Постанова № 31968382, 19.06.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2013 р.Справа № 27/17-4414-2011Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Жекова В.І.,

суддів Сидоренко М.В., Аленіна О.Ю.

секретар судового засідання Щербатюк О.В.

за участю представників сторін 19.06.2013 р.:

від ПАТ „Будівельно-монтажне управління „Енергобуд"- Слівка К.Е.

від КП „Іллічівське виробниче управління комунального господарства"- Паведик Т.П.

від КП „Іллічівськводоканал"- Свида К.В.

від Іллічівської міської ради Одеської області- не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства „Будівельно-монтажне управління „Енергобуд"

на рішення Господарського суду Одеської області

від 21.05.2013 р.

по справі № 27/17-4414-2011

за позовом Приватного акціонерного товариства „Будівельно-монтажне управління „Енергобуд"

до відповідачів:

1) Комунального підприємства „Іллічівське виробниче управління комунального господарства";

2) Комунального підприємства „Іллічівськводоканал"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Іллічівської міської ради Одеської області

про стягнення 5203161, 67 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного Господарського суду від 06.06.2013р., яка надіслана учасникам процесу 06.06.2013 р., розгляд апеляційної скарги призначено на 19.06.2013 р.

Учасники судового процесу відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялись про час і місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні, яке відбулось 19.06.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

26.10.2011р. Приватне акціонерне товариство „Будівельно-монтажне управління „Енергобуд" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства „Іллічівське виробниче управління комунально гогосподарства"; Комунального підприємства „Іллічівськводоканал, в якому просило стягнути солідарно з Комунального підприємства „Іллічівськводаканал" та Комунального підприємства „Іллічівське виробниче управління комунального господарства" на їх користь суму заборгованості за 124 простими векселями в розмірі 62003015, 81 грн., а також віднести на його рахунок судові витрати: державне мито 25500 грн. та витрати по сплаті ІТЗ судового процесу - 236 грн.

Позов обгрунтований тим, що 05.09.2011р. ПАТ „Будівельно-монтажне управління „Енергобуд" за актом приймання-передачі векселів від 05.09.2011р. отримав від ТОВ "ІНФОКС" 124 простих векселі №753288785257-№753288785293, №75328878529-№753288785299,№753288785300, №753288786901-№753288786950, №753288630136-753288630143, №753286630144-№753286630165 та №753286630167 загальною номінальною сумою 6203015,81 грн., емітовані КП „Іллічівське виробниче управління комунального господарства" в рахунок розрахунків по договору підряду №20 від 14.10.2010р., укладеного між ТОВ „ІНФОКС" та ПАТ „БМУ „Енергобуд".

Вказані векселі були видані КП „Іллічівське виробниче управління комунального господарства" 15.09.2004р. ТОВ „ІНФОКС" на виконання договору про оновлення зобов'язань від 15.09.2004р., укладеного між ТОВ „ІНФОКС" та КП „Іллічівське виробниче управління комунального господарства", в зв'язку з заборгованістю останнього перед ТОВ „ІНФОКС" за договором №280-4 на послуги водопостачання та водовідведення від 01.11.2000р.

Обгрунтовуючи позов ПАТ „Будівельно-монтажне управління „Енергобуд" також зазначає, що 13.10.2011р. позивач надіслав до відповідача КП „Іллічівське виробниче управління комунального господарства" заяву про погашення відповідних векселів, але останній зазначив про неможливість здійснити виконання фінансових зобов'язань за наданими для погашення векселями, у зв'язку з відсутністю коштів на підприємстві.

Крім того, обгрунтовуючи солідарну відповідальність відповідачів, ПАТ „Будівельно-монтажне управління „Енергобуд" зазначив те, що КП „Іллічівськводоканал" створено на підставі рішення Іллічівської міської ради шляхом виділу з КП „Іллічівське виробниче управління комунального господарства".

На думку ПАТ „Будівельно-монтажне управління „Енергобуд" ці обставини і стали підставою для звернення до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом щодо стягнення суми заборгованості за 124 простими векселями в розмірі 6203015, 81 грн. з КП „Іллічівськводоканал"; КП „Іллічівське виробниче управління комунального господарства".

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.12.2011р. (суддя Невінгловська Ю.М.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Вищезазначене судове рішення було оскаржено в апеляційному порядку та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2012р. рішення Господарського суду Одеської області від 26.12.2011р. залишено без змін (т.3, а.с. 140-146).

Зазначена постанова апеляційної інстанції також була оскаржена в касаційному порядку та постановою Вищого господарського суду України від 03.12.2012р. рішення Господарського суду Одеської області від 26.12.2011р. та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2012р. у справі №27/17-4414-2011 скасовані, а справа направлена на новий розгляд до Господарського суду Одеської області (т.5, а.с. 88-91).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.12.2012р. (Суддя Гут С.Ф.) справа №27/17-4414-2011 прийнята до свого провадження (т.5, а.с. 99).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.03.2013р. (суддя Гут С.Ф.) справа №27/17-4414-2011 пизначена до колегіального розгляду (т.6, а.с. 26-27).

