Рішення № 31981179, 13.06.2013, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

КОТОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1516/3989/2012

Провадження № 2/505/253/2013

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

13.06.2013 року Котовський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді -Бондаренко Н.В.

при секретарі -Шершун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Котовськ Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в праві користування житлом та виселення без надання іншого житлового приміщення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 05.09.2012 року звернулася до суду з позовом, посилаючись на ту обставину, що на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.1996 року їй на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1. В цій квартирі без будь-яких підстав мешкає відповідач по справі, ОСОБА_2, який перешкоджає їй в користуванні належній їй на праві власності майном.

Додатково позивачка суду пояснила, що у лютому 1996 року продала свою квартиру у Єкатеренбурзі і на виручені кошти купила квартиру в АДРЕСА_1. Своє право власності вона зареєструвала в Котовському МБТІ та прописалась у цю квартиру. Речі своєї сім'ї перевезла в ст.. Борщі Котовського району у батьківський будинок. В травні 1996 року помирає її мати. Тому вона змушена була залишатись в батьківському будинку і допомагати 85-літньому батьку по господарству. В 1997 році у зв'язку з необхідністю ампутації ніг чоловіка вона повернулась до Єкатеринбурга. Доглядом за квартирою мав опікуватись батько. В 2009 році по приїзду на похорони батька вона дізналась, що у її квартирі проживають інші люди, які називають себе власниками.

Посилаючись на ту обставину, що відповідач ОСОБА_2 створює істотні перешкоди у здійсненні нею права користування власним майном, на неодноразові пропозиції та вимоги виселитися з квартири ніяк не реагує, позивачка просила суд визнати відповідача таким, що втратив право користування вказаною квартирою, вселити її, як власницю житла в дану квартиру, стягнути з відповідача на її користь судові витрати по справі.

8 жовтня 2012 року позивачка уточнила свої вимоги шляхом подання доповнення до позовної заяви, в якому просила висилити відповідача ОСОБА_2, без надання іншого житлового приміщення, з належної їй на праві власності двокімнатної квартири АДРЕСА_1

Позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у прозові, просили їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Згідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у випадку неявки у судове засідання відповідача, належним чином сповіщеного та який не повідомив про причини неявки, суд може прийняти заочне рішення на підставі наявних в справі доказів (ч. 4 ст. 169 ЦПК України), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до статей 1, 3, 10, 11, 60 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів, наданих особами, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права та інтереси фізичних та юридичних осіб.

На підставі договору купівлі-продажу ВРР № 026952 від 04 квітня 1996 року, посвідченого державним нотаріусом, Котовської міської державної нотаріальної контори Сівун Ф.Й. за реєстром № 1-760, позивачка ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 26.11.2007 року був задоволений позов ОСОБА_5 до позивачки ОСОБА_1 про набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю та визнано за ОСОБА_5 право власності на спірну квартиру.

17 березня 2008 року між ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який посвідчено приватним нотаріусом Котовського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_6 за р.№833 від 17.03.2008 року. За умовами цього договору було продано спірну квартиру, що раніше належала позивачці ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого Котовською держнотконторою 04.04.1996 року за р.№1-760.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 10.11.2011 року справа № 22ц-4771/2011р. правонаступником ОСОБА_5 у цих спірних правовідносинах визначено її спадкоємця - ОСОБА_7 та рішення суду першої інстанції від 26.11.2007 року за апеляційною скаргою позивачки було скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволені позову ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Рішенням Котовського міськрайонного суду від 12 червня 2012 року позов позивачки ОСОБА_1 до ОСОБА_7 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17.03.2008 року оспорюваної квартири, на підставі якого відповідач ОСОБА_2 користувався вказаною квартирою, був задоволений в повному обсязі.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18.04.2013 року рішення Котовського міськрайонного суду від 12 червня 2012 року залишено без змін.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить позивачці ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4 та № 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319 Цивільного Кодексу України).

Гарантуючі захист права власності закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 Цивільного Кодексу України.

Об'єктом права власності особи може бути, зокрема, житло - житловій будинок, садиба, квартира (статті 379, 382 ЦК України).

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 Цивільного Кодексу України та ст. 150 Житлового Кодексу України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише на підставах, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 150 ЖК України від 30 червня 1983 р. (з наступними змінами та доповненнями) громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно з поясненнями позивачки, відповідач чинить їй перешкоди у користуванні її приватною власністю, а саме - квартирою АДРЕСА_1. В зазначеній квартирі до цього часу мешкає відповідач, позивачка ж позбавлена можливості володіти та користуватися своєю власністю.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Встановивши фактичні обставини справи й вимоги закону суд прийшов до однозначного висновку про необхідність захисту прав позивачки згідно позовних вимог, оскільки тільки прийняття таких мір, як виселення відповідача з квартири АДРЕСА_1, буде сумісним із правами, гарантованими Конвенцією про захист прав людини й основних свобод і Протоколами до неї, а також буде реально спрямовано на ефективний захист права власності.

Крім того згідно ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.79 ЦПК України).

Витрати на правову допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи (п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України).

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката та або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. ( ст.84 ЦПК України).

Згідно Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»(діючої на час понесення стороною витрат і розгляду справи) граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не мав перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»від 20 грудня 2011 року № 4191-УІ, що набрав чинності з 1 січня 2012 року, також передбачає, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Встановлено, що правову допомогу позивачу при складанні позовної заяви надавав адвокат ОСОБА_8, що підтверджено квитанцією від 04.09.2012 року. Витрати ОСОБА_1 на правову допомогу відповідно до квитанції від 04.09.2012 року склали 400 грн.

Позов ОСОБА_1 до суду було подано 05 вересня 2012 року, тому є підстави розраховувати компенсацію витрат за правову допомогу по підготовці позовної заяви, оскільки договір з адвокатом укладено до подання позову 04 вересня 2012 року, таким чином підлягає до стягнення сума у розмірі 400 грн.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»№ 3674-VІ від 08.07.2011 р. позивач звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з даним позовом.

Таким чином, судовий збір, який складає відповідно до ЗУ № 3674-VІ від 08.07.2011 р. 117,40 грн., слід стягнути з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 150, 155 ЖК України, ст.ст. 383, 391 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 212, 214 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в праві користування житлом та виселення без надання іншого житлового приміщення - задовольнити.

Усунути для ОСОБА_1 перешкоди у володінні та користуванні квартирою АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 з вказаної квартири без надання іншого житлового приміщення.

Визнати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратила право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 ін.н. НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 витрати на правову допомогу в розмірі 400 (чотириста) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 ін.н. НОМЕР_1 на користь держави судовий збір у сумі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок - отримувач коштів УДК у Котовському району, код ЄДРПОУ 23214672, р/р 31215206700019, банк отримувач ГУДК в Одеській області, код банку отримувача 828011, код доходів бюджету 23030001, територія м. Котовськ.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його прийняв за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подано до суду першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення набирає законної сили протягом десяти днів з дня отримання відповідачем його копії та у випадку якщо ним не було подано до суду першої інстанції у встановлені ст. 228 ЦПК України строки заяви про його перегляд.

Суддя - Бондаренко Н.В.