Ухвала суду № 31974947, 20.06.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

20 червня 2013 року справа № 5020-4/239За позовом ОСОБА_1 (99046, АДРЕСА_1 ) у справі

за заявою Управління Пенсійного фонду України у Нахімовському районі міста Севастополя (99001, м. Севастополь, вул. Дзігунського, 19)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного російсько-українського підприємства "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарєвське адміралтейство" (ідентифікаційний код 30394016, 99001, м. Севастополь, Гер. Севастополя, будинок 13),

про визнання боржника банкрутом,

Суддя Погребняк О.С.

За участю представників:

позивач (ОСОБА_1): ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1 від 30.11.2001, виданий Нахімовським РВ УМВС України в м. Севастополі;

відповідач (ТОВ СРУП "ССЗ "Лазарєвське адміралтейство") не з'явився;

УПФУ у Нахімовському районі міста Севастополя: Швецов Д.Л. - представник, довіреність № 28 від 15.04.2013;

керуючий санацією (Дрогайцев А.О.): не з'явився;

профком (ТОВ СРУП "ССЗ "Лазаревське адміралтейство"): Цуркан В.К., довіреність № 110 від 04.09.2012;

прокуратура міста Севастополя: не з'явився;

встановив:

Управління Пенсійного фонду України у Нахімовському районі міста Севастополя звернулося до суду із заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного російсько-українського підприємства "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарєвське адміралтейство" (далі - ТОВ СРУП "ССЗ "Лазарєвське адміралтейство") про порушення справи про банкрутство.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 07.12.2010 порушено провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою господарського суду м.Севастополя від 04.10.2012 було затверджено реєстр вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду м.Севастополя від 04.10.2012 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ СРУП "ССЗ "Лазарєвське адміралтейство", відкрито процедуру санації, призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Дрогайцева А.О.

15.05.2013 ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до ТОВ СРУП "ССЗ "Лазарєвське адміралтейство", в якому просить суд:

- визнати недійсним утримання 10 % заробітної плати в розмірі 2650,00 грн. на користь боржника, яке відбулось під час виплати 15.10.2012 заробітної плати третьою особою - ТОВ "Південна суднобудівна компанія ім. М.П. Лазарєва";

- стягнути з ТОВ СРУП "ССЗ "Лазарєвське адміралтейство" заборгованість по заробітній платі в сумі 2650,00 грн.;

- стягнути компенсацію втрати частини доходів - в сумі 1978,60 грн. у зв`язку з порушенням строків їх виплати згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати»;

- стягнути, на підставі ст.116, 117 КЗпП України, середній заробіток за час затримки розрахунку з дня звільнення 25.06.2011 по день виплати 15.10.2012 третьою особою - ТОВ "Південна суднобудівна компанія ім. М.П. Лазарєва", 90 % заборгованості по заробітній платі - в сумі 17625,30 грн. за 330 робочих дня;

11.06.2013 від представника профкому ТОВ СРУП "ССЗ "Лазарєвське адміралтейство" надійшли письмові пояснення, в яких також було викладено вимоги про відновлення на роботі та зміну формулювання причин звільнення 52 працівнків (том 34 а.с.64-66).

В той же час, суд зазначає, що лише позивач наділений правом на формулювання позовних вимог, їх зміну чи уточнення. Оскільки профспілковий комітет ТОВ СРУП "ССЗ "Лазарєвське адміралтейство" не являється позивачем в рамках даного провадження, суд не приймає до розгляду заявлені додаткові вимоги.

Розглянувши позов ОСОБА_1, вислухавши пояснення учасників провадження у справі, дослідивши наявні у справі докази суд приходить до висновку про наявність підстав для припиненн провадженні у справі виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 01.01.1997 ОСОБА_1 прийнято на роботу до ТОВ СРУП "ССЗ "Лазарєвське адміралтейство".

31.08.2011 ОСОБА_1 було звільнено з ТОВ СРУП "ССЗ "Лазарєвське адміралтейство" на підставі наказу № 68-к - за статтею 40 п.1 КЗпП України у зв`язку із скороченням штатів (том 34 а.с.99).