Розпорядженням Голови Господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 07.03.2013р. розгляд справи №27/17-4414-2011 призначено у колегіальному складі: головуючий суддя Гут С.Ф., судді: Желєзна С.П., Погребна К.Ф. (т.5, а.с. 29).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.03.2013р. (судді Гут С.Ф., Железна С.П., Погребна К.Ф.) справа №27/17-4414-2011 прийнята до колегіального розгляду (т.6, а.с. 30-31).

11.04.2013р. Приватне акціонерне товариство „Будівельно-монтажне управління „Енергобуд" звернулось до Господарського суду Одеської області з уточненням позовних вимог до Комунального підприємства „Іллічівське виробниче управління комунального господарства"; Комунального підприємства „Іллічівськводоканал", в якіх просило стягнути солідарно з Комунального підприємства „Іллічівське виробниче управління комунального господарства"; Комунального підприємства „Іллічівськводоканал" на їх користь суму заборгованості за 124 простими векселями в розмірі 5203161,67 грн., а також віднести на його рахунок судові витрати: державне мито 25500 грн. та витрати по сплаті послуг ІТЗ судового процесу - 236 грн. (т.6, а.с.46-47).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.05.2013р. (судді: Гут С.Ф., Меденцев П.А., Погребна К.Ф.) справа №27/17-4414-2011 прийнята до колегіального розгляду (т.6, 93-94).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.05.2013р. (судді: Гут С.Ф., Меденцев П.А., Погребна К.Ф.) позов задоволено частково та стягнуто з Комунального підприємства "Іллічівське виробниче управління комунального господарства" (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 41-а, код ЄДРПОУ 03350172) на користь Приватного акціонерного товариства "Будівельно-монтажне управління "Енергобуд" (65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, 36, офіс 805, п/р 26001000030001 в ОФ АКБ "Надра" м. Одеси, МФО 328975, код ЄДРПОУ 22479463) заборгованість за простими векселями у розмірі 5203161(п'ять мільйонів двісті три тисячі сто шістдесят одну)грн.67коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 25500(двадцять п'ять тисяч п'ятсот)грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236 (двісті тридцять шість) грн.; в решті позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що КП "Іллічівськводоканал" не є правонаступником КП "Іллічівське виробниче управління комунального господарства" та будь-яких інших осіб та є новоствореним підприємством, тому підстав для солідарної відповідальності КП "Іллічівськводоканал" немає за спірними векселями, оскільки КП "Іллічівськводоканал" не було виділено з КП "Іллічівське виробниче управління комунального господарства", у зв'язку з чим уточнені позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Будівельно-монтажне управління "Енергобуд" про солідарне стягнення КП "Іллічівськводоканал" як правонаступника Комунального підприємства "Іллічівське виробниче управління комунального господарства" суми заборгованості за простими векселями в розмірі 5203161,67грн. задоволенню не підлягають, а підлягають частковому задоволенню зі стягненням з Комунального підприємства "Іллічівське виробниче управління комунального господарства" заборгованості за простими векселями в розмірі 5203161,67грн.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Приватного акціонерного товариства „Будівельно-монтажне управління „Енергобуд" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в яукій посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2013р. по справі №21/17-4414-2011 повністю і прийняти нове рішення, яким стягнути солідарно з Комунального підприємства „Іллічівське виробниче управління комунального господарства"; Комунального підприємства „Іллічівськводоканал" на їх користь заборгованість за простими векселями в розмірі 5 203 161 грн. 67 коп., а також судовий збір в розмірі 34 410 грн. 00 коп.

Звертаючись з апеляційною скаргою апелянт посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції не були дослідженні всі фактичні обставини справи, які суттєве значення мали для вирішення спору.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 15.09.2004р. КП "Іллічівське виробниче управління комунального господарства" видало 124 простих векселя №753288785257-№753288785293,№753288785295,№753288785299,№753288785300, №753288786901-№753288786950, №753288630136-753288630143, №753286630144-№753286630165 та №753286630167 на суму 6203015,81грн. ТОВ "ІНФОКС" в якості зобов'язання сплатити заборгованість за договором про оновлення обов'язків від 15.09.2004р., укладеного між ТОВ "ІНФОКС" та КП "Іллічівське виробниче управління комунального господарства", у зв'язку із заборгованістю останнього перед ТОВ "ІНФОКС" по сплаті послуг, що були надані боржнику по договору від 01.11.2000р. №280-4 на послуги водопостачання та водовідведення (т.1, а.с. 37-149, т.2, а.с. 1-11).

