Постанова № 31975029, 19.06.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2013 р. Справа № 5027/1331-б/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Кордюк Г.Т., Хабіб М.І.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Сторожинецькому районі Чернівецької області на ухвалу господарського суду Чернівецької області від 24 квітня 2013 року по справі №5027/1331-б/2011 про банкрутство Сторожинецького державного комунального малого підприємства "Міська тепломережа"

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Чернівецької області (суддя Бутирський А.А.) ухвалою від 24 квітня 2013 року по справі №5027/1331-б/2011 про банкрутство Сторожинецького державного комунального малого підприємства "Міська тепломережа" відмовив у визнанні поточних грошових вимог управління Пенсійного фонду України у Сторожинецькому районі Чернівецької області в сумі 5730,24 грн., заявлених до банкрута.

Управління Пенсійного фонду України у Сторожинецькому районі Чернівецької області оскаржило названу ухвалу, просить таку скасувати і прийняти нове рішення, яким визнати заявлені ним поточні вимоги до банкрута в сумі 5730,24 грн. Вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску» роботодавці - страхувальники зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, нарахування якого роботодавець здійснює на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші виплати, що визначаються відповідно до закону «Про оплату праці» та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Скаржник пояснює, що Сторожинецьке державне комунальне мале підприємство "Міська тепломережа" перебуває на обліку платника страхових внесків з 24 листопада 1995 року. Упродовж своєї діяльності наростило заборгованість по платежах до пенсійного фонду за період з листопада по грудень 2012 року включно на суму 5730,24 грн., чим завдало збитків державі. Означена сума заборгованості підтверджена звітами банкрута за листопад, грудень 2012 року, така виникла після відкриття ліквідаційної процедури, а отже вважається поточною заборгованістю, яка заявляється в межах ліквідаційної процедури.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 23, 25 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Про розгляд апеляційної скарги сторонам повідомлено належним чином.

Управління Пенсійного фонду України у Сторожинецькому районі 05 червня 2013 року звернулось до суду апеляційної інстанції з клопотанням розглядати справу без участі представника та підтвердило вимоги апеляційної скарги.

Арбітражний керуючий Комерзан З.Д. повідомив суд про неможливість прибути в судове засідання, тому просить розглядати справу без його участі. Надав відзив на апеляційну скаргу, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Вважає, що оскаржена ухвала законна і обґрунтована. Зазначив, що недоїмка зі сплати єдиного внеску за листопад-грудень 2012 року - це нарахована заробітна плата працівникам підприємства охоронця та бухгалтера, які працювали на підприємстві до уведення процедури банкрутства і продовжували працювати після винесення судом постанови і відкриття ліквідаційної процедури. Зарплата, на яку нарахована недоїмка, ще не виплачена працівникам. Статтею 31 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачено таких витрат ліквідаційної процедури, як оплата єдиного внеску.

Крім того, повідомив суд, що управління Пенсійного фонду України у Сторожинецькому районі вже зверталось у провадженні цієї ж справи №5027/1331-б/2011 із такими ж за юридичною природою грошовими вимогами до банкрута, проте нарахованими за інший період. Позиція Вищого господарського суду, викладена у постанові від 10 квітня 2013 року по справі №5027/1331-б/2011 полягає в тому, що поточні кредитори можуть звернутися в ліквідаційній процедурі з грошовими вимогами до банкрута, які виникли в період після порушення провадження у справі про банкрутство і до дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Сторожинецькому районі Чернівецької області на ухвалу господарського суду Чернівецької області від 24 квітня 2013 року, матеріали справи №5027/1331-б/2011 і вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з нижченаведених підстав.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За змістом ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Згідно з матеріалами справи провадження у справі №5027/1331-б/2011 про банкрутство Сторожинецького державного комунального малого підприємства "Міська тепломережа" порушене ухвалою господарського суду Чернівецької області від 28 листопада 2011 року за заявою боржника в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013р. внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Чернівецької області від 25 квітня 2012 року Сторожинецьке державне комунальне мале підприємство"Міська тепломережа" визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Комерзана З.Д.

У березні 2013 року Управління Пенсійного фонду України у Сторожинецькому районі Чернівецької області звернулось до господарського суду Чернівецької області із заявою у справі №5027/1331-б/2011 про банкрутство Сторожинецького державного комунального малого підприємства "Міська тепломережа", в якій просило визнати поточні грошові вимоги до банкрута в сумі 5730,24 грн. за листопад-грудень 2012 року. Як зазначено в заяві, означена сума - це недоїмка по єдиному внеску за листопад-грудень 2012 року, що підтверджується звітами боржника.

До заяви додано розрахунок грошових вимог у сумі 5730,24 грн., у якому підставою зазначено звітність Сторожинецького державного комунального малого підприємства "Міська тепломережа" за листопад і грудень 2012 року, а також вимоги управління № Ю-33 від 04 січня 2013 року та № Ю-83 від 05 лютого 2013 року.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції встановив, що нарахування єдиного внеску в сумі 5730,24 грн. відбулося під час ліквідаційної процедури Сторожинецького державного комунального малого підприємства "Міська тепломережа", що не передбачено законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Господарський суд Чернівецької області дійшов висновку, що поточні кредитори можуть звернутися в ліквідаційній процедурі лише з грошовими вимогами, які виникли за період після порушення провадження у справі про банкрутство і до дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом. При цьому суд першої інстанції виходив із наступних приписів закону:

- положень ч. 1 ст. 23 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" про те, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому розділом ІІІ "Ліквідаційна процедура" цього Закону;

- положень п. 1 ст. 25 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" про те, що з дня визнання підприємства банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури працівників цього підприємства повідомляється про звільнення в установленому законом порядку, кошти на оплату праці не перераховуються, виплата заробітної плати припиняється, а фонд оплати праці саме з метою оплати праці працівників з вказаного часу припиняє своє формування;

- положень пп. "г" п. 1 ч. 1 ст. 31 цього ж закону, яким визначено витрати, пов'язані із провадженням у справі про банкрутство та роботою ліквідаційної комісії.

Слід зазначити, що суд першої інстанції правильно керувався положеннями закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній до 19 січня 2013 року). Адже провадження у справі про банкрутство Сторожинецького державного комунального малого підприємства "Міська тепломережа" порушене 28 листопада 2011 року, а судова ліквідаційна процедура уведена 25 квітня 2012 року.

Львівський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відхилення грошових вимог у сумі 5730,24 грн. єдиного внеску, як таких, що нараховані безпідставно і незаконно після визнання Сторожинецького державного комунального малого підприємства "Міська тепломережа" банкрутом й уведення ліквідаційної процедури.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 4 та п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, тощо нараховують єдиний внесок на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці" та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Як визначено ч. 1 ст. 4 закону України «Про оплату праці», джерелом коштів на оплату праці працівників підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.

Разом з тим, визнання боржника банкрутом і уведення ліквідаційної процедури передбачає й настання відповідних наслідків, визначеними ч. 1 ст. 23 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Серед іншого, таким наслідком є завершення підприємницької діяльності боржника. Банкрут, не може отримувати доходу чи інших надходжень від господарської діяльності.

Законодавець врахував названі обставини - частиною 1 статті 23 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Названий Закон не передбачає виникнення нових зобов'язань у банкрута після винесення відповідної постанови, за винятком тих, що виникли у зв'язку із здійсненням ліквідаційної процедури і повинні відшкодовуватись за рахунок коштів, отриманих від реалізації ліквідаційної маси.

Виходячи з викладеного порядку нарахування єдиного внеску (на суму нарахованої заробітної плати) та враховуючи, що відповідно до норм п. 1 ст. 25 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня визнання підприємства банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури працівників цього підприємства повідомляється про звільнення в установленому законом порядку, нарахування та виплата заробітної плати припиняється, кошти на оплату праці не перераховуються, а фонд оплати праці працівників з вказаного часу припиняє своє формування, а тому припиняється і нарахування боржнику вказаного внеску.

У зв'язку з цим, відповідні нарахування боржнику можуть здійснюватись лише до моменту прийняття постанови про визнання останнього банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури.

Така правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10 квітня 2013 року у даній справі №50271331-б/2011 про банкрутство Сторожинецького державного комунального малого підприємства "Міська тепломережа".

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Львівський апеляційний господарський суд у повному обсязі перевірив законність і обґрунтованість ухвали господарського суду Чернівецької області від 24 квітня 2013 року та вважає, що така постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права на підставі дослідження усіх матеріалів справи. Адже предметом розгляду є грошові вимоги у сумі 5730,24 грн. єдиного внеску за листопад-грудень 2012 року. Натомість постанова про визнання банкрутом Сторожинецького державного комунального малого підприємства "Міська тепломережа" прийнята 25 квітня 2012 року. Відтак законні підстави для визнання заявленої суми поточних грошових вимог відсутні.

Скаржник належними і допустимими доказами не спростував висновків суду першої інстанції. Слід зазначити й те, що у виставлених підприємству вимогах управління Пенсійного фонду України у Сторожинецькому районі № Ю-33 від 04 січня 2013 року та № Ю-83 від 05 лютого 2013 року вказана сума боргу платника єдиного внеску 144423,08 грн. і 145723,30 грн. відповідно. У поданій суду першої інстанції заяві та в апеляційній скарзі кредитор не пояснив і не обґрунтував яким чином означені докази доводять заявлену суму 5730,24 грн. вимог до банкрута.

За таких обставин ухвалу господарського суду Чернівецької області від 24 квітня 2013 року по справі №5027/1331-б/2011 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Чернівецької області від 24 квітня 2013 року по справі №5027/1331-б/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Сторожинецькому районі Чернівецької області без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Кордюк Г.Т.

суддя Хабіб М.І.