Рішення № 31968175, 11.06.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" червня 2013 р. Справа № 911/1478/13

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Закарпатського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метсобстар-ХК" про стягнення боргу,

за участю представників:

прокуратури: не з'явилися.;

позивача: Христенко О.О.(дов. № 834 від 13.05.2013);

відповідача: Зініна Н.М. (дов. № 107-2 від 07.06.2013).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Закарпатського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метсобстар-ХК" про стягнення боргу.

Прокурор обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 01.03.2012 № 25 про відшкодування вартості теплопостачання спожитого в процесі надання послуг з харчування.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.04.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 21.05.2013.

21.05.2013 через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

21.05.2013 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла заява прокуратури про збільшення позовних вимог. Вона прийнята судом до відома.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 21.05.2013 представника відповідача та неподанням витребуваних документів, суд відкладав розгляд справи на 11.06.2013.

У судовому засіданні 11.06.2013 суд заслухав пояснення представників позивача та відповідача. Позивач позовні вимоги підтримав повністю. Відповідач проти позову заперечував.

Враховуючи, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає можливим розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Встановив:

01.03.2012 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Мукачеве та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метсобстар-ХК" було укладено договір № 25 про відшкодування вартості теплопостачання спожитого в процесі надання послуг з харчування.

Відповідно до п. 1.1. - 1.3. договору відповідач відшкодовує позивачу вартість наданої теплової енергії спожитої нею у кожній військовій частині, до площ якої має доступ згідно наказу Міністра оборони України № 846 від 28.12.2011 року, в процессі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору про закупівлю послуг харчування № 286/2/12/4 від 07.02.2012 року, згідно рішення Міністра оборони № 2519 від 01.03.2012 року. Розмір опалювальних площ до яких має доступ відповідач та вартість теплової енергії, відповідно до тарифу, визначено у додатку 1, що є невід'ємною частиною договору. Розмір тарифу встановлюється позивачем на основі калькуляції або виходячи з вартості тарифу прямих постачальників. Додатковою угодою від 13.04.2012 № 1 строк дії договору було продовжено до 31.12.2012. Додатковою угодою від 25.12.2012 строк дії договору було продовжено до 31.01.2012. Додатковою угодою від 14.01.2013 строк дії договору було продовжено до 20.03.2013

Відповідно до п. 2.1. щомісячно, до 27 числа позивач надає відповідачу рахунок-фактуру (додаток до договору), який складений на підставі розрахунку, акт виконаних робіт (додаток до договору) та податкову накладну оформлену відповідно до вимог чинного законодавства України, які є підставою для проведення оплати по даному договору. Згідно 2.2. відповідач приймає до виконання подані позивачем вищезазначені документи, та здійснює оплату на умовах цього договору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У позовній заяві прокурор просив суд стягнути з відповідача 289492 грн, 21.05.2013 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла заява прокуратури про збільшення позовних вимог. Відповідно до довідки від 17.05.2013 № 821, наданої позивачем, у якій враховані суми, що були сплачені відповідачем, сума боргу становить 332565,77 грн.

Позивачем неодноразово надсилались претензії відповідачу, в яких він просив виконати вимоги договору належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надіслано рахунки-фактури, акти здачі-прийому робіт (надання послуг), розрахунки за квітень, березень, лютий, січень 2013 року.

Розмір опалювальних площ до яких має доступ відповідач та вартість теплової енергії, відповідно до тарифу, визначено у додатку 1, що є невід'ємною частиною договору. (п. 1.2. договору).

Судом встановлено, що позивачем в порушення умов договору було вказано у зазначених документах площі відмінні від зазначених у додатку 1 до договору. Крім того, у рахунках-фактурах за лютий та січень 2013 року одиниця виміру площа - м.куб, що суперечить умовам договору, оскільки у додатку 1 до договору розмір опалювальних площ визначений у м.кв. Відтак суд не може встановити правильність нарахування суми боргу.

У своїх поясненнях представник позивача пояснив, що він визнає факт існування боргу, проте відмовляється сплачувати його за документами, складеними з порушенням умов договору.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відтак, судом встановлено що саме позивач порушив умови договору, склавши рахунки-фактури, акти здачі-прийому робіт (надання послуг), розрахунки, що не відповідають додатку № 1.

За таких обставин, суд вважає вимогу прокуратури необґрунтованою, адже позивач сам не створив належних умов для виконання зобов'язання відповідачем.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відмова у позові не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату після надання позивачем належним чином оформлених документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги прокурора є необґрунтованими, документально не підтвердженими, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.

В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Суддя А.Ф. Черногуз