Відповідно до акту-передачі векселів від 05.09.2011р. ПрАТ "БМУ "Енергобуд" отримало 124 простих векселя загальною номінальною сумою 6203015,81грн. в рахунок розрахунків по договору підряду №20 від 14.10.2010р., укладеного між ТОВ "ІНФОКС" та ПрАТ "БМУ "Енергобуд" (т.1, а.с.12-15).

З матеріалів справи вбачається, що 12.10.2011р. ПрАТ "БМУ "Енергобуд" звернулось до КП "Іллічівське виробниче управління комунального господарства" з письмовою вимогою про сплату зобов'язань по векселям (т.1, а.с.16-21).

Комунальним підприємством "Іллічівськводоканал" було перераховано Приватному акціонерному товариству "Будівельно-монтажне управління "Енергобуд" заборгованість на загальну суму 999854грн.14коп., а саме: 26.04.2012р.-200000грн.,25.05.2012р.-270345грн.11коп.,04.07.2012р. 305366грн.79коп.,30.07.2012р.-37523грн.09коп., 01.08.2012р. - 186619грн.15коп.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 14.09.2005р., 14.09.2006р. та 14.09.2009р. між ТОВ "ІНФОКС" та КП "Іллічівське виробниче управління комунального господарства" було укладено угоди №2, №3 та №4, згідно умов яких було здійснено пролонгацію спірних векселів до 15.09.2006р., 15.09.2009р. та 15.09.2012р. (т.2, а.с. 70-76).

Отже, статтею 34 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі встановлено, що переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що з урахуванням умов укладених угод сторонами обумовлено саме продовження строку для пред'явлення векселів для платежу на термін до 15.09.2012р., в зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно не прийняв доводи відповідачів про те, що вказаними угодами було встановлено дату, раніше якої векселі не можуть бути пред'явлені для платежу, як такі, що не відповідають змісту зазначених угод.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що угодою №2 „Пролонгація векселів" від 14.09.2005р. визначено, що спірні векселі було пролонговано до 15.09.2006р.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що наявність цієї угоди ніяким чином не пов'язана із намаганнями векселедавця та векселедержателя внести зміни до тексту векселів, оскільки ці зміни не відповідають змісту вказаної угоди.

Відповідно до рішення Іллічівської міської ради №282-XXIV "Про програму реформування і розвитку систем водопостачання та водовідведення в місті Іллічівську на період до 2010 року" від 18.05.2004р. вбачається, що було створене КП "Іллічівськводоканал" зі статутним фондом в розмірі 12581096,00грн., який сформовано шляхом вилучення та передачі частини майна з балансу КП "Іллічівське виробниче управління комунального господарства" на баланс КП "Іллічівськводоканал".

Згідно рішення №348-IV "Про вилучення майна комунальної власності територіальної громади міста Іллічівська" від 26.11.2004р. вбачається, що Іллічівська міська рада вирішила, зокрема, вилучити частину майна комунальної власності територіальної громади міста Іллічівська загальною вартістю 12361523,04грн., що знаходиться на балансі КП "Іллічівське виробниче управління комунального господарства" (т.1, а.с. 30).

З наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі комунального майна з балансу відділу комунальної власності Іллічівської міської ради від 01.12.2004р вбачається, що на баланс КП "Іллічівськводоканал" 30.11.2004р. було проведено обстеження об'єктів передачі, що знаходяться на балансі КП "Іллічівське виробниче управління комунального господарства" і передаються на баланс відділу комунальної власності Іллічівської міської ради. Об'єкти передачі за відповідним актом були передані на баланс відділу комунальної власності Іллічівської міської ради 01 грудня 2004р. (т.1, а.с. 33).

З матеріалів справи вбачається, що статут КП "Іллічівськводоканал" зареєстровано Виконкомом Іллічівськом міської ради 07.06.2004р. із видачею відповаідного свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.

Згідно п.2 Статуту, засновником підприємства є Іллічівська міська рада та її виконавчий орган, підприємство створене вперше та не є правонаступником будь-яких інших юридичних осіб.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що КП "Іллічівськводоканал" не є правонаступником КП "Іллічівське виробниче управління комунального господарства", а саме воно не було створене шляхом виділу з КП "Іллічівське виробниче управління комунального господарства", а є новоствореним підприємством, тобто створене вперше та не є правонаступником будь-яких інших. Майно, яке перебувало у господарському віданні КП "Іллічівське виробниче управління комунального господарства" не передавалося до КП "Іллічівськводоканал", а було передане до територіальної громади м. Іллічівськ в особі уповноваженого органу, а потім цим органом було передано в господарське відання КП "Іллічівськводоканал", розподільний акт (баланс) не складався, майнові права та обов'язки КП "Іллічівське виробниче управління комунального господарства" до КП "Іллічівськводоканал" не переходили.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із доводами наведеними в оскаржуваному судовому рішенні, а відтак і не погоджується з доводами викладеними в апеляційній скарзі виходячи з наступного.

Так, приписами статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Відповідно до положень статті 13 ЦК України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Стаття 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до приписів статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини 2 статті 20 ГК України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Згідно з приписами статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами статті 193 ГК України, яка кореспондується із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 610 та частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом.

Крім того, згідно з приписами частини 1 статті 59 Господарського кодексу України встановлено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду. Водночас ч.4 ст. 59 цього кодексу встановлено, що у разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.

Згідно з статті 109 Цивільного кодексу України, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Положеннями частини 5 статті 107 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа - правонаступник, що утворилася внаслідок поділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, що припинилася, які згідно з розподільчим балансом перейшли до іншої юридичної особи - правонаступника. Якщо юридичних осіб - правонаступників, що утворилися внаслідок поділу, більше двох, таку субсидіарну відповідальність вони несуть солідарно.

Приписи частини 6 статті 107 Цивільного кодексу України встановлено, якщо правонаступниками юридичної особи є декілька юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних обов'язків юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи - правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами юридичної особи, що припинилася. Учасники (засновники) припиненої юридичної особи, які відповідно до закону або установчих документів відповідали за її зобов'язаннями, відповідають за зобов'язаннями правонаступників, що виникли до моменту припинення юридичної особи, у такому самому обсязі, якщо більший обсяг відповідальності учасників (засновників) за зобов'язаннями правонаступників не встановлено законом або їх установчими документами.

Частиною 4 статті 109 Цивільного кодексу України визначено, якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що спірні векселі видані Комунальним підприємством "Іллічівське виробниче управління комунального господарства" ТОВ "ІНФОКС" зі строком платежу "за пред'явленням". При цьому, надалі в тексті вказаних векселів строк платежу "по пред'явленню" було закреслено та дописано "14 вересня 2006 року", що підтверджується текстом спірних векселів із наявними на них закресленнями та дописаними словами.

Разом з тим суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що дата змін, надпис "відповідно до змін" та підписи сторін, які затверджують внесення змін, на векселях відсутні, тому зміна старого строку платежу "за пред'явленням" на новий строк для пред'явлення векселя для платежу "14 вересня 2006 року", з урахуванням положень приписів статті 13 Закону України "Про обіг векселів в Україні" не має юридичної сили та вважається такою, що не написана.

Відповідно до приписів статті 70 Уніікованого закону встановлено, що строки для пред'явлення позовних вимог за векселем є присічними, вони не можуть бути змінені за угодою сторін і не підлягають зупиненню або відновленню. Суд застосовує ці строки незалежно від заяви сторони. Після їх закінчення припиняється дія матеріального права вимоги платежу від зобов'язаних за векселем осіб.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що норми статтей 107 та 109 ЦК України, не можуть застосовуватися до цих правовідносин, оскільки згідно абз.2 частини 3 статті 81 ЦК України порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом, а нормою абз.1 цієї частини статті встановлено, що норми ЦК України регулюють лише порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права - юридичних осіб, які створюються на підставі установчих документів відповідно до ст.87 ЦК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що комунальне підприємство є юридичною особою публічного права, бо створюється розпорядчим актом органу місцевого самоврядування, то норми ЦК України щодо порядку виділу юридичної особи не можуть застосуватися до створення комунальних підприємств, засновником якого є територіальна громада, а майно підприємства закріплюється за ним на праві повного господарського відання у разі створення комунального комерційного підприємства, тобто комунальне підприємство не може бути власником майна, переданого йому засновником.

Отже, твердження апелянта щодо того, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції в неповному обсязі були дослідженні всі фактичні обставини справи, які суттєве значення мали для вирішення спору, колегією суддів апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції були дослідженні всі фактичні обставини справи та цілком обґрунтовано було прийнято рішення щодо задоволення позовних вимог ПрАТ „Енергобуд" частково.

При розгляді справи в апеляційному порядку апелянт не спростував викладені в рішенні суду обставин, а отже, відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Крім того, відповідно до вимог ст.38 ГПК України, (в редакції Закону № 2453 -V1), забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони у справі.

Отже, з огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що рішення прийняте при повному з'ясуванні всіх обставин справи з додерженням норм матеріального та процесуального права, а відтак підстави для його зміни або скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 85,99,101-105 ГПК України,

колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2013р. у справі № 27/17-4414-2011- залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 20.06.2013р.

Головуючий суддя: Жеков В. І.

Судді: Сидоренко М.В.

Аленін О.Ю.