки: посівний комплекс - 1 шт., у складі: пневматична сівалка нульової технології 36 футів модель 730 LL серійний №1A81910TCCY745428, та пневмопричіп для насіння з трьома бункерами всього 250 бушелей ТВТ модель 1910 серійний №1А81910ТССY745428 конфігурація «трактор-пневмопричіп-сівалка» в розібраному стані для облегшення транспортування, новий, торгова марка John Deere, країна виробництва UA, виробник John Deere, функціонально з'єднаний зернопроводом та електропроводкою, являє собою єдиний посівний агрегат не точного висівання без центрального приводу».

Зіставивши опис товару у графі 31 первісно поданої МД з технічною документацією на вказаний товар, а також з поданим для митного оформлення інвойсом та іншими документами, суд першої інстанції дійшов висновку, що здійснений позивачем словесний опис повністю відображає особливості даного товару.

Тобто, товар дійсно складається з двох складових - сівалки та пневмопричепа.

Як стверджує відповідач, при розгляді відділом митних платежів вказаного питання класифікації коду згідно УКТ ЗЕД виникли сумніви щодо можливості однозначного визначення цього товару як єдиного комплексу на підставі наступних факторів:

1) відсутність додатку до договору №JD-J9-UA-2012 від 18.05.2012 р., на підставі чого виникла підозра, що імпортований товар не є єдиним комплексом.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на те, що відсутність у позивача інших додатків, ніж інвойс та додатків у вигляді специфікацій, в яких вказуються асортимент, кількість, умови поставки, найменування товару не є порушенням, оскільки вказані документи взагалі не є обов'язовими відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту №JD-J9-UA-2012, так як пунктом 2.1 цього контракту визначено, що поставка товару здійснюється на підставі Додатків або інвойсів, в яких визначені всі необхідні дані щодо товару, а тому посилання відповідача на ненадання позивачем додатку до контракту, як на підставу прийняття оскаржуваного рішення, є не обґрунтованими, оскільки додаток до даного контракту не укладався, а асортимент, найменування, ціна та інші істотні умови даної поставки викладені у інвойсі, який є невід'ємною частиною контракту згідно з пунктами 1.2 та 2.1 контракту.

2) у інвойсі №719786 від 29.08.2012р. (а.с.69-70) зазначено, що предметом зовнішньоекономічної купівлі-продажу є саме посівний комплекс з єдиною ціною саме на комплекс, а вказані в інвойсі складові цього комплексу самостійної оцінки не мають і не є окремими об'єктами купівлі - продажу.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в інвойсі №719786 відображено один товар і він має назву «посівний комплекс», проте вказано його повну комплектацію. Дана особливість відповідає призначенню інвойсу не тільки як фінансового документа, а й як, фактично, додатку до контракту, оскільки саме в ньому містяться істотні умови договору, а безпосередньо в контракті такі істотні умови відсутні.

Відповідно до поданих позивачем копій договору купівлі - продажу СГТ №16 від 07.08.12р. з додатком №1 (а.с. 134-139), податкових накладних від 06.09.12р. №7 (а.с.141) та №69 від 25.10.12р. (а.с.140), видаткової накладної №260 від 25.10.12р. (а.с. 142) даний товар замовлявся позивачеві його кінцевим споживачем саме як посівний комплекс в цілому, а не як окремі складові. Ціна була визначена в цілому за посівний комплекс.

У поданих самою митницею до суду копіях митних декларацій, оформлених на даний товар у країні експорту №12DЕ360328591131М2 (а.с.72) та №12DЕ360328609666М1 (а.с.74), хоча він і перевозився двома окремими машинами, вказано один код 843230, який збігається із заявленим позивачем кодом 8432301900, а тому твердження митниці, що сам факт наявності двох, а не однієї, митних декларацій у країні експорту доводить необхідність окремого декларування кожного агрегату посівного комплексу, спростовується змістом саме цих декларацій, а тому є безпідставними.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на неподання позивачем технічної документації на товар, проте це не відповідає дійсності.

Так, на вимогу митниці декларант надав при митному оформленні додаткові документи, а саме: витяг з каталогу продукції Джон Дір та витяг з інструкції по експлуатації, що підтверджується відповідними записами на зворотному боці запиту №186 від 10.09.2012р., які не спростовують висновку позивача про те, що до митного оформлення був наданий один товар - посівний комплекс.

