Ухвала суду № 31969765, 10.06.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

7

Справа № 0907/4869/2012

Провадження № 22ц/779/1020/2013

Категорія 20

Головуючий у І інстанції: Ковалюк І.П.

Суддя-доповідач: Ковалюк Я.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Ковалюка Я.Ю.

суддів: Горблянського Я.Д., Шалаути Г.І.

секретаря Турів О.М.

з участю: позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про визнання умов договору недійсними та стягнення збитків, за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» - Нагорного Андрія Євгеновича на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 10 липня 2012 року,-

в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 10 липня 2012 року позов ОСОБА_2 до ТзОВ «Авто Просто» про визнання умов договору недійсними та стягнення збитків - задоволено.

Визнано недійсними умови угоди №302544 від 23 жовтня 2009 року укладеної між позивачем і відповідачем як такі, що обмежують права споживача в повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача кошти сплачені за угодою в розмірі 10218 грн.

У листопаді 2012 року відповідачем подано заяву про перегляд заочного рішення, яку ухвалою Івано-Франківського міського суду від 12 грудня 2012 року залишено без задоволення.

На дане рішення представник ТзОВ «Авто Просто» - Нагорний А.Є. подав апеляційну скаргу посилаючись на порушення судом норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що твердження суду про те, що сторонами не погоджувались розмір, порядок сплати, призначення вступного внеску є безпідставним. Відповідачем внесено відповідні витрати для участі позивача в програмі «Авто Так». Не відповідає дійсності висновок суду про істотний дисбаланс прав та обов'язків сторін. Судом дано неправильне тлумачення норми ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо поняття «пірамідальної схеми», оскільки система надання послуг «придбання автомобілів в групах» не суперечить чинному законодавству. При цьому залучення інших осіб в групу не відбувається, відповідач гарантує учаснику системи право на отримання автомобіля за умови виконання зобов'язань угоди, позивач сплачує саме за одержання послуги, яка споживається в процесі її виконання. Тому суд дав невірну оцінку правовідносинам сторін. Визнання правочину недійсним внаслідок здійснення нечесної підприємницької практики, що містить несправедливі умови, відсутнє в переліку способів захисту цивільних прав та інтересів.

Апелянт також вказує, що суд не взяв до уваги судову практику, яка склалася по такій категорії справ, зокрема рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ по аналогічних справах, постановлених в касаційному порядку, якими скасовано рішення судів першої чи апеляційної інстанції по справах за позовами фізичних осіб до ТОВ "Авто Просто" про захист прав споживача, визнання угоди недійсною та стягнення грошових коштів, якими позови було задоволено.

На думку апелянта, суд даним обставинам не дав належної оцінки та ухвалив рішення з порушенням вимог закону.

З вище наведених підстав просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 відмовити.

В судовому засіданні позивач заперечив доводи апеляційної скарги, з мотивів викладених в поданому суду письмовому запереченні.

Представник апелянта в суд не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час й місце розгляду справи, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що умови укладеної угоди порушують права позивача як споживача. Виплати, здійснені позивачем, не створюють для відповідача будь-яких обов'язків. Останній покладає на учасників системи придбання автомобілів в групах їх витрати, не вкладаючи при цьому власних коштів, що робить таку діяльність пірамідальною схемою, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів такої системи, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Зазначений вид нечесної підприємницької практики, що вводить споживача в оману, включено в умови самої угоди. Тому суд дійшов висновку про визнання недійсною угоди, укладеної між ОСОБА_2 та ТОВ «АВТО ПРОСТО», внаслідок здійснення останнім нечесної підприємницької практики та як таку, що містить несправедливі умови.

З даним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору;

надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Згідно ч. 4 ст. 18 цього Закону перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Відповідно до ч. 5, 6, 8 ст. 18 цього Закону, якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути визнано недійсним. У разі коли визнання положення недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Статтею 19 Закону України "Про захист прав споживачів" заборонено нечесну підприємницьку практику, яка включає, зокрема будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману, спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, стосовно основних характеристик продукції, таких як: її наявність, специфікація та ціна або спосіб розрахунку ціни чи наявність знижок або інших цінових переваг.

Згідно ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману: пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої; недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення та позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення; утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 цього Закону правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Як встановлено судом та доводиться матеріалами справи, 23 жовтня 2009 року між ОСОБА_2 та ТзОВ «Авто Просто» було укладено угоду № 302544 , предметом якої є надання учаснику-позивачу послуг системи Авто Так, спрямованих на придбання автомобіля.

При укладенні угоди, позивачем було сплачено вступний внесок та щомісячний внесок, загальна сума сплачених позивачем платежів, з врахуванням завданих збитків складає 10 218 грн.

Відповідно до ст. 2 Угоди, ТзОВ «Авто Просто» гарантує учаснику (позивачу) права на отримання автомобіля за умовами виконання учасником всіх зобов'язань, передбачених угодою.

Статтею 3 Угоди передбачено, що ТзОВ «Авто Просто» зобов'язується забезпечити отримання автомобіля учасником системи згідно з умовами угоди.

