Ухвала суду № 31974308, 13.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13971/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РБЖ» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «РБЖ» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001932210 від 25 липня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, посадовими особами ДПІ у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби проведено невиїзну позапланову документальну перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «РБЖ» вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Валкер» за період з 01 квітня 2012 року по 30 квітня 2012 року, за наслідками якої складено акт № 3476/2210/36273061 від 20 липня 2012 року та встановлено наступні порушення: - ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю «РБЖ» в період з 01 квітня 2012 року по 30 квітня 2012 року при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Валкер» та відображені в податковій звітності за квітень 2012 року; - п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: Товариством з обмеженою відповідальністю «РБЖ» завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 34 156, 34 грн., в тому числі по періодам: квітень 2012 року - 34 156, 34 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення № 0001932210 від 25 липня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 42 695, 42 грн., з якої за основним платежем - 34 156, 34 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) - 8 539, 08 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається. що в жовтні 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «РБЖ» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Валкер» (виконавець) укладено ряд договорів підряду, а саме: договір № 116-сп від 03 жовтня 2011 року на здійснення капітального ремонту по вул. Драгомирова, 8; договір № 117-сп від 03 жовтня 2011 року на здійснення ремонтних робіт по вул. Тверський тупик, 9; договір № 119-сп від 03 жовтня 2011 року на здійснення ремонтних робіт по бул. Дружби Народів, 6-б.

У матеріалах справи наявні акти приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2012 року, які підтверджують факт здійснення господарських операцій між ТОВ «РБЖ» та ТОВ «Компанія Валкер».

На виконання укладених договорів ТОВ «РБЖ» перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Компанія Валкер» грошові кошти в сумі 204 938, 04 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 34 156, 34 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 21 від 17 квітня 2012 року; № 22 від 17 квітня 2012 року; № 23 від 17 квітня 2012 року.

Крім того, в матеріалах справи наявні наступні податкові накладні: № 20 від 09 квітня 2012 року на загальну суму 51 506, 36 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 8584, 39 грн.; № 14 від 04 квітня 2012 року на загальну суму 48 402, 00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 8067, 00 грн.; № 24 від 09 квітня 2012 року на загальну суму 45 250, 00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 7541, 67 грн.; № 26 від 09 квітня 2012 року на загальну суму 59 779, 68 грн. в т. ч. ПДВ в сумі 9963,28 грн.

Також перерахування коштів ТОВ «РБЖ» на розрахунковий рахунок ТОВ «Компанія Валкер» підтверджується випискою по рахунку № 26001110964, відкритому у Публічному акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль» від 17 квітня 2012 року.

Згідно з наявними в матеріалах справи витягом та довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ «Компанія Валкер» станом на момент здійснення господарських операцій з позивачем було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що державним реєстратором внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відсутності ТОВ «Компанія Валкер» за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 03 травня 2012 року, тобто вже після здійснення господарських операцій та складання ТОВ «Компанія Валкер» на користь позивача податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що на момент підписання відповідних договорів, податкових накладних, юридична особа - ТОВ «Компанія Валкер» не була припинена, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивності вказаного підприємства, відповідачем суду не надано.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.6 ст.201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а, отже, і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0001932210 від 25 липня 2012 року, оскільки сума податкового кредиту за відповідний період підтверджується відповідними первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення кримінальної справи за фактом підроблення іншого документа та використання завідомо підробленого документа, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, та на висновок спеціаліста № 252 від 31 травня 2012 року, які не є належними та допустимими доказами в розумінні КАС України, та не підтверджують протиправність дій позивача щодо формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

З приводу висновків податкового органу в акті перевірки щодо нікчемності правочинів колегія суддів зазначає, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року у справі № К/9991/50772/12.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РБЖ» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та засновані на нормах права.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.