Постанова № 31972761, 12.06.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/1910/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

при секретарі - Петренко О.В.,

за участю:

представника позивача - Гонтара В.М.,

представника відповідача - Луговської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

08 квітня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче торгово- будівельне підприємство "Будкон" (надалі - позивач, ТОВ ВТБП "Будкон") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.03.2013 року № 0001492204/580, яким відповідачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 31266,75 грн, в тому числі 28897 грн - за основним платежем, 2369,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0001502204/580, яким відповідачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 22797 грн, з яких 15198 грн - за основним платежем, 7599 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом на підставі висновків перевірки про порушення позивачем п. 135.1, п. 135.4 та п. 135.5 ст. 135, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6 та п. 138.8 ст. 138, а також пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.6 ст. 198, п.200.1 та п. 201.4 ст. 200, п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України під час господарських правовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріст" (надалі - ТОВ "Ріст") та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАУРУС-ГАЗ" (надалі - ТОВ "ТАУРУС-ГАЗ"). Позивач вважає такі висновки необґрунтованими з огляду на те, що вказані контрагенти на момент здійснення господарської операції були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, перебували на податковому обліку, позивачем було отримано відповідні товари, що в подальшому використані у господарській діяльності. Правомірність формування податкового зобов`язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій підтверджено належними документами.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував.

У письмових запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень зазначав, що перевіркою Кременчуцької ОДПІ встановлено порушення позивачем п. 135.1, п. 135.4 та п. 135.5 ст. 135, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6 та п. 138.8 ст. 138, а також пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.6 ст. 198, п.200.1 та п. 201.4 ст. 200, п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України під час формування податкового кредиту з ПДВ та податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за наслідками господарських взаємовідносин із ТОВ "Ріст" та ТОВ "ТАУРУС-ГАЗ". Вказував, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарської операції. Зазначав, що у спірних контрагентів, по відносинам з якими сформовано податковий кредит, відсутні виробничо-складські приміщення та інше майно, які економічно необхідні для виконання постачання або здійснення діяльності, а також трудові ресурси для здійснення основного виду діяльності. А тому податковим органом правомірно констатовано заниження податку на додану вартість та податку на прибуток та донараховано позивачу відповідні податкові зобов'язання.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 25.02.2011 року, ідентифікаційний код 37528591 (а.с. 46, т.1).

В період з 19.02.2013 року по 27.02.2013 року на підставі направлень від 19.02.2013 року № 1113/0001113, № 1131/0001131 та відповідно до наказів від 18.02.2013 року № 870 та від 26.02.2013 року № 988 Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.11.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 06.03.2013 року № 1968/22.4-09/37528591 (а.с. 75-104,т.1), в якому відображено порушення позивачем, зокрема,:

- п. 135.1, п. 135.4 та п. 135.5 ст. 135, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6 та п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 28897 грн, у тому числі за: ІV квартал 2011 року - на 19418 грн та І квартал 2012 року - 9479 грн;

- пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.6 ст. 198, п.200.1 та п. 201.4 ст. 200, п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 15198 грн, в тому числі за листопад 2011 року - на 7675 грн та січень 2012 року - на 7523 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 21.03.2013 року:

- № 0001492204/580, яким відповідачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 31266,75 грн, в тому числі 28897 грн - за основним платежем, 2369,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 9, т.1);

- № 0001502204/580, яким відповідачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 22797 грн, з яких 15198 грн - за основним платежем, 7599 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 10, т. 1).

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 21.03.2013 року № 0001502204/580, яким відповідачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 22797 грн, з яких 15198 грн - за основним платежем, 7599 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, діючого на момент подання позивачем декларації з ПДВ за травень 2011 року та червень 2011 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 ст. 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Суд також враховує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, протягом періоду, що перевірявся позивач (по тексту договору Покупець) мав господарські правовідносини з ТОВ "ТАУРУС-ГАЗ" (по тексту договору - Постачальник) щодо поставки товару на підставі договору від 01.10.2011 року № 95 (а.с. 11-13, т.1), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар. Поставка Товару проводиться Продавцем. Сплата за Товар здійснюється по безготівковому розрахунку чи іншим способом, згідно чинного законодавства, на основі наданого рахунку на протязі 1095 календарних днів (з урахуванням Додаткової угоди від 04.10.2011 року № 1) (а.с.117, т.1).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем на вимогу суду долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів:

- накладні на товар від 08.11.2011 року № 90 та від 15.11.2011 року № 102 (а.с. 14, 16, т.1);

- рахунки на оплату товару від 08.11.2011 року № 90 та від 15.11.2011 року № 102 (а.с. 15, 17, т.1);

- витяг з журналу довіреностей на підставі яких було отримано товар (а.с. 25-26, т.1).

