Ухвала суду № 31983385, 11.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 р.Справа № 2а-1670/9332/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2013р. по справі № 2а-1670/9332/11

за позовом Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство імені Іваненка"

до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство імені Іваненка", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 червня 2011 року № 0000332301, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 659273,75 грн., в тому числі: за основним платежем 527419,00 грн. та за фінансовими (штрафними) санкціями 131854,75 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2013 р. адміністративний позов Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "ім. Іваненка" задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0000332301 від 08.06.2011 в частині визначення грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем 498 104 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 124 526 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "ім. Іваненка" витрати зі сплати судового збору в розмірі 14,78 грн.

Не погодившись з прийнятою постановою в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції в зазначеній частині скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що ДП "Сільськогосподарське підприємство "ім. Іваненка" 10 квітня 2009 року зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 36475303) державним реєстратором Миргородської РДА. Позивач перебуває на податковому обліку в Миргородській ОДПІ.

Відповідачем у період з 18 квітня 2011 року по 19 травня 2011 року проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

За результатами перевірки 26 травня 2011 року складено акт № 614/23-420/36475303/154, яким встановлено порушення позивачем вимог підпунктів підпункту 7.4.5, пункту 7.4 статті 7, підпунктів 8 - 1.15.1- 8 - 1.15.2 пункту 8 - 1.15 статті 8 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті за квітень 2010 року, травень 2010 року, липень 2010 року, вересень 2010 року - грудень 2010 року на загальну суму 527 419,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 червня 2011 року № 0000332301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 527 419,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 131 854,75 грн.

Позивач донараховані податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції не сплатив, а податкове повідомлення-рішення про їх застосування оскаржив в адміністративному порядку. За результатами процедури апеляційного узгодження податкового повідомлення-рішення від 08 червня 2011 року № 0000332301 податкове зобов'язання позивача зменшено на 03,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - на 0,75 грн.

Не погодившись з такими діями відповідача та прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0000332301 від 08.06.2011р. в частині визначення грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем 498 104 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 124 526 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 8 - 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) для резидентів, які провадять підприємницьку діяльність у сфері сільського, лісового господарства та рибальства, та відповідають критеріям, встановленим у пункті 8 - 1.6 цієї статті, запроваджено спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 8 - 1.6 статті 8 - 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх двадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Підпунктом 8 - 1.15.2 статті 8 - 1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що діяльністю у сфері сільського господарства є виробництво продукції тваринництва та рослинництва.

Належність підприємства до будь-якої сфери діяльності (в тому числі, для цілей оподаткування податком на додану вартість) визначається згідно з Національним класифікатором України "Класифікація видів економічної діяльності", затвердженого відповідно до Закону України "Про стандартизацію" (далі - Класифікатор), про що прямо зазначено в підпункті 8 - 1.15.7 пункту 8 - 1.15 статті 8 - 1 Закону України "Про податок на додану вартість".

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є надання послуг в рослинництві, облаштування ландшафту (01.41.0). Вказана діяльність проводилася останнім в рамках створення спільної діяльності, як надання сільськогосподарських послуг з 01 квітня 2010 року, згідно з договором про спільну діяльність № 5/0110/27 від 26 січня 2010 року.

Відповідно до положень Класифікатора секція "Сільське господарство, мисливство, лісове господарство" включає в себе, окрім вирощування рослинних і тваринних природних ресурсів (код підкласу 01.1), також надання послуг у рослинництві і тваринництві (код підкласу 01.4). Цей підклас включає надання послуг у рослинництві за винагороду або на договірній основі.

Таким чином, надання послуг у рослинництві за винагороду або на договірній основі є діяльністю у сфері сільського господарства, яка, за умови відповідності критеріям пункту 8 - 1.6 статті 8 - 1 Закону України "Про податок на додану вартість", дає право платнику податку користуватись спеціальним режимом оподаткування податку на додану вартість.

Підпунктом 8 - 1.15.7 пункту 8 - 1.15 статті 8 -1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що Кабінет Міністрів України визначає та оприлюднює повний перелік видів діяльності, на які поширюються норми цієї статті, згідно з Національним класифікатором України "Класифікація видів економічної діяльності", затвердженим відповідно до Закону України "Про стандартизацію" .

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2009 року № 23 (чинною на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено "Перелік видів діяльності, на які поширюються норми статті 8 - 1 Закону України "Про податок на додану вартість".

Такі види діяльності як надання послуг у рослинництві і тваринництві за винагороду або на договірній основі (КВЕД 01.41, КВЕД 01.42) визначені пунктами 13, 14 даної постанови, а тому на них поширюються норми статті 8 - 1 Закону України "Про податок на додану вартість" як у частині формування податкових зобов'язань, так і в частині формування податкового кредиту.

Крім того, необхідно зауважити на те, що у свідоцтві позивача про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість вказаний код 01.41.0 «надання послуг в рослинництві».

Відповідно до пункту 8 - 1.10 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" у такому свідоцтві міститься перелік видів діяльності сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість, які відображаються згідно з пунктом 8 - 1.13 статті 8 -1 вказаного Закону виключно у податковій декларації суб'єкта спеціального режиму оподаткування, форма якої затверджується податковим органом.

