Рішення № 31978557, 10.06.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" червня 2013 р. Справа № 906/441/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Гусар О.В. - довіреність №08/16432-009081 від 26.12.12р.;

від відповідача: Прокопенко М.А. - довіреність №657 від 27.09.12р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (м. Житомир)

до Міського комунального підприємства "Бердичівводоканал" (м. Бердичів)

про стягнення 1343607,48 грн.

У відповідності до ч.3 ст. 69 ГПК України, строк розгляду спору було продовжено на 15 днів.

В судовому засіданні 14.05.13р. оголошувалась перерва до 12 год. 00 хв. 10.06.13р., яка була продовжена до 16 год. 00 хв. 10.06.13р.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 1343607,48грн. з яких: 1173174,45грн. - за активну електроенергію, 69662,04грн. - пені, 41029,02грн. інфляційних, 59741,97грн. 3% річних.

10.06.13р. на адресу суду від відповідача надійшли клопотання №9/6 від 10.06.13р. та №9/7 від 10.06.13р. (88-89, т.2), згідно яких, враховуючи незадовільний фінансовий стан МКП "Бердичівводоканал", прострочення споживачами оплати вартості послуг, що надаються останнім, неповне відшкодування державою різниці в тарифах і собівартістю наданих послуг для населення та бюджетних організацій, просить суд зменшити суму пені, 3% річних, інфляційних та відстрочити виконання рішення суду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Повідомив, що сума основного боргу зменшилась на 1000000,00грн. Подав клопотання про долучення до матеріалів справи Договору №137Є/1 від 26.04.13р. та платіжного доручення №38307829 від 06.06.13р. Вказане клопотання судом задоволено (а.с. 94-99, т.2). Також вказав, що в своєму письмовому поясненні, яке було подано та долучено до матеріалів справи 22.04.13р., позивач лише уточнив суми боргу та інших нарахувань, які заявлено обґрунтовано.

Представник відповідача пояснив, що згідно Договору про організацію взаєморозрахунків, позивачу було перераховано 1000000,00грн., у зв'язку з чим сума основного боргу повністю погашена. Водночас вказав, що нарахування 3% річних, пені та інфляційних, в розмірах, зазначених позивачем у письмовому поясненні, яке було подано та долучено до матеріалів справи 22.04.13р., також здійснено вірно (а.с. 114-119, т.1). Просив суд зменшити розмір пені, річних, інфляційних, а також відстрочити виконання рішення суду.

Представник позивача щодо клопотань відповідача заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та зазначив позивач у позовній заяві, 15.11.06р. між Бердичівським районом електричних мереж, який діє на підставі доручення ВАТ "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (позивач) та Міським комунальним підприємством "Бердичівводоканал" (відповідач) було укладено Договір про постачання електричної енергії (далі - Договір з Додатками до нього (а.с. 7-22, т.1), за умовами якого відповідач зобов'язався щомісячно сплачувати вартість спожитої електричної енергії, яка йому постачається.

Позивач у позовній заяві вказав, що всупереч п. 2.2.3 Договору відповідач кошти за спожиту електричну енергію у повному обсязі не сплатив, в результаті чого станом на 18.03.13р. за останнім рахується заборгованість за активну електричну енергію у розмірі 1173174,45грн.

За несвоєчасно проведені розрахунки, у відповідності до п.4.2.1 Договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.011.96р. №543/96ВР, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню в сумі 69662,04 грн. (а.с. 63, т.1).

Крім того, посилаючись на ст. 625 ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача 41029,02 грн. інфляційних (а.с. 64, т.1) та 59741,97 грн. 3% річних (а.с. 62, т.1).

У відповідності до наданого представником позивача в судовому засіданні 22.04.2013 письмового пояснення (а.с.117-119, т.1), при підготовці розрахунку заборгованості за спожиту активну електроенергію було допущено помилку в періоді виникнення заборгованості, оскільки остання фактично виникла з серпня 2012 року, у зв'язку з чим було помилково нараховано штрафні санкції за більш тривалий період. При цьому, як зазначено у вказаному поясненні, 25.03.13р. та 20.03.13р. було проведено додаткове погашення заборгованості на загальну суму 194790,00грн. тому ціна позову складає: 1057266,42грн., з яких 978384,45грн. боргу за активну електроенергію, 62109,56грн. пені, 3554,92грн. інфляційних, 13217,49грн. 3% річних. В обґрунтування вказаних у письмових поясненнях сум, що на думку позивача є обґрунтовано заявленими, додано розрахунки. (а.с. 114-119, т.1).

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив. Повідомив про погашення основної суми боргу у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

У відповідності до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором №1225 про постачання електричної енергії споживачам від 15.11.2006 року з Додатками до нього (а.с. 7-22, т.1).

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, що відповідає приписам ст. 275 ГК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

У відповідності до п. 2.2.3 Договору, відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати за використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом. Розрахунковим періодом вважається період з 26 числа по 25 число включно. Вказаний період прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця). Величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої між датами зняття показників засобів обліку, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду відповідно до умов договору.

У відповідності до п. 7.3. Договору, остаточний розрахунок повинен здійснюватися в розмірі фактичного споживання електричної енергії за розрахунковий місяць, з врахуванням сальдо на початок місяця не пізніше: - 5 операційних днів з дня отримання рахунку, включаючи день його отримання, для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно.

Наявними в матеріалах справи відомостями по витраті активної електроенергії по об'єктам МКП "Бердичівводоканал" (а.с. 23-60, т.1), виставленими відповідачу рахунками на оплату за активну електроенергію (а.с. 28-36, т.2), підписаними сторонами актами звірки взаємних розрахунків (а.с. 104-113, т.1, 60-70, т.2), розрахунковими документами (а.с. 37-59, т.2) підтверджено, що на дату звернення з позовом до суду у відповідача виникла заборгованість за період з серпня 2012 року по лютий 2013 року в сумі 988384,45грн. Вказане також було підтверджено представником відповідача під час розгляду справи.

При цьому, як було встановлено судом та не заперечували представники сторін в процесі розгляду справи, при зверненні з позовом до суду сплачені відповідачем 20.03.13р. кошти в сумі 184790,00грн. позивачем не було враховано при визначенні суми заявленого до стягнення боргу. Таким чином, оскільки позивач звернувся з позовом до суду 25.03.13р., сплачену відповідачем 20.03.13р. суму у розмірі 184790,00грн. позивачем заявлено безпідставно, тому у її стягненні слід відмовити.

Також матеріалами справи підтверджено, що 10000,00грн. було перераховано відповідачем 25.03.13р. (а.с.58, т.2). Тому в частині стягнення 10000,00грн. провадження у справі слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Крім того, судом встановлено, що під час розгляду справи в суді, згідно платіжного доручення №38307829 від 06.06.13р. (а.с. 95, т.2) відповідачем було перераховано в рахунок погашення заявленої до стягнення заборгованості 1000000,00грн., що також підтвердили представники сторін в судовому засіданні. За вказаного, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 978384,45грн. основного боргу слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених п. 7.3 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком до договору, споживач (відповідач) сплачує позивачеві пеню за кожний день прострочення платежу в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 63, т.1), за період з 01.10.12р. по 18.03.13р., розмір пені становить 69662,04грн.

Однак, при її перерахунку, суд встановив, що, в межах визначеного позивачем періоду нарахування, останнім при визначенні суми пені не було враховано проведення окремих платежів. За вказаного, здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку, що виходячи з фактично існуючої заборгованості в межах визначеного позивачем періоду нарахування пені, її обґрунтовано заявлена сума з 01.10.2012 по 18.03.2013 складає 59360,79грн. У стягненні 10301,25грн. пені слід відмовити за безпідставністю її нарахування.

Крім того, позивачем, на підставі ст. 625 ЦК України, нараховано до стягнення з відповідача за період з лютого 2010 р. по березень 2013 р. - 41029,02грн. інфляційних (а.с. 64, т.1) та за період з 31.01.10р. по 18.03.13р. - 59741,97грн. 3% річних (а.с. 62, т.1).

Так, приписами ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки позивачем при здійсненні розрахунку 3% річних було вказано період нарахування з 31.01.10р. по 18.03.13р., при цьому заявлена сума основного боргу лише за період з серпня 2012 року по лютий 2013 року (включно), судом було здійснено перерахунок річних за період з 30.07.12р. по 18.03.13р. За розрахунком суду правомірно нарахованою сумою 3% річних є 12667,73,00грн. У стягненні 47074,24грн. 3% річних слід відмовити.