Також, є безпідставними посилання відповідача в апеляційної скарзі на класифікаційні рішення інших митниць на ідентичні та аналогічні товари, взятих, згідно з письмовими поясненнями, митницею до уваги при прийнятті спірного рішення. Вказані рішення не вказані в розділі 3 оскаржуваного рішення як документи, якими керувалася митниця під час прийняття цього рішення.

Крім того, колегія суддів зауважує на те, що митницею не доведено того факту, що ці товари були ідентичними або аналогічними посівному комплексу позивача: в КТ - 204 - 0076 - 2012 від 16.08.12р. виробником є не Джон Дір, товар 2003 року випуску; в КТ - 125 - 2463 - 2011 від 16.08.11р. модель причепу 1910 призначається для сіялки моделі 1890; в КТ - 125 - 0263 - 11 від 01.03.11р. вказано модель причепу 1910т. Також, в двох останніх класифікаційних рішеннях вказано, що на ці товари виписувалися по два рахунки на кожен окремий товар, що може означати існування окремого рахунку на сівалку і окремого на причеп, тобто вони можуть бути окремими предметами купівлі - продажу, і тоді їх окреме декларування є виправданим.

Митниця брала до уваги класифікаційні рішення інших митниць в цілому, без дослідження первинних документів, а тому суд першої інстанції при наявності вказаних розбіжностей обґрунтовано не взяв до уваги в якості доказів вищенаведені класифікаційні рішення.

Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що запит №186 від 10.09.12р. (а.с.84) складено співробітником митниці згідно з наказом Держмитслужби від 20.04.05р. №314.

При цьому, не було враховано, що даний наказ станом на 10.09.12р. втратив чинність. Крім того, в самому запиті вказано, що його складено з «ініціативи ВМП» (відділу митних платежів), а не з ініціативи митного посту «Суми - центральний», як зазначав представник митниці в письмових запереченнях на позов.

Також дії митниці не відповідали пункту 11 розділу III Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.12р. №650, а саме: відсутня позиція ПМО чи митного поста з відповідного питання класифікації товару та пропозиції щодо запропонованого коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

Наявність запиту №186 від 10.09.12р. та витребування від позивача додаткової інформації свідчить, що в розумінні ч.5 ст.69 МК України даний випадок був складним, проте спеціальні знання митницею не застосовувалися, дослідження не проводилися, митні експертизи не призначалися.

Відповідно до Приміток 3 та 4 до розділу XVI «Машини, обладнання та механізми…» Пояснень до УКТ ЗЕД комбіновані машини, які складаються з двох або більше машин, що становлять єдиний агрегат та інші машини, призначені виконувати дві або декілька доповнюючих або не пов'язаних між собою різних функцій, повинні класифікуватися за тією машиною або основною функцією, яка є головною у цьому виробі, якщо в контексті не зазначено інше. Коли машина (включаючи комбінацію машин) складається з окремих комплектувальних вузлів (незалежно від того, розміщені вони окремо чи з'єднані між собою трубопроводами, трансмісійними механізмами, електричними кабелями або іншими пристроями), призначених для забезпечення одночасного виконання чітко визначених функцій, що включені до однієї з товарних позицій групи 84 або 85, тоді машину потрібно класифікувати у товарній позиції, що відповідає визначеній функції.

Приміткою 7 до групи 84 Пояснень до УКТ ЗЕД визначено, що машина, призначена для виконання більш ніж однієї функції, класифікується за основною функцією так, якби вона була єдиною, для якої призначена машина.

Згідно з Приміткою 3 до товарної позиції 8432 сівалки, садильники та розсадосадильні машини для насіння, цибулин, коренеплодів, розсади і т.п., мають ящик, бункер або іншу ємність, іноді встановлену на колесах, і обладнані висівним або садильним апаратом, сошником та загортачем.

Виходячи з вищенаведеного, позивачем правильно класифіковано даний товар за кодом 8432301900, оскільки основною функцією посівного комплексу є функція посіву, що притаманна саме сівалкам, він має бункери і обладнані висівним апаратом.

Згідно з поясненнями до товарної позиції 8716 УКТ ЗЕД визначальною ознакою та основною функцією товарів даної позиції є те, що вони призначені для перевезення вантажів або людей. В даному ж випадку пневмопричеп є складовою посівного комплексу, і хоча й дійсно має колеса, основною функцією його є саме посівні роботи, а не перевезення вантажів (в даному випадку - посівного матеріалу), тому рішення відповідача про необхідність окремого декларування пневмопричепу, як самостійного транспортного засобу за кодом 871620000, є необґрунтованим.