В ході виконання поставки позивачу видані наступні податкові накладні від 08.11.2011 року № 8 щодо поставки гранвідсіву на загальну суму 7035 грн, в тому числі ПДВ - 1172,50 грн, а також від 15.11.2011 року № 17 щодо поставки бітуму та піску на загальну суму 39015 грн, в тому числі ПДВ - 6502,50 грн (а.с. 23-24, т.1).

Зазначені податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою ТОВ "ТАУРУС-ГАЗ", яке на момент їх видачі було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ, що підтверджується наявними у справі документами та не заперечується сторонами.

Перевезення товару здійснювалось ТОВ "ТАУРУС-ГАЗ" власним транспортом, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних від 08.11.2011 року № 125, № 126 та № 127 та від 15.11.2011 року № 132 та № 133 (а.с. 18-22, т.1).

Судом встановлено, що товар, який поставлявся позивачеві спірним контрагентом у подальшому був використаний в межах господарської діяльності, а саме поставлявся в тому числі у вигляді суміші асфальту мілкозернистого та піщаного, який було виготовлено позивачем на орендованому комплексі, згідно договору оренди майна №18 від 26.04.2011 року (а.с. 160-163, т.1), а також піску сухого наступним суб'єктам господарювання: ПАТ "Кременчукм'ясо", ТОВ "Новобудова", ТОВ "НВП "ОПТИО", ПП "Ефект", ТОВ "Бікор", ПП "Буд Світ" (а.с. 118-128, т.1).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ "ТАУРУС-ГАЗ" у перевіряємий період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Також, судом встановлено, що протягом періоду, що перевірявся позивач (по тексту договору Покупець) мав господарські правовідносини з ТОВ "Ріст" (по тексту договору - Постачальник) щодо поставки товару на підставі договору від 03.01.2012 року № 14 (а.с. 28-31, т.1), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар. Поставка Товару проводиться Продавцем. Сплата за Товар здійснюється по безготівковому розрахунку чи іншим способом, згідно чинного законодавства, на основі наданого рахунку на протязі 1095 календарних днів (з урахуванням Додаткової угоди від 04.01.2012 року № 1) (а.с.37, т.1).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем на вимогу суду долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів:

- накладна на товар від 30.01.2012 року № 18 (а.с. 32, т.1);

- рахунки на оплату товару від 30.01.2012 року № 18 (а.с. 33, т.1);

- витяг з журналу довіреностей на підставі яких було отримано товар (а.с. 25-26, т.1).

В ході виконання поставки позивачу видано податкову накладну від 30.01.2012 року № 17 щодо поставки складів під балони (кисневі), під балони (пропанові), будки під зварювальний трансформатор та інструменталки на загальну суму 45137 грн, в тому числі ПДВ - 7522,83 грн (а.с. 36, т.1).

Зазначена податкова накладна відповідає вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою ТОВ "Ріст", яке на момент їх видачі було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ, що підтверджується наявними у справі документами та не заперечується сторонами.

Перевезення товару здійснювалось вказаним спірним контрагентом власним транспортом, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних від 30.01.2012 року № 4 та № 5 (а.с. 34-35, т.1).

Крім того, між позивачем (по тексту договору - Замовник) та ТОВ "Ріст" (по тексту договору - Підрядник) у перевіряємий період укладений договір підряду від 03.10.2011 року № 53 (а.с. 153-154, т.2), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання будівельно-монтажних робіт по поточному ремонту обладнання на об'єктах Замовника. Прийом виконаних робіт здійснюється шляхом підписання форми КБ-2 та довідки форми КБ-3. Оплата виконаних робіт здійснюється за безготівковим розрахунком або іншим способом, передбаченим законодавством, на підставі виставленого рахунку, після перерахунку коштів основним замовником та належного оформлення форми КБ-2 та довідки КБ-3 протягом 1095 календарних днів (з урахуванням Додаткової угоди від 05.01.2012 року № 1) (а.с.155, т.1).

Суд звертає увагу, що суми податку на додану вартість та валові витрати сформовані позивачем за вказаний період згідно вказаного договору не входять до суми податкових зобов'язань визначених в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях на підставі наданого відповідачем розрахунку грошових зобов'язань (а.с. 25, т.2).

