Постанова № 31983241, 19.06.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

" 13" червня 2013 року Справа № 917/389/13-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Тихий П.В.

при секретарі - Вороні В.С.

за участю:

прокурора - Маматов М.О., посвідчення № 009189 від 13.10.12 р.

представників сторін:

1-го позивача - Сімон І.В. довіреність № 3342/15/14-13 від 12.06.13 р.

2-го позивача - Сімон І.В. довіреність № 0105-180Д від 27.02.13 р.

відповідача - Рябков Р.Л. довіреність № 1/13 від 05.04.2013 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Першого заступника Дніпровського екологічного прокурора, м. Київ (вх.№1701П/1-43) на рішення господарського суду Полтавської області від 25 квітня 2013 року по справі №917/389/13-г

за позовом Першого заступника Дніпровського екологічного прокурора, м. Київ в інтересах держави в особі: 1. Міністерства інфраструктури України, м. Київ

2. Державного підприємства "Адміністрація річкових портів", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький річковий порт", м.Кременчук

про 1. припинення сервітуту щодо державного майна: причальної стінки, причалу важких вантажів, берегового пірсу, захисної дамби, захисного бону, які розташовані по вул. Флотський у м. Кременчук та набережної (м. Світловодськ Кіровоградської області) балансовою вартістю 2753740,00 грн., установленого на підставі рішення господарського суду м. Києва від 22 липня 2009 року у справі № 36/240

2. зобов'язання відповідача Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький річковий порт" передати причальну стінку, причал важких вантажів, береговий пірс, захисну дамбу, захисний бон, які розташовані по вул. Флотський у м. Кременчук та набережної (м. Світловодськ Кіровоградської області) балансовою вартістю 2753740,00 грн., до власності держави в особі Державного підприємства "Адміністрація річкових портів"

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року Перший заступник Дніпровського екологічного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" звернувся до господарського суду з позовом про 1.) припинення сервітуту щодо державного майна: причальної стінки, причалу важких вантажів, берегового пірсу, захисної дамби, захисного бону, які розташовані по вул. Флотський у м. Кременчук та набережної (м. Світловодськ Кіровоградської області) балансовою вартістю 2753740,00 грн., установленого на підставі рішення господарського суду м. Києва від 22 липня 2009 року у справі № 36/240. 2.) зобов'язання відповідача Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький річковий порт" передати причальну стінку, причал важких вантажів, береговий пірс, захисну дамбу, захисний бон, які розташовані по вул. Флотський у м. Кременчук та набережної (м. Світловодськ Кіровоградської області) балансовою вартістю 2753740,00 грн., до власності держави в особі Державного підприємства "Адміністрація річкових портів".

Рішенням господарського суду Сумської області від 25 квітня 2013 року (суддя Бунякіна Г.І.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Перший заступник Дніпровського екологічного прокурора з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 25 квітня 2013 року у справі № 917/389/13-г повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на порушення інтересів власника спірного майна - держави в особі Міністерства інфраструктури України та державного підприємства - ДП «Адміністрація річкових портів», якому це майно передано на праві господарського відання. При цьому зазначає, що встановлення сервітуту відносно спірного майна негативно впливає на господарську діяльність ДП «Адміністрація річкових портів», оскільки унеможливлює виконання статутних функцій та завдань, а саме: надання послуг зі швартування й стоянки суден з використанням причальних споруд; скаржник вважає, що висновки суду першої інстанції про неможливість здійснення ПАТ «Кременчуцький річковий порт» статутних завдань у іншій спосіб, ніж встановленням сервітуту не відповідають матеріалам справи, а також вказує на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам прокурора про те, що після встановлення рішенням господарського суду м. Києва від 22.07.2009 р. сервітуту, виникли обставини, що мають істотне значення та змінились обставини, що були враховані судом при ухваленні рішення про встановлення сервітуту.

Міністерство інфраструктури України, м. Київ надало свої пояснення по справі, в яких просить задовольнити апеляційну скаргу першого заступника Дніпровського екологічного прокурора, скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 25.04.2013 р. у справі № 917/389/13-г та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні його представник з наведеними прокурором та позивачами доводами не погоджується, вважає рішення законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 25.04.2013 р. у справі № 917/389/13-г без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, заслухавши пояснення прокурора та представника позивачів, відповідача колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних обставин.

Як свідчать матеріали справи, на підставі сервітуту об'єктів нерухомості на балансі відповідача - Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький річковий порт» перебуває державне майно: причальна стінка, причал важких вантажів, береговий пірс, захисна дамба, захисний бон, які розташовані по вул. Флотській у м. Кременчук та набережна (м. Світловодськ Кіровоградської області) балансовою вартістю 2 753 740, 00 грн.

Підставою встановлення вказаного сервітуту стало рішення господарського суду м. Києва від 22.07.2009р. у справі №36/240 за позовом ВАТ «Кременчуцький річковий порт до Фонду державного майна України, треті особи: Міністерство інфраструктури України, Державне підприємство «Адміністрація річкових портів».

За вказаним рішенням господарського суду м. Києва відповідач набув ряд прав щодо користування майном відносно якого встановлено сервітут.

Сервітут був встановлений без визначення строку, на платній основі в порядку та розмірах, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2004р. №1544 «Про портові збори», з застереженням того, що цей сервітут:

- не підлягає відчуженню,

- не позбавляє власника майна права володіння, користування та розпорядження майном, щодо якого встановлено сервітут,

- зберігає чинності, у разі переходу до інших осіб права власності (господарського відання, оперативного управління) чи зміни органу управління майном, його поділу, перейменування, об'єднання в один інвентарний об'єкт з іншим майном, зміни поштової адреси, а також у разі поєднання в одній особі власника й володільця майна , щодо якого встановлено сервітут. В останньому випадку такий власник несе зобов'язання, що випливають із цього сервітуту для них обох.

Крім того, за зазначеним рішенням суду визнано право відповідача включити право сервітуту (а не саме спірне майно) до складу його єдиного майнового комплексу, а також зобов'язано Фонд Державного майна України не вчиняти будь-яких дій чи бездіяльності і не дозволяти вчиняти третім особам будь-яких дій, що перешкоджають ВАТ «Кременчуцький річковий порт» користуватися майном щодо якого встановлено сервітут в межах прав, наданих йому сервітутом, а також приводити чи допускати приведення майна щодо якого встановлено сервітут в стан, непридатний для користування за цільовим призначенням, включаючи закінчення дії документів, що дають право на експлуатацію майна.

Звертаючись до господарського суду заступник Дніпровського екологічного прокурора в особі Міністерства інфраструктури України та Державного підприємства "Адміністрація річкових портів", м. Київ з позовом про припинення сервітуту щодо державного майна, установленого на підставі рішення господарського суду м. Києва від 22.07.2009 у справі №36/240, послався на те, що розпорядженням Кабінету Міністрів України №29-р від 25.01.2006р. державне майно, яке не увійшло до статутних фондів річкових портів і акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» передано до сфери управління Мінтрансзв'язку України. За цим же розпорядженням до сфери управління цього ж міністерства передано і спірне майно: причальна стінка, причал важких вантажів, береговий пірс, захисна дамба, захисний бон, які розташовані по вул. Флотській у м. Кременчук та набережна (м. Світловодськ Кіровоградської області) балансовою вартістю 2 753 740, 00 грн.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.01.2006р. №86 вище зазначене майно передано зі сфери управління Фонду Державного майна України до Мінтрансзв'язку та закріплено на праві господарського відання за ДП «Адміністрація річкових портів».

Внаслідок реорганізації Міністерства транспорту та зв'язку України, указом Президента України №1085/2010 від 10.12.2010р. утворено Міністерство інфраструктури України. Згідно Указу Президента України №581/2011 від 20.05.2011р. Мінінфраструктури України є правонаступником Мінтрансзв'язку України ( крім прав та обов'язків, пов'язаних із реалізацією функцій у сфері телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України, надання послуг поштового зв'язку). Відповідно до п. 4.1.56 Положення про Міністерство інфраструктури України, затв. Указом Президента України №581/2011 від 20.05.2011р. це міністерство в межах повноважень здійснює функції з управління об'єктами державної власності, що належить до сфери його управління.

За Статутом ДП «Адміністрація річкових портів» це підприємство, здійснюючи право господарського відання, зокрема щодо спірного майна, вправі укладати будь-які не заборонені законодавством цивільно-правові договори (у т.ч. договори управління, спільної діяльності та надання послуг) щодо державного майна, з урахуванням особливостей його правового режиму, у порядку та на умовах, визначених законом.

Отже, заступник Дніпровського екологічного прокурора вважає, що існують інші (ніж сервітут спірного нерухомого майна) передбачені законом можливості задоволення потреб ПАТ «Кременчуцький річковий порт» та виконання ним функцій транспортного підприємства.

Також, зазначає, що фактично встановлення сервітуту відносно спірного майна негативно впливає на господарську діяльність ДП «Адміністрація річкових портів», оскільки унеможливлює виконання статутних функцій та завдань та позбавляє можливості оформити правоустановлюючи документи на земельні ділянки, на яких розташовані спірні об'єкти по причині перебування цього майна на балансі ПАТ «Кременчуцький річковий порт».