Що стосується інфляційних, то слід зазначити, що позивачем також невірно було визначено період їх нарахування та не враховано дефляційні процеси.

Так, при застосуванні індексу інфляції потрібно мати на увазі, що оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань за період з серпня 2013 року по березень 2013 рік, суд дійшов висновку, що обґрунтовано заявлена до стягнення сума інфляційних становить 1641,14грн. У стягненні 39387,88грн. інфляційних слід відмовити, оскільки їх заявлено до стягнення безпідставно.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами по справі на суму 73669,66грн., з яких: 59360,79грн. пені, 12667,73грн. 3% річних та 1641,14грн. інфляційних.

В частині стягнення 988384,45грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України. В частині стягнення 184790,00грн. основного боргу, 10301,25грн. пені, 47074,24грн. 3% річних, 39387,88грн. інфляційних позовні вимоги є безпідставними.

Разом з тим, враховуючи клопотання відповідача щодо зменшення суми пені, 3% річних та інфляційних втрат (а.с.88), обґрунтованого незадовільним фінансовим станом підприємства, несвоєчасною оплатою вартості послуг, неповним відшкодуванням державою різниці між тарифами та собівартістю на централізоване постачання холодної води та транспортування стоків для населення та бюджетних організацій, слід зазначити наступне.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зважаючи на вищенаведене, враховуючи специфіку діяльності відповідача, його важливе соціальне значення а також те, що під час розгляду справи в суді основна сума боргу погашена у повному обсязі, крім того, враховуючи, що до стягнення з відповідача крім пені нараховано річні та інфляційні, при цьому позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, вважає за необхідне зменшити розмір пені на 50% до 29680,40грн. При цьому слід зазначити, що господарський суд наділений лише правом зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), тому у задоволенні клопотання в частині зменшення 3% річних та інфляційних суд відмовляє.

Крім того, суд враховує роз'яснення, надані в п.9.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення", згідно якого у резолютивній частині рішення господарські суди повинні зазначати у рішеннях про часткове задоволення майнових вимог, у тому числі в разі зменшення розміру неустойки згідно з пунктом 3 ст.83 ГПК України, - про відмову в позові в решті вимог, припинення провадження або залишення без розгляду позову у цій частині.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову на суму 43989,27грн., з яких: 29680,40грн. пені, 12667,73грн. 3% річних та 1641,14грн. інфляційних.

В частині стягнення 988384,45грн. основного боргу провадження у справі суд припиняє на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України. У стягненні 184790,00грн. основного боргу, 39981,64грн. пені, 47074,24грн. 3% річних, 39387,88грн. інфляційних суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Щодо клопотання позивача про відстрочку виконання рішення суду (а.с. 89, т.2), слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У пункті 7.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.12 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Виходячи з вищевикладеного, умовою надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення є наявність виключно виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Тобто, підставою надання відстрочки є не тільки підтверджені належними доказами обставини щодо ускладнення чи об'єктивної неможливості виконання рішення суду, а і винятковість таких обставин.

Причому обов'язок доказування обставин щодо ускладнення чи неможливості виконання рішення покладається на особу, яка звертається із заявою про надання відстрочки чи розстрочки рішення.

У відповідності до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Натомість, відповідачем не надано будь-яких доказів в обґрунтування заявленого клопотання, крім того не зазначено терміну відстрочки виконання рішення суду.

З урахуванням викладеного, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання судового рішення, оскільки не вбачає можливим його задоволення на даній стадії судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення суду відмовити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Зменшити розмір пені на 50% - до 29680,40грн.

4. Стягнути з Міського комунального підприємства "Бердичівводоканал" (13300, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Леніна, 87, код 32569790)

на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (10008, Житомирська обл., м. Житомир, Корольовський р-н., вул. Пушкінська, буд. 32/8, код 22048622):

- 29680,40грн. пені;

- 12667,73грн. 3% річних;

- 1641,14грн.інфляційних;

- 21241,08грн. судового збору.

5. В частині стягнення 988384,45грн. основного боргу провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

6. В частині стягнення 184790,00грн. основного боргу, 39981,64грн. пені, 47074,24грн. 3% річних, 39387,88грн. інфляційних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.06.2013

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1- в справу;

2,3 - сторонам - рек. з пов. про вруч.