Постанова № 31983436, 13.06.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2013 р. Справа № 914/444/13-г

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Малех І. Б.

суддів Якімець Г. Г.

Желік М. Б.

при секретарі судового засідання М. Кришталь

за участю представників:

від позивача - Держицький І.Р.,

від відповідача - не з'явився,

від третьої особи - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лев Транс"

на рішення господарського суду Львівської області від 20.03.2013 року

у справі № 914/444/13-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Русалка Дністрова", м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лев Транс", с. Сокільники

за участю третьої особи: Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", м. Київ

про: стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 20.03.2013 року у справі 914/444/13-г позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Русалка Дністрова" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лев Транс" задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Лев Транс" (адреса: вулиця Кривоноса, будинок 3, село Сокільники, Пустомитівський район, Львівська область, 81130; ідентифікаційний код 35472228) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Русалка Дністрова" (адреса: вулиця Кульпарківська, будинок 142, місто Львів, Львівська область, 79021; ідентифікаційний код 20773767) 53 251,50 грн. заборгованості з орендної плати, 1 720,50 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лев Транс", подало апеляційну скаргу, в якій просить дане рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Русалка Дністрова" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лев Транс" - відмовити повністю. При цьому, апелянт вказує на те, що підписаний обома сторонами акт звірки взаєморозрахунків на суму 53 251, 50 грн. за період з 01.01.2012 р. по 04.10.2012 р., жодним чином не підтверджує заборгованості за договором від 11.03. 2010 року.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач, заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, оскільки таке прийняте в повній відповідності до норм матеріального і процесуального права. При цьому вказав, що фактичні дії по виконанню взятих на себе зобов'язань здійснювалися позивачем та скаржником на підставі договору від 11.03.2010 року.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив доводи апелянта, вказав, що на його думку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, а відтак просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та відзиві на неї, заслухавши думку представника позивача в судовому засіданні, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лев Транс" без задоволення з наступних підстав.

Між сторонами у даній справі укладено договір від 11.03.2010 р. За умовами цього договору наймодавець (позивач у справі) передав, а наймач (відповідач у справі) прийняв в тимчасове платне володіння та користування належний наймодавцю автомобіль марки MAN, моделі TGA 18.440, типу: сідловий тягач-Е, номер шасі кузова (кузова рами) WMAHA06ZZ17M488145, реєстраційний номер ВС5506ВВ, 2007 року випуску, зеленого кольору, право власності на автомобіль підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії ВСС 035133, виданого РЕВ 1-го МВ ДАІ при УМВС України у Львівській області 05.07.2007 року та напівпричіп бортовий-Е марки ПП, моделі SCHWARZMULLER, номер шасі (кузова рами) VAVSAP3387H260046, реєстраційний номер ВС9962ХХ, 2007 року випуску, чорного кольору, право власності на напівпричіп підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії ВСС 054397, виданого Львівським відділом реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ 25.12.2007 року.

Згодом, між сторонами у справі укладено договір найму (оренди) транспортного засобу від 08.04.2010 р., який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О.В. та зареєстрований в реєстрі за №624. Предмет та умови цього договору є аналогічними до предмета та умов Договору від 11.03.2010 р.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, між ТзОВ "Русалка Дністрова" та ТзОВ "Лев Транс" укладено два аналогічні договори оренди транспортного засобу, які діяли в один і той же час. Відмінність у цих договорах полягає лише в пункті 2.4, який встановив різні розміри орендної плати за користування майном. Так, Договором від 11.03.2010 року передбачено орендну плату в сумі 1 950,00 Євро, а Договором від 08.04.2010 року - 100,00 грн. Аналізуючи матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що сторонами взято до виконання Договір від 11.03.2010 року, оскільки фактичні дії сторін, а зокрема, відповідача, були спрямовані на виконання його умов.

Так, позивачем було надано послуг з оренди майна, а відповідачем їх прийнято на загальну суму 213 054,50 грн., про що свідчать акти виконаних робіт: №0021 від 30.06.2011 року на суму 22 425,00 грн.; №0014 від 31.05.2011 року на суму 22 182,50 грн.; №0011 від 30.04.2011 року на суму 22 980,00 грн.; №03/11 від 31.03.2011 року на суму 21 870,00 грн.; №02/11 від 28.02.2011 року на суму 21 282,00 грн.; №11/10 від 30.11.2010 року на суму 20 352,00 грн.; №10/10 від 29.10.2010 року на суму 21 378,00 грн.; №09/10 від 30.09.2010 року на суму 21 004,00 грн.; №08/10 від 31.08.2010 року на суму 19 530,00 грн.; №07/10 від 31.07.2010 року на суму 20 051,00 грн.

