ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 червня 2013 р. Справа № 909/573/13 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Круглової О.М., при секретарі судового засідання Кошилович М. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик", юридична адреса: вул. Озерянівська, 2, м. Горлівка, Донецька область, 84601; поштова адреса бази ТОВ "Баядера Логістик" в м. Івано-Франківську: вул. С.Петлюри, 7Б, м. Івано-Франківськ, 76025
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Мацькевича Володимира Любомировича, вул. Стефаника, 8/1, с.Задністрянське, Галицький район, Івано-Франківська область, 77133
про стягнення заборгованості у сумі 173 799,34грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Кучірка Володимир Йосипович - представник, (довіреність № б/н від 31.12.12).
від відповідача представники не з'явилися.
ВСТАНОВИВ:
Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" подано позов до Фізичної особи-підприємця Мацькевича Володимира Любомировича про стягнення заборгованості у сумі 173 799,34 грн., з яких: 157080 грн.- борг за поставлену продукцію; 3 270,71 грн. - 20% річних; 2453,03 грн. - пеня; 10 995,60 грн. - штраф 7% від суми заборгованості.
Позивач позовні вимоги підтримав, в обгрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки №1892 від 27.02.13 щодо оплати поставленого товару.
Відповідач в засідання суду повторно не з"явився, про причини неявки не повідомив, витребуваних документів не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме ухвалами від 16.05.13 та 28.05.13, повідомлення про вручення яких містяться в матеріалах справи (а.с.4,34).
Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У відповідності до п.3.14 зазначеної постанови Пленуму ВГСУ нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо її явку судом визнано обов'язковою, може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.
Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.
На виконання умов договору поставки №1892 від 27.02.13 позивач поставив відповідачу товар (алкогольні напої) на загальну суму 157080 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №12222/11228 від 28.02.13, яка підписана обома сторонами (а.с.17).
Вказана заборгованість підтверджується актом звірки розрахунків за період з 01.01.13 по 05.04.13 (а.с.16).
Пунктом 6.1. Договору сторони погодили, що розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 14 календарних днів з дати отримання товару.
Всупереч умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов"язання належним чином не виконав, оплату заборгованості в розмірі 157080 грн. не здійснив.
Відповідно до ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначалось вище, сторони передбачили, що оплата здійснюється протягом 14 календарних днів з дати отримання товару.
В силу приписів ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідач заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував, тому суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 157080 грн. заборгованості за поставлений товар обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.
Пунктом 7.1. договору сторони обумовили, що у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов"язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати: у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 7% від суми боргу.
Згідно з ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Положеннями статті 625 чинного Цивільного кодексу України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 9.2. договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від постачальника товару, покупець зобов"язаний сплатити постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами.
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування позивачем штрафу, пені та 20 % річних - наявний в матеріалах справи розрахунок є арифметично вірним (а.с.10-12).
Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов"язання за договором поставки №1892 від 27.02.13 відповідачем не спростований, підтверджується матеріалами справи, з урахуванням положень укладеного сторонами Договору, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення 3270,71 грн. - 20% річних; 2453,03 грн. пені та 10 995,60 грн. штрафу обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 3475,99грн. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 230 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 547, 549, 612, 614, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 49, 75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" до Фізичної особи-підприємця Мацькевича Володимира Любомировича про стягнення 173799,34 грн. заборгованості - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мацькевича Володимира Любомировича (вул. Стефаника, 8/1, с. Задністрянське, Галицький район, Івано-Франківська область, 77133, код 2879413170) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (юридична адреса: вул. Озерянівська, 2, м. Горлівка, Донецька область, 84601, поштова адреса бази Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" в м. Івано-Франківську: вул.Петлюри, 7 "Б", м. Івано-Франківськ, 76025, код 35871504) - 157080 (сто п"ятдесят сім тисяч вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 3270 (три тисячі двісті сімдесят) грн. 71 коп. - 20% річних; 2453 (дві тисячі чотириста п"ятдесят три) грн. 03 коп. пені, 10995 (десять тисяч дев"ятсот дев"яносто п"ять) грн. 60 коп. штрафу та 3475 (три тисячі чотириста сімдесят п"ять) грн. 99 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
повне рішення складено 21.06.13
Суддя Круглова О. М.
Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"
_помічник судді Шунтов О. М. 21.06.13
Судове рішення № 31982971, Господарський суд Івано-Франківської області було прийнято 18.06.2013. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 909/573/13. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: