Постанова № 31976148, 20.06.2013, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

20.06.2013

Справа № 639/3879/13-а

2-а/639/113/2013

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді Труханович В.В.

за участю секретаря Черненко К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора ДПС взводу з ОСП 5 РДПС ДАІ ГУМВС у Харківській області старшого прапорщика міліції ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

16 травня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова, як адміністративного суду, з адміністративним позовом до інспектора ДПС взводу з ОСП 5 РДПС ОСОБА_3 у Харківській області старшого прапорщика міліції ОСОБА_2, в якому просив суд визнати протиправними дії ІДПС взводу з ОСП 5 РДПС ОСОБА_3 у Харківській області старшого прапорщика міліції ОСОБА_2 та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АА2 №100606 від 08.05.2013 року.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що 08.05.2013 року дії ІДПС взводу з ОСП 5 РДПС ОСОБА_3 у Харківській області ОСОБА_2, було складено протокол про адміністративне правопорушення та прийнята постанова в справі про адміністративне правопорушення, якою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.

Позивач з вказаним протоколом та постановою не згоден, оскільки вони складені з порушенням норм процесуального права та правил оформлення адміністративних матеріалів.

Також вказує, що правил дорожнього руху не порушував та діяв у повній відповідності до них.

У зв'язку з вищевикладеним, ОСОБА_1, вважає постанову про накладення на нього адміністративного стягнення необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим був змушений звернутися до суду.

В судове засідання позивач не зявився, надав суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність, заявлений ним позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач по справі, ІДПС взводу з ОСП 5 РДПС ОСОБА_3 у Харківській області старший прапорщик міліції ОСОБА_2, являючись суб`єктом владних повноважень і будучи повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явився і про причини своєї неявки суд не сповістив, а тому справа у відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України була розглянута за відсутності відповідача.

Суд, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, приходить до висновку про обґрунтованість позову і необхідність його задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, серії АГ2 № 346341, складеного 08.05.2013 року ІДПС взводу з ОСП 5 РДПС ОСОБА_3 у Харківській області старшим прапорщиком міліції ОСОБА_2 відносно водія автомобіля «ВАЗ 2106», держ. №АЕ8123АН, ОСОБА_1, останній, в зазначений день, о 17.50 годині, рухався на вищезазначеному автомобілі на 123 км. автошляху Харків-Прещепино-Красноград перевищив швидкість на 26 км./год. в зоні дії знаків 3.29 ПДР України 90-70-50 аварійно небезпечна ділянка та рухався зі швидкість 76 км./год., швидкість вимірювалася приладом «Визир» №0512359, чим порушив вимоги 12.10.2 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

По суті порушення ОСОБА_1 пояснив, що правопорушення не скоював, зі змістом складеного протоколу не згоден та провину не визнав.

Згідно із постанови в справі про адміністративне правопорушення серії АА2 № 100606, складеної 08.05.2013 ІДПС взводу з ОСП 5 РДПС ОСОБА_3 у Харківській області старшим прапорщиком міліції ОСОБА_2 відносно водія автомобіля «ВАЗ 2106», держ. №АЕ8123АН, ОСОБА_1, на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до п. 12.10.2 постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306 «Про Правила дорожнього руху», обмеження дозволеної швидкості руху вводяться постійно виключно: на небезпечних ділянках доріг та вулиць (небезпечні повороти, ділянки з обмеженою видимістю, місця звуження дороги тощо); у місцях розміщення наземних нерегульованих пішохідних переходів; у місцях розташування стаціонарних постів Державтоінспекції; на ділянках доріг (вулиць), прилеглих до території дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів, дитячих оздоровчих таборів.

Згідно пп. ґ п. 12.6 ПДР України, поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.

Відповідно до ст. 2 «Переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху», вимірювач швидкості радіолокаційний відеозаписувальний "ВИЗИР", віднесений до спеціальних технічних засобів.

Частиною 1 статті 122 КУпАП встановлено, що перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу від пятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, прилад «ВИЗИР» знаходився в руках інспектора ДПС, а тому не міг працювати в автоматичному режимі, також що, йому не було предявлено документів про сертифікацію та допуск даного типу засобу вимірювальної техніки для використання в Україні та свідоцтва про повірку з вказаним терміном дії до наступної повірки.

Відповідно до ст. 10, 11 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», результати вимірювань можуть бути використані за умови, якщо відомі відповідні характеристики похибок або невизначеності вимірювань.

Засоби вимірювальної техніки можуть застосовуватися, якщо вони відповідають вимогам щодо точності, встановленим для цих засобів, у певних умовах їх експлуатації.

Засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та у продаж і видавати напрокат лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію.

Крім того, позивач вказує, що в зазначений день і час діяв у повній відповідності до вимог ПДР України, а саме він керував автомобілем «ВАЗ 2106», держ. №АЕ8123АН, на 123 км. автошляху Харків-Прещепино-Красноград та не порушував ПДР України.

Позивач посилається на те, що постанова про адміністративне правопорушення не встановлює наявність адміністративного правопорушення та винуватість в його вчиненні, оскільки відсутні докази скоєння адміністративного правопорушення.

Таким чином, викладене, на думку суду, безумовно свідчить про фактичну відсутність обєктивних і беззаперечних доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

При цьому суд зважає на те, що зазначені вище пояснення позивача, у виправдання своїх дій, не знайшли свого спростування в судовому засіданні.

Згідно ж ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 288 КУпАП передбачає, що постанова іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими цим кодексом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно статті 162 того ж Кодексу при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову зокрема про визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання недійсним рішення чи окремих його положень.

Враховуючи вищевикладені обставини і висновки суду про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП, суд вважає необхідним повністю задовольнити позовні вимоги позивача по справі.

Зважаючи ж на те, що у відповідності до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, суд вважає необхідним також закрити провадження по відповідній справі про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 6, 7, 8, 17, 18, 19, 69, 70, 71, 128, 158, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, ст.ст. 1, 2, 9, 23, 122, 247, 288 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора ДПС взводу з ОСП 5 РДПС ОСОБА_3 у Харківській області старшого прапорщика міліції ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АА2 №100606, складеної 08 травня 2013 інспектором ДПС взводу з ОСП 5 РДПС ОСОБА_3 у Харківській області старшого прапорщика міліції ОСОБА_2, якою на ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП було накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 (двісті пятдесят пять) гривень.

Закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Труханович