Постанова № 31974195, 13.06.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2013 року 810/2598/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Головенко О.Д.,

при секретарі судового засідання Вишневському Ю.А.,

за участю:

представника позивача: Лубяниченка В.О., Хомишина М.А.;

представника відповідача: Литвінова О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Динарій» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Динарій» (надалі - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області ДПС (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000432205 та № 0000442205 від 14.03.2012.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, податку на додану вартість, у тому числі застосування штрафних санкцій. Вказує, що підставою для нарахування є акт перевірки № 104/22-00/34688555 від 06.03.2013 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Консалтингова компанія «Динарій» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських операцій з ТОВ «Тартел» за період з 01.03.2012 по 31.03.2013.

Зазначає, що висновки акту перевірки вмотивовані тим, що позивач завищив податковий кредит з податку на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 33 334,00 грн. та занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 35 000,00 грн.

На думку позивача висновки акту перевірки на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та такими, що винесенні з порушень чинного податкового законодавства.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні.

Обґрунтування своїх заперечень виклав у письмовій формі та вказав, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідно до чинного законодавства, оскільки під час проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Динарій» було встановлено ряд порушень чинного законодавства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Динарій» є юридичною особою, що зареєстрована 12.10.2006 Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Вишгородському районі Київської області та відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200028979 позивач зареєстрований платником податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі наказу від 25.02.2013 № 104 виданого відповідачем, та на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 78.4 ст. 78., п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Динарій» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських операцій з ТОВ «Тартел» за період з 01.03.2012 по 31.03.2012.

Підпунктом 75.1.2 п. 7.1. ст. 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

За результатами проведення вищевказаної перевірки працівниками податкової служби було складно акт перевірки від 06.03.2013 № 104/22-00/34688555 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Динарій» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських операцій з ТОВ «Тартел» за період з 01.03.2012 по 31.03.2012.

Під час проведення перевірки відповідачем були встановлені наступні порушення:

- п. 198.1 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, а саме підприємством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає до сплати, у розмірі 33 333,33 грн., в тому числі за березень 2012 - 33 333,33 грн.;

- п.п. 138.2 ст. 138. п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, а саме підприємством занижено податок на прибуток, що підлягає до сплати в сумі 35 000,00 грн., в тому числі за І квартал 2012 року - 35 000,00 грн.

Також відповідачем у акті перевірки було вказано на те, що позивачем укладено правочин у вигляді договору з його безпосереднім контрагентом, який має ознаки нікчемності.

На підставі вказаного акту перевірки, проведеної відповідачем, позивачу винесено податкові повідомлення - рішення, а саме № 0000432205 від 14.03.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та застосування штрафних санкцій у розмірі 43 750,00 грн., в тому числі збільшення грошового зобов'язання на суму 35 000,00 грн., за штрафними санкціями 8 750,00 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0000442205 від 14.03.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій у розмірі 41 668,00 грн., в тому числі збільшення грошового зобов'язання на суму 33 334,00 грн., за штрафними санкціями 8 334,00 грн.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Тартел» було укладено правочин, а саме договір оренди обладнання № 01-03/03 від 01.03.2012 щодо передачі у строкове платне користування допоміжних засобів користування, що у даному випадку являється рештуванням.

На підтвердження реальності вищевказаних правочинів позивачем було надано ряд первинної документації.

Так, відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;

Відповідач вважає, що позивачем було занижено суму податку на додану вартість та занижено податок на прибуток, що підлягає до сплати, оскільки договір, який укладено між позивачем та його контрагентом щодо надання в оренду обладнання має ознаки нікчемності, посилаючись на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 21.06.2012 № 2011\22-9/36755895 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тартел» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.02.2012 по 31.03.2012», яким встановлено, що діяльність даного товариства носить фіктивний характер.

Суд не погоджується з висновками ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.15 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 проведено аналіз відповідних законодавчих норм та наголошено на тому, що для підтвердження податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у вказаному листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції, а саме рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції:

- договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції;

- можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо;

- наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

На підтвердження реальності укладених правочинів представником позивача було надано копію договору № 01-03/03 від 01.03.2012, копії податкових накладених, акт здачі - приймання робіт (надання послуг), товаро - транспортні накладні щодо перевезення орендованого обладнання, банківська виписка, що свідчить про проплату послуг, податкові декларації, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, оборотно - сальдових відомостей, протоколу погодження договірної ціни, акти передачі матеріальних цінностей

Також позивачем надано фото-докази (фотокартки) з яких вбачається наявність орендованого обладнання, а саме встановлене рештування, копію договору № 16/02-ИП від 16.02.2012 про надання інженерних послуг, що підтверджує факт встановлення орендованого обладнання.

Суд не бере до уваги посилання представників відповідача про наявність ознак фіктивності в укладених договорах між позивачем та його контрагентами, оскільки ст. 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи вищенаведене, можна зробити обґрунтований висновок, що укладений між сторонами правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). Питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність правочину. Про недійсність правочину виноситься судове рішення.

Укладені між позивачем та його контрагентом договір не віднесено законом до нікчемних, також відсутні будь-які судові рішення про визнання їх недійсними.

Судом оглянуто та надано оцінку усім наданим первинним документам позивача та зроблено висновок, що вони містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень - рішень, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що свідчать про порушення позивачем податкового законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є незаконними та протиправними.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області ДПС від 14.03.2012 № 0000432205 та № 0000442205.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Динарій» судовий збір в сумі 855 (вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Головенко О.Д.

Повний текст постанови виготовлено - 18 червня 2013 р.