Рішення № 31983130, 21.06.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 червня 2013 р. Справа № 903/477/13

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

За участю представників сторін:

від позивача: Іванкевич С.Л. - представник (дов. № 1 від 18.02.2013 р.)

від відповідача: н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Коростенський завод теплотехнічного обладнання" до товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива-Т" про стягнення 23 970,00 грн.

В судовому засіданні 20.06.2013 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Коростенський завод теплотехнічного обладнання" звернулося в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива-Т" про стягнення 23 970,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 13.05.2013 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав.

Ухвала суду була направлена на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива-Т", але повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу суду не повернулось.

Суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином про дату і час розгляду справи, оскільки доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (Постанова, Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р., № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Факт надіслання ухвали на адресу відповідача підтверджується копіє реєстру поштових відправлень № 1 від 14.06.2013 р. (а.с. 52).

Явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Коростенський завод теплотехнічного обладнання" звернулося в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива-Т" про стягнення 23 970,00 грн.

Позов мотивувало тим, що 03.10.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 4.

Згідно договору позивач збов'язувався передати відповідачу обладнання, а відповідач повинен був прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Позивач зазначає, що взяті на себе зобов'язання виконав, одна відповідачем було перераховано лише передплату за обладнання на загальну суму 35 955,00 грн.

Залишок коштів в сумі 23 970,00 грн. відповідачем не сплачені, тому позивач просить стягнути їх з відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 03.10.2012 р. між ТОВ "Торговий дім Коростенський завод теплотехнічного обладнання" (позивач, постачальник) та ТОВ "Альтернатива-Т" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 4 (а.с.12).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати у встановлений даним договором термін у власність покупця обладнання, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору.

Найменування обладнання, що є предметом договору, кількість та ціна визначаються специфікаціями, що додаються до даного договору і є невід'ємною частиною договору (п. 1.2.).

Відповідно до специфікації № 1 до договору від 03.10.2012 р. загальна вартість обладнання складає 59 925,00 грн. (а.с. 15).

Основою для передоплати по справжній специфікації являється виставлений постачальником рахунок. Покупець проводить розрахунок за обладнання на підставі виставлених постачальником рахунків-фактур у наступному порядку:

- 60% від загальної суми обладнання, повинно бути перераховано постачальнику протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактур.

- 40% від загальної суми обладнання повинно бути перераховано постачальнику протягом 3 банківських днів з моменту отримання письмового повідомлення від постачальника про готовність до відвантаження обладнання.

03.10.2012 р. відповідачу було виставлено рахунок на оплату № 6 (а.с.45).

25.10.2012 р. та 15.11.2012 р. відповідачем було сплачено 35 955,00 грн. (60% вартості обладнання), що підтверджується платіжними дорученнями № 111 та № 133 (а.с. 21-22).

12.11.2012 р. позивач направив на адресу відповідача лист повідомлення про готовність обладнання та прохання оплатити залишкову суму від загальної вартості обладнання згідно договору, а саме 23 970,00 грн. (а.с. 18).

15.11.2012 р. позивач отримав від відповідача гарантійний лист, яким гарантував здійснити оплату, після чого відповідачу було відвантажено обладнання.

Відповідач отримав товар, передбачений договором, що підтверджується довіреністю на отримання цінностей № 30 від 14.11.2012 р. (а.с 20). Однак, порушивши взяті на себе зобов'язання згідно договору не оплатив залишкову вартість товару в сумі 23 970,00 грн.

Позивач направляв на адресу відповідача лист вимогу № б/н від 28.03.2013 р. (а.с. 16-17), однак остання залишилась відповідачем без уваги.

Отже, внаслідок неналежного виконання зобов'язання у відповідача виникла заборгованість в сумі 23 970,00 грн. Дана сума підтверджується матеріалами справи, підставна та підлягає до стягнення з відповідача в повному обсязі.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору від 03.10.2012 р.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України). Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори) (ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином. Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, враховуючи виконання належним чином зобов'язань позивачем та не належне виконання взятих на себе зобов'язань відповідачем, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю в сумі 23 970,00 грн.

Оскільки, спір до суду доведений з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн. згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України та на підставі ст.ст. 174, 173, 193, ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 626, 627, 629, 509 Цивільного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива-Т" (вул. Рівненська, 54, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 38131587) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Коростенський завод теплотехнічного обладнання" (вул. Сосновського, 21/6, м. Коростень, Житомирська область код ЄДРПОУ38290492) 23 970 (двадцять три тисячі дев'ятсот сімдесят грн.) 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1720 (одну тисячу сімсот двадцять грн.) 50 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

21.06.13

Суддя І. О. Гарбар