Постанова № 31974201, 17.06.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2013 року 810/2414/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Головенко О.Д.,

при секретарі судового засідання Вишневському Ю.А.,

за участю:

представника позивача: Телющенка П.П.;

представника відповідача: Дубовика В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільне Азербайджано - Українське підприємство «Компанія НІКА» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС Київської області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю спільне Азербайджано - Українське підприємство «Компанія НІКА» (надалі - позивач) звернулось з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС (надалі - відповідач) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення № 00001530 від 03.01.2013.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у тому числі із застосуванням штрафних санкцій. Вказує, що підставою для нарахування є акт перевірки № 4893/15-3/32926183 від 13.12.2012 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ САУП «Компанія - НІКА» відємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2012 року».

Зазначає, що висновки акту перевірки вмотивовані тим, що позивачем безпідставно завищено суми залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за квітень 2010 року у розмірі 112 103,00 грн. та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахування та сплаті до бюджету за квітень 2010 року у розмірі 224 733,00 грн., за липень 2010 року у сумі 96 333,00 грн., за серпень 2010 року у розмірі 23 267,00 грн.

На думку позивача висновки акту перевірки на підставі яких були прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення та самі рішення є протиправними та такими, що винесенні з порушень чинного податкового законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні.

Обґрунтування своїх заперечень виклав у письмовій формі та вказав, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідно до чинного законодавства, оскільки під час проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю спільне Азербайджано - Українське підприємство «Компанія НІКА» було встановлено ряд порушень чинного законодавства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю спільне Азербайджано - Українське підприємство «Компанія НІКА» є юридичною особою, що зареєстрована 23.03.2004 Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС Київської області з та відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100032809 позивач зареєстрований платником податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариство з обмеженою відповідальністю спільне Азербайджано - Українське підприємство «Компанія НІКА» з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2012 року в розмірі 5 145,00 грн., відображеній у податковій декларацій з податку на додану вартість, поданій за відповідний звітний період (вх. № 9064622370 від 19.10.2012).

Підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України визначено, що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст. 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

За результатами проведення вищевказаної перевірки працівниками податкової служби було складно акт перевірки № 4893/15-3/32926183 від 13.12.2012 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ САУП «Компанія - НІКА» відємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2012 року».

Під час проведення перевірки відповідачем були встановлені наступні порушення:

- п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.71 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент виникнення даних правовідносин), що призвело до безпідставного завищення суми залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за квітень 2010 року у розмірі 112 103,00 грн. та підприємством безпідставно занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за квітень 2010 року у розмірі 22 4733,00 грн., за липень 2010 року у сумі 96 333,00 грн., за серпень 2010 року у розмірі 23 267,00 грн.

Також відповідачем у акті перевірки було вказано на те, що позивачем укладено правочини у вигляді договорів та згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, встановлено розбіжності, а саме завищення податкового кредиту за квітень 2010 року, липень 2010 року, за вересень 2010.

На підставі вказаного акту перевірки, проведеної відповідачем, позивачу винесено податкове повідомлення - рішення, а саме № 00001530 від 03.01.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій у розмірі 430 416,66 грн., в тому числі збільшення грошового зобов'язання на суму 344 333,33 грн., за штрафними санкціями 86 083,33 грн.

Так, досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що між позивачем та його контрагентами ТОВ «Максітрейд» та ПП «Соломея - 2005» було укладені правочині, а саме договір поставки № 2 від 10.06.2010 та договір поставки продукції на умовах товарного кредиту № 14 від 03.03.2010.

Предметом договору № 2 від 01.06.2010, що укладений між позивачем та ТОВ «Максітрейд» була поставка продукції, а саме поліетилен та за договором № 14 від 03.03.2010 є поставка продукції.

На підтвердження реальності вищевказаних правочинів позивачем було надано ряд первинної документації.

Так, відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент виникнення даних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент виникнення даних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідач вважає, що позивачем було безпідставно завищено суму залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за квітень 2010 року у розмірі 112 103,00 грн. та безпідставно занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за квітень 2010 року у розмірі 22 4733,00 грн., за липень 2010 року у сумі 96 333,00 грн., за серпень 2010 року у розмірі 23 267,00 грн., посилаючись на акти ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Соломея - 2005» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.12.2010 по 30.04.2011 та про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Максітрейд» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.12.2010 по 30.04.2011, якими встановлено, що дані товариства в порушення ч. 1 ст. 203. ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), в частині щодо недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів з постачальниками та покупцями, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Суд не погоджується з висновками Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.15 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 проведено аналіз відповідних законодавчих норм та наголошено на тому, що для підтвердження податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у вказаному листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції, а саме рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції:

- договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції;

- можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо;

- наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

На підтвердження реальності укладених правочинів представником позивача було надано копії договорів № 2 від 01.06.2010 та № 14 від 03.03.2010, копії податкових та видаткових накладених, акт здачі - приймання робіт (надання послуг), акти списання, товаро - транспортні накладні, довіреності, виписані на отримання товару, звіти про партії товару.

Зокрема, позивачем надано копію договору № 1-ОР від 01.02.2010 про оренду складського приміщення, що підтверджує факт зберігання постановленого товару по право чинам, що укладались позивачем та його контрагентами.

Суд не бере до уваги посилання представників відповідача про наявність ознак фіктивності в укладених договорах між позивачем та його контрагентами, оскільки ст. 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На думку суду та враховуючи вищенаведене, можна зробити обґрунтований висновок, що укладений між сторонами правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). Питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність правочину. Про недійсність правочину виноситься судове рішення.

Укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесені законом до нікчемних, також відсутні будь-які судові рішення про визнання їх недійсними.

Судом оглянуто та надано оцінку усім наданим первинним документам позивача та зроблено висновок, що вони містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

З матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі первинні фінансово-господарські документи, на підставі яких позивач відніс до валових витрат витрати на оплату товару поставленого вищезгаданим товариством, та сформував податковий кредит за результатами даної господарської операції. Матеріалами справи встановлено, що податкова накладна, яка була надана позивачем для перевірки, містять всі данні змісту операції з поставки.

Господарські операції були фактично здійсненими, оскільки спричинили реальну зміну майнового стану платника податку. Рух активів у процесі здійснення господарської діяльності підтверджується також податковою накладною та платіжним дорученням про сплату товару.

Суд не бере до уваги надані відповідачем копій актів перевірок контрагентів позивача осільки, вважає, що позивач не може нести відповідальність за негативні наслідки господарської діяльності контрагента за умови, що операції із ним виконані та підтверджені належним чином

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що свідчать про порушення позивачем податкового законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є незаконними та протиправними.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС від 03.01.2013 № 00001530.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спільне Азербайджано - Українське підприємство «Компанія НІКА» судовий збір в сумі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Головенко О.Д.

Повний текст постанови виготовлено - 19 червня 2013 р.