Постанова № 31968358, 19.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2013 р. Справа№ 910/49/2013

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

За участю представників:

позивача: Патрик Г.Г. - пред за дов. №754 14 від 17.01.2013;

відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Автогосподарства Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2013р.

у справі № 910/49/2013 (суддя - Сівакова В.В.)

за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України

до Автогосподарства Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в міста Києві

про стягнення 11 212,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2013 року у справі №910/49/2013 позов задоволено повністю: підлягає до стягнення з Автогосподарства при ГУ МВС України в місті Києві на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 11 212,89 грн. - витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Автогосподарство при ГУ МВС України в місті Києві звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати повністю, та прийняти нове, яким обов'язок по відшкодуванню шкоди покласти на Солом'янське РУ ГУ МВС України в місті Києві, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано положення ст. 1172 ЦК України (шкода, завдана працівником під час виконання трудових обов'язків), водій Іваненко В.В. перебував на посаді водія Солом'янського РУ ГУ МВС України в місті Києві та з відповідачем не перебував у трудових відносинах. Також, судом не прийнято до уваги положення ст. 1187 ЦК України (шкода відшкодовується особою, яка володіє транспортним засобом) та абзаци 2, 3 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди», де під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється, зокрема, і право оперативного управління джерелом підвищеної небезпеки. За Наказом ГУ МВС України в м. Києві від 06.04.2005 №167 автомобіль марки Фольксваген Пассат, д.н.з. 11*0740, закріплено та передано в оперативне управління до Солом'янського РУ ГУ МВС України в місті Києві. В п. 7.2 Наказу ГУ МВС України 09.03.2005 №103 зазначено, що матеріальну відповідальність за шкоду в ДТП покласти на орган або підрозділ, водій якого її скоїв.

Відзиву на апеляційну скаргу позивач не надав.

Ухвалою від 13.04.2013 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу до розгляду на 15.05.2013.

13.05.2013 представником позивача, через відділ документально забезпечення суду, була подана заява про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 15.05.2013 з'явився тільки представник відповідача. Ухвалою суду від 15.05.2013 задоволено заяву представника позивача та відкладено розгляд справи на 12.06.2013.

В судове засідання 12.06.2013 представники сторін з'явилися. В судовому засіданні оголошено перерву до 19.06.2013.

В судове засідання 19.06.2013 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи з урахуванням правил ст.ст.99, 101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 11 212,89 грн. - в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування за шкоду, заподіяну здоров'ю. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з настанням події, передбаченої п. п. а п. 41.1. ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач здійснив виплату страхового відшкодування потерпілому Шматковського А.В. в розмірі 11 212,89 грн., а тому позивач звернувся у відповідності до п. 38.2.1. ст. 38 вказаного Закону з позовом до власника транспортного засобу. Також, позивач вказує, що відповідно до положень п. 5 ст. 1187 ЦК України передбачено, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відзиву на позов відповідач до суду першої інстанції не надав.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2009 приблизно о 8 год. 00 хв. на перехресті Повітрофлотського проспекту з вул. Смілянською в м. Києві, автомобілем Фольксваген, державний номер АА 2377 СВ під керуванням водія Іваненка В.В. було скоєно наїзд на пішохода Шматковського А.В., внаслідок чого пішохід Шматковський А.В. отримав тілесні ушкодження.

Постановою про закриття кримінальної справи від 13.11.2009 встановлено, що за результатами судово-медичної експертизи № 1109/Е від 25.06.2009 Шматковський А.В. отримав ушкодження: перелом кісток правої гомілки, перелом акромального кінця правої вилиці, що за критерієм тривалості розладу здоров'я відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Також, даною постановою встановлено, що зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення пішоходом Шматковським А.В. п.п. 4.7, 4.14. а, б, г Правил дорожнього руху України. Порушень Правил дорожнього руху з боку водія Іваненка В.В. під час досудового слідства не виявлено. З огляду на те, що Шматковський А.В. отримав тілесні ушкодження внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху України, тобто за власної вини, та крім нього ніхто в даній ДТП не постраждав, кримінальну справу № 09-15725 порушену за фактом дорожньо-транспортної пригоди за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України, закрито та постанову про визнання потерпілим Шматковського А.В, від 11.06.2009 скасовано.

Згідно виписного епікризу від 20.05.2009, від 19.08.2009 та від 08.02.2010 потерпілому Шматковському А.В. було проведено декілька операцій та понесені витрати на придбання ліків, медичних препаратів та лікування.

У період з 20.05.2009 по 09.06.2009 та у період з 19.08.2009 по 26.08.2009 потерпілим Шматковським А.В. було витрачено на лікування 10 017,18 грн., що підтверджується відповідними фінансовими документами та розрахунком, підписаним лікарем-експертом відділу експертиз Моторного (транспортного) страхового бюро України. У період з 08.02.2010 по 15.02.2010 потерпілим Шматковським А.В. було витрачено на лікування 1 195,71 грн., що підтверджується відповідними фінансовими документами та розрахунком, підписаним лікарем-експертом відділу експертиз Моторного (транспортного) страхового бюро України. Отже, загальна сума витрат, пов'язаних з лікуванням потерпілого, склала 11 212,89 грн. (10 017,18 грн. + 1 195,71 грн.).

29.09.2009 представник потерпілого, Бикова Людмила Федорівна, з метою отримання відшкодування, за шкоду, заподіяну здоров'ю її сину, потерпілому Шматковську А.В., звернулась до Моторного (транспортного) страхового бюро України з відповідною заявою від 25.09.2009.

11.11.2009 Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось з листом № 18904/3-2-05 до відповідача, в якому запропонувало добровільно відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду та просило в термін до 20.11.2009 письмово повідомити про наявність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного на керований працівником транспортний засіб, та в разі укладення такого договору, надати копію поліса, а також надати інформацію про вже здійснені взаєморозрахунки із потерпілим. Згідно Листа № 30/216 від 18.11.2009 відповідач повідомив позивача, що станом на 20.05.2009 договір страхування цивільно-правової відповідальності на автомобіль Фольксваген, д/н АА 2377 СВ не був укладений та звернув увагу на те, що відповідач не може проводити будь-які взаєморозрахунки із потерпілим, оскільки учасник ДТП Іваненко В.В. є працівником Солом'янського РУ та в трудових відносинах з автогосподарством не перебував та окрім цього вина Іваненка В.В. в скоєнні ДТП не була встановлена в судовому порядку.

Позивач на підставі наказу № 3046 від 30.11.2009 здійснив виплату на суму 10 017,18 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4518 від 30.11.2009. Також, на підставі наказу № 1428 від 01.06.2010 позивач здійснив доплату відшкодування на суму 1 195,71 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2307 від 01.06.2010.

26.03.2010 позивач звернувся з листом до відповідача з пропозицією в строк до 24.04.2010 у добровільному порядку компенсувати позивачу зазначені витрати.

Відповідач листом № 30/вх88 від 22.04.2010 повідомив позивача, що відповідно до постанови Відділення СВРДТП СУ ГУ МВС України в м. Києві від 13.11.2009 та за погодженням з Прокуратурою міста Києва кримінальну справу закрито, постанову про визнання потерпілим Шматковського А.В. від 11.06.2009 - скасовано. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що не несе відповідальності за шкоду завдану Шматковському А.В.

У зв'язку з відмовою відповідача оплатити регресне відшкодування, позивач звернувся до суду з позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2013 порушено провадження у даній справі та призначено розгляд справи на 29.01.2013.

В судове засідання 29.01.2013 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився, і в цьому ж судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Варто зауважити, що судом першої інстанції прийнято рішення в першому судовому засіданні за відсутності представника відповідача, хоча, як вбачається з матеріалів справи і повідомленого належним чином. Відповідно до ст. 65 ГПУ України при підготовці справи до розгляду суддя вирішує питання про залучення до участі у справі іншого відповідача та про виключення чи заміну неналежного відповідача, в той же час відповідно до ст. 24 ГПК України господарський суд, встановивши, що позов подоно не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, вчиняє такі дії до прийняття рішення, що в даному випадку не було зроблено судом першої інстанції.

Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не досліджено всі обставини, що мають значення для справи, тому рішення суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню з наступних підстав:

У відповідності до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Частина 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України визначає, що джерелом підвищеної небезпеки є - діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Необхідно враховувати дві основні ознаки володільця: юридичну та матеріальну (фактичну). Юридична ознака володільця полягає в тому, що володільцем визнається тільки та особа, яка на відповідних правових підставах володіє об'єктом, діяльність з яким створює підвищену небезпеку. У свою чергу матеріальна або фактична ознака володільця джерела підвищеної небезпеки означає, що особа повинна здійснювати фактичне володіння (експлуатацію, використання, зберігання, утримання) небезпечними об'єктами.

В абзаці 2 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року N 6 (зі змінами та доповненнями) визначено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

В абзаці 3 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року N 6 (зі змінами та доповненнями) встановлено, що не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

В процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що за Наказом ГУ МВС України в місті Києві від 06.04.2005 №167 автомобіль марки Фольксваген Пассат, д.н.з. 11*0740, закріплено та передано в оперативне управління до Солом'янського РУ ГУ МВС України в місті Києві.

В Наказі ГУ МВС України 09.03.2005 №103 п. 7.2 зазначено, що матеріальна відповідальність за шкоду в ДТП покладено на орган або підрозділ, водій якого її скоїв.

Наказом Солом'янського РУ ГУ МВС України в місті Києві від 21.07.2008 №184 закріплено міліціонера-водія Іваненка В.В. за службовим автомобілем Фольксваген Пассат, д.н.з. 0740. Копія Наказу була направлена до Автогосподарства.

Отже, Солом'янське РУ ГУ МВС України в місті Києві на законних підставах володіє транспортним засобом та має відшкодовувати шкоду, завдану міліціонером-водієм Іваненком В.В., що на момент вчинення ДТП перебував при виконанні службових обов'язків.

Відповідачем до суду апеляційної інстанції надано рішення Дарницького районного суду у місті Києві у справі № 2-1848/10р. від 03.06.2010, про відшкодування моральної шкоди за вказаним ДТП за позовом потерпілого Шатковського А.В., відповідачем у вказаній справі є саме Солом'янське РУ ГУ МВС України в місті Києві.

Автогосподарство ГУ МВС України в м. Києві в Листі № 30/216 від 18.11.2009 (а.с. 46) повідомляло позивача, що Іваненко В.В. перебуває в трудових відносинах саме з Солом'янським РУ ГУ МВС України в місті Києві.

Суд першої інстанції, дійшов правильного висновку, керуючись ч. 5 ст. 1187 ЦК України, що шкоду потерпілому Шматковському А,В. не було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, але дійшов помилкового висновку, погодившись з доводами позивача, що шкода відшкодовується особою, яка володіє транспортним засобом тільки на праві власності, оскільки, не врахував положення ч. 2 вказаної статті, відповідно до норми якої шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка володіє транспортним засобом на відповідній правовій підставі, тобто не тільки на праві власності, а, зокрема, і на праві оперативного управління. Також, суд не врахував, що учасник ДТП - водій Іваненко В.В. є працівником Солом'янського РУ та в трудових відносинах з Автогосподарством не перебував.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази та з'ясувавши всі обставини справи відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що позов у даній справі подано до неналежного відповідача, у зв'язку з чим апеляційна скарга Автогосподарства Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, як обґрунтована, підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2013р. у справі №910/49/2013, як таке, що прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, скасуванню з прийняттям у відповідності до п.1 ч.1 ст.103 ГПК України нового рішення про відмову у позові до Автогосподарства ГУ МВС України в м. Києві, що не перешкоджає позивачу звернутися з позовом до суду до належного відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по судовому збору при відмові у позові покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Автогосподарства Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в міста Києві задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2013р. скасувати.

У позові відмовити повністю.

3. Моторного (транспортного) страхового бюро України (м. Київ, бул. Русанівський, 8, код ЄДРПОУ 21647131) на користь Автогосподарства Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (м. Київ, вул. Залізничне шосе, 9) 860,25 грн. - витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи № 910/49/2013 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Кондес Л.О.

Судді Ропій Л.М.

Рябуха В.І.