Крім того, представником позивача до суду апеляційної інстанції надано:

1) Копію висновку експерта Сумської торгово-промислової палати за № С5-41 від 27.09.2012 року;

2) Копію висновку експертного автотоварознавчого дослідження Сумським відділенням при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса за № 3215 від 02.10.2012 року.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач самостійно звертався до Сумської торгово-промислової палати з проханням провести експертизу та визначити код товару по УКТ ЗЕД на посівний комплекс в складі: пневматична дискова сівалка 36 футів модель 730 LL та пневмопричеп для насіння з трьома бункерами 250 бушелів ТВТ модель 1910.

Висновком експерта за № С5-41 від 27.09.2012 року встановлено, що посівний комплекс в складі пневматична дискова сіялка 36 футів модель 730 LL та пневмопричеп для насіння з трьома бункерами 250 бушелів ТВТ модель 1910 відповідає коду УКТ ЗЕД 8432301900, тобто заявленому позивачем.

Також, позивачем за власною ініціативою замовлено автотоварознавчу експертизу в інституті судових експертиз. В експертному автотоварознавчому дослідженні, проведеному Сумським відділенням при Харківському науково - дослідному інституті судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса за № 3215 від 02.10.2012 року, встановлено, що посівний комплекс складається з сівалки та пневмопричепу, транспортувався на різних транспортних засобах та має різні міжнародні товаро-транспортні накладні, але складає одне ціле (один комплекс).

Відповідно до висновку експертизи, посівний комплекс марки «JOHN DEERE» у складі пневматичної дискової сівалки 36 футів (11 метрів) моделі 730 LL та пневмопричепу для насіння моделі 1910 на 250 бушелів з трьома бункерами відповідає коду згідно з УКТ ЗЕД-« 8432301900», тобто заявленому позивачем.

Згідно з ст.ст. 255, 256 МК України рішення про відмову в митному оформленні приймається або протягом 4 годин з моменту подання митної декларації, або цей строк може бути перевищений виключно у випадках, визначених ч.2 ст.255 цього Кодексу.

В даному випадку, первісна МД подана позивачем до митниці 05.09.2012р., рішення про визначення коду товару прийнято 13.09.2012р., а картка відмови у митному оформленні №805130000/2012/00433 з мотивів неправильного коду товару видана митницею більш ніж через місяць, тобто 19.10.2012р.

Обґрунтування причин такого значного зволікання не було вказано ані в картці відмови, ані в письмових запереченнях, ані в апеляційній скарзі митниці.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що оскаржуване рішення митниці від 13.09.2012р. та картка відмови від 19.10.2012р. є не обґрунтованими, оскільки прийняті без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення.

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів № 805130000/2012/0000804/1 від 24.10.2012 р. колегія суддів зауважує на таке.

ТОВ "Юпітер 9 Агросервіс", отримавши картку відмови від 19.10.2012р. з мотивів неправильності коду товару, подало повторну МД від 23.10.2012р., у якій на вимогу митниці задекларувало товар двома окремими кодами УКТ ЗЕД: сівалку - кодом 8432301900, а пневмопричеп - кодом 871620000.

При поданні повторної МД, для визначення вартості окремих товарів для цілей технічного заповнення відповідних граф МД був використаний електронний лист від представництва Джон Дір в Україні, якому було вказано, що в разі замовлення окремих складових посівного комплексу, ціна без врахування транспортних і страхових витрат становить: сівалка (вказано модель) - 57472 дол.США, пневмопричіп (вказано модель) - 46772 дол.США (а.с.98).

Саме ці ціни з додаванням пропорційно врахованих сум транспортних витрат та страхування, що в сумі дорівнювали ціні посівного комплексу 122518,87 дол.США, були вказані позивачем у МД від 23.10.2012р. На цій підставі позивачем було задекларовано митну вартість за основним методом, оскільки навіть після розбивки товару по кодам, його загальна вартість не змінилася і відповідала інвойсу, який є невід'ємною частиною контракту. Пакет супровідних документів до даної МД було подано аналогічний первісно поданому.

