Вирок № 31980660, 21.06.2013, Балаклійський районний суд Харківської області

В И Р О К

Іменем України

справа № 610/2188/13-к

провадження 1-кп/610/177/2013

м. Балаклія 21.06.2013 року

Балаклійський районний суд Харківської області -

головуючий: Стригуненко В.М.,

за участі:

прокурора: Кривич І.В.,

представника потерпілого, цивільного позивача: ОСОБА_1,

обвинуваченого: ОСОБА_2,

секретаря: Паточка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 12013220190000683 про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1; уроженця с. Високий Харківського району Харківської області, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2/Польова б.4, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_3; громадянина України; з професійно-технічної освітою, за спеціальністю: організатор руху на залізничному транспорті; працюючого адміністративним помічником ТОВ «Балмолоко»; не одруженого, має на утриманні сина 1997р.н.; рнокпп НОМЕР_1; раніше судимого:

06.08.3003р. Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч.5 ст.185 КК України до 7р. позбавлення волі з конфіскацією майна.

За ухвалою апеляційного суду Харківської області від 18.04.2005р. по окремим епізодам дії перекваліфіковані на ч.4 ст.185 КК України, по сукупності передбачених ч.ч.3, 4, 5 ст.185 КК України злочинів призначено 7р. позбавлення волі з конфіскацією майна.

За постановою Ковпаківського районного суду Сумської області від 04.08.2005р. згідно до ЗУ «Про амністію» від 31.05.2005р. невідбута частина покрання в 3р. 3міс. 11дн. скорочена на ?, до 1р. 7міс. 21дн.

За постановою Ковпаківського районного суду Сумської області від 05.07.2006р. від відбування покарання звільнений 14.07.2006р. умовно-достроково на не відбуту його частину 7міс. 8дн.,

26.04.2007р. Жовтневим районним судом м. Харкова за ч.3 ст.185 КК України до 3р. позбавлення волі, за правилами ч.4 ст.70 КК частково приєднанно покарання за попереднім вироком, до 4р. 6міс. позбавлення волі,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

в с т а н о в и в:

1 січня 2013 року приблизно о 16.00 годині в м. Балаклія Харківської області по вул. Тімірязєва б.6, на території ТОВ «Балмолоко», на своєму робочому місці, ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в присутності працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які не усвідомлювали протиправності його дій, реалізуючи корисний умисел, таємно, повторно викрав з сейфу у кімнаті комірника гроші ТОВ «Балмолоко» в сумі 36661,4 гривень, розпорядившись ними на свій розсуд.

Обвинувачений у вчиненні інкримінованого йому злочину винним себе визнав повністю і підтвердив факт вчинення злочину при обставинах, викладених у даному вироку. Повністю визнав уточнений цивільний позов на 31100 гривень (а.с.17).

Переконавшись у тому, що ОСОБА_2 повністю визнає свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочині, цивільний позов; він та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст обвинувачення, розмір цивільного позову; фактичні обставини справи, розмір цивільного позову, які ніхто не оспорює; погоджуються з кваліфікацією вчиненого діяння, розміром цивільного позову; а прокурор, не висловлює жодних заперечень щодо встановлених обставин; роз'яснивши цим особам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини та розмір цивільного позову в апеляційному порядку; за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження, згідно до ч.3 ст.349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, розміру цивільного позову.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_2 за викладеним фактом:

за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка),

вчинена повторно.

Згідно до ст.337 КПК України суд діє лише в межах висунутого обвинувачення.

Судом досліджувалися дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2, при цьому встановлено, що він: раніше судимий, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності; працює адміністративним помічником ТОВ «Балмолоко», але за наданими даними без поважних причин не з'являється на роботу з 01.04.2013р.; за місцем роботи характеризується в цілому позитивно; за місцем реєстрації на диспансерних обліках у нарколога і психіатра не перебуває; за місцем проживання характеризується позитивно; не одружений, але проживає з фактичною сім'єю, має на утриманні сина 1997р.н.; має матір, інваліда II групи, пенсіонера, однак проживає окремо від неї; інших відомостей не добуто, обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження не надано (а.с.19-61).

В суді ОСОБА_2 винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав, що свідчить про надання допомоги суду у встановленні обставин справи, що на підставі ст.66 КК України визнається пом'якшуючою покарання обставиною.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_2, на підставі ст.67 КК України, суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Вчинений злочин є середньої тяжкості; ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності притягується в 5-те, має 2-ві не знятих і не погашених у встановленому Законом порядку судимості; має стійку направленість на вчинення умисних, корисливих злочинів проти власності, у т.ч. тяжких та особливо-тяжких; як убачається з історії його судимостей, він постійно переконував суд у своєму щирому каятті і виправленні, що враховувалося як пом'якшуюча покарання обставина при винесенні вироків та ухваленні інших судових рішень. Так, йому призначалося покарання з випробуванням (підставою для чого є переконаність суду у можливості виправлення засудженого без відбування покарання) і умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (підставою для чого є переконання суду у тому, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення). Однак, все це не зупинило його від вчинення нових злочинів під загрозою покарання і свідчить про його виняткові зухвалість, стійку злочинну, антисоціальну спрямованість, небажання ставати на шлях виправлення і перевиховання, і необхідність утримання його в умовах ізоляції від суспільства.

На час вчинення даного злочину ОСОБА_2 мав неповнолітнього сина і матір пенсіонера-інваліда, що жодним чином не втримало і не завадило йому вчинити новий злочин (при цьому відсутні дані про необхідність стороннього догляду за матір'ю та надання їй допомоги обвинуваченим, який проживає окремо від неї). Цими обставинами він намагається прикритися і маніпулювати судом на свою користь, з метою отримання поблажливості для себе, т.я. раніше вони вже враховувалися судами при призначенні покарання.

На нього неодноразово застосовані судом заходи покарання, у т.ч. у вигляді реального позбавлення волі, метою якого також є і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, не мають свого очікуваного та дієвого впливу. Він знецінив свої обіцянки та завіряння у своєму розкаянні, щирості та не поверненні до злочинної діяльності, про що раніше вже неодноразово завіряв суд, а його поведінка об'єктивно свідчить про вперте не бажання ставати на шлях виправлення та перевиховання, зловживання довірою суду та зневагу до нього, нехтування наданим йому шансом на зміну кримінального способу життя.

При вчиненні злочину ще 01.01.2013р. і зверненні до міліції із заявою про цей злочин лише 27.03.2013р. (практично через 3 місяці), до відшкодування завданої ним шкоди ОСОБА_2 приступив лише 03.06.2013р, в день складання обвинувального акта, і на час ухвалення вироку відшкодував 5500 гривень, що становить менше 1/6 частини розміру матеріальної шкоди. До цього не бажав добровільно відшкодовувати заподіяну шкоду, змусивши потерпілого звернутися до міліції. Ці дії обвинуваченого розцінюються судом як створення видимості каяття з метою подальшого використання цієї обставини для апелювання про призначення з її урахуванням більш м'якого покарання, тобто використання для уникнення заслуженої їм міри відповідальності, що не свідчить про щирі наміри добровільно відшкодовувати збиток і щиросердне каяття. ОСОБА_2 лише підтверджував вчинення злочину, будучи викритим міліцією, знаючи про наявність відеозапису злочину з камер відеоспостереження, з явкою з повинною не звертався.

Прийшовши до переконання про необхідність ізоляції ОСОБА_2 від суспільства, з огляду на його особу, значний злочинний досвід, вперте небажання безповоротно відмовитися від злочинного способу життя, після майже 5-річного строку відбування реального позбавлення волі, вчинення злочину на грунті пияцтва, інші доводи даного вироку, суд вважає недостатнім для нього покарання у вигляді арешту (від 3 до 6 місяців).

За викладеними мотивами достатніх підстав для застосування правил ст.ст.69, 75 КК України, суд не убачає.

Однак, з огляду на інші, наведені у даному вироку на користь ОСОБА_2 позитивні дані: часткове відшкодування завданої злочином шкоди, знаходження на утриманні неповнолітньої дитини і наявність матері-інваліда-пенсіонера тощо, суд все ж вважає за можливе призначити йому покарання у вигляді обмеження волі (а не позбавлення волі) і у його наближеному до мінімального розмірі санкції ч.2 ст.185 КК України, для чого не встановлено передбачених ч.3 ст.61 КК України перепон, вважаючи саме таке покарання необхідним і достатнім в якості кари за вчинене, для виправлення та попередження нових злочинів.

Достатніх підстав для призначення більш суворих видів і розмірів покарання не убачається.

Зважаючи на особливості виду покарання, що призначається, запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді особистого зобов'язання необхідно залишити в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 369-378 КПК України, -

з а с у д и в:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, призначивши йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді особистого зобов'язання залишити в силі, до приведення даного вироку у виконання.

Строк покарання обчислювати з дня прибуття і постановки на облік у виправному центрі.

Уточнений цивільний позов задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_2 (25.02.1976р.н., зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2/Польова б.4, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3, рнокпп НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Балмолоко» (64200 м. Балаклія Харківської області вул. Тимірязєва б.6, код ЄДРПОУ 37010632, р/р 26007280198400 в АТ «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005) на відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди 31100 гривень.

Вирок може бути оскаржений з передбачених ст.349 КПК України підстав до апеляційного суду Харківської області, через Балаклійський районний суд, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий В.М. Стригуненко