Крім того, істотною обставиною для припинення сервітуту, на думку заступника прокурора, є фактично безплатне користування відповідачем чужим майном.

В зв'язку з чим, посилаючись на положення п. 4 ч.1 ст. 406 ЦК України, за якою сервітут припиняється, зокрема у разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту, а також ч. 2 цієї статті, яка визначає самостійну підставу для припинення сервітуту - наявність обставин, які мають істотне значення, заступник Дніпровського екологічного прокурора, зазначає про наявність підстав для припинення сервітуту щодо державного майна, установленого на підставі рішення господарського суду м. Києва від 22.07.2009 р. у справі № 36/240 та зобов'язання відповідача передати спірне майно до власності держави в особі Державного підприємства "Адміністрація річкових портів".

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з аналізу положень ст.ст. 401, 403, 406 Цивільного кодексу України, в зв'язку з чим дійшов висновку, що сама по собі передача права господарського відання на спірне майно Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" та існування права на укладання цивільно-правових договорів щодо спірного майна не є припиненням обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 406 Цивільного кодексу України. Також, місцевий господарський суд виходив з того, що заявником не доведено наявності обставин для припинення сервітуту у розумінні ч. 2 ст. 406 Цивільного кодексу України.

Таким чином, оскільки заступник Дніпровського екологічного прокурора не довів та не надав доказів про наявність обставин, які мають істотне значення для припинення в судовому порядку сервітуту, що був встановлений за рішенням господарського суду м. Києва в справі №36/240, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального права до даних правовідносин, колегія суддів встановила наступне.

Право користування чужим майном (сервітут) визначено ст. 401 Цивільного кодексу України.

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч. 1 ст. 402 ЦК України).

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.07.2009р. у справі №36/240), що набрало законної сили, ПАТ «Кременчуцький рачків порт» встановлено сервітут на об'єкти нерухомості, що розташовані по вул. Флотській , 2 у м. Кременчук Полтавської області - причальна стінка, причал важких вантажів, береговий пірс, захисна дамба та захисний бон, а також набережна - місце розташування м. Світловодськ Кіровоградської області.

Стаття 406 Цивільного кодексу України визначає підстави для припинення сервітуту. За частиною першою цієї норми сервітут припиняється у разі: (1) поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом; (2) відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут; (3) спливу строку, на який було встановлено сервітут; (4) припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту; (5) невикористання сервітуту протягом трьох років підряд; (6) смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.

Частина ж два відміченої норми закріпила положення, що сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Отже, припинення сервітуту в судовому порядку є наявність обставин, які мають істотне значення.

Звертаючись до господарського суду, заступник Дніпровського екологічного прокурора в якості підстав для припинення сервітуту посилається на ту обставину, що ДП «Адміністрація річкових портів», яка здійснює право господарського відання спірного майна, за статутом має право укладати цивільно-правові договори, а отже «існують інші передбачені законом можливості задоволення потреб ПАТ «Кременчуцький річковий порт» та виконання ним функцій транспортного підприємства».

Однак, колегія суддів зазначає, що таке право як укладення цивільно-правових договорів у ДП «Адміністрація річкових портів» було наявне і на час встановлення майнового сервітуту за рішення господарського суду м. Києва від 22.07.2009р. по справі №36/240, про що засвідчує Статут державного підприємства, затверджений в новій редакції за наказом Мінтрансзв'язку України №752 від 09.07.2009р.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, сама по собі передача права господарського відання на спірне майно ДП «Адміністрація річкових портів» та існування права на укладення цивільно-правових договорів щодо спірного майна не є припиненням обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту в розумінні п.4 ч. 1 статті 406 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до п.2.3. статуту ВАТ «Кременчуцький річковий порт», затверджений протоколом №1 від 20.12.2004р. загальних зборів акціонерів (редакція статуту на момент встановлення сервітуту) та п.3.2. статуту ПАТ «Кременчуцький річковий порт», затверджений протоколом №1 від 26.04.2012р. загальних зборів акціонерів (редакція, яка діє на даний час), основним предметом діяльності відповідача є: надання послуг із перевезення пасажирів та вантажів річковим транспортом; агентування й фрахтування морського та річкового вантажного, пасажирського і торгівельного флоту; надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів, надання постачальницьких та інших комерційних (посередницьких) послуг; приймання, видача та короткострокове зберігання вантажів, організація й функціонування митно-ліцензійних складів; виконання перевантажувальних робіт на вантажних дільницях порту, приплавах та клієнтурних причалах; обслуговування транзитного пасажиро-вантажообігу на договірних умовах; обробка вантажного флоту й обслуговування пасажирів, обслуговування транзитного флоту, а також усіх суден України та інших держав, що заходять у порт; організація вантажно-комерційної роботи, здійснення ремонту вантажно-підіймального обладнання та механізмів, в тому числі портальних кранів.

Майно, щодо якого встановлено сервітут, з моменту його створення та вводу в експлуатацію перебувало на балансі відповідача, має відповідне цільове призначення, а саме причалювання та стоянка суден, здійснення вантажних операцій та інших операцій з вантажами, тобто безпосередньо забезпечує здійснення відповідачем його основної діяльності.

Як передбачено главою 32 Цивільного кодексу України сервітут це право, яке встановлюється в інтересах однієї особи за рахунок власника майна або іншої особи, яка володіє ним на законних підставах. Підставою для встановлення сервітуту є наявність обставин, які свідчать про те, що особа, яка заінтересована в установленні сервітуту, не може задовольнити потреби за рахунок власного майна.

Проте, в силу визначеного Статутом предмету діяльності «Кременчуцький річковий порт» виконання відповідачем завдань порту без гідротехнічних споруд є неможливим. Здійснення відповідачем функцій транспортного підприємства не можуть бути задоволені в інший спосіб, ніж шляхом встановлення сервітуту.

Слід зазначити, що на даний час потреба відповідача у використанні майна щодо якого встановлено сервітут продовжує існувати; переоформлювання відповідача з моменту встановлення сервітуту не відбувалось. На даний час відповідач продовжує надавати послуги з перевезення вантажів річковим транспортом, як це передбачено статутом підприємства.

До того ж, нове майно, яке може задовольнити потреби відповідача у використанні для здійснення господарської діяльності та замінити гідротехнічні споруди щодо яких встановлено сервітут, не створювалося та не придбавалося, договори на використання аналогічного майна не укладалися.

Прокурором та позивачами не наведено обставин та не надано докази, які б підтверджували зворотне.

Колегія суддів звертає увагу, що сам факт користування відповідачем спірним майном на підставі встановленого сервітуту не може негативно впливати на господарську діяльність іншого господарюючого суб'єкта, в тому числі ДП «Адміністрація річкових портів».

Згідно п. 5 ст.403 Цивільного кодексу України сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Слід зазначити, що ані прокурором, ані позивачами не наведено жодного факту позбавлення можливості власника в особі позивачів права володіти, користуватися та розпоряджатися майном щодо якого встановлено сервітут. Не наведено і фактів перешкоджання відповідачем позивачам виконання їх статутних функцій та завдань.

Також, не наведено доказів позбавлення можливості ДП «Адміністрація річкових портів» оформити правовстановлюючі документи на земельні ділянки, на яких розташоване спірне майно. Крім того, заявником не наведено належного обґрунтування обставин щодо причинного зв'язку між діями відповідача по користуванню спірним майном та неможливістю ДП «Адміністрація річкових портів» оформити правовстановлюючі документи на земельні ділянки, а також не додано до суду доказів звернення позивачів до Кременчуцької міської ради з заявою про виділення земельних ділянок, на яких розміщене спірне майно.

Що стосується наведених в апеляційні скарзі доводів оплатності майнового сервітуту, встановленого за рішенням суду від 22.07.2009 р., ця умова є відсильною до постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2000р. №1544 «Про портові збори», за якою затверджено Положення про портові збори, і останнє регулює сплату зборів в морських портах. Самі строки для сплати не визначені.

Під час судового розгляду справи з'ясовано, що відсутність даних про банківські реквізити для надходжень за користування чужим майном за встановленим сервітутом стало причиною для невиконання цієї умови. На звернення відповідача до Фонду Державного майна України та Державної казначейської служби України щодо надання інформації про відповідні реквізити для сплати зазначених коштів позитивних відповідей не отримано.

З урахуванням викладеного та у відповідності до приписів ст. 33 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів зазначає, що заступник Дніпровського екологічного прокурора не надав доказів наявності обставин, які мають істотне значення для припинення в судовому порядку сервітуту, що був встановлений за рішенням господарського суду м. Києва в справі №36/240, а також не довів належними та допустимими доказами факту порушення інтересів власника спірного майна - держави в особі Міністерства інфраструктури України та державного підприємства, ДП «Адміністрація річкових портів», якому це майно було передано на праві господарського відання.

З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, перевіривши у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував спірні правовідносини, та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що їх регулюють.

Доводи скаржника про порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків суду, тому не приймаються колегією суддів до уваги, в зв'язку з чим підстав для скасування законних та обґрунтованих судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Першого заступника Дніпровського екологічного прокурора, м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 25 квітня 2013 року по справі № 917/389/13-г залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів..

Повний текст постанови підписано 18 червня 2013 року.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

суддя Івакіна В.О.

суддя Тихий П.В.