Постанова № 31976444, 01.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2013 року справа № 826/2504/13-а

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової службипро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2013 №0000111730ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДПІ у Подільському районі м.Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2013 №0000111730.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення п.138.2 ст.138, п.167.1 ст.167, п.177.4 ст.177, ст.198 Податкового кодексу України, яким встановлено розбіжності у формуванні оподатковуваного доходу на суму 129667,67грн. внаслідок завищення валових витрат на придбання товарів з ТОВ «Інтер Групп Союз», господарська діяльність даного товариства у червні, липні, вересні, жовтні, грудні 2011 року є нікчемною, що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу на 129661,67грн., внаслідок чого донараховано податку на доходи фізичних осіб за червень року на загальну суму 3381,80грн. в тому числі за ставкою 15% на суму1411,50грн., за ставкою 17% - на суму 1970,30грн., липень, вересень, жовтень, грудень 2011 року на загальну суму 18284,28грн. в тому числі за ставкою 15% на суму 1411,50грн., за ставкою 17% - на суму 16872,78 грн. та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України товариством безпідставно завищено суму податкового кредиту у зв'язку із включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладними, в зв'язку з чим донараховано податок на додану вартість у сумі 3333,34грн.

Податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 13.02.2013 №0000111730 з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем 20019,34грн. та за штрафними санкціями на суму 2503,42грн.

Встановлене порушення, як вважає представник позивача, не відповідає дійсним обставинам справи. У зв'язку з чим просить позов задовольнити та скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, суду надано усні та письмові пояснення, які мотивовано тим, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення Податкового кодексу України, які відповідають фактичним обставинам справи та підтверджується актом перевірки, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 зареєстрований Подільською районною державною адміністрацією у м.Києві 12.09.1997 за №20710170000006507, взято на податковий облік 12.09.1997 за №266/97 та є платником податну на додану вартість.

ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС на підставі наказу №1370 від 18.10.2012, наказу про продовження терміну проведення перевірки №1664 від 29.10.2012, направлення на перевірку №1663 від 29.10.2012 та у відповідності до ст.77, абз.2 п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України проведено планову виїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.10.2010 по 31.12.2011.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено Акт №49/17-205/НОМЕР_1 від 23.11.2012, яким встановлено п.138.2 ст.138, п.167.1 ст.167, п.177.4 ст.177, ст.198 Податкового кодексу України, яким встановлено розбіжності у формуванні оподатковуваного доходу на суму 129667,67грн. внаслідок завищення валових витрат на придбання товарів з ТОВ «Інтер Групп Союз», господарська діяльність даного товариства у червні, липні, вересні, жовтні, грудні 2011 року є нікчемною, що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу на 129661,67грн., внаслідок чого донараховано податку на доходи фізичних осіб за червень року на загальну суму 3381,80грн. в тому числі за ставкою 15% на суму1411,50грн., за ставкою 17% - на суму 1970,30грн., липень, вересень, жовтень, грудень 2011 року на загальну суму 18284,28грн. в тому числі за ставкою 15% на суму 1411,50грн., за ставкою 17% - на суму 16872,78 грн. та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України товариством безпідставно завищено суму податкового кредиту у зв'язку із включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладними, в зв'язку з чим донараховано податок на додану вартість у сумі 3333,34грн.

В зв'язку з чим, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 13.02.2013 №0000111730 з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем 20019,34грн. та за штрафними санкціями на суму 2503,42грн.

Представником позивача зазначено, що податковим органом зроблено хибний висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності з ТОВ «Інтер Групп Союз».

Суд не може погодитись з доводами представника позивача щодо протиправності винесеного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Між ТОВ «Інтер Групп Союз» (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено Договір поставки №18 від 02.06.2011. Предметом зазначеного договору є те, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю товарів згідно товарних накладних, а Покупець - прийняти даний товар та здійснити його оплату згідно умов Цього Договору.

Статтею 655 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що за договорами купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно ст.658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

На підтвердження виконання умов зазначеного Договору ТОВ «Інтер Групп Союз» виписано видаткові накладні №РН-000150 від 05.09.2011, №РН-000042 від 02.06.2011, №РН-0000062 від 05.07.2011, податкові накладні від 10.10.2011 №93, від 05.09.2011 №51, від 05.07.2011 №23, від 02.06.2011 №15, а також рахунок-фактуру №СФ-0000049 від 05.07.2011, №СФ-0000039 від 02.06.2011, №СФ-0000195 від 10.10.2011, №СФ-0000160 від 05.09.2011.

Представником відповідача зазначено, що під час проведення перевірки позивача, перевіряючими використано акти перевірок щодо контрагента позивача, зокрема, ТОВ «Інтер Групп Союз», а саме:

- акт від 24.11.2011 №2438/2304/37269936 про результати документальної перевірки ТОВ «Інтер Групп Союз» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за період 22.11.2010 по 31.10.2011, яким встановлено п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.1, 5 ст.203, п.1,2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 Цивільного кодексу України;

- акт перевірки від 13.04.2012 №149/22-40/37269936 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Інтер Групп Союз» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, з якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит в грудні 2011 року, яким встановлено п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.1, 5 ст.203, п.1,2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ,ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 Цивільного кодексу України.

В акті перевірки від 13.04.2012 №149/22-40/37269936 зазначено, що провести зустрічну перевірку є неможливим у зв'язку з тим, що товариство не знаходиться за юридичною адресою.

За результатами проведених заходів встановлено, що засновником ТОВ «Інтер Групп Союз» є громадянин ОСОБА_3, яким в ході проведення допиту 29.10.2011, надано наступні пояснення. Ним втрачено паспорт в 2009-2010 роках, а про те, що він начебто є засновником ТОВ «Інтер Групп Союз» дізнався від працівників податкової міліції. До реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності товариства на має ніякого відношення, статутні внески до товариства не здійснював, з директорами інших підприємств не зустрічався, договори на поставку (купівлю) товарів, послуг не підписував. Товар не купував та не передавав жодному з підприємств, товарно-матеріальні цінності не приймав та не передавав. На роботу до ТОВ «Інтер Груші Союз» нікого не приймав та не звільняв, на посаду директора ТОВ «Інтер Групп Союз» нікого не призначав. Де знаходяться печатки та фінансово-господарські документів, а також вид діяльності та місцезнаходження підприємства не відоме. Декларацій з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств та інших документів податкової звітності не складав і не підписував.

Отже, податковим органом встановлено та зафіксовано актами перевірок, що ОСОБА_3 не мав на меті здійснення будь-якої діяльності та не мав до ТОВ «Інтер Групп Союз» ніякого відношення. Фактично підприємницька діяльність товариства проводилась невідомими особами, статут підприємства містить недостовірні дані щодо засновника і місцезнаходження підприємства, чим створені умови для здійсненні іншими фізичними особами діяльності поза державним контролем з метою ухилення від сплати податків, а тому установчі документи не можуть вважатися такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Суд приходить до висновку, що викладені обставини свідчать про те, що в господарських операціях з ТОВ «Інтер Групп Союз» від імені продавця діяла особа, яка фактично не мала повноважень на здійснення даних операцій та підписання документів бухгалтерської та податкової звітності. А тому, включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість в розмірі 28358,00грн. не відповідала фактичним обставинам справи зобов'язанням платника податку-продавця зобов'язань з податку на додану вартість.

Крім того, актом перевірки №49/17-205/НОМЕР_1 від 23.11.2012 встановлено, що згідно інформації ЦБД ПДС ДПА України, АІС ОР, Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України (Контрагенти) ТОВ «Інтер Групп Союз» 14.05.2012 визнано банкрутом.

В зв'язку з відсутністю основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів здійснення основного виду діяльності не є можливим.

З вищезазначених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Інтер Групп Союз» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «Інтер Групп Союз», фінансово-господарські взаємовідносини між та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Відповідно до ч.1, 5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 ЦК України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу п припису закону. правочини, укладені позивачем із зазначеним в акті контрагентом, зокрема ТОВ «Інтер Групп Союз» порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави, суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Тобто, ТОВ «Інтер Групп Союз» порушено вимоги ст.93 ЦК України та ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців», якою визначено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені, а саме - за юридичної адресою ТОВ «Інтер Групп Союз» директор відсутні, фактичне місцезнаходження підприємства встановити немає можливості.

Зазначеним актом перевірки також встановлено відсутність буд-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення безпосередньої господарської діяльності підприємства. Згідно бази даних податкового органу, чисельність працюючих на підприємстві відсутня.

З вищевикладеного податковим органом зроблено висновок, що укладений правочини між позивачем та ТОВ «Інтер Групп Союз» не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину: ч.3 ст.203 ЦК України та відповідно до ч.1,2 ст.215 вказаного Кодексу є недійсними (нікчемними), оскільки їх недійсність встановлена законом.

Також представником відповідача зазначено про недійсність укладених між позивачем та ТОВ «Інтер Групп Союз» правочинів. Обґрунтовуючи свій висновок, відповідач посилається одночасно на норми ЦК України, якими врегульовано поняття «недійсного» та «нікчемного» правочинів.

Окрім цього, представником відповідача зазначено, що ТОВ «Інтер Групп Союз» з метою ухилення від сплати податків та особистого збагачення за рахунок незаконного конвертування безготівкових коштів у готівку. При цьому ніякі роботи не виконувались, послуги не надавались, а товари не поставлялись, а лише створювались видимість проведення господарських операцій шляхом використання документів фіктивного підприємництва.

Зазначене не спростовано представником позивача у судових засіданням, а тому за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарської операції, на підставі якої сформований податковий кредит за спірною господарською операцією, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на його формування.

Відповідно до ст.55-1 Господарського кодексу України, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

З наданих позивачем суду документів не вбачається доказів фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Інтер Групп Союз» щодо виконання укладеного договору, оскільки у ТОВ «Інтер Групп Союз» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. А отже, операції ТОВ «Інтер Групп Союз» не є господарською діяльність підприємства, в розумінні п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Отже, згідно ч.1 ст.216 ЦК України, недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи викладене, формування податкових зобов'язань і податкового кредиту ОСОБА_1 з ТОВ «Інтер Групп Союз» за червень, липень, вересень, жовтень, грудень 2011 року є протиправним, то сума податкового зобов'язання має бути зменшена на 25932,33грн.

З матеріалів справи вбачається, що сума оплати за товар, згідно Договору поставки №18 від 02.06.2011, позивачем включена до складу витрат, однак згідно п.177 ст.177 Податкового кодексу України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до листа Вищого адміністративного судочинства України від 02.06.2011 №742/11/13-11, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідно документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не скористався вимогами абз.3 п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, а саме не вніс відповідні зміни до податкової звітності.

Окрім того, відповідно до п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно з статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

В зв'язку з чим, у відповідності до п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, податковим органом донараховано податок з доходів фізичних осіб за червень 2011 року на загальну суму 3381,80, в тому числі за ставкою 15% на суму 1411,50грн., за ставкою 17% на суму 1970,30грн., липень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2011 року на загальну суму 18284,28, в тому числі за ставкою 15% на суму 14115,50грн., за ставкою 17% на суму 116872,78грн.

Суд також, звертає увагу на те, що надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операцій.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, що здійснена позивачем господарська операція з ТОВ «Інтер Групп Союз» носить реальний характер.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, та заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до спірного податкового повідомлення-рішення є правомірним.

Крім того, відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, позивач та його контрагент не здійснювали господарську діяльність, в розумінні пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Підпунктом 9.1 п.9 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» із змінами Президії Вищого господарського суду України №04-5/491 від 26.04.2002, якщо сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відокремленого підрозділу повноважень на укладенні угод, ґрунтуються на її обов'язку перевіряти такі повноваження. Виходячи з вищевикладеного, позивач повинен був перевірити повноваження контрагента, а саме ТОВ «Інтер Групп Союз».

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися ст.204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Крім того, суд звертає увагу на позицію Вищого адміністративного суду України, викладу в оглядовому листі від 06.07.2009 №982/13/13-09, правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В той же час, згідно матеріалів справи, позивачем а ні на перевірку, а ні до суду не подано жодних документів, які б спростовувати висновки податкового органу, зокрема, не надано доказів обліку (прийняття на склад, оприбуткування) придбаного товару (робіт, послуг), враховуючи його значну кількість та асортимент, не доведено використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача, а також не надано доказів щодо наявності на даний час товару у позивача або реалізації його іншим контрагентам, оскільки укладений провин між позивачем та ТОВ «Інтер Групп Союз» не носить реального характеру та в силу норм Цивільного кодексу України є нікчемним.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги правову позицію викладену у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, а також керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд за правилами, встановленими ст.86 КАС України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук