Рішення № 31974928, 20.06.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.13 р. Справа № 914/1602/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Ділай М.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів,

до відповідача-1: Військової частини А-4623, Львівська область, Кам'янко-Бузький район, м. Кам'янка-Бузька,

до відповідача-2: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова, м.Львів,

про: стягнення 402 376 грн. 15 коп. суми заборгованості за спожиту електричну енергію, 20 925 грн. 59 коп. пені, 13 888 грн. 72 коп. інфляційних нарахувань, 15 352 грн. 80 коп. трьох відсотків річних та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Луцик С.В. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача-1: Мартинюк М.І. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача-2: Куцак В.Л. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Сторони не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Військової частини А-4623 та до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова про стягнення 402 376 грн. 15 коп. суми заборгованості за спожиту електричну енергію, 20 925 грн. 59 коп. пені, 13 888 грн. 72 коп. інфляційних нарахувань, 15 352 грн. 80 коп. трьох відсотків річних та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.04.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 14.05.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 29.04.2013 року рекомендованою поштою №79052 0632384 0, відповідач-1 - 29.04.2013 року рекомендованою поштою №80400 0232644 3 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Ухвалою від 14.05.2013 року залучено до участі у справі в якості відповідача-2 Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова та відкладено розгляд справи на 13.06.2013 року, про що відповідач-2 17.05.2013 року був належно повідомлений під розписку, що підтверджується долученим до матеріалів справи повідомленням про вручення поштового відправлення №79016 0255294 5.

Розгляд справи 13.06.2013 року відкладено на 20.06.2013 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду по справі.

Представник позивача в судове засідання 20.06.2013 року з'явився, 17.06.2013 року подав уточнення (зменшення) позовних вимог (вх. №2262/13), в якому позивач, у зв'язку з частковим погашенням відповідачем-2 заборгованості за договором, просить суд стягнути з відповідача-2 на користь позивача 139 376 грн. 15 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію, 20 925 грн. 59 коп. пені, 13 888 грн. 72 коп. інфляційних нарахувань та 15 352 грн. 80 коп. трьох відсотків річних, позовні вимоги (зменшені) підтримав повністю, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії - у справі).

Представник відповідача-1 в судове засідання з'явився.

Представник відповідача-2 в судове засідання з'явився, позовні вимоги визнав, просить суд зменшити розмір пені на 50 відсотків, так як КЕВ міста Львова є бюджетною організацією, фінансується за рахунок коштів Державного Бюджету України, а нараховані позивачем штрафні санкції не передбачені кошторисом витрат Міністерства оборони України.

Спір розглядається у відповідності до поданої позивачем 17.06.2013 року за вх. №22762/13 заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог.

В ході судового розгляду встановлено:

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 00131587, знаходиться за адресою: 79026, Львівська область, м. Львів, вул. Козельницька, буд. 3, що підтверджується Випискою з ЄДРПОУ серії АА №553371 та Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АА №553372 (докази в матеріалах справи).

Відповідач-1: Військова частина А-4623 є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 08349877, знаходиться за адресою: 80400, Львівська область, Кам'янко-Бузький район, м. Кам'янка-Бузька, вул. Гвардійська, (докази в матеріалах справи).

Відповідач-2: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 07638027, знаходиться за адресою: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 3-А, що підтверджується Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АА №556084 (докази в матеріалах справи).

Як вбачається із пункту 1.1. Статуту ПАТ «Львівобленерго», затвердженого Протоколом Загальних зборів акціонерів ПАТ «Львівобленерго» від 20.04.2012 року №9, зареєстрованого 27.04.2012 року за №14151050019000338, Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» перейменоване з відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго» відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», є правонаступником Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Львівобленерго», заснованої відповідно до наказу міністерства енергетики та електрифікації України від 17.08.1995 року №156 шляхом перетворення Виробничого енергетичного об'єднання «Львівобленерго» у Державну акціонерну енергопостачальну компанію «Львівобленерго», згідно з Указом Президента України від 04.04.1995 року « 282/95 «Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України» (належним чином завірена копія витягу із Статуту ПАТ «Львівобленерго» долучена до матеріалів справи).

23.04.2001 року між Відкритим акціонерним товариством «Львівобленерго», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» (надалі - позивач, енергопостачальна організація) та Військовою частиною А-4623 (надалі - відповідач-1, споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії №12166 (надалі - договір), за умовами якого електропостачальна організація зобов'язувалась постачати електричну енергію споживачу, а споживач - оплачувати електропостачальній організації її вартість і здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатками до нього.

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Доказів розірвання та/або визнання недійсним договору про постачання електричної енергії від 23.04.2001 року №12166 станом на час розгляду справи в суді сторонами не заявлено та не подано.

Розділом 2 договору встановлено зобов'язання електропостачальної організації, розділом 5 - обов'язки та відповідальність споживача.

Відповідно до пункту 3.1. договору розрахунковим періодом вважається період з 20 числа попереднього місяця до 20 числа поточного місяця. Розрахунковий період прирівнюється до календарного місяця.

Так, відповідно до пункту 5.1. договору споживач зобов'язаний вносити плату за електричну енергію виключно коштами до уповноваженого банку на розподільчий рахунок електропостачальної організації, а також здійснювати оплату пені, перевищення договірного електроспоживання тощо за розрахунковий період згідно з умовами договору на поточний рахунок електропостачальної організації.

Відповідно до пункту 5.6. договору за кожен день прострочення оплати за договором споживачу нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України.

19.03.2010 року між ПАТ «Львівобленерго» (кредитор), Військовою частиною А-4623 (боржник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова (третя особа) було укладено Договір №10/212 про виконання обов'язку боржника іншою особою.

Пунктом 1 Договору № 10/212 передбачено, що у відповідності до статті 528 ЦК України боржник покладає, а третя особа приймає на себе обов'язок виконання всіх грошових зобов'язань боржника перед кредитором по оплаті за активну електричну енергію, понадлімітне споживання електричної енергії, пені, 3 % річних, інфляційних, згідно з Договором про постачання електроенергії №12166, укладеним між кредитором та боржником.

Пунктом 4 договору від 19.03.2010 року №10/212 сторони встановили, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2010 року. Даний договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за десять днів до терміну закінчення цього договору жодна із сторін не повідомить іншій стороні про припинення терміну його дії.

Станом на момент розгляду справи в судовому засіданні доказів розірвання або визнання недійсним договору від 19.03.2010 року №12/212 сторонами суду не заявлено та не подано.

Відповідно до частини першої статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Відповідач-1 своїх зобов'язань за договором з оплати поставленої позивачем електричної енергії за період з 01.01.2011 року по 01.04.2013 року належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 402 376 грн. 15 коп.

Як вбачається із поданого позивачем 17.06.2013 року за вх. №22762/13 уточнення (зменшення) позовних вимог, Публічним акціонерним товариством «Львівобленерго» від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова проведено оплату за спожиту Військовою частиною А-4623 електричну енергію за квітень 2013 року в розмірі 122 000 грн. 00 коп., за травень 2013 року - в розмірі 141 000 грн. 00 коп. (докази в матеріалах справи).

Таким чином, заборгованість відповідача-2 перед позивачем за спожиту відповідачем-1 електричну енергію становить 139 376 грн. 15 коп., станом на момент розгляд справи в судовому засіданні доказів її погашення сторонами суду не заявлено та не подано.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло між Публічним акціонерним товариством «Львівобленерго» та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова з Господарських договорів про постачання електричної енергії від 23.04.2001 року №12166 та про виконання обов'язку боржника третьою особою від 19.03.2010 року №10/212, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 2 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є різновидом неустойки, яка може встановлюватися за будь-яке порушення зобов'язання та як різновид неустойки, є відмінним від штрафу, оскільки штраф є сталою величиною, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002 року №2921-111, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім стягнення суми основної заборгованості за договором позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 20 925 грн. 59 коп., нарахованої у відповідності до пункту 5.7. договору (розрахунок суми пені в матеріалах справи).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 13 888 грн. 72 коп. інфляційних нарахувань та 15 352 грн. 80 коп. трьох відсотків річних, нарахованих у відповідності до приписів статті 625 ЦК України (розрахунок суми трьох відсотків річних в матеріалах справи).

Відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Пунктом 4.4. Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що господарський суд припиняє провадження в справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК), зокрема, у таких випадках: припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань; спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується в судовому засіданні представниками сторін, відповідачем-2 після порушення провадження у справі здійснено часткове погашення суми заборгованості за спожиту відповідачем-1 електричну енергію в розмірі 263 000 грн. 00 коп., а тому провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Пунктом 3 статті 83 ГПК України надано право господарському суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Господарський процесуальний кодекс України не містить переліку випадків, що дають право господарському суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У частині третій статті 551 Цивільного кодексу України йдеться про право суду зменшувати належну до сплати кредиторові неустойку, зазначено, що розмір такої неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, виходячи з конституційного принципу рівності учасників судового процесу, такими випадками можуть бути обставини, пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язання з вини обох сторін, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, а також якщо згідно з умовами договору він повинен був вжити заходів щодо зменшення збитків і не зробив цього.

Враховуючи те, що відповідач-2 є бюджетною організацією і нараховані штрафні санкції не передбачені в кошторисі Міністерства оборони України, а також те, що відповідач-2 вживає всіх заходів щодо погашення заборгованості, частково погасив заборгованість перед позивачем, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені на 50 відсотків та стягнути з відповідача-2 на користь позивача пеню в розмірі 10 462 грн. 80 коп.

Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши та дослідивши подані докази та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов (зменшений) є документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення частково, а провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача-2 на користь позивача 263 000 грн. 00 коп. заборгованості за електричну енергію - припиненню на підставі пункту 1-1 статі 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Судові витрати у справі розподілити відповідно до статті 49 ГПК України слід та стягнути з відповідача-2 на користь позивача 9 050 грн. 87 коп. судового збору.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов (зменшений) задоволити частково.

2. Провадження в частині стягнення з боржника: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (79016, Львівська область, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 3-А; код ЄДРПОУ 07638027) на користь стягувача: Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, Львівська область, м. Львів, вул. Козельницька, буд. 3; код ЄДРПОУ 00131587) 263 000 грн. 00 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію припинити у зв'язку з відсутністю предмета спору.

3. Стягнути з боржника: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (79016, Львівська область, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 3-А; код ЄДРПОУ 07638027) на користь стягувача: Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, Львівська область, м. Львів, вул. Козельницька, буд. 3; код ЄДРПОУ 00131587) 139 376 грн. 15 коп. суми заборгованості за електричну енергію, 10 462 грн. 80 коп. пені, 13 888 грн. 72 коп. інфляційних нарахувань, 15 352 грн. 80 коп. трьох відсотків річних та 9 050 грн. 87 коп. судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

20.06.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 21.06.2013 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.