Вирок № 31967700, 20.06.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/2948/13-к

Провадження №11-кп/772/111/2013 Категорія: 34

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шидловський О.В.

Доповідач :Ващук В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду Вінницької області

в складі:

головуючого суді: Ващук В.П.

суддів: Бурденюка С.І., Ляліної Л.М.

при секретарі: Луполі М.О.

за участю прокурора: Миколайчука Д.Г.

потерпілих: ОСОБА_3,

ОСОБА_4

обвинуваченого: ОСОБА_5

розглянула « 20» червня 2013 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження № 12012010010000004 відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 286 ч.2, 289 ч.1 КК України за апеляційною скаргою потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, апеляційною скаргою заступника прокурора Вінницької області Хоменчука О.А.; апеляцією обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від « 09» квітня 2013 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець с. Побережне,

Вінницького району Вінницької

області, громадянин України,

українець, із середньо-спеціальною

освітою, одружений, має на утриманні

неповнолітню дитину, не працюючий,

проживаючий та зареєстрований за

адресою : АДРЕСА_1

раніше не судимого,

визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 289 КК України та призначено покарання:

- за ч 2 ст. 286 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права курувати транспортними засобами на строк 3 роки;

- за ч.1 ст. 289 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки.

Згідно ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортн6ими засобами на строк 3 роки.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України у Вінницькій області витрати за проведення судової авто-технічної експертизи в розмірі 1 569 грн. 60 коп.

Вирішена доля речових доказів.

Згідно вироку суду, 09.11.2012 року ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на території автобази, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, шляхом вільного доступу незаконно заволодів автомобілем марки «Мерседес-Віто», державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_6, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, виданого Вінницьким МРЕВ ВДАІ УМВС України у Вінницькій області.

Крім того, 09.11.2012 року біля 19.00 год., ОСОБА_5, керуючи автомобілем марки «Мерседес-Віто», державний номерний знак НОМЕР_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, рухаючись у м. Вінниці, по вул. Коцюбинського зі сторони залізничного вокзалу, під час виконання лівого повороту на вул. 50 років Перемоги в напрямку вул. Островського, не вжив своєчасних заходів до зупинки автомобіля в момент об'єктивної появи в його полі зору пішоходів ОСОБА_3 та ОСОБА_7, які перетинали проїзну частину по розмітці регульованого пішохідного переходу на зелене світло світлофора, здійснивши на останніх наїзд.

Внаслідок даної пригоди ОСОБА_3 та ОСОБА_7 отримали тілесні ушкодження та були госпіталізовані в МКЛ ШМД, де 14.11.2012 року ОСОБА_7 від отриманих травм померла.

Згідно висновку експерта № 897 від 29.12.2012 року смерть ОСОБА_7 настала внаслідок закритої тупої травми живота, яка має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечна для життя в момент заподіяння.

Згідно висновку експерта №41 від 24.01.2013 року у ОСОБА_3 виявлено ушкодження у вигляді перелому кісток склепіння і основи черепа яке являється небезпечним для життя в момент спричинення. Вказані ушкодження належать до тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться в причинному зв'язку.

Потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в своїй апеляційній скарзі ставлять питання про скасування вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 09.04.2013 року щодо ОСОБА_5, в зв'язку із м'якістю призначеного покарання, мотивуючи свої вимоги тим, що суд першої інстанції не врахував, що злочин скоєно останнім в стані алкогольного сп'яніння, в результаті дій ОСОБА_5 загинула людина, спричиненні збитки ним не відшкодовані, тому вважають, що необхідно призначити йому більш сувору міру покарання у вигляді 8 років позбавлення волі.

Заступник прокурора Вінницької області Хоменчук О.А. ставить питання про скасування вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 09.04.2013 року щодо ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286, ч.1 ст. 289, ст. 70 КК України, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.

Постановити свій вирок, яким засудити ОСОБА_5 за ч.2 ст. 286 КК України до 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки, за ч.1 ст. 289 КК України - до 4 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України призначити покарання за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань у вигляді 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

У вступній частині вироку зазначити найменування (номер) кримінального провадження, а саме 1201201001000004.

Засуджений ОСОБА_5 в своїй апеляційній скарзі ставить питання про зміну вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 09 квітня 2013 року щодо нього, та обрати йому міру покарання за ч.2 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 75 КК України з випробувальним терміном строком на 2 роки.

За ч.1 ст. 289 КК України призначити йому міру покарання у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень, і в цій частині покарання звернути вирок до самостійного виконання.

Обвинувачений ОСОБА_5 мотивує свої вимоги тим, що на протязі досудового так і судового слідства він в повному обсязі визнавав свою вину у вчиненні інкримінованих злочинів ( ч.1 ст. 289, ч.2 ст. 286 КК України), тобто сприяв як досудовому так і судовому слідству, щиро розкаявся у скоєному.

Постановляючи вирок, суд першої інстанції не врахував ті обставини, що він має постійне місце проживання та примирився із потерпілим і відшкодував останнім заподіяну злочином шкоду.

Крім того судом не взято до уваги ті обставини, що на його утриманні знаходиться неповнолітня донька та непрацююча дружина.

Заслухавши доповідача, думку потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, які підтримали свою апеляційну скаргу у повному обсязі та заперечили проти апеляцій прокурора та обвинуваченого; думку прокурора, який вважає вирок суду щодо ОСОБА_5 - є незаконним, та просить винести новий вирок, яким призначити останньому більш сувору міру покарання; міркування обвинуваченого ОСОБА_5, який вважає вирок суду щодо нього занадто суворим, та просить зменшити міру покарання, заперечуючи проти апеляцій потерпілих та прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляція потерпілих та прокурора підлягають до часткового задоволення, апеляція обвинуваченого, - задоволенню не підлягає.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 розглядалось відповідно до ст. 349 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження, тому суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Судом з'ясовано, чи правильно розуміють потерпілі, обвинувачений зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

В апеляційних скаргах потерпілі, прокурор та обвинувачений не оспорюють фактичні обставини справи, а лише призначену судом першої інстанції міру покарання.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 та ч. 1 ст. 289 КК України , - є правильною.

Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд повинен був враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання ОСОБА_5, суд не в повній мірі виконав вимоги закону, та вирішуючи питання щодо міри покарання, не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, та призначив покарання, яке буде недостатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого.

При постановленні вироку, суд врахувавши обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5, залишив поза увагою ті обставини, що останній вчинив тяжкий злочин та перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Внаслідок дій обвинуваченого ОСОБА_5 загинула одна людина, а друга отримала тяжкі тілесні ушкодження.

Твердження обвинуваченого в апеляційній скарзі, що ним відшкодовані потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 завдані матеріальні та моральні збитки і що він примирився із потерпілими, не відповідає дійсності, так як потерпілі в судовому засіданні наполягали на призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 найсуворішої міри покарання, незважаючи на часткове погашення матеріальних збитків, так як обвинувачений ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на регульованому пішохідному переході, коли горіло зелене світло для пішоходів, не зупинив транспортний засіб, яким незаконно заволодів та керував, а скоїв наїзд на ОСОБА_3, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження та на ОСОБА_7, якій спричинив також тяжкі тілесні ушкодження він яких остання померла в медичній установі, тому призначене судом першої інстанції міра покарання ОСОБА_5- є занадто м'якою.

З врахуванням обставин скоєних злочинів, особи обвинуваченого ОСОБА_5, обставин, що пом'якшують його покарання та обставин, що обтяжують його покарання, колегія суддів вважає, що покарання, призначене судом, є занадто м'яким, і не відповідає тяжкості вчинення злочинів, і не буде достатньою мірою покарання для виправлення та перевиховання обвинуваченого

Також слід зазначити, що суд першої інстанції не вірно застосував ч.1 ст. 70, призначивши остаточну міру покарання ОСОБА_5, шляхом часткового складання призначених покарань ( за ч.2 ст. 286 КК України - 4 роки позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки та ч. 1 ст. 289 КК України - 4 роки позбавлення волі), - у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, не приєднавши ніякої частки.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 414, 420, 421 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області Хоменчука О.А., - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5, - залишити без задоволення.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області щодо ОСОБА_5, - скасувати, в зв'язку із м'якістю призначеного покарання.

Вважати засудженим ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України до 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки; за ч.1 ст. 289 КК України до 4 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, остаточну міру покарання ОСОБА_5 призначити, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у вигляді 5 ( п'яти ) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 ( три) роки.

В решті вирок щодо ОСОБА_5 , - залишити без змін.

На вирок суду може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня проголошення вироку суду до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді:

Бурденюк С.І. Ващук В.П. Ляліна Л.М.