Рішення № 31973889, 20.06.2013, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №1806/13495/12

Провадження №2/592/400/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2013 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі: головуючого - судді Катрич О.М., при секретарі Гробовій М.А., розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності ,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка свої вимоги мотивує тим, що перебувала у шлюбі з відповідачем з 14.07.12979 року по 08.01.2004 року, потім ОСОБА_2 було засуджено, і хоча розлучилися тільки у 2004 року, однак з 1990 року вони не жили як подружжя і не вели спільного господарства. Вказує, що за квартиру АДРЕСА_1 вона сплачувала сама, так як відповідач не мав стабільного заробітку, не вносив внесків, а вона позичала гроші у друзів, матері, купували необхідні до неї речі, а тому вважає, що дана квартира повинна належать тільки їй і просить суд визнати на неї право особистої власності.

Адвокат ОСОБА_3 . в судовому засіданні позов підтримав і просить його задовольнити.

Відповідач та його представник позов не визнали в повному обсязі, пояснюючи, що рішенням ап5еляційцної інстанції вже було встановлено те, що спірна квартира є спільним майном подружжя, а тому у задоволенні позовних вимог просять відмовити за необгрунтовністю. Крім цього, відповідач зазначив, що і на даний час позивачка не виконує судового рішення і перешкоджає йому користуватися спільною квартирою .

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали цивільної справи суд вважає, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи встановлено, що з 14.07.12979 року по 08.01.2004 року сторони перебували у шлюбі (а..с 4)

14.01.1993 року ОСОБА_2 було визнано винним та засуджено Ковпаківським районним судом м. Суми за ст. 215 ч.2 КК України до 6 років позбавлення волі , звільнився із місць відбування покарання 09.06.1995 року (а..с. 5-6, 7)

Згідно довідки голови ЖБК-90 ОСОБА_4 є членом кооперативу і їй належить 3-х кімнатна квартира АДРЕСА_2, повна вартість квартири сплачена 11 970 грн. 21 коп. (а.с. 8) Право власності ОСОБА_1 зареєстровано в Сумському БТІ. (а.с. 9-10)

07.02.2012 року Апеляційний суд Сумської області ухвалив рішення про визнання за ОСОБА_2 права власності на ? частину квартири АДРЕСА_2 та встановив певний порядок користуванні даною квартирою. (а.с. 20-21) відповідач зареєстрував своє право власності у в Сумському БТІ.(а.с. 35)

23.10.2012 року Ковпаківським районним судом м. Суми ухвалено рішенні, яке залишено без зміни судом вищої інстанції, про зобов»язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди у користуванні квартирою, зобов»язати надати її ключі ОСОБА_2 від вхідних дверей. (а.с. 32-34) На даний час судове рішення не виконано, що і не заперечується адвокатом ОСОБА_3

Відповідно до ст. 61 ч.3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлені ці обставини.

Як убачається зі змісту рішення Апеляційного суду Сумської області від 07.02.2012 року квартира АДРЕСА_3 визнана як майно, нажите подружжям за час шлюбу, більш того ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції пояснювала, що під час перебування ОСОБА_2 у місцях позбавлення волі й після відбуття ним покарання шлюбні відносини між ними не припинялися.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 2 ст. 28 КпШС передбачалося, що суд може визнати майно, нажите кожним їх подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Під час розгляду даного позову позивачка не надала суду достатніх, беззаперечних доказів на підтвердження того, що спірна квартира придбавалася тільки за її гроші і в період окремого проживання з ОСОБА_2, що шлюбні відносини між ними були припинені, а тому законних підстав визнавати за ОСОБА_1 право особистої власності на цю квартиру немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяО.М. Катрич