Проте, відповідач не визнав заявлену за основним методом митну вартість та визначив митну вартість за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів), внаслідок чого останню було збільшено з 122518,87 дол.США до 140200 дол.США, про що митницею 24.10.2012р. винесене оскаржуване рішення про коригування митної вартості та картка відмови.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що подані позивачем документи повністю дозволяли митниці визнати митну вартість за основним методом, оскільки розбіжностей в числових значеннях поданих документах не було, на імпортовані посівний комплекс, сівалки та пневмопричепи індикативні або державні ціни не встановлені, тобто, ціна на даний товар є вільною і визначається контрактом між учасниками (контрагентами).

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтями 51, 52 МК України визначення митної вартості під час її декларування віднесено до компетенції декларанта. За результатами здійснення контрою правильності визначення митної вартості митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість або приймає письмове рішення про її коригування.

Згідно з ст.53 МК України одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Дана стаття містить вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до положень ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей. Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються також відповідні витрати (складові митної вартості).

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Статтею 52 МК України визначено, що декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

З матеріалів справи вбачається, що всі вимоги Митного кодексу України позивач виконав в повному обсязі.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару Сумській митниці надані документи, зазначені в графі 44 МД., яких цілком було достатньо для визначення митної вартості за 1 методом.

Так, у інвойсі №719786 від 20.08.2012р. було визначено ціну на товар.

Вартість товару, яка визначена в інвойсі, відповідно до р.3 «Умови оплати», сплачується контрагенту шляхом акредитиву, про що свідчить банківська гарантія, яка також надана митниці. При цьому, митному органу також було надано платіжне доручення в іноземній валюті №17 від 23.10.2012р. щодо переказу грошових коштів на рахунок контрагента в сумі, яка дорівнює зазначеній в інвойсі.

Крім того, в самому платіжному дорученні (а.с.97) в графі «призначення платежу» чітко вказано саме цей номер та дату інвойсу.

За умовами доставки по контракту продавець відповідає за прибуття товару в узгоджене місце призначення всередині країни імпорту, а саме місто Суми. При цьому, продавець зобов'язаний нести всі ризики й витрати щодо доставки товару до цього місця.

Тобто, витрати на транспортування включені у вартість товару. Імпорт даного товару не підлягає ліцензуванню.

Складові митної вартості, які повинні додаватися до ціни, яка підлягає сплаті за товари, в даному випадку були відсутні.

Отже, митна вартість товару, що була заявлена позивачем, базувалася на об'єктивних, документально підтверджених даних, що явно піддаються обчисленню.

Частина 3 статті 53 МК України містить вичерпний перелік додаткових документів, які надаються на письмову вимогу митного органу лише у разі якщо основні документи, надані на підтвердження митної вартості, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Необхідно зауважити, що підстав для витребування додаткових документів у митниці не було.

В свою чергу, якщо документів, передбачених частинами 2 та 3 ст.53 МК України для визначення митної вартості недостатньо, частина 4 цієї статті дозволяє митниці витребувати додатково ще й нижченаведені документи, проте лише у тому випадку, коли митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Як свідчать записи на зворотному боці декларації митної вартості (а.с.90), митницею були витребувані додаткові документи, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними оцінюваним товарам; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору.

Відповідно до положень ч. 3 , 4 ст.53 МК України додаткові документи надаються на вимогу митного органу за їх наявності.

Запис декларанта на зворотному боці декларації митної вартості свідчить про те, які документи він надав за їх наявності, а саме: каталог, платіжне доручення та листи №1 та №2 виробника.

Відповідно до ч. 6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Необхідно зауважити, що митницею не вказано в оскаржуваному рішенні, які були у неї наявні обґрунтовані підстави вважати, що ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» заявило неповні або недостовірні відомості про митну вартість товарів, а також чому було невірно визначено митну вартість товару саме у зв'язку з неподанням додаткових документів, підстави для витребування яких у розумінні статті 53 МК України в даному випадку взагалі були відсутні.

Спрацювання системи управління ризиками АСАУР само по собі не надає митниці права виходити за межі повноважень, наданих законом.

Щодо оплати товару колегія суддів зауважує на таке.

Так, у зовнішньоекономічному контракті №JD-J9-UA-2012 від 18.05.2012р., погодженому сторонами, зазначено, що асортимент, кількість, ціна та умови поставки визначаються в інвойсах та додатках до контракту на кожну партію товару, які є його невід'ємною частиною.

Інвойс №719786 від 20.08.2012р., який було надано митному органу, містить чітко визначену ціну на товар. Вартість товару, яка визначена в інвойсі, відповідно до р. 3 «Умови оплати», сплачується контрагенту шляхом акредитиву, про що свідчить банківська гарантія (відповідно до п. п. 3.5. контракту), яка також надана митниці. При цьому, митному органу також було надано платіжне доручення в іноземній валюті №17 від 23.10.2012р. щодо переказу грошових коштів на рахунок контрагента в сумі, яка зазначена в інвойсі, тобто умови договору позивачем виконані.

Математичні розрахунки, наведені митницею щодо невідповідності ціни товару, є необґрунтованими. Дані розрахунки здійснені методом зворотнього перерахунку даних, зазначених у страховому документі (а.с.93). При цьому, не враховано, що даний страховий документ свідчить про правовідносини між нерезидентами відносно страхування вантажу за межами України, а не відносно його безпосереднього купівлі-продажу. Частка витрат на страхування, яка припадає на спірний товар, була включена продавцем товару до його вартості та визначена в інвойсі №719786 від 20.08.2012р. як окрема складова та повністю оплачена позивачем, а також врахована при визначенні ним митної вартості в декларації митної вартості.

Зазначення в страховому документі іншої країни походження товару жодним чином не змінює статусу даного товару в розумінні пункту 26 частини 1 статті 4 МК України.

Крім того, у всіх без виключення документах, наданих митниці, країною походження визначено США.

Ст. 43 визначений вичерпний перелік умов і документів, що підтверджують країну походження, ані страхового сертифікату, ані CMR в ньому не існує.

Але у страховому сертифікаті країна походження вказана США, у транспортних документах CMR ця інформація зовсім не вказана і це не передбачено законом, також у ВМД № 805130000/2012/013620 від 24.10.2012 р. у гр. 34 (код країни походження) зазначено США.

Крім того, слід зазначити, що в жодній нормі Митного кодексу немає залежності між митною вартістю та країною походження. Наказом ДМСУ передбачений вичерпний перелік послідовності дій посадових осіб митниці при аналізі та оцінки ризиків і там теж жодної мови про країну походження.

Посилання відповідача на гр. 11 МД є безпідставними, оскільки в цій графі зазначається країна місцезнаходження продавця товару, тому дійсно в МД зазначено Швейцарію.

Крім того, в процесі подальшого митного оформлення митниця не вживала жодних дій по з'ясуванню саме цієї обставини. Жодним чином країна походження товару не впливає на митну вартість товару, а тому даний аргумент митниці є безпідставним.

Щодо пов'язаності позивача з продавцем товару необхідно зауважити на таке.

Правовідносини щодо здійснення комерційної діяльності між позивачем та Покупцем компанією John Deere International GmbH (Швейцарія) регулюються зовнішньоекономічним контрактом №JD-J9-UA-2012 щодо поставки сільськогосподарської техніки, запасних частин та іншої продукції. При цьому компанія John Deere International GmbH (Швейцарія) безпосередньо є дочірньою компанією виробника сільгосптехніки марки John Deere &Compani.

Правовідносини щодо реалізації сільськогосподарської техніки на території України регулюються положенням Закону України «Про захист прав покупців сільськогосподарських машин» від 05 червня 2003 року № 900-ІV.

У розумінні статті 1 вказаного нормативно-правового акту позивач є саме дилером, тобто юридичною особою, яка виконуючи функції продавця, здійснює закупівлю сільськогосподарських машин для наступного їх продажу і надає послуги з технічного сервісу.

В той же час, згідно з цією ж нормою Закону, компанія John Deere International GmbH (Швейцарія) є виробником сільськогосподарських машин. При цьому, і виробник, і дилер по Закону України «Про захист прав покупців сільськогосподарських машин» є юридично рівними, взагалі не залежними один від одного особами, оскільки дилер за власні кошти закуповує сільськогосподарську техніку у виробника та перепродує її кінцевому покупцю. І правовідносини між ним регулюються відповідними господарськими договорами (контрактами - у даному випадку зовнішньоекономічному контракту № JD-J9-UA-2012 від 18 травня 2012 року), що виключають можливість здійснювати відносини контролю один одного.

Частиною четвертою статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року для цілей цієї Угоди особи вважаються пов'язаними між собою, тільки якщо, зокрема, вони юридично визнані партнерами по бізнесу та один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого.

Відповідно до витягу з реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також статуту позивача корпоративними правами позивача володіють фізичні особи нерезиденти - громадяни Російської федерації. Представники компанії John Deere International GmbH (Швейцарія) взагалі не приймають участь ні у якості учасників, ні серед органів управління позивачем.