Судом встановлено, що товар, який поставлявся та виконані підрядні роботи, надані позивачеві спірним контрагентом у подальшому були використані в межах господарської діяльності, а саме при виконанні договору генпідряду від 16.06.2011 року № 313, укладеного з ТОВ "Феррострой" з використанням майна, орендованого на підставі договору від 26.04.2011 року № 18, укладеного з ТОВ "Будівельна фірма "Центр ЛТД" (а.с. 160-163, т. 1, 5-12, т.2).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ "Ріст" у період, що перевірявся, мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Окрім того, позивачем було частково здійснено розрахунки із вищезазначеними контрагентами за отримані товари та виконані роботи, що підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень (15-20, т.2), що не суперечить умовах договорів на підставі яких поставлено товарно-матеріальні цінності та виконано підрядні роботи, у зв'язку із наявними Додатковою угодою №1 від 04.01.2012 (а.с. 37, т.1) та Додатковою угодою №1 від 04.10.2011 (а.с. 117, т.1).

Доводи відповідача стосовно того, що у контрагентів ТОВ ВТБП "Будкон" не має власних виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, суд вважає необґрунтованими, оскільки зазначені висновки не враховують нічим не обмежені права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди (користування) приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Крім того, суд розцінює висновки відповідача про відсутність у спірних контрагентів власних виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, як його припущення.

Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання товарів, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача.

Беручи до уваги наведене, податкове повідомлення-рішення від 21.03.2013 року № 0001502204/580, яким відповідачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 22797 грн, з яких 15198 грн - за основним платежем, 7599 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, суперечить вимогам Податкового кодексу України, винесене без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення.

Оцінюючи податкове повідомлення-рішення від 21.03.2013 року № 0001492204/580, яким визначене податкове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 31266,75 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

З матеріалів акту перевірки позивача вбачається, що Кременчуцька ОДПІ дійшла висновку про отримання позивачем від спірних контрагентів безоплатно товару та робіт, вартість якого підлягає включенню до валових доходів ТОВ "ВТБП "Будкон" згідно пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України.

Однак, судом встановлено, що товар був придбаний позивачем в межах господарських відносин з ТОВ "ТАУРУС-ГАЗ" та ТОВ "Ріст", що мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку (які досліджувались вище), що жодним чином не підпадає під визначення безповоротної або поворотної фінансової допомоги.

Оплату товарів позивачем проведено частково шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Ріст", що підтверджується копіями платіжних доручень, наявними у матеріалах справи, а договори, на підставі яких поставлялись товари та виконувались роботи є діючими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства. Між позивачем та його контрагентами укладено Додаткову угоду №1 від 04.01.2012 до Договору поставки №14 від 03.01.2012 (а.с. 37, т.1) та Додаткову угоду №1 від 04.10.2011 до Договору поставки №95 від 01.10.2011(а.с. 117, т.1), умовами яких передбачено, що сплата за товар здійснюється по безготівковому розрахунку чи іншим способом, згідно чинного законодавства, на основі наданого рахунку на протязі 1095 календарних днів. Таким чином, у позивача, згідно вказаних умов ще не настав термін для оплати рахунків за отриманий товар від його контрагентів, однак він зобов'язаний буде здійснити його у строк та на умовах визначених сторонами.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом № 996-XIV. Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Однак, судом встановлено, що товар був придбаний позивачем відповідно до договорів поставки, виконання яких мало реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку (які досліджувались вище).

Відповідачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду зауважень щодо даних документів не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не було доведено, що позивачем не було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на майновий стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів, оскільки факт отримання позивачем відповідного товару та подальше його використання у своїй господарській діяльності, шляхом реалізації своєму контрагенту за ціною вищою, ніж було придбано позивачем підтверджується матеріалами справи.

Зважаючи на викладене, Кременчуцька ОДПІ дійшла помилкового висновку про заниження позивачем податку на прибуток в розмірі 28897 грн за перевіряємий період.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 21.03.2013 року № 0001492204/580, яким визначене податкове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 31266,75 грн, є необґрунтованим та підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Також, як вбачається зі змісту акту перевірки, висновок відповідача про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства України ґрунтується, в тому числі, на аналізі характеру господарської діяльності контрагентів позивача - ТОВ "ТАУРУС-ГАЗ" та ТОВ "Ріст".

В той же час, відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, "оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

Таким чином, суд звертає увагу на те, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу фінансової діяльності спірних контрагентів є необґрунтованими, оскільки результати аналізу фінансово-господарської діяльності контрагентів відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків в частині податкового обліку позивача.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови для включення сум коштів до складу валових витрат та щодо набуття права на податковий кредит та має документальне підтвердження їх розміру.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивацій, наведених вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано та не на підставі закону, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 21.03.2013 року № 0001492204/580 та № 0001502204/580.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" витрати зі сплати судового збору у розмірі 540,64 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 17 червня 2013 року.

Суддя І.Г. Ясиновський