Постанова № 31964997, 19.06.2013, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2013 р. Справа № 818/4263/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кіптенко Н.Г.,

представника позивача - Авраменко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/4263/13-a

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Охтирсільмаш"

до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство "Охтирсільмаш" (надалі по тексту - позивач, ВАТ "Охтирсільмаш") звернулось до суду з позовом до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області (далі по тексту - відповідач, Охтирської ОДПІ), в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення рішення від 30 квітня 2013 р. №0000681501 про сплату орендної плати з юридичних осіб сумі 97450 грн. 58 коп.

- покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, за результатами якої 17 квітня 2013 року складено акт перевірки №173/15-213/00238256 «Про результати камеральної перевірки податкової звітності ВАТ «Охтирсільмаш» з плати за землю період з 01.01 2013 р. по 01.04.2013 р.

30.04.2013 р. на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000681501, яким позивача зобов'язано сплатити орендну плату з юридичних осіб в сумі 97450 грн. 58 коп. за основним платежем, яке отримано позивачем 16 травня 2013 р.

Позивач не погоджується з висновками відповідача, щодо заниження податкового зобов'язання по орендній платі за землю у розмірі 48725,31 грн. за грудень 2012 р. та те, що розмір орендної плати не може бути меншим ніж трикратний розмір земельного податку встановлений розділом XIII Кодексу, виходячи з наступного.

Відповідач зазначає, що при проведенні перевірки відповідачем не врахувано ту обставину, що з 24.01.2012 р. договори оренди землі припинили свою дію, так як позивача 24.01.2012 р. визнано банкрутом на підставі постанови господарського суду Сумської області від 24.01.2012 р. у справі №6/108-09.

Також не враховано відповідачем те, що з моменту визнання боржника банкрутом припиняється нарахування податків та зборів (обов'язкових платежів), враховуючи наступне.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються п.2 ст. 792 Цивільного кодексу України.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України), (п.1 ст.21 Закону України «Про оренду землі»).

Отже, Податковим кодексом України визначається тільки строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, а не її розмір.

У п.288.1., 288.4 ст. 288 Податкового Кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Позивач не заперечує, що відповідно до п.288.5.1 ст.288 Податкового Кодексу України розмір орендної плати не може бути меншим ніж трикратний розмір земельного податку, що встановлюється розділом XIII Податкового Кодексу України, але за умови, що такий розмір орендної плати зазначений в договорі оренди земельної ділянки. Оскільки існування п.288.5.1. ст.288 Податкового Кодексу України не призводить до автоматичної зміну умов договору, а відповідно і зміни розміру орендної плати, що зазначена в договорі оренди. Наявність даної норми права є підставою тільки для внесення змін до договору оренди в порядку та у спосіб передбачений законодавством України.

Між Охтирською міською радою (орендодавець) та ВАТ «Охтирсільмаш» було укладено два договори оренди земельної ділянки (договір оренди земельної ділянки від 17 березня 2004 року та договір оренди землі від 31 серпня 2006 року).

Пунктом 8 договору оренди землі від 31 серпня 2006 року визначено, що річна орендна ставка складає 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Зміна умов Договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни Договору спір розв'язується у судовому порядку (п.32 Договору).

До даного договору не було внесено змін. Судове рішення про зміну умов договору також відсутнє. Інший порядок визначення розміру орендної плати договором не передбачений. Тому позивач, вважає, що на законних підставах визначив розмір орендної плати за землю згідно п.8 Договору.

Пунктом 2.3. договору оренди земельної ділянки від 17 березня 2004 року визначений розмір орендної плати за місяць, який становить 5886,59 грн. Умови цього договору зберігають свою чинність на строк дії у випадках, коли після набрання договором чинності законодавством встановлені інші правила, ніж передбачені цим договором (п.2.2. Договору). Розмір орендної плати може бути переглянуто сторонами у випадках і з моменту зокрема збільшення розмірів ставки земельного податку, (п.2.3. Договору). Будь-які зміни або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі та підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, (п.4.5 Договору.

До даного договору не було внесено змін. Судове рішення про зміну умов договору також відсутнє. Інший порядок визначення розміру орендної плати договором не передбачений. Тому позивач вважає, що на законних підставах визначив розмір орендної плати за землю згідно п.2.3. Договору.

Таким чином, позивач вважає, що нарахування орендної плати за землю державної та комунальної власності в якості обов'язково платежу після визнання підприємства банкрутом є безпідставним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 17.04.2013 р. Охтирською ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) ВАТ "Охтирсільмаш" за період з 01.01.2013 р. по 01.04.2013 р., за результатами якої складено акт перевірки №173/15-123/00238256 від 17.04.2013 р. (а.с. 10-12).

30.04.2013 р. на підставі вищезазначеного акту перевірки Охтирською ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення №0000681501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб в розмірі 97450,58 грн. (а.с. 8).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходить з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи позивач, на підставі договорів оренди земельної ділянки, укладених з Охтирською міською радою, орендував земельні ділянки, а саме:

1. площею 103881 кв. м за адресою: м. Охтирка, вул. Шевченка, 3, терміном дії до 17.03.2014 р. (дата державної реєстрації договору 14.09.2004 р. за №063) (а.с. 13-14),

2. площею 0,2576 га за адресою: м. Охтирка, пров. Кіма,21, з терміном дії на 10 років (дата державної реєстрації 22.09.2006 р. за №040661400147) (а. с. 15-17).

Зазначені угоди є чинними. Доказів про розірвання чи визнання нечинними зазначених угод позивачем до суду не надано.

Суд зазначає, що порядок оподаткування плати за землю в Україні, починаючи з 01 січня 2011 року, визначається розділом XIII «Плата за землю» Податкового кодексу України. Питання орендної плати за землю врегульовані статтею 288.

Відповідно до статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 36.3 статті 36 Податкового кодексу України податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків.

Податковим кодексом України встановлено загальнодержавні та місцеві податки і збори. Пунктом 8.2 статті 8 Податкового кодексу України передбачено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно зі ст. 9 ПКУ плату за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно п. 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Разом з тим, відповідно до пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Відповідно до п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 та 278 цього Кодексу.

Зі змісту договорів оренди земельних ділянок, укладених позивачем з Охтирською міською радою, вбачається, що на момент укладання договорів, нормативну грошову оцінку земельної ділянки було визначено.

Враховуючи викладене, мінімальний розмір орендної плати за використання земельної ділянки для платників податку становить 3% від нормативної грошової оцінки.

Згідно п. 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року і подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Таким чином, в зв'язку із зміною розміру орендної плати за земельну ділянку згідно з пп. 288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України та встановлення її розміру, який не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, позивач мав самостійно розрахувати розмір орендних платежів на поточний рік з врахуванням вимог, встановлених чинним законодавством.

Суд зазначає, що повноваження щодо встановлення ставок загальнодержавних податків і зборів та інших обов'язкових елементів цих платежів, у відповідності до підпункту 12.1.3 пункту 12.1 статті 12 Податкового кодексу України, належить виключно Верховній Раді України.

Виходячи з положення ст. 92 Конституції України податки й збори, система оподаткування встановлюються виключно законами України.

До повноважень органів місцевого самоврядування базового рівня (сільських, селищних та міських рад, в тому числі Охтирської міської ради) не належить зміна розмірів ставок загальнодержавних податків і зборів, до яких належить, зокрема, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності. До їх повноважень, відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, належить прийняття рішень про встановлення місцевих податків і зборів у порядку, визначеному Податковим кодексом.

Таким чином, доводи позивача щодо правомірності обчислення та сплати орендної плати за землю у розмірах, встановлених у договорах, укладених з Охтирською міською радою та які є чинними, необґрунтовані.

Враховуючи викладене, позивач, як платник податків з оренди земельної ділянки, починаючи з 01.01.2011 р. повинен був обчислювати та сплачувати орендну плату за землю у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки відповідно до договорів оренди.

Посилання позивача щодо порушення господарським судом Сумської області провадження про банкрутство підприємства, суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1,12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов'язання і є похідними від нього.

З огляду на наведене, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошовій зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то, відповідно, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням.

Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі.

Враховуючи те, що строк виконання зобов'язань зі сплати страхових внесків настав у позивача після 24.01.2012 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а тому дія мораторію на виконання цих зобов'язань не розповсюджується.

Таким чином, суд погоджується з рішенням податкового органу про донарахування позивачу грошового зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ВАТ "Охтирсільмаш" до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області про скасування податкового повідомлення-рішення не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства "Охтирсільмаш" до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області про скасування податкового повідомлення-рішення -відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук

Повний текст постанови складено 21.06.2013 р.