Ухвала суду № 31965236, 12.06.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції:Артеменко Л.І.

Доповідач: Краснощокова Н.С.

Категорія: 46

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Краснощокової Н.С.

суддів: Баркова В.М.., Никифоряка Л.П..

при секретарі: Стрижак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (особа, яка не приймала участі у справі) на рішення Кіровського міського суду Донецької області від 05 липня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, придбаного під час шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Кіровського міського суду Донецької області від 05 липня 2012 року позов ОСОБА_2 про поділ майна, придбаного під час шлюбу задоволено.

Поділено майно подружжя: визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності за кожним на ? частину спільного майна подружжя - житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1, зареєстрованого на ім'я ОСОБА_3, та ? частину земельної ділянки розміром 0,1415 га: для обслуговування житлового будинку та господарських споруд - 0,1000 га, ведення особистого підсобного господарства - 0,0415 га, (кадастровий № 1412500000:00:003:1501, № 1412500000:00:003:1506), розташованої в АДРЕСА_1, зареєстрованої на ім'я ОСОБА_3, без реального поділу і залишено майно в спільній частковій власності. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на відшкодування судових витрат 824 грн. 52 коп.

У апеляційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк» просить скасувати вказане рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилається на те, що у позовній заяві про поділ майна, придбаного під час шлюбу, позивач, а в судовому засіданні і відповідач навмисно «забули» оголосити суду, про те, що спірне нерухоме майно було придбане за кошти ПАТ «Укрсоцбанк» та знаходиться у заставі Банку. Зокрема, 08 квітня 2008 року між апелянтом та відповідачем був укладений Договір кредиту за № 210/7/219, згідно з якого позичальник отримав кредит в сумі 408 000,00 грн. на придбання нерухомого майна та іпотечний договір № 210/8/197., предметом якого є нерухоме майно іпотекодавця, а саме: цілий житловий будинок з надвірними спорудами загальною площею 88,3 м. кв., житловою площею 54,2 кв. та земельна ділянка площею 0,1415 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Вказує, що апелянт не брав участі у справі, але судом першої інстанції вирішено питання щодо його інтересів, а саме було поділено майно позичальника ОСОБА_3, що є предметом іпотеки у зазначеному Банку.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив із наступних встановлених ним обставин.

Сторони перебувають в шлюбі з 21 листопада 1997 року, мають неповнолітню дочку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1. 08 квітня 2008 року за договором купівлі-продажу на ім'я відповідача придбали житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку, які розташовані в АДРЕСА_1, вартість яких складає 106575 грн. та 4328,66 грн. відповідно. Будинок з надвірними спорудами зареєстрований в реєстрі прав власності на нерухоме майно за відповідачем 04 липня 2008 року. 21 квітня 2009 року відповідачу видані державні акти на право власності на земельну ділянку за зазначеною адресою розміром 0,1415 га: для обслуговування житлового будинку та господарських споруд - 0,1000 га, ведення особистого підсобного господарства - 0,0415 га. Фактично майном користуються сторони та їх неповнолітня дочка, між сторонами періодично виникає спір з приводу користування будинком, позивач іншого житла не має. Оскільки майно придбане за спільні кошти під час шлюбу, суд задовольнив позов та розділив спірне майно шляхом визнання права власності за кожним із сторін на ? частину житлового будинку та земельної ділянки.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта ОСОБА_5 підтримував апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Позивач та відповідач у засідання апеляційного суду не з'явились, подали заяви, у яких просили відкласти розгляд справи - ОСОБА_2 у зв'язку з необхідністю виїзду за межі Донецької області, ОСОБА_3 у зв'язку з проходженням курсів підвищення кваліфікації у м. Коктебель, клопотання відхилені апеляційним судом, як необґрунтовані, через ненадання доказів на підтвердження вказаних у заявах причин.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 та визнаючи за ним і відповідачкою право власності на ? частину будинку та земельної ділянки суд обґрунтовано виходив із того, що вказане майно сторони набули під час шлюбу, а тому воно є об'єктом спільної сумісної власності. Зазначені висновки підтверджені наявними у справі доказами, зокрема, копією свідоцтва про одруження сторін 21 листопада 1997р. та копією договору купівлі - продажу житлового будинку і земельної ділянки від 8 квітня 2008р.. На час розгляду справи шлюб сторін не розірвано.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно з ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За вказаних обставин суд обґрунтовано розділив між сторонами спільно нажите майно та визнав за кожним із сторін на ? частину будинку і земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги про те, що будинок і земельна ділянка передані банку в іпотеку, оскільки придбані відповідачем за кредитні кошти, надані апелянтом, не є підставою для скасування рішення.

Із доданих до апеляційної скарги копій документів вбачається, що 8 квітня 2008р. між Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 укладено договір кредиту, за яким ОСОБА_3 отримала в банку у тимчасове користування грошові кошти в сумі 408 000 грн. на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання до 7 квітня 2033р. Також, в день укладення кредитного договору між банком та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, за яким банку - іпотекодержателю передано в іпотеку земельну ділянку та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1. При цьому ОСОБА_2 надав в нотаріальну конитору заяву про згоду на передачу в іпотеку банку його дружиною ОСОБА_3 зазначеного будинку та земельної ділянки.

Згідно із ч ч. 1, 2 ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Згідно з пунктом 2.1.4 договору іпотеки іпотекодавець зобов'язаний без письмової згоди іпотекодержателя не відчужувати предмет іпотеки. Однак, це положення не означає, що в судовому порядку неможливо поділити спільне майно подружжя шляхом визнання права власності на нього, оскільки право володіння та користування майном не заборонено, а поділ майна подружжя не є розпорядженням ним.

У апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що справа розглянута без залучення його до участі у справі та вирішено питання щодо його інтересів, однак, як саме зачіпаються інтереси банку, апелянт не зазначає. З огляду та те, що майно - будинок та земельна ділянка залишаються в іпотеці, підстав для скасування рішення та ухвалення рішення про відмову у позові немає. Скасування рішення з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, як про це просить апелянт, діючим Цивільним процесуальним Кодексом України не передбачено.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги задоволенню не підлягають.

Рішення суду відповідає встановленим у справі фактичним обставинам, ухвалено з дотриманням норм процесуального закону і підстав для його скасування, як про це просить апелянт, немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, Апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відхилити.

Рішення Кіровського міського суду Донецької області від 05 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: