Постанова № 31968998, 14.06.2013, Кадіївський міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Стахановський міський суд Луганської області)

Справа № 1231/7447/2012

Провадження № 2-а/432/30/2013

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

14 червня 2013 р. Стахановський міський суд Луганської області

у складі:головуючого суддіБондаренко Н.О.,

при секретаріПанфіловій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Стаханова, Луганської області адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, Луганської області про визнання пункту другого рішення № 535/20 від 31.05.2012 року таким, що не відповідає законодавству та його скасування, зобовязання відповідача прийняти рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1, звернувшись до суду з адміністративним позовом, вказала, що 23.07.02 року ОСОБА_2 міською радою було прийнято рішення № 91/7 «Про затвердження «Програми переобладнання частини житлового фонду міської ради з центрального на індивідуальне опалення до 2011 року».

«Програмою...» передбачено виконати в житловому фонді, який включено в зазначену «Програму..», весь комплекс робіт з переобладнання в багатоквартирних будинках систем централізованого теплозабезпечення на місцеве, що складається з підготовки та оформлення технічної документації, установки газових котлів, лічильників, необхідних трубопроводів в квартирах, а також врізки в центральні газові магістралі, за рахунок бюджетних коштів (абзац 1. З та пункти 1, 2 постановляючої частини зазначеного рішення ОСОБА_2 міської ради № 91/7)

Рішення ОСОБА_2 міської ради № 91/7 від 23.07.02 року узгоджується не лише з тими законодавчо-нормативними актами, які зазначені в самому рішенні, а й з іншими, що мають суттєве значення в даному питанні (Житловий кодекс України, Цивільний кодекс України, Закон України «Про житлово-комунальні послуги», Закон України «Про місцеве самоврядування». Закон України «Про теплопостачання», Закон України «Про захист прав споживачів», Закон України від 24.06.04 року №1869 «Про Загальнодержавну програму реформування та розвитку житлово-комунального господарства на 2004 - 2010 роки», Закон України від 11.06.09 року №1511 «Про Загальнодержавну програму реформування та розвитку житлово-комунального господарства на 2009 -2014 роки»), тобто тими актами, які, в сукупності їх дії, покладають обов'язок та відповідальність за безперебійне забезпечення населення житлово-комунальними послугами, зокрема з тепло забезпечення, обов'язок та відповідальність за утримання майна житлово - комунального призначення, що знаходиться в комунальній власності, обов'язок та відповідальність за реформування житлово-комунального господарства, за впровадження альтернативних джерел енергії, з урахуванням прав споживачів комунальних послуг, з урахуванням вимог екологічної, вибухо-пожежної безпеки, на органи місцевого самоврядування..

Тобто, «Програма...» і по назві і по суті передбачає переобладнання в багатоквартирних будинках систем централізованого теплозабезпечення та гарячого водопостачання на індивідуальне (а не відключення будинків від систем централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання), за рахунок бюджетних коштів.

Рішенням ОСОБА_2 міської ради № 535/20 від 31.05.12 року (пункт перший) до зазначеної «Програми переобладнання частини житлового фонду міської ради з центрального на індивідуальне опалення» було долучено і буд. 1 вул. 70 років Жовтня. Оскільки зазначена «Програма...» передбачає переведення на альтернативний вид опалення за рахунок бюджетних коштів, то дане положення (пункт перший рішення ОСОБА_2 міської ради № 535/20 від 31.05.12 року) заперечень не викликає.

Проте, пунктом другим рішення ОСОБА_2 міської ради № 535/20 від 31.05.12 року, замість належного бюджетного фінансування робіт, передбачено надання мешканцям лише компенсації, в розмірі не більше 2000 гривен.

Позивач вважає, що це положення (пункт другий рішення ОСОБА_2 міської ради № 535/20 від 31.05.12 року ) суперечить пункту першому цього ж рішення, суперечить рішенню ОСОБА_2 міської ради № 91/7 від 23.07.02 року (оскільки рішення ОСОБА_2 міської ради № 91/7 від 23.07.02 року, а значить і пункт перший рішення ОСОБА_2 міської ради № 535/20 від 31.05.12 року, передбачають виконання всього комплексу робіт з переведення багатоквартирних будинків з централізованого теплозабезпечення та гарячого водопостачання на альтернативні види, за рахунок бюджетних коштів), суперечить законодавству, суперечить Конституції України. Її бачення проблеми підтверджується роз'ясненнями, наданими центральними органи виконавчої влади, які згідно законодавства наділені повноваженнями щодо надання відповідних роз'яснень.