Крім того, відсутність факту пов'язаності осіб підтверджується і відповідачем, оскільки у рішенні про корегування митної вартості він не зазначив, що позивач з продавцем є пов'язаними особами, у декларації митної вартості також у пунктах 9 а, б зазначено, що позивач не є пов'язаною особою з продавцем.

Посилання на дистриб'юторський договір №JDIN-UA-DA-J9 також є безпідставним, оскільки правовідносини щодо митного оформлення сільськогосподарської техніки здійснюються на підставі зовнішньоекономічного контракту №JD-J9-UA-2012.

Митний кодекс України визначає, що пов'язаними для цілей цього кодексу вважаються особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншої. Тобто основною ознакою пов'язаності є одноосібність покупця (дилера) з певними правами.

В п.1.2. дистриб'юторського договору № JDIN-UA-DA-J9, який визначає юридичний статус сторін договору, зазначено, що дистриб'ютор є незалежним суб'єктом господарської діяльності, він не є працівником, агентом або представником Компанії для досягнення будь - якої мети, вказаним договором не передбачено, що він є одноособовим дистриб'ютором.

На час митного оформлення в Україні зареєстровані та діяли шість дилерів фірми John Deere. Відповідна інформація є у розпорядженні Сумської митниці. Таким чином, ТОВ "Юпітер 9 Агросервіс" не є одноосібним агентом фірми John Deere, а тому немає жодних підстав стверджувати про існування пов'язаності між сторонами договору.

Відсутність пов'язаності (у розумінні МКУ) завжди визнавалося Сумською митницею та підтверджувалося документально.

Так, у поданих позивачем після коригування митної вартості ДМВ зазначена відсутність пов'язаності між продавцем та покупцем, з чим митниця погодилася та здійснила митне оформлення на даних умовах (У ДМВ існує окрема графа 9 (а) з питанням «Чи пов'язані між собою продавець та покупець?» де відмічено знаком "X" відповідь "ні").

Відсутність пов'язаності визнавалася митницею у всіх раніш та пізніш оформлених операціях за договором № JD-J9-UA-2012 від 18.05.2012р.

Крім того, пунктом 13 ст. 58 МКУ визначено, що за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті (існування пов'язаності), вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. Однак, жодного письмового обґрунтування щодо даного питання митницею позивачу не надавалось, що є прямим порушенням вимог вищезазначеної статті та свідчить про безпідставність вимагання додаткових документів згідно з п.4 ст. 53 МКУ.

Посилання Сумської митниці на ті обставини, що цінова база попередніх митних оформлень містить інформацію щодо оформлення ідентичних товарів з рівнем митної вартості за одиницю товару 78000,0 дол.США (ВМД №403020000/2012/700524 від 18.10.2012 та 62200,00 дол.США (ВМД №403020000/2012/700525 від 18.10.2012), тоді як заявлена декларантом позивача митна вартість за одиницю ваги складає 52936,97 доларів США та 69581,90 доларів США відповідно, як на доказ правомірності прийнятого рішення, є також безпідставними.

Так, митниця здійснювала порівняння неоднорідних величин - одиницю товару з одиницею його ваги, що само по собі є неправильним.

Крім того, як слідує із завірених в.о. начальника Сумської митниці довідок, митниця порівнювала митну вартість, заявлену позивачем, з митною вартістю, яка зазначена у вказаних ВМД. Дане порівняння є неправомірним, оскільки для цілей застосування другорядного методу за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно статті 59 МК України за основу для визначення митної вартості береться вартість операції з ідентичними товарами, тобто контрактна вартість, а не митна вартість таких операцій.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що дії митниці у спірних правовідносинах не відповідали не тільки вимогам Митного кодексу України, але й принципам, закладеним у загальному вступному коментарі до Угоди про застосування статті VІІ ГАТТ, зокрема потребі в справедливій, однорідній та нейтральній системі оцінювання товарів для митних цілей, яка запобігає використанню довільних або фіктивних митних вартостей; основою для оцінювання товарів для митних цілей більшою мірою повинна бути контрактна вартість товарів, які оцінюються; митна вартість повинна ґрунтуватися на простих і справедливих критеріях, сумісних з комерційною практикою тощо.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Сумською митницею не доведено правомірності своїх рішень, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської митниці залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.04.2013р. по справі № 818/928/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)П'янова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: П'янова Я.В.