В матеріалах справи, міститься акт звірки, підписаний обома сторонами, за період 01.01.2012 - 04.10.2012 р., яким встановлено заборгованість відповідача в сумі 53 251,50 грн.

Окрім того, відповідачем надано транспортні послуги позивачу на загальну суму 12 000,00 грн., про що свідчать такі акти надання послуг від 10 січня 2012 року: №LV10/1-00001 на суму 4 000,00 грн., №LV10/1-00002 на суму 4 000,00 грн., №LV10/1-00003 на суму 4 000,00 грн.

Позивачем надіслано відповідачу претензію від 09.10.2012 р. №169 про оплату заборгованості за договором оренди на суму 65 251,50 грн. Зазначену претензію відповідач отримав 10.10.2012 року, про що свідчить підпис та печатка підприємства. Доказів реагування на таку претензію відповідач не надав.

Між сторонами у справі виникли правовідносини з приводу оренди майна на підставі Договору від 11.03.2010 року в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення закріплені у частині 1 статті 283 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За користування автомобілем, відповідно до пункту 2.4 Договору від 11.03.2010 року, наймач сплачує 1 950,00 Євро по курсу НБУ на день проведення оплати місячної орендної плати, що повинна сплачуватися не пізніше 25 числа місяця наступного за звітним періодом, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок наймодавця.

Таким чином, оскільки строк внесення орендної оплати між сторонами узгоджено, відповідач прийняв у користування майно, проте у порушення умов пункту 2.4 Договору від 11.03.2010 року не виконав обов'язок з оплати за користування ним, вимоги позивача про стягнення з відповідача 53 251,50 грн. заборгованості є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

При цьому колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду не бере до уваги твердження відповідача про надання ним транспортних послуг на суму 12 000,00 грн., оскільки, як встановлено судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, зазначена сума була відображена в акті звірки, підписаного сторонами. Інших доказів на погашення суми боргу відповідачем не представлено.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено, на підставі наявних документів у справі, інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Що стосується заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду на три місяці, то суд її відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. В будь-якому разі господарський суд вправі відстрочити чи розстрочити виконання рішення лишу у виняткових випадках. Однак, наведені відповідачем обставини важкого фінансового стану не є такими обставинами, адже в умовах світової фінансової економічної кризи усі суб'єкти господарювання зазнають її негативного впливу, в тому числі і позивач. За таких обставин суд відхиляє клопотання про розстрочення виконання рішення суду.

З матеріалів справи, вбачається, що 20.03.2013 року позивачем повторно подано заяву про забезпечення позову, шляхом заборони відповідачеві вчиняти дії з відчуження рухомого майно (транспортні засоби), що належать відповідачу на праві власності. Заяву мотивовано тим, що за інформацією позивача відповідач намагається вивести належні йому на праві власності транспортні засоби. Зокрема, відповідачем в січні 2013 року було знято з обліку в органах МРЕО напівпричіп РР WIELTON NS34S 2008 року випуску, реєстраційний номер ВС0253ХХ.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Разом з тим, як вірно вказав, суд першої інстанції, подана позивачем заява не відповідає встановленим вимогам. Зокрема, при ціні позову в 53 251,50 грн. позивач просить заборонити відповідачеві вчиняти дії з відчуження всіх належних йому транспортних засобів. Як убачається з представлено позивачем журналу карток на транспортні засоби, які зареєстровані та такі, які зняті за період січня-березня 2013 року, ТОВ "Лев-Транс" є власником 11 транспортних засобів, з яких лише один знято з обліку з метою реалізації. За таких обставин задоволення заяви про забезпечення позову призвело б до порушення розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника, а також до порушення збалансованості інтересів сторін. Намагання відповідача відчужити один транспортний засіб з одинадцяти не може свідчити про виведення активів з підприємства та утруднення виконання рішення суду. З огляду на зазначене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду підтримує думку суду першої інстанції та відхиляє заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лев Транс" - відмовити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 20.03.2013 року у справі 914/444/13-г залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 18.06.2013 р.

Головуючий суддя Малех І. Б.

Суддя Якімець Г. Г.

Суддя Желік М. Б.