Ухвалою господарського суду м.Севастополя у справі № 5020-4/239 було затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ СРУП "ССЗ "Лазарєвське адміралтейство", до якого увійшли грошові вимоги другої черги по заробітній платі перед працівниками товариства в загальній сумі 3101144,44 грн.

Заборгованість ТОВ СРУП "ССЗ "Лазарєвське адміралтейство" особисто перед ОСОБА_1 по заробітній платі, згідно з актами звірки від 02.10.2012, склала 26326,00 грн. + 20246,93 грн., всього 46572,93 грн. (том 34 а.с.103, 107).

Доказів погашення заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_1 саме боржником (ТОВ СРУП "ССЗ "Лазарєвське адміралтейство") матеріали справи не містять.

11.10.2012 між ОСОБА_1 - Цедент, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південна суднобудівна компанія ім. М.П. Лазарєва" - Цесіонарій, були укладені договори № 141 та № 141-1 відступлення права вимоги, відповідно до пунктів 1.1 яких Цедент уступає, а Цесіонарій приймає права (вимоги) заборгованості по заробітній платі, яка утворилась між Цедентом (ОСОБА_1) та ТОВ СРУП "ССЗ "Лазарєвське адміралтейство" в період до 01.11.2010 та підтверджується розрахунковими листами (відомостями) підприємства (том 34 а.с.100, 105).

Сума відступаємого у відповідності з п.1.1 права вимоги складають 26326,00 грн. та 20246,93 грн. (п.1.2 договорів).

Із змісту наявних в матеріалах справи видаткових касових ордерів від 15.10.2012 вбачається факт отримання ОСОБА_5 грошових сум в розмірі 26326,00 грн. та 20246,93 грн., всього 46572,93 грн. (том 34 а.с.101, 106).

Пунктом 1 позовної заяви, поданої до господарського суду м.Севастополя 15.05.2013, ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним утримання 10 % заробітної плати - в розмірі 4705,00 грн. на користь боржника, яке відбулось під час виплати 15.10.2012 заробітної плати третьою особою - ТОВ "Південна суднобудівна компанія ім. М.П. Лазарєва".

Зазначені вимоги мотивовані тим, що, під час виплати 15.10.2012 заборгованості по заробітній платі, звільнених працівників ТОВ СРУП "ССЗ "Лазарєвське адміралтейство", під загрозою повної невиплати заробітної плати, було змушено написати заяву про перерахування 10 % заборгованості по заробітній платі на користь боржника - ТОВ СРУП "ССЗ "Лазарєвське адміралтейство", в результаті чого, третьою особою, яка фактчино виплачувала грошові кошти - ТОВ "Південна суднобудівна компанія ім. М.П. Лазарєва", погашено 90 % заборгованості по заробітній платі перед кожним працівником.

В якості правових підстав позивач посилається на частину 1 статті 215, статтю 223 ЦК України - правочин, вчинений під впливом тяжкої обставини.

Як зазначалось, ухвалою господарського суду м.Севастополя від 04.10.2012 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ СРУП "ССЗ "Лазарєвське адміралтейство", відкрито процедуру санації строк на 12 місяців, призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Дрогайцева А.О.

Частиною 1 пункту 1-1 Прикінцевих положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діє з 19.01.2013 встановлено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Оскільки провадження у даній справі порушено ухвалою від 07.12.2010, тобто до набрання чинності нової редакції зазначеного Закону, то суд застосовує положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла до 19.01.2013.

Згідно з частиною 5 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнанні його банкрутом" (в редакції, що діяла до 19.01.2013, керуючий санацією має право подавати заяви про визнання угод, укладених боржником, недійсними.

В пункт 80 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 № 15 зазначено, що відповідно до частини п'ятої статті 17 Закону керуючий санацією має право подавати заяви про визнання угод, укладених боржником, недійсними, а згідно з частиною одинадцятою цієї ж статті угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною з наведених у цій частині підстав. Розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсними і повернення всього отриманого за такою угодою та позову сторони про відшкодування збитків за договором, який не виконується за рішенням керуючого санацією, розглядаються господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

В даному випадку, ОСОБА_1 в пункті 1 позову просить суд визнати недійсним утримання 10 % заробітної плати в розмірі 4705,00 грн. на користь боржника, яке відбулось під час виплати 15.10.2012 заробітної плати третьою особою - ТОВ "Південна суднобудівна компанія ім. М.П. Лазарєва".

Таким чином, предметом оскарження є не конкретна угода, а дії, які не мають документального вираження та доказів їх вчинення, та, за посиланням ОСОБА_1, вчинені не боржником, а третьою особою - ТОВ "Південна суднобудівна компанія ім. М.П. Лазарєва" на користь боржника.

В той же час, положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнанні його банкрутом", які до вимог пункту 1 позову ОСОБА_5 застосовуються в редакції, що діяла до 19.01.2013, передбачають можливість оскарження в межах справи про банкрутство лише угод, а також пов`язують розгляд таких вимог лише за умови подачі відповідної заяви керуючим санацією та за умови оскарження угоди, стороною якої є сам боржник.

Відповідно до статті 41 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Згідно з пунктом 81 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 № 15, розгляд господарським судом заяв про визнання угод недійсними в межах справи про банкрутство має здійснюватися з дотриманням загальних засад господарського судочинства, передбачених ГПК.

Таким чином, при вирішенні позову ОСОБА_1 застосовуються, зокрема, положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання щодо розгляду справ, в тому числі розділ XI ГПК України.

На підставі викладеного, суд вважає, що провадження по розгляду вимог пункту 1 позову ОСОБА_1 - про визнаня недійсними дій: утримання 10 % заробітної плати, підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України, у зв'язку з непідвідомчістю такого спору господарським судам України.

У зв`язку з цим, суд зазначає, що за умови неможливості розгляду такого спору в рамках справи про банкрутство, спір про оскарження дій, в якому стороною є фізична особа, за своїм суб`єктним складом підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Що стосується позовних вимог про стягнення з ТОВ СРУП "ССЗ "Лазарєвське адміралтейство" заборгованості по заробітній платі в сумі 4705,00 грн., стягнення компенсації втрати частини доходів - в сумі 1978,60 грн., у зв`язку з порушенням строків їх виплати, стягнення, на підставі ст.116, 117 КЗпП України, середнього заробітку за час затримки розрахунку, а також стягнення моральної шкоди, то провадження в цій частині позову також підлягає припиненню з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 12 ГПК України (в редакції від 19.01.2013), господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Частиною 4 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діє з 19.01.2013 встановлено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Суд зазначає, що частина 4 статті 10 вказаного вище Закону діє з 19.01.2013, а частину 1 статті 12 ГПК України доповнено наведеним вище пунктом 7 згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (п.7 Прикінцевих та перехідних положень).

В той же час, пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діє з 19.01.2013, встановлено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

В даному випадку провадження у справі № 5020-4/239 про банкрутство ТОВ СРУП "ССЗ "Лазарєвське адміралтейство" порушено ухвалою господарського суду міста Севастополя від 07.12.2010, тобто до набрання чинності редакції закону про банкрутство від 19.01.2013, у зв`язку з чим, застосуванню підлягають положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла до 19.01.2013.

При цьому, ані редакція Господарського процесуального кодексу України, ані редакція Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що діяли до 19.01.2013, не відносять до підвідомчості господарських судів спори про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, а також стягнення моральної шкоди.

Крім того, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Листі від 07.05.2013 № 709/0/4-13 «Про визначення юрисдикції спору про стягнення заробітної плати у випадку банкрутства боржника» зазначив, що справи про банкрутство боржника, порушені господарськими судами до 19 січня 2013 р., не впливають на визначення юрисдикції справ про стягнення з боржника зарплати, і їх слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, до наведених вимог позивача також підлягає застосуванню пункт 1 частини 1 статті 80 ГПК України про припинення провадження - у зв'язку з непідвідомчістю такого спору господарським судам України.

Керуючись статтею 4-1, пунктом 1 частини першої ст.80, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Провадження за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного російсько-українського підприємства "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарєвське адміралтейство" у справі № 5020-4/239 припинити.

Суддя підпис Погребняк О.С.

Згідно з оригіналом помічник судді І.О. Кузьміна 20.06.2013