Постанова № 31968253, 18.06.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2013 р. Справа № 5015/2725/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Краєвської М.В.,

суддів Галушко Н.А.,

Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Галнафтохім", вих. №04/04-4 від 04.04.2013р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 28.03.2013р.

у справі № 5015/2725/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь Поділля", с.Песець Новоушинського р-ну. Хмельницької обл.

до Приватного акціонерного товариства "Галнафтохім", м.Львів

про стягнення збитків в розмірі 79560, 00 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача - Сторожук А.В. (представник, довіреність №25 від 11.01.2013р.);

від відповідача - Симотюк М.А. (представник, довіреність №05/10-6 від 05.10.2012р.)

Представникам сторін роз'яснено їх права й обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.

За відсутності клопотання сторін про здійснення технічної фіксації судового процесу, в судовому засіданні не забезпечується повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Промінь Поділля" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Галнафтохім" про стягнення збитків в розмірі 79 560,00 грн. (Том 1, а.с. 2-32).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.09.2012 року у справі №5015/2725/12 в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю (Том 1, а.с134-138).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 року у справі №5015/2725/12 в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь Поділля" відмовлено, а рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2012 року залишено без змін (Том 2, а.с. 42-47).

Постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2012 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь Поділля" задоволено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 року та рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2012 року у справі №5015/2725/12 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області (Том 2, а.с .78-82).

При цьому, Вищий господарський суд України наголосив, що суди попередніх інстанцій не з'ясували наявність чи відсутність неправомірної часткової односторонньої відмови відповідача від прийнятого на себе зобов'язання за Договором поставки від 10.11.2011 №П-14/11-6001, не встановлено доведеності збитків від такої відмови та не з'ясовано обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.03.2013р. у справі №5015/2725/12 (суддя Березяк Н.Є.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь Поділля" задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 79560,00 грн. збитків, 1609,50грн. судового збору (Том 2, а.с. 161-166).

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, зокрема, що відповідач своїм листом від 25.01.2012р. №25/01-6 повідомив позивача про неможливість здійснення поставки аміачної селітри в повному обсязі та у строк, передбачений договором; факт понесення позивачем реальних збитків підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, які засвідчують перерахування грошових коштів Малому приватному підприємству Фірма "Ерідон" за аміачну селітру. Вказаний товар позивач вимушений був придбати у згаданого господарюючого суб'єкта в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №П16/11-6001 від 10.11.2011 р.

Не погоджуючись з даним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Галнафтохім" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 28.03.2013р. у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, нез'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також недоведеністю обставин, які суд визнав встановленими.

Вимоги апеляційної скарги ґрунтуються на тому зокрема, що судом першої інстанції допущено помилку у викладенні обставин щодо неможливості поставки відповідачем певної кількості товару, а саме: у листі від 25.01.2012р. відповідач повідомляв про можливість поставки товару в кількості до 896 тон. (із обумовлених 1152 тон), в той час як місцевий господарський суд це трактує, як неможливість поставки 896 тон. Скаржник також зазначає, про відсутність складу цивільного правопорушення в його діях; про те, що позивачем було реалізоване його право на повернення оплаченої за товар грошової суми; про не доведення позивачем належними та допустимими доказами факту завдання йому збитків з вини відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу (№18/04-юр від 18.04.2013р.) яке надійшло до Львівського апеляційного господарського суду 19.04.2013р., позивач просить рішення Господарського суду Львівської області від 28.03.2013р. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав законності та обґрунтованості оспорюваного судового акта.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2013р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Галнафтохім" прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.04.2013р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2013р. за клопотанням відповідача розгляд апеляційної скарги відкладено до 21.05.2013р.

В судовому засіданні 21.05.2013р. за згодою представників сторін оголошено перерву до 11.06.2013р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2013р. розгляд апеляційної скарги відкладено до 18.06.2013р. та продовжено строк розгляду спору з підстав, викладених у вказаній ухвалі.

В судовому засіданні 18.06.2013р. представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, висловили свої думки, з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вирішила, що рішення Господарського суду Львівської області від 28.03.2013р. у даній справі слід скасувати, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Галнафтохім" - задоволити.

При цьому колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду виходила з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.11.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промінь Поділля" (далі - покупець та позивач у справі) та Приватним акціонерним товариством "Галнафтохім" (далі - постачальник та відповідач у справі) укладено договір поставки мінеральних добрив №П-14/11-6001 (далі - договір) (Том 1, а.с. 4- 7).

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується поставити (передати у власність покупця) Товар, найменування, кількість та ціна якого є: селітра аміачна в біг-бегах, кількість 1152 тон + 5% по ціні 3090, 00 грн. за тонну в т.ч. ПДВ на загальна суму 3 559 680 грн.+ 5% , а покупець зобов'язується своєчасно і в повному обсязі оплатити та належним чином прийняти цей товар.

Згідно п.3.2 договору товар поставляється до 10 лютого 2012р. при умові перерахування покупцем на розрахунковий рахунок постачальника попередньої оплати в розмірі 100% загальної суми договору. Покупець зобов'язаний за 5 днів до відвантаження товару підтвердити постачальнику залізничні реквізити для відправки вагонів, надавши постачальнику в письмовій формі відповідні транспортні інструкції по факсу за номером, вказаним у розділі 11 даного договору і надання телеграми про готовність прийняття вагонів від ст.призначення на ст.відвантаження (п.3.3 договору).

Пунктом 4.1 договору поставки визначено порядок розрахунків, згідно якого покупець зобов'язаний перерахувати 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 11 листопада 2011 року за 1024 тон. товару і в строк до 18 листопада 2011 року за 128 тон товару.

Пунктом 3 додаткової угоди №1 від 17.11.2011 року, яка укладена до договору поставки №П-14/11-6001 від 10.11.2011 року, сторонами змінено строки розрахунків, а саме: покупець зобов'язаний перерахувати 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника за 1024 тон товару в строк до 11.11.2011 року, за 96 тон товару - в строк до 18.11.2011 року, за 32 тон товару - в строк до 05.12.2011 року (Том 1, а.с. 8).

На виконання умов договору позивач здійснив оплату за товар, що підтверджується платіжними дорученнями: №1552 від 17.11.2011 року на суму 296 640,00 грн., №1574 від 23.11.2011 року на суму 98 880,00 грн. та №1524 від 10.11.2011 року на суму 3 164 160 грн. (Том 1, а.с.9-11).

25 січня 2012 р. відповідач надіслав позивачу лист вих. № 25/01-6, в якому повідомив про можливість здійснення поставки товару лише в кількості до 896 тон ( з 1152 тон, визначених договором №П-14/11-6001 від 10.11.2011р.), оскільки після підписання договору виникли обставини, які ускладнюють виконання зобов'язань по поставці товару в повному обсязі. Відповідач пояснює, що Укрзалізниця, в рамках програми свого технологічного реформування змінила технологію взаємодії з вантажовідправниками та створила ДП "Український транспортно-логістичний центр". Дана структура повністю переформатувала взаємини залізниці з клієнтами, у зв'язку з чим, для здійснення перевезень по всій території України клієнту необхідно укласти угоду зі створеним центром та приватною структурою, яка буде забезпечувати посередництво при замовленні вагонних поставок. Внаслідок такого технологічного реформування Укрзалізниці суттєво ускладнилась процедура замовлення, оскільки попри наявність укладених договорів із даними структурами не забезпечується вчасне виконання замовлених послуг. Невиконання своїх зобов'язань приватними структурами та ДП "Український транспортно-логістичний центр" спричинили порушення строків поставки замовленого вантажу (Том 1, а.с. 12).

У відповідь на лист відповідача від 25.01.2012 р. позивачем був надісланий лист №49 від 25.01.2012 р., в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь Поділля" просило Приватне акціонерне товариство "Галнафтохім" повернути кошти у розмірі 2768640, 00 грн. на розрахунковий рахунок товариства (Том 1, а.с. 50).

27 січня 2012 року відповідач виконав вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь Поділля", здійснивши повернення коштів в сумі, вказаній у листі №49 від 25.01.2012 року, що підтверджується платіжним дорученням №603 (Том 1, а.с.49).

Відповідачем по договору було поставлено позивачу селітру в кількості 256 тон, що підтверджується залізничними накладними від 09.02.2012 року на 128 тон, від 13.02.2012 року на 64 тон, від 11.02.2012 року на 64 тон, а також видатковими накладними №ТРН-000223 від 09.02.2012 року та №ТРН-000248 від 13.02.2012 року (Том 1, а.с. 13-17).

Оскільки діяльністю позивача є вирощування сільськогосподарських культур, в процесі яких аміачна селітра є необхідною, з метою недопущення зриву посівної компанії у випадку не поставки її відповідачем в необхідній кількості, позивач змушений був терміново укласти новий договір поставки з іншим постачальником, але вже по вищій ціні. Так, 26.01.2012 року між ТзОВ "Промінь Поділля" (Покупець) та МППФ "Ерідон" (Постачальник) було укладено Договір №260/12/86-МДО поставки селітри аміачної в кількості 884 тонни за ціною 3 180,00 грн. з урахуванням ПДВ, тобто на 90 грн. за 1 тону дорожче, ніж згідно умов договору поставки між сторонами у даній справі. 27.01.2012 року позивач здійснив оплату за даним договором в сумі 2 200 560 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1856 (Том 1, а.с.18-19).

З огляду на закупівлю селітри за ціною, що є вищою від ціни за договором поставки з відповідачем, позивач розрахував ціну позову та просить стягнути з відповідача збитки, що виражаються у різниці між ціною на селітру аміачну за договором поставки між сторонами спору та за договорами поставки між позивачем і МППФ "Ерідон", що складає 79 560,00 грн. (884 тон х 90 грн.).

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як - то: - протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; - шкідливий результат такої поведінки (збитки); -причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; - вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з визначених елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно до ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Позивач при зверненні до суду першої інстанції стверджує, що оскільки відповідачем було порушено зобов'язання з поставки товару, він був змушений придбати товар у інших постачальників.

Однак, колегія суддів бере до уваги те, що 25.01.2012 року відповідач звернувся до позивача з листом вих. № 25/01-6 від 25.01.2012 року в якому повідомив про можливість здійснення поставки товару лише в кількості до 896 тон. ( з 1152 тон, визначених договором №П-14/11-6001 від 10.11.2011р.) до моменту виникнення зобов'язання по поставці товару, а саме до 10 лютого 2012 року.

У відповідь на даний лист позивачем був надісланий відповідачу лист №49 від 25.01.2012 р., в якому той просив ПАТ "Галнафтохім" повернути на розрахунковий рахунок товариства кошти у розмірі 2768640,00 грн.

Відповідно до п.1.1. договору вартість однієї тонни аміачної селітри становить 3090, 00 грн. в тому числі ПДВ.

Таким чином, листом вих. №49від 25.01.2012 року позивач попросив відповідача повернути отриманий аванс згідно договору №П-14/11-6001 від 10.11.2011р. за 896 тон аміачної селітри (896*896=276840,00 грн.), які, згідно листа Приватного акціонерного товариства "Галнафтохім" № 25/01-6 від 25.01.2012р., останній мав можливість поставити позивачу.

З огляду на наведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що листом вих. №49 від 25.01.2012 року позивач добровільно відмовився від поставки відповідачем 896 тон аміачної селітри.

Вказана вимога позивача була виконана відповідачем 27 січня 2012 року, що підтверджується платіжним дорученням №603 (Том 1, а.с.49).

Як підтверджується матеріалами справи, 26.01.2012 року (тобто на наступний день після отримання від відповідача листа щодо можливості здійснення поставки в обумовлений договором строк лише 896 тон селітри) між ТзОВ "Промінь Поділля" (Покупець) та МППФ "Ерідон" (Постачальник) було укладено Договір №260/12/86-МДО поставки селітри аміачної в кількості 884 тонни за ціною 3 180,00 грн. з урахуванням ПДВ, тобто на 90 грн. за 1 тону дорожче, ніж згідно умов Договору поставки між сторонами у даній справі.

Крім того, як вже зазначалось вище відповідачем по договору було поставлено позивачу селітру в кількості 256 тон, що підтверджується залізничними накладними від 09.02.2012 року на 128 тон, від 13.02.2012 року на 64 тон, від 11.02.2012 року на 64 тон, а також видатковими накладними №ТРН-000223 від 09.02.2012 року та №ТРН-000248 від 13.02.2012 року.

Тобто, відповідач виконав умови договору щодо поставки товару - аміачної селітри в розмірі, за який позивач не вимагав повернення здійсненої попередньої оплати (1152 тони-896тон = 256тон).

З огляду на наведене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що позивачем не доведено завдання йому збитків, оскільки купівлю 844 тон товару в іншого постачальника за ціною, вищою ніж у відповідача, не можна кваліфікувати збитками в розумінні цивільного права, так як позивач міг отримати вказану кількість товару у відповідача, проте відмовився від цього листом №49 від 25.01.2013р. (Том 1, а.с. 50).

Також позивачем не доведено, факту протиправних дій відповідача, щодо недопоставки йому 896 тон селітри, внаслідок чого відповідач був змушений купити 844 тонни селітри в інших постачальників за вищими цінами. Таким чином, колегія суддів розцінює дії позивача щодо закупки товару по вищій ціні як вільне волевиявлення позивача.

Враховуючи вищенаведене, посилання позивача на додаткові витрати на придбання взаємозамінного товару не є витратами, зробленими стороною в розмінні ст. 224 ГК України.

За приписами ч. 1. ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відтак, позивачем було реалізоване його право на повернення сплаченої за товар грошової суми, яке передбачене вказаною нормою, як правовий наслідок не передання продавцем повної кількості товару, що обумовлена в договорі.

Отже, зобов'язання відповідача по поставці решти товару не настало та не може вважатись порушеним, оскільки правовою підставою для поставки товару була попередня оплата за товар, а так як кошти були повернені позивачу по його вимозі (згоді), відповідно будь-які зобов'язання по поставці решти товару в кількості 896 тон не мали правового підґрунтя для існування.

За таких обставин, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що позивач не довів належним чином весь склад цивільного правопорушення, як підставу для стягнення з відповідача збитків.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема у постанові від 19.12.2012р. у справі №5015/2724/12.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд не погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення збитків у даній справі, у зв'язку з чим судова колегія дійшла висновку про скасування рішення Господарського суду Львівської області від 28.03.2013 року у даній справі та задоволення вимог апеляційної скарги.

У зв'язку із скасуванням рішення судом апеляційної інстанції здійснено новий розподіл судових витрат: витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на позивача в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд ,

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Галнафтохім" задоволити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 28.03.2013р. у справі №5015/2725/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь Поділля" відмовити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь Поділля" (32625, Хмельницька область, Новоушинський район, с. Песець, вул. Бойчука, 16/А, код ЄДРПОУ 35469896) на користь Приватного акціонерного товариства "Галнафтохім" (79032, м. Львів, вул.Пасічна, 167, код ЄДРПОУ 23958622) 860, 25 грн. сплаченого судового збору за подання апеляційної карги.

4. На виконання постанови місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 19 червня 2013р.

Головуючий-суддя Краєвська М.В.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.