Рішення № 31971437, 11.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6752/13 11.06.13

За позовомЖитомирської обласної організації Товариства сприяння обороні УкраїниДо Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія»Український страховий стандарт»Простягнення 114 552,26 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Завязун В.С. - за дов.

Від відповідача Бабич В.В. - за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Житомирська обласна організація Товариства сприяння обороні України звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія»Український страховий стандарт» про стягнення 16 807,14грн. орендної плати з врахуванням індексу інфляції за період з 01.03.2012 по 10.06.2012р., 97 715,12грн. неустойку за час користування приміщенням за період з 11.06.2012 по 31.03.2013р.

В процесі розгляду справи Позивач подав Заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення неустойки за користування приміщенням за час прострочення, відповідно до якої просить стягнути 16 807,14грн. орендної плати з врахуванням індексу інфляції за період з 01.03.2012 по 10.06.2012р., 117 932,04грн. неустойку за час користування приміщенням за період з 11.06.2012 по 31.05.2013р.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема збільшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач збільшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача 117 932,04грн. неустойки за час користування приміщенням за період з 11.06.2012 по 31.05.2013р., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач позовні вимоги визнає в частині стягнення 16 807,14грн. орендної плати з врахуванням індексу інфляції за період з 01.03.2012 по 10.06.2012р, в частині вимоги про стягнення неустойки відповідно до ст. 785 ЦК України Відповідач заперечує, стверджує, що у позивача не має правових підстав для застосування норм ст. 785 ЦК України, щодо стягнення неустойки, оскільки договір є таким, що розірваний з 11.06.2012р. за рішенням суду і Відповідач не користувався в спірний період приміщенням. Свої заперечення Відповідач виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 14.05.2013р. за №1232.

Розгляд справи на прохання сторін неодноразово відкладався, тому за клопотанням позивач, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

01.11.2011 між Житомирською обласною організацією Товариства сприяння обороні України та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія»Український страховий стандарт» було укладено договір оренди №15/2011, відповідно до якого позивач надав в оренду а відповідач прийняв у в строкове платне користування нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: м. Житомир, вул. І Кочерги, 2-а загальною площею 50,0 кв.м.

Пунктами 3.1, 3.1.2 договору, сторони обумовили ставку орендної плати

(5004,00грн за один календарний місяць), яку відповідач має сплачувати позивачу за користування майном.

Відповідно до п.3.1.3 договору, відповідач брав на себе зобов'язання сплачувати орендну плату на розрахунковий рахунок «Орендодавця» до 05 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 3.10 нарахування орендної плати за користування приміщенням та компенсаційних платежів, а також комунальних послуг за цим договором здійснюється по день фактичного повернення приміщення з оренди за актом - прийому-передачі.

Пунктом 3.11 договору сторони передбачили, що у разі використання приміщень після закінчення строку дії цього договору, Орендар сплачує на користь орендодавця плату за користування приміщенням у подвійному розмірі до дня фактичного звільнення приміщення і це не передбачає пролонгації терміну дії договору.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 11.05.2012р. у справі № 5/5007/26/12, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 1.06.2012р., розірвано договір оренди від 01.1.2011р. №15/2011нежитлового приміщення, укладений між Житомирською обласною організацією Товариства сприяння обороні України та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія»Український страховий стандарт», з моменту набрання рішенням господарського суду законної сили, тобто з 01.06.2012р., коли набрало чинності зазначене рішення господарського суду після його перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до п.4.5. договору у разі припинення терміну Договору з ініціативи однієї із сторін (письмове попередження за 30 днів), або закінчення строку оренди, в день закінчення терміну дії договору (або іншого обумовленого терміну додатковою угодою) за актом прийому-передачі повернути приміщення «Орендодавцю» у стані не гіршому, ніж на момент підписання акту прийому-передачі приміщення в оренду.

Суду не надано доказів повернення нежилого приміщення, що знаходяться за адресою: м. Житомир, вул. І Кочерги, 2-а загальною площею 50,0 кв.м. за актом повернення приміщення.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Згідно зі статтею 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно приписів статей 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Договір є обов'язковим для виконання. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. У пункті 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правилами ч.3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін.

Відповідно до частини другої статті 653 Цивільного кодексу України розірвання договору є підставою припинення зобов'язання.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 11.05.2012р. у справі № 5/5007/26/12, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 1.06.2012р., розірвано договір оренди від 01.1.2011р. №15/2011нежитлового приміщення, укладений між Житомирською обласною організацією Товариства сприяння обороні України та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія»Український страховий стандарт», з моменту набрання рішенням господарського суду законної сили, тобто з 01.06.2012р., коли набрало чинності зазначене рішення господарського суду після його перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користуванні майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 3 ст. 285 Господарського кодексу України та умов договору оренди відповідач повинен сплатити орендну плату за весь період користування майном

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення орендної плати за період з 01.03.2012 по 10.06.2012р., отже підлягає задоволенню вимога щодо стягнення 16 807,14грн. орендної плати з врахуванням індексу інфляції за період з 01.03.2012 по 10.06.2012р.

Норми п.4.5. договору зобов'язують Орендаря (Відповідача), у разі припинення терміну Договору з ініціативи однієї із сторін (письмове попередження за 30 днів), або закінчення строку оренди, в день закінчення терміну дії договору (або іншого обумовленого терміну додатковою угодою) за актом прийому-передачі повернути приміщення «Орендодавцю» у стані не гіршому, ніж на момент підписання акту прийому-передачі приміщення в оренду.