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України та Міністерство регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України які згідно законодавства наділені повноваженнями щодо надання роз'яснень в питаннях енергетики, в питаннях застосування законодавства в сфері житлово-комунальних відносин, в своїх листах (відповідно: № 32-02/6-1682 від 25.07.11 року, №8/10-280-11 від 11.11.11 року - копії додаються) надають, посилаючись на законодавчі акти, роз'яснення, згідно яких, «у разі прийняття органом місцевого самоврядування самостійного рішення щодо відключення багатоквартирного житлового будинку від централізованого опалення та гарячого водопостачання без згоди співвласників багатоквартирного будинку, то переведення будинку на альтернативні види опалення та здійснення фінансування всіх робіт проводиться за рахунок коштів місцевого бюджету.

При цьому, в цих роз'ясненнях зазначається, що перекладення функцій з виконання робіт з переведення будинків на альтернативні види опалення на мешканців будинків є протизаконними та неправомірними.

Будинок (70 років Жовтня, 1) було здано в експлуатацію в 1982 році., при цьому для забезпечення нормативного теплового режиму, для задоволення споживацьких прав всіх мешканців будинку, згідно будівельних норм, будинок було обладнано системою централізованого теплозабезпечення та гарячого водопостачання.

Внутрішньобудинкова система централізованого опалення та гарячого водопостачання, як майно, на момент прийняття рішення ОСОБА_2 міської ради № 535/20 від 31.05.12 року, являється виключно власністю територіальної громади і обов'язки по здійсненню управління ним, обов'язки по забезпеченню належного стану її, капітального та поточного ремонту лежать на органах місцевого самоврядування (підпункти перший - другий статті 15, стаття 185 Житлового кодексу УРСР; підпункт п'ятий пункту першого статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги; статтям 29, ЗО, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Просте відключення будинку від системи централізованого опалення та гарячого водопостачання, без вирішення власником (його представником) питання альтернативного опалення та гарячого водозабезпечення (а саме це, елементарне просте відключення будинку від мережі централізованого теплопостачання відбулося насправді) - це порушення їх як споживачів комунальної послуги, прав, так як згідно підпункту шостого пункту першого статті 7; пункту третього статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги) послуги споживачу повинні надаватись безперебійно (лише за винятком тих обставин, які зазначені підпунктами першим - третім пункту третього статті 16 цього закону).

Наслідком дій органу місцевого самоврядування по здійсненню простого відключення будинку від мережі централізованого теплозабезпечення та гарячого водопостачання, яке фактично відбулося, бездіяльності органу місцевого самоврядування в питанні оснащення будинку альтернативними засобами теплозабезпечення та гарячого водопостачання (яка була викликана затвердженням пункту другого рішення № 535/20 від 31.05.12 року ОСОБА_2 міської ради) стало порушення екологічної (вибухово-пожежної) безпеки в будинку, оскільки, мешканці будинку, і вона в тому числі, змушені тепер опалювати свої помешкання не в установленому порядку, тобто з використанням газових плит, електронагрівальних приладів (на момент прийняття зазначеного рішення і на початок опалювального періоду в 72-ти квартирному будинку лише в 40-ка квартирах мається індивідуальне газове опалення, яке можна вважати альтернативним, тобто таким, що експлуатується в установленому порядку і яке можна вважати безпечним).

Таким чином, порушується право на безпечні умови проживання в багатоквартирному будинку.

Просте відключення будинку від мережі централізованого тепло забезпечення та гарячого водопостачання, яке відбулося внаслідок застосування пункту другого рішення ОСОБА_2 міської ради № 535/20 від 31.05.12 року, це порушення статей 4, 5, 6, 10,14, 17, 21, 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Вони свої зобов'язання виконали, сплативши послуги з утримання будинку і послуги з теплопостачання. З цих оплат, в установленому порядку, здійснені відрахування до державного бюджету, з державного бюджету кошти в установленому порядку мають надходити до бюджетів місцевих органів самоврядування на проведення капітальних ремонтів і модернізації житлового фонду і його інженерно технічних мереж.

Заборгованість деяких споживачів перед підприємствами за послугу з утримання будинку, за послугу з централізованого теплопостачання, при цьому, не може служити виправданням незаконних рішень органу місцевого самоврядування, оскільки право та обов'язок стягнення боргу по оплаті послуг належить виконавцям послуг, призначених органом місцевого самоврядування та органу місцевого самоврядування, як представнику власника комунальним майном, як управителю будинком.

Затвердивши пункт другий рішення № 535/20 від 31.05.12 року орган місцевого самоврядування не лише усунувся від фінансування, але і від здійснення організаційних функцій в питанні переведення будинку на альтернативні види тепло забезпечення та гарячого водопостачання.

Вважає, що пункт другий рішення № 535/20 від 31.05.12 року підлягає скасуванню, так як:

вступає в протиріччя з попереднім власним рішенням ОСОБА_2 міської ради № 91/7 від 23.07.02 року (про бюджетне фінансування «Програми переведення житлового фонду міської ради з центрального на місцеве») вступає в протиріччя з пунктом першим рішення ОСОБА_2 міської ради рішення № 535/20 від 31.05.12 року ОСОБА_2 міської ради № 91/7 від 23.07.02 року (про приєднання будинку №1 по вул. 70 років Жовтня до «Програми переведення житлового фонду міської ради з центрального на місцеве» вступає в протиріччя з зазначеними положеннями законодавчо-нормативних актів, (Житловий кодекс України, Цивільний кодекс України, Закон України «Про місцеве самоврядування», Закон України «Про житлово-комунальні послуги», Закон України «Про теплопостачання», Закон України «Про захист прав споживачів», Закони України «Про Загальнодержавну програму реформування та розвитку житлово-комунального господарства на 2004 -2010 роки», «Про Загальнодержавну програму реформування та розвитку житлово-комунального господарства на 2009 -2014 роки». Наказ ДКУ з питань ЖКГ №76 від 17.05.05 року), вступає в протиріччя з роз'ясненням Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України, як центрального органу виконавчої влади, наділеного, згідно законодавства, повноваженнями надання роз'яснень щодо застосування законодавства в сфері житлово-комунальних відносин - вступає, врешті решт, в протиріччя з положеннями статей 3, 8, 22, 24, 64 Конституції України, як основного Закону України, так як:

І. На підставі рішення ОСОБА_2 міської ради №91/7 від 23.07.02 року (яке відповідає вже зазначеним законодавчо-нормативним актам) та пункту другого рішення ОСОБА_2 міської ради рішення ОСОБА_2 міської ради № 535/20 від 31.05.12 року №150/2 від 29.04.11 року, виникає право на переобладнання систем тепло забезпечення та гарячого водопостачання за рахунок бюджетних коштів.

Пункт другий рішення ОСОБА_2 міської ради № 535/20 від 31.05.12 року - це звуження змісту та обсягу існуючих прав, це порушення статті 22 та 64 Конституції України

2.Здійснення органом місцевого самоврядування (певний період з 2002 року і для певної частини населення, на підставі «Програми...»), переобладнання систем тепло забезпечення повністю за рахунок бюджетних коштів, а потім здійснення (на підставі пункту другого рішення ОСОБА_2 міської ради № 535/20 від 31.05.12 року), так названої часткової компенсації, для іншої частини населення - це порушення статті 24 Конституції України (про рівність громадян в правах), це звуження кола осіб, які користуються існуючими правами.

3.Обставини економічного порядку, на які посилається орган місцевого самоврядування, нічого не варті, в порівнянні з проголошеним Конституцією (статті 3, 8) принципом верховенства права, так як, згідно ст. З, 8 Конституції України, право має абсолютний пріоритет над всіма іншими обставинами, в тому числі обставинами економічної доцільності.

Позивач просила суд :

1.Визнати рішення ОСОБА_2 міської ради № 535/20 від 31.05.12 року, в частині пункту другого, такою що не відповідає законодавству, Конституції України.

2.Скасувати положення пункту другого рішення ОСОБА_2 міської ради № 535/20 від 31.05.12 року, як такого що вступає в протиріччя з власними рішеннями ради, вступає в протиріччя з законодавством, вступає в протиріччя з Конституцією України, як такого, що порушує її права на належне отримання житлово-комунальної послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання.

3.Зобов'язати відповідача привести рішення № 535/20 від 31.05.12 року у відповідність законодавству.

