Постанова № 31964848, 13.06.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 червня 2013 р. Справа № 802/2221/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Альчука Максима Петровича,

за участю секретаря судового засідання: Побережської В.В.

представника позивача: Бойка Д.Д.

представника відповідача: Лабунець Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного підприємства "Гранд-Оберіг"

до: Вінницька об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство "Гранд-Оберіг" з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю висновку податкового органу щодо виявлених порушень достовірності нарахування приватним підприємством "Гранд-Оберіг" (далі - ПП "Гранд-Оберіг") сум податку на додану вартість по взаєморозрахунках зі своїм контрагентом - приватним підприємством будівельною компанією "Підряд" (далі ПП БФ - "Підряд") за серпень 2012 року, а саме їх заниження, що стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд позов задовольнити, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини. Окремо зазначив, що висновки податкового органу щодо безтоварності операцій, що мали місце між позивачем та ПП БФ "Підряд" є безпідставними та такими, що спростовуються належним чином оформленими первинними документами наданими до податкового обліку. Крім того висновки викладені в акті перевірки позивача грунтуються виключно на матеріалах перевірки, які були зроблені працівниками ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС України при перевірці взаємовідносин ПП БФ "Підряд" з його контрагентом приватним підприємством "Богемія" (далі - ПП "Богемія"). Таким чином оскаржувані податкові повідомлення-рішення вважають безпідставними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.

Представник відповідача проти позову заперечувала, посилаючись на правомірність прийнятого рішення, просила відмовити в його задоволенні. Окремо зазначила, що наданні позивачем до податкового обліку товарно-транспортні накладні оформленні з порушенням, а саме призвіще особи яка здійснювала транспортування товару відрізняється від того, яке зазначено на печатці проставленій на тій же товарно-транспортні накладні. Крім того первинні документи надані позивачем під час перевірки не підтверджували факт здійснення господарських операцій між ПП "Гранд-Оберіг" та ПП БФ "Підряд", оскільки згідно акту перевірки останнього, правочини укладені між ПП БФ "Підряд" та його контрагентом ПП "Богемія" є фіктивними. Також про безтоварність операцій між ПП "Гранд-Оберіг" та ПП БФ "Підряд" свідчить неможливість здійснення зустрічних перевірок контрагентів позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позову, в зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що на підставі наказу Вінницької ОДПІ № 1097 від 21.03.2013 року працівниками податкової інспекції проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП "Гранд-Оберіг" з питань достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках зі своїм контрагентом ПП БФ "Підряд" за серпень 2012 року.

Результати перевірки оформлено актом № 1035/2205/35996981 від 25.03.2013 року (а.с. 7-14), згідно якого встановлено порушення вимог:

- п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено ряд 17 "Усього податкового кредиту" по декларації за серпень 2012 року на загальну суму 26227 грн., занижено ряд 18 "Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" по декларації за серпень 2012 року на загальну суму 26227 грн. та занижено ряд 25 "Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду" по декларації за серпень 2012 року на загальну суму 26227 грн.

Враховуючи виявлені порушення, Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000912206 від 04.03.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 32784 грн., в тому числі за основним платежем на суму 26227 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 6557 грн. Дане податкове повідомлення-рішення податкового органу одночасно є предметом оскарження у даній справі.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що між ПП "Гранд-Оберіг" та ПП БФ "Підряд" був укладений договір підряду № 15/08 від 14.08.2012 року згідно якого ПП "Гранд-Оберіг" (замовник) дає завдання ПП БФ "Підряд" (підрядник) щодо виконання, а підрядник бере на себе зобов'язання виконати роботу по улаштуванню огорожі Козятинського відділення ДП "Агро центр Єврохім Україна" (а.с. 17-18).

Також 24.08.2012 року між ПП БФ "Підряд" (продавець) та ПП "Гранд-Оберіг" (покупець) укладено договір куплі-продажу № 24/08 згідно якого продавець здійснює поставку будівельних матеріалів, товару відповідно до заявок покупця в асортименті та кількості зазначених в накладних, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його згідно видаткових накладних (а.с.19-20).

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України чітко визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто аналіз вказаних норм законодавства дає підстави зробити висновок, про те, що необхідною умовою для віднесення до складу податкового кредиту суми податку сплаченого у зв'язку з придбанням товарів/послуг є підтвердження їх належним чином оформленими податковими накладними.

Відповідно до п. 201. 1 ст. 201 ПК України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, зокрема: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Пунктами 201.6., 201.8 си. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та акта перевірки на виконання зазначених вище договорів позивачем надано ряд документів, які підтверджують його виконання, зокрема: видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), довідка про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року