Як вбачається із статті 4 додатку № 2 до угоди № 302565 від 28.09.2009 року ТОВ «АВТО ПРОСТО» щомісячно самостійно організовує та проводить асигнаційний акт, а право на отримання автомобіля позивачем залежить від розміру чистого фонду групи і внесення коштів іншими учасниками системи. При цьому відповідач створив складну багатоступінчату, двозначну, незрозумілу для споживача схему визначення одного лише права на отримання автомобіля через механізми: сплати повних внесків, цілих чистих або половинних чистих внесків, накопичення внесків, пропозиції авансових внесків. Посилаючись на збереження конфіденційного характеру пропозиції, у статті 6 додатку № 2 ТОВ «АВТО ПРОСТО» зобов'язує учасника системи надсилати свою пропозицію у закритому конверті, в якому учасник має продублювати свої індивідуальні дані та зазначити кількість вже сплачених авансових внесків (за наявності) та авансових внесків, що пропонуються до сплати у випадку перемоги пропозиції учасника. І лише, якщо ця пропозиція перемагає, учасник має сплатити кількість запропонованих і ще не сплачених авансових внесків, нарахованих відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на момент проведення асигнаційного акту.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" зазначена підприємницька практика є такою, що вводить в оману, тобто якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

На порушення вимог п. п. 1, 2, 4 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" про заборону, як таких, що вводять в оману пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої, ТОВ «АВТО ПРОСТО», згідно ст. 7 додатку № 2 залишає за собою право прийняти або відхилити запит учасника про надання марки або моделі автомобіля, що відрізняється від зазначеного в додатку № 1 угоди. Крім того, якщо обраний учасником автомобіль коштує дорожче, ніж модель, зазначена в додатку № 1, учасник зобов'язаний одноразовим платежем сплатити різницю їх поточної ціни, а в подальшому такий учасник повинен сплачувати майбутні повні внески відповідно до поточної ціни автомобіля, вказаного в додатку № 1 до угоди.

У тому випадку, якщо учаснику і надано право на отримання автомобіля, то він, згідно ст. 8 додатку № 2, може отримати автомобіль лише в тому разі, коли попередньо виконав такі вимоги: у строк, встановлений «АВТО ПРОСТО», сплатив наступні платежі та запропоновані до сплати внески, а також плату за право на отримання автомобіля, протягом 5 банківських днів з моменту одержання повідомлення про надання йому права на отримання автомобіля. Крім того, учасник повинен: надати визначені «АВТО ПРОСТО» гарантії щодо повної оплати платежів, передбачених угодою; сплатити усі податки, мито та інші витрати, необхідні для реєстрації автомобіля та оформлення гарантій. У разі невиконання зазначених вимог, ТОВ «АВТО ПРОСТО» має право відмовити у передачі автомобіля та анулювати право на його отримання. В такому випадку, плата за право на отримання автомобіля учаснику не відшкодовується.

У статті 14 додатку № 2 до угоди закладено несправедливі для позивача умови про анулювання ТОВ «АВТО ПРОСТО» права на отримання автомобіля, усунення від участі в асигнаційних актах, розірвання угоди та неповернення внесених коштів у випадках невиконання зобов'язань за угодою.

Відповідно до умов та змісту угоди № 302544 від 23.10.2009 року у ній та додатках до неї не зазначено підприємство, з яким «АВТО ПРОСТО» укладено договір на постачання автомобіля, його виробник, імпортер та/або дистриб'ютор, а також модель та інші основні характеристики автомобіля, кінцевий термін дії угоди.

Установлення невиправдано малого строку для надання позивачем згоди на отримання автомобіля, зобов'язання його до виконання усіх зазначених вище умов для можливості отримання автомобіля, є підтвердженням несправедливості умов спірної угоди та нечесної підприємницької практики відповідача і, відповідно до положень ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", є підставою для визнання угоди № 302544 від 23.10.2009 року недійсною.

Також угодою передбачено, що право на отримання автомобіля учасником системи за результатами розподілу фонду групи, є підставою для придбання за рахунок фонду групи автомобіля для учасника системи.

Таким чином, відповідач, керуючись додатком № 2 до угоди, формує групу учасників системи, надалі створює фонд цієї групи за рахунок чистих щомісячних платежів, сплачених учасниками групи, тобто за кошти учасників системи, а потім один раз на місяць розподіляє фонд групи між учасниками системи, але право на купівлю автомобіля отримують не всі учасники системи, а тільки ті, які зробили найбільшу кількість авансових чистих щомісячних платежів та задекларували найбільшу кількість чистих щомісячних внесків. Отже, розподіл фонду групи проходить по пірамідальній схемі, що порушує вимоги ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", коли один учасник системи за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику системи. При цьому, саме одержання права на отримання автомобіля, що передається у власність учаснику системи, до його повної оплати є «компенсацією» за рахунок коштів інших учасників системи, залучених до умови діяльності програми «Авто Так». Тому, відповідно до ч. 6 ст. 19 цього Закону угода, вчинена з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсною.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 ЦК України.

Посилання апелянта про дотримання положень ст. 627 ЦК України щодо свободи договору, оскільки у цій правовій нормі міститься застереження, що сторони є вільними в укладенні договору за умови урахування вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що угода №302544 від 23.10.2009 року суперечить положенням Закону України "Про захист прав споживачів" внаслідок здійснення ТОВ «АВТО ПРОСТО» нечесної підприємницької практики і є такою, що містить несправедливі умови, тому обґрунтовано визнав її недійсною із застосуванням правових наслідків недійсності правочину.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильного висновку суду першої інстанції при вирішенні спору.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містять посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення.

Розглянувши справу, в межах поданої позовної заяви та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» - Нагорного Андрія Євгеновича відхилити.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 10 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Я.Ю. Ковалюк

Судді: Я.Д. Горблянський

Г.І. Шалаута

Згідно з оригіналом

Суддя Я.Ю. Ковалюк