4.Зобов'язати відповідача виконати роботи з переведення на альтернативні види опалення та гарячого водопостачання за рахунок бюджетних коштів.

В клопотанні про уточнення позовних вимог позивач просить суд визнати рішення ОСОБА_2 міської ради № 535/20 від 31.05.12 року, в частині пункту другого, такою що не відповідає законодавству, Конституції України, скасувати положення пункту другого рішення ОСОБА_2 міської ради № 535/20 від 31.05.12 року, як такого що вступає в протиріччя з власними рішеннями ради, вступає в протиріччя з законодавством, вступає в протиріччя з Конституцією України, як такого, порушає її права, перш з все, на належне отримання житлово-комунальної послуги, теплопостачання та гарячого водопостачання, порушає право на встановлення системи індивідуального опалення та гарячого водопостачання з використанням бюджетних коштів, порушує право на належну компенсацію в разі виконання робіт з влаштування системи індивідуального опалення та гарячого водопостачання, власними силами і за власний кошт, зобовязати відповідача прийняти рішення, яке відповідало б повністю законодавству і органу місцевого самоврядування щодо встановлення систем індивідуального опалення та гарячого водопостачання з використанням бюджетних коштів на умовах і згідно «Порядку участі в організації та фінансуванні ремонту приватизованих житлових будинків їх колишніх власників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.92 року, передбачало б її право, як і право інших громадян, щодо виплати компенсацій (в разі виконання робіт по встановленню систем індивідуального опалення та гарячого водопостачання споживачами власними силами і за власний кошт) на умовах і згідно «Порядку участі в організації та фінансуванні ремонту приватизованих житлових будинків їх колишніх власників», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.92 року.

Позивач ОСОБА_1 просить суд справу розглядати у її відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради надав заяву, в якій просить справу розглядати у відсутність представника відповідача з урахуванням наданих заперечень. В запереченнях представник відповідача зазначив наступне. З адміністративним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 міської ради про визнання нечинним п. 2 рішення ОСОБА_2 міської ради від 31.05.2012 р. № 535/20, не згодні . Позов позивача засновується на рішенні відповідача, яке прийнято 23.07.2002 року (рішення № 91/7 «Про затвердження Програми переобладнання частини житлового фонду міської ради з центрального на індивідуальне опалення до 2011 року»). Цим рішенням було закладено не основи реформування ЖКГ як стверджує позивач, а порядок дій в умовах економічної не ефективності подальшого надання послуг з центрального опалення. Це відображається у констатуючій частині рішення. Цим рішенням затверджена програма переводу житлового фонду на індивідуальне опалення, а не порядок фінансування його переобладнання. Це рішення стосується переводу квартир тільки житлового фонду міської ради, тобто комунальної форми власності. Згідно ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що під час приватизації квартири, у приватну власність громадян, які приватизують квартиру відходить і частина допоміжних приміщень, обладнання будинку і т.п. Згідно п. 2.3.7 Правил утримання будинку і споруд та прибудинкових територій, які затверджені наказом Держитлокомунгоспу України від 17.05.2005 року № 76, встановлено балансове розмежування утримання. А саме, для систем центрального опалення межею утримання є - для тепломережі - вентиль або трійник біля будівлі. Це означає, то що будинок в ході процесу приватизації будинок стає не абсолютною власністю територіальної громади, сумісною власністю територіальної громади та власників квартир. Тому, твердження про те, що Програма переводу на індивідуальне опалення повинно здійснюватися тільки за рахунок бюджетних коштів не правильне:

ОСОБА_2 міська рада не є абсолютним власником будинку № 17 квартир приватизовано. Тому, міська рада є тільки співвласником будинку. Межа балансового розмежування розмежовує обов'язки утримання та ремонту будинку. Це означає, що обов'язок здійснювати експлуатацію (утримання, поточний та капітальний ремонт) приладів та обладнання квартири законодавчо покладено на власника чи квартиронаймача. Ці витрати також не входять і до квартирної плати;

Резолютивна частина рішення № 91/7 не встановлює обов'язок міськради щодо здійснення повного переобладнання відключених квартир на систему індивідуального опалення за рахунок бюджетних коштів;

Спірне рішення прийнято виходячи з мотивів економічної доцільності і законність цього рішення не викликає сумнівів. За інформацією виконавця послуг КП «Стахановтеплозабезпечення» зі 120 квартир будинку, послуги центрального опалення споживали тільки 20 квартир. Виходячи з інформації цього підприємства, подальше надання послуг цим квартирам стає економічно не ефективним і вводить територіальну громаду міста Стаханова у стан неплатоспроможності. Тому, прийняття рішення, щодо переводу будинку на індивідуальне опалення ґрунтується також і на ст.ст. 3 і 23 Конституції України, з яких виходить переобладнання прав суспільства над правами людини. Стаття 50 ЖК України надає визначання благоустроєності квартири. Благоустроєність квартири повинно бути відповідним до умов певного населеного пункту. Це означає, що рівень благоустрою квартир залежить від рівня можливого забезпечення благоустрою у певному населеному пункті. З цього виходить, що з 2002 року, міськрада прийняла рішення, якому визначено про неможливість існування у м. Стаханові центрального опалення. Це рішення позивачем не оскаржується.

Програма переводу житлового фонду з центрального опалення на індивідуальне є місцевою програмою, а не Загальнодержавною програмою реформування ЖКГ.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні було встановлено наступне.

23.07.02 року ОСОБА_2 міською радою було прийнято рішення № 91/7 «Про затвердження Програми переводу частини житлового фонду міської ради з центрального на індивідуальне опалення до 2011 року».

Вказаною Програмою передбачено виконати в житловому фонді, який включено в зазначену Програму, весь комплекс робіт з переобладнання в багатоквартирних будинках систем централізованого теплозабезпечення на місцеве, що складається з підготовки та оформлення технічної документації, установки газових котлів, лічильників, необхідних трубопроводів в квартирах, а також врізки в центральні газові магістралі, за рахунок бюджетних коштів .

Пунктом другим рішення ОСОБА_2 міської ради № 535/20 від 31.05.12 року, замість бюджетного фінансування робіт, передбачено надання мешканцям лише часткової компенсації, в розмірі не більше 2000 гривен.

Позивач вважає, що це положення (пункт другий рішення ОСОБА_2 міської ради № 535/20 від 31.05.12 року ) суперечить пункту першому цього ж рішення, суперечить рішенню ОСОБА_2 міської ради № 91/7 від 23.07.02 року (оскільки рішення ОСОБА_2 міської ради № 91/7 від 23.07.02 року, а значить і пункт перший рішення ОСОБА_2 міської ради № 535/20 від 31.05.12 року, передбачають виконання всього комплексу робіт з переведення багатоквартирних будинків з централізованого теплозабезпечення та гарячого водопостачання на альтернативні види, за рахунок бюджетних коштів), суперечить законодавству, суперечить Конституції України.

Рішенням яке прийнято 23.07.2002 року № 91/7 «Про затвердження Програми переобладнання частини житлового фонду міської ради з центрального на індивідуальне опалення до 2011 року» було закладено не основи реформування ЖКГ, а порядок дій в умовах економічної не ефективності подальшого надання послуг з центрального опалення, порядок переобладнання частки житлового фонду міської ради з центрального опалення на індивідуальне, не порядок фінансування його переобладнання. Це рішення стосується переводу квартир тільки житлового фонду міської ради, тобто комунальної форми власності. Згідно ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що під час приватизації квартири, у приватну власність громадян, які приватизують квартиру відходить і частина допоміжних приміщень, обладнання будинку і т.п. Згідно п. 2.3.7 Правил утримання будинку і споруд та прибудинкових територій, які затверджені наказом Держитлокомунгоспу України від 17.05.2005 року № 76, встановлено балансове розмежування утримання. А саме, для систем центрального опалення межею утримання є - для тепломережі - вентиль або трійник біля будівлі. Це означає, то що будинок в ході процесу приватизації будинок стає не абсолютною власністю територіальної громади, сумісною власністю територіальної громади та власників квартир. Тому, твердження позивача про те, що Програма переводу на індивідуальне опалення повинно здійснюватися тільки за рахунок бюджетних коштів є помилковим.

ОСОБА_2 міська рада не є абсолютним власником будинку оскільки 17 квартир приватизовано. Тому, міська рада є тільки співвласником будинку.

На підставі ч. 1 ст. 184 Житлового Кодексу України фінансування затрат на експлуатацію та ремонт (поточний та капітальний) житлового фонду місцевих рад народних депутатів здійснюється за рахунок коштів житлово-експлуатаційних організації, а в разі недостачі цих коштів за рахунок державного бюджету.

Відповідно до ст. 185 Житлового Кодексу України фінансування затрат на експлуатацію та ремонт громадського житлового фонду здійснюється за рахунок власних кошті володільців фонду.

Межа балансового розмежування розмежовує обов'язки утримання та ремонту будинку. Це означає, що обов'язок здійснювати експлуатацію (утримання, поточний та капітальний ремонт) приладів та обладнання квартири законодавчо покладено на власника чи квартиронаймача. Ці витрати також не входять і до квартирної плати;

Резолютивна частина рішення № 91/7 від 23.07.2002 року не встановлює обов'язок міськради щодо здійснення повного переобладнання відключених квартир на систему індивідуального опалення за рахунок бюджетних коштів, цим рішенням окрім затвердження Програми, начальнику фінансового управління було доручено виділити кошти для реалізації прийнятої Програми.

Стосовно часткової компенсації витрат на придбання приладу опалення. Рішенням ОСОБА_2 міської ради від 31.05.2012 року № 535/20 було внесено зміни до міської Програми переводу частки житлового фонду міської ради з центрального на індивідуальне опалення, пунктом другим якого передбачить за рахунок коштів міського бюджету часткову компенсацію витрат в сумі не більше 2000 грн. за придбаний опалювальний прилад або надання матеріальної допомоги на придбання опалювального приладу і монтаж індивідуального опалення власникам (наймачам) квартир в жилих будинках, включених до Програми переводу частки житлового фонду міської ради з центрального на індивідуальне опалення, не маючих заборгованості станом на 01.06.2012 року за послуги централізованого опалення (або маючим заборгованість в розмірі не більше місячного нарахування).

За інформацією виконавця послуг КП «Стахановтеплозабазпечення» зі 120 квартир будинку, послуги центрального опалення споживали тільки 20 квартир. Виходячи з інформації цього підприємства, подальше надання послуг цим квартирам стає економічно не ефективним і вводить територіальну громаду міста Стаханова у стан неплатоспроможності.

Програма переводу житлового фонду з центрального опалення на індивідуальне є місцевою програмою, а не загальнодержавною програмою реформування ЖКГ.

Рішенням від 31.05.2012 року ОСОБА_2 міська рада надала компенсацію тільки споживачам, які не мають заборгованості перед КП «Стахановтеплозабезпечення» або мають у розмірі поточного нарахування. Борг позивача складає 966,35 грн. Крім того, рішеннями ОСОБА_2 міської ради від 27.12.2012 № 669/1 «О продлении срока действия городской Программы перевода части жилищного фонда городского совета с центрального на местное отопление на 2013 год» та від 27.12.2012 3 670/2 «О внесении изменений в городскую Программу перевода части жилищного фонда городского совета с центрального на местное отопление», відповідач зобов'язується організувати переведення населення, яке залишилось без опалення у наслідку виведення котельних з експлуатації. Це зобов'язання носить фінансовий та організаційний характер, а саме: для пільгових категорій населення це встановлення газового опалення за рахунок бюджетних коштів у повному обсязі, а для проведення організаційних заходів - продовження строку дії Програми.

Керуючись ст. ст. 11,49,51, 99,100,163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, Луганської області про визнання рішення ОСОБА_2 міської ради № 535/20 від 31.05.12 року в частині пункту другого, таким, що не відповідає законодавству, Конституції України; скасуванні положення пункту другого рішення ОСОБА_2 міської ради № 535/20 від 31.05.12 року, як такого, що вступає в протиріччя з власними рішеннями ради, законодавством, з Конституцією України, як такого, що порушує права на належне отримання житлово-комунальної послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання, на встановлення системи індивідуального опалення та гарячого водопостачання з використанням бюджетних коштів, на належну компенсацію в разі виконання робіт з влаштування системи індивідуального опалення та гарячого водопостачання; зобовязанні прийняти рішення, яке відповідало б повністю законодавству і передбачало право ОСОБА_1 та всіх громадян обовязок органу місцевого самоврядування щодо встановлення систем індивідуального опалення та гарячого водопостачання з використанням бюджетних коштів - на умовах і згідно «Порядку участі в організації та фінансування ремонту приватизованих житлових будинків їх колишніх власників», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.92 року, щодо виплати компенсацій, відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя :Н.О. Бондаренко