Оскільки Договором оренди від 01.1.2011 (п.4.5 договору обов'язки орендаря) сторони погодили умови про обов'язок Відповідача передати Позивачу об'єкт оренди шляхом оформлення актом прийому-передачі об'єкта оренди, то саме на Відповідача покладається обов'язок, відповідно до ст. 33 ГПК України доведення факту повернення об'єкта оренди Позивачу.

Суду не надані докази повернення Відповідачем Позивачу приміщення загальною площею 50,0 кв.м.

В матеріалах справи відсутній Акт приймання-передачі (повернення) приміщень, які розташовані за адресою: м. Житомир, вул. І Кочерги, 2-а загальною площею 50,0 кв.м., як вимагає норма п.3.10 договору, відповідно до якого нарахування орендної плати за користування приміщенням та компенсаційних платежів, а також комунальних послуг за цим договором здійснюється по день фактичного повернення приміщення з оренди за актом - прийому-передачі.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, яка встановлює наслідки невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі в разі припинення договору, відповідно до якої в разі затримки передачі речі наймодавцю після припинення договору, незалежно від підстав припинення договору, наймач зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час затримки.

Матеріали справи свідчать, що не зважаючи на відсутність будь-якої правової підстави, Відповідач продовжував фактично користуватися приміщеннями протягом 2012 - 2013р.р., спірне приміщення не передав орендодавцю в установленому законом та договором порядку.

За приписами ч.2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найма оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір припиняється.

Пунктом 4.5 договору оренди встановлено обов'язок орендаря повернути приміщення орендодавцю у стані не гіршому, ніж на момент підписання акту прийому-передачі приміщення в оренду згідно акту здачі нежилого приміщення.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 11.05.2012р. у справі № 5/5007/26/12, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 1.06.2012р., розірвано договір оренди від 01.1.2011р. №15/2011нежитлового приміщення, укладений між Житомирською обласною організацією Товариства сприяння обороні України та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія»Український страховий стандарт», з моменту набрання рішенням господарського суду законної сили, тобто з 1.06.2012р

У відзиві на позовну заяву Відповідач підтверджує, що належних доказів, які прямо підтверджували б факт передачі орендованого приміщення позивачу та підписання акту здачі приміщення відповідач суду надати не може.

Таким чином, період фактичного користування Відповідачем приміщенням Позивача встановлюється з 11.06.2012р. по 31.05. 2013р.

Отже, Позивач має право вимагати з Відповідача стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування приміщенням за період з 11.06.2012р. по 31.05. 2013р., при цьому розмір плати за користування має визначатись відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору сторони встановили, що розмір орендної плати складає 5 004,00грн. на місяць.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проте, після розірвання Договору (Рішенням господарського суду Житомирської області від 11.05.2012р.) Відповідач орендоване приміщення не повернув, а безпідставно продовжував ним користуватись.

Відповідно до ч.2 ст. 785 ЦК України встановлена відповідальність за не виконання обов'язку наймачем щодо повернення об'єкта оренди у вигляді сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи, що приміщення за актом не повернуто, обґрунтованою є вимога про стягнення неустойки за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до закону, а саме ч.2 ст.785 ЦК України у розмірі подвійної плати за користування спірним майном за час прострочення, а саме з з 11.06.2012р. по 31.05. 2013р.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню неустойка у сумі 117 932,04грн., відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Доводи Відповідача проте, що у позивача не має правових підстав для застосування норм ст. 785 ЦК України, щодо стягнення неустойки, оскільки договір є таким, що розірваний з 11.06.2012р. за рішенням суду і Відповідач не користувався в спірний період приміщенням, є безпідставними, з наступного.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

В силу вимог частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, яка встановлює наслідки невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі в разі припинення договору, відповідно до якої в разі затримки передачі речі наймодавцю після припинення договору, незалежно від підстав припинення договору, наймач зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час затримки.

Враховуючи, що приміщення за актом не повернуто Відповідачем, інших доказів повернення приміщення суду не надано, обґрунтованою є вимоги про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування спірним майном.

При прийнятті рішення судом прийнято до уваги доповнення до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів", яким доведено до відома правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих з 27.02.2012 по 10.05.2012 за результатами перегляду судових рішень господарських судів у порядку, передбаченому розділом ХІІ2 Господарського процесуального кодексу України, у спорах:

1) що виникають з орендних правовідносин:

- неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною підставою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна оплата за користування річчю за час прострочення, у зв'язку з чим застосування до неї спеціальної позовної давності, передбаченої приписом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним (постанова від 20.03.2012 № 40/117).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, судового збору та інші витрати, пов'язані розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування як судових витрат так і сум, що були сплачені стороною за отримання послуг адвокатів.

З наданих позивачем документів на підтвердження понесених ним судових витрат на оплату послуг адвоката у справі вбачається, що позивач - Житомирська обласна організація Товариства сприяння обороні України уклало договір про надання правової допомоги від 12.02.2013р. № 03-2013 з Адвокатом Завязуном Василем Степановичем. Відповідно до платіжного доручення від 03.04.2013р. за №1145 Адвокату зараховано на карту № 4149437744059120 гонорар за юридичні послуги від Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України у розмірі 582,00 грн.

З підстав вищезазначених суд покладає витрати на оплату послуг адвоката на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія»Український страховий стандарт» (04073, м. Київ, провул. Балтійський, 20, код ЄДРПОУ 22229921) на користь Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України (10008, м. Житомир, вул. І.Кочерги, 2-а, код ЄДРПОУ 02724825) 16 807,14грн. орендної плати з врахуванням індексу інфляції за період з 01.03.2012 по 10.06.2012р., 117 932,04грн. неустойку за час користування приміщенням за період з 11.06.2012 по 31.05.2013р.,2 694,88 грн. судового збору та 582,00грн. вартості надання правової допомоги адвокатом.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 20.06.2013р.