Постанова № 31966895, 18.06.2013, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2013 р. Справа №818/4064/13-a

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Гелета С.М., розглянувши в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Підприємства Роменської виправної колонії управління Державної Пенітенціарної служби України в Сумській області (№56) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач, Фонд захисту інвалідів) звернулось до суду з позовною заявою до Підприємства Роменської виправної колонії управління Державної Пенітенціарної служби України в Сумській області (№56) (далі - відповідач, Підприємство РВК №56) в якій просило стягнути з відповідача заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 10330 грн. 73 коп.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідач повинен у разі невиконання встановленого статтею 19 цього Закону нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів сплачувати відділенню Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, розраховані виходячи з розміру середньої річної заробітної плати на підприємстві в сумі 10269,23 грн. У зв`язку з порушенням відповідачем термінів сплати на суму адміністративно-господарських санкцій була нарахована пеня в сумі 61,50 грн. Сума адміністративно-господарських санкцій та пені не були сплачені відповідачем у встановлені строки, в зв`язку з чим позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.12), до суду подав клопотання, в якому позовні вимоги підтримує в повному обсязі, справу просив розглядати без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.13), до суду надіслав письмовий відзив, в якому проти позовних вимог заперечував, зазначив, що протягом 2011-2012 років на підприємстві не виникало необхідності створення спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів. Обов’язок підприємства щодо створення робочих місць не супроводжується його обов’язком добирати і працевлаштовувати інвалідів, тому в задоволенні позовних вимог щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені просить відмовити.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Таким чином, фіксування судового засідання по справі не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Гарантії працевлаштування інвалідів, передбачені вищевказаним законом, передбачають обов’язок підприємств, установ та організацій створювати робочі місця для інвалідів, з дотриманням вимог щодо чисельності штатних працівників, незалежно від необхідності створення таких місць на самому підприємстві.

Таким чином заперечення позивача щодо відсутності необхідності створення спеціальних робочих місць протягом 2011-2012 років судом не приймаються.

Щодо заперечень позивача з приводу відсутності у Підприємства РВК №56 обов’язку добирати і працевлаштовувати інвалідів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" (в редакції від 20.11.2012 року) підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно Інструкції щодо заповнення форми звітності №3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року №420, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 року за №1534/11814 підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Відповідно до ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Таким чином, відповідач крім створення робочих місць для інвалідів, повинен надавати звіт встановленого зразка про наявність вакансій, в тому числі для інвалідів.

Як вбачається із листа Роменського міськрайонного центру зайнятості від 25.04.2013 року №04-07/276 Підприємство РВК №56 протягом 2012 року звіту за формою 3-ПН з вакансіям для інвалідів не подавало (а.с.7).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було подано звіт за формою 10-ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік, згідно якого середньооблікова кількість працівників на Підприємстві РВК №56 складає 13 осіб, а середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність - 0 осіб (а.с.6).

Норматив для Підприємства РВК №56 складає 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів.

Із поданого звіту вбачається, що середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 20538,46 грн., тобто сума адміністративно-господарських санкцій, виходячи із нормативу робочих місць для інвалідів, складає 10269,23 грн., які не були сплачені у встановлені законом строки, що підтверджується розрахунком суми заборгованості.

Згідно ч. 2 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Як вбачається із розрахунку суми заборгованості, за порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій в кількості 30 днів до відповідача застосована пеня за період з 16.04.2013 року по 15.05.2013 року в розмірі 61,50 грн. (а.с.4).

Враховуючи те, що на момент розгляду справи сума заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 10269,23 грн. та 61,50 грн. пені відповідачем не сплачені, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Підприємства Роменської виправної колонії управління Державної Пенітенціарної служби України в Сумській області (№56) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені – задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Підприємства Роменської виправної колонії управління Державної Пенітенціарної служби України в Сумській області (№56) (42073, Сумська область, Роменський район, с. Перехрестівка, вул. Чапаєва, 19, ідентифікаційний код 08680750) на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (40011, м. Суми, вул. Горького, 2, ідентифікаційний код 14004771) заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 10330,73 грн. (десять тисяч триста тридцять гривень сімдесят три копійки).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня отримання постанови в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) С.М. Гелета

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Гелета