Згідно з підпунктом 5.3.1 наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30 травня 1997 року "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у розділі "Податкові зобов'язання" податкової декларації (скороченої) відображаються операції з поставки сільськогосподарських товарів (послуг) у результаті здійснення діяльності відповідно до підпунктів 8 - 1.15.2 - 8 - 1.15.6 пункту 8 - 1.15 статті 8 - 1 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пункту 8 - 1.2 статті 81 Закону України "Про податок на додану вартість" згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Крім того, у пункті 8-1.6 статті 8-1 цього Закону зазначено, що основною діяльністю суб'єкта спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах.

Отже, сільськогосподарські послуги надаються виключно у сфері сільського господарства і спрямовані на виробництво продукції тваринництва та рослинництва.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується Миргородською ОДПІ, позивач протягом 2010 року надавав сільськогосподарські послуги на договірній основі в рамках створеної спільної діяльності згідно з договором про спільну діяльність №5/0110/27 від 26 січня 2010 року з ТОВ фірма "Астарта-Київ".

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність відображення позивачем сум податку на додану вартість з обсягів поставки сільськогосподарських послуг у податкових деклараціях з податку на додану вартість (скорочених).

Крім того, необхідно зауважити на те, що відповідно до пункту 8-1.5 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який придбаває сільськогосподарські товари (послуги) у сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, має право збільшити податковий кредит на суму сплаченого (нарахованого) податку у загальному порядку.

З аналізу вказаної норми законодавства вбачається, що законодавець надає можливість будь-якому платнику податків придбавати у сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, сільськогосподарські товари (послуги) та в результаті цього збільшувати податковий кредит на суму сплаченого (нарахованого) податку у загальному порядку. Відповідно сільськогосподарському підприємству, яке обрало спеціальний режим оподаткування, надано право реалізовувати такому платнику податків сільськогосподарські товари (послуги). При цьому, законодавець не вирізняє в понятті "платник податку" чи - то юридичну особу, чи фізичну особу-підприємця та види діяльності, які здійснює такий платник податків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, договір про спільну діяльність № 5/0110/27 від 26 січня 2010 року, укладений між позивачем та ТОВ фірма "Астарта-Київ", зареєстрований як платник податків в ДПІ у Подільському районі м. Києва.

В обґрунтування висновків, викладених в акті перевірки щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового зобов'язання декларації (скорочена) суми податку на додану вартість по наданих сільськогосподарських послугах, податковий орган також зазначав, що Міністерством аграрної політики України в листі від 23 квітня 2009 року №37-21-1-15/6802 роз'яснено, що послуги, надані іншому суб'єкту господарювання, які наведені у Переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2009 року №23, не відносяться до сільськогосподарської діяльності.

Однак, необхідно зауважити, що надання роз'яснень податкового законодавства, а саме застосування статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", якому присвячений лист від 23 квітня 2009 року № 37-21-1-15/6802, не належить до повноважень Міністерства аграрної політики України.

З огляду на викладене, висновок Миргородської ОДПІ про неправомірність віднесення ДП «СГП ім. Іваненка» до складу податкового зобов'язання декларації (скорочена) суми податку на додану вартість за наслідками наданих сільськогосподарських послуг на договірній основі в рамках створеної спільної діяльності згідно з договором про спільну діяльність № 5/0110/27 від 26 січня 2010 року з ТОВ фірма "Астарта-Київ", є неправомірним та безпідставним.

Щодо порушення ДП «СГП ім. Іваненка» розміру питомої ваги сільськогосподарських товарів, визначеного п. 8-1.6 Закону України "Про податок на додану вартість", колегія суддів зауважує на таке.

Пунктом 8-1.11 ст. 8-1 вказаного Закону визначено: якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари (послуги), питома вага яких перевищує 25 % від вартості поставлених товарів (послуг), то на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею.

З урахуванням визнання необґрунтованим висновку податкового органу про не віднесення послуг наданих позивачем ТОВ фірма "Астарта-Київ" до сільськогосподарської діяльності, у липні 2010 року розмір питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів, вироблених ДП «СГП ім. Іваненка», становить 88,5 % відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно, тому відповідно до пункту 8 - 1.11 статті 8 - 1 вказаного вище Закону на таке підприємство поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею.

Пунктом 8 - 1.9 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що сільськогосподарське підприємство надає покупцю податкову накладну в порядку, встановленому пунктом 7.2 статті 7 цього Закону.

Вимогами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити певні реквізити.

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Вимогами підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами) згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

В свою чергу, судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що позивач включив до складу податкового кредиту за липень 2010 року суму в розмірі 29315,00 грн., яка не підтверджена податковими накладними. Представники позивача в ході розгляду справи проти зазначеного факту не заперечували.

З урахуванням вищевикладеного, сума в розмірі 29315,00 грн., що не підтверджена податковими накладними, правомірно виключена відповідачем зі складу податкового кредиту позивача.

Відповідно до п.п. 5.1.2 п. 5.1 розділу V Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України 22 грудня 2010 року N 985 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за N 1440/18735 податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо орган державної податкової служби зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 5.3. даного Порядку передбачено, що у випадках, визначених, зокрема, підпунктом 5.1.2 пункту 5.1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

В матеріалах справи відсутні докази надходження податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, до ДП «СГП ім. Іваненка».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення Миргородської ОДПІ від 08 червня 2011 року № 0000332301 підлягає частковому скасуванню в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 498 104,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 124 526,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що позивач не оскаржував в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2013р. по справі № 2а-1670/9332/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)П'янова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: П'янова Я.В.