Рішення № 31983227, 19.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9216/13 19.06.13

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»доПриватного акціонерного товариства «Лафорт»простягнення 40 929,95 грн.Суддя Куркотова Є.Б.

Представники сторін:

від позивача:Пасіка Є.Ю.від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Лафорт» про стягнення 40 929,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування №3084651 від 31.01.2011 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Hyundai», реєстраційний номер АН 4379 СР, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. В свою чергу, відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «ВАЗ», реєстраційний номер АН 2791 ВВ, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АА/4287863), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків у розмірі 39 198,16 грн. покладається на відповідача. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 131,79 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.05.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.06.2013 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, надав пояснення, щодо періоду нарахування 3% річних за прострочення виконання зобов'язання по сплаті страхового відшкодування в порядку регресу та визначив його з 13.08.2012 р. по 15.04.2013 р., позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103021714546 від 03.06.2013 р.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

31.01.2011 р. між АТ СК «АХА Страхування», правонаступником якого є позивач та Басараба С.М. (страхувальник) укладено договір добровільного страхування №3084651 (надалі - "Договір").

Предметом Договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, які пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням засобом наземного транспорту, а саме: автомобілем «Hyundai», реєстраційний номер АН 4379 СР.

08.10.2011 р. о 11 год. 25 хв. Стороженко В.Н. керуючи транспортним засобом «ВАЗ», реєстраційний номер АН 2791 ВВ по дорозі до ТЦ «Ашан» у Будьоновському районі м. Донецька, під час обгону на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю не переконався, що полоса зустрічного руху, на яку він виїхав, вільна від транспортних засобів, що призвело до зіткнення з автомобілем «Hyundai», реєстраційний номер АН 4379 СР, під керуванням водія Басараба С.Н., який рухався у зустрічному напрямку, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, що підтверджується довідкою ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Донецька.

Постановою Пролетарського районного суду м. Донецька від 10.11.2011 р. у справі №3-1539/11 водія Стороженко В.Н. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до звіту №367/11 експерного автотоварознавчого дослідження, складеного 01.11.2011 р. ФОП Бодак В.Ю. вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля «Hyundai», реєстраційний номер АН 4379 СР, що дорівнює вартості відновлювального ремонту, в результаті його пошкодження при ДТП складає 42 634,10 грн.

Страховим актом №2011/U/MOD03314/UIA11147 від 16.11.2011 р. пошкодження транспортного засобу марки «Hyundai», реєстраційний номер АН 4379 СР, внаслідок ДТП, що сталося 08.10.2011 р. о 11 год. 25 хв. по дорозі до ТЦ «Ашан» у Будьоновському районі м. Донецька, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 40 798,16 грн.

На підставі страхового акту та розрахунку розміру страхового відшкодування, позивач виконуючи свої зобов'язання за Договором, перерахував на рахунок ТОВ «Алекс Схід» (СТО) суму страхового відшкодування у розмірі 40 798,16 грн., що підтверджується платіжним дорученням №34307 від 18.11.2011 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 40 798,16 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вину Стороженко В.Н. у вчиненні спірного ДТП встановлено у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність Стороженко В.Н., за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля «ВАЗ», реєстраційний номер АН 2791 ВВ, застрахована ПрАТ «СК «Лафорт» згідно із полісом №АА/4287863.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з тим, що цивільно-правову відповідальність Стороженко В.Н., за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля «ВАЗ», реєстраційний номер АН 2791 ВВ, застрахована ПрАТ «СК «Лафорт», що підтверджується полісом №АА/4287863, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Положеннями п. 36.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції зазначеного Закону від 17.02.2011 р. після набрання чинності змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" №3045) визначено, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентованої виплати) та виплати його;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Заявою №1520АР від 27.06.2012 р., позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 39 798,16 грн., яка згідно із повідомленням про вручення поштового відправлення №0103232242977, отримана відповідачем 13.07.2012 р.

Останній відповіді на заяву у визначені п. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції зазначеного Закону від 17.02.2011 р. після набрання чинності змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" №3045) строки не надав, відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, не здійснив.

Матеріалами справи (звіт №367/11 експерного автотоварознавчого дослідження від 01.11.2011 р.) підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai», реєстраційний номер АН 4379 СР становить 42 634,10 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 40 798,16 грн.

Полісом №АА/4287863 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн., франшиза - 1 000,00 грн.

Враховуючи визначені полісом №АА/4287863 розміри лімітів відповідальності та франшизи, встановлений судом розмір шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати у розмірі 39 798,16 грн. (40 798,16 грн. набуте право вимоги - 1 000,00 грн. франшизи) до звернення останнього із позовом до суду.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача суми страхового відшкодування. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування у розмірі 39 798,16 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 131,79 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 13.08.2012 р. по 15.04.2013 р.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 979 ЦК України передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, зокрема, сплата 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Таким чином, три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання.

Грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Судом встановлено, що згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у відповідача виникло зобов'язання сплатити на користь позивача суму страхового відшкодування в порядку регресу.

Зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування в порядку регресу, яке за змістом правовідношення є грошовим, відповідач у встановлений строк не виконав, а тому нарахування 3% річних за прострочення грошового зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування є правомірним.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із претензією про відшкодування шкоди в порядку регресу 27.06.2012 р., яка згідно із повідомленням про вручення поштового відправлення №0103232242977, отримана відповідачем 13.07.2012 р.

Дорожньо-транспортна пригода, яка є страховим випадком, за договором страхуванням цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу (поліс №АА/4287863), як і звернення позивача із заявою про проведення виплати мали місце після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.2011 р. №3045-VI, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню приписи Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", після внесення змін Законом України 17.02.2011 р. №3045-VI.

З матеріалів справи, вбачається, що позивачем обрано досудовий спосіб врегулювання спору, шляхом направлення регресної вимоги на адресу відповідача, а враховуючи приписи п. 36.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції зазначеного Закону від 17.02.2011 р. після набрання чинності змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" №3045) строк (90 днів) виконання грошового зобов'язання по сплаті спірного страхового відшкодування настає 13.10.2012 р., а прострочення починається з 14.10.2012 р.

Враховуючи викладене, правомірним періодом нарахування 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання є з 14.10.2012 р. по 15.04.2013 р. (дата закінчення нарахування 3% річних, що визначена позивачем).

На підставі викладеного, за перерахунком суду з урахуванням наданого позивачем розрахунку та встановленого судом періоду нарахування 3% річних, розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по виплаті страхового відшкодування в порядку регресу становить 601,88 грн.

В іншій частині заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 529,91 грн. необхідно відмовити оскільки вони обраховані не вірно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 39 798,16 грн. та 3% річних у розмірі 601,88 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Лафорт» (04050, м. Київ, вул. Донвар-Запольського, 9/10; ідентифікаційний код 25005889) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; ідентифікаційний код 20474912) страхове відшкодування у розмірі 39 798 (тридцять дев'ять тисяч сімсот дев'яносто вісім) грн. 16 коп., 3% річних у розмірі 601 (шістсот одна) грн. 88 коп. та витрати на сплату судового збору у розмірі 1 698 (одна тисяча шістсот дев'яносто вісім) грн. 22 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Повний текст рішення складено та підписано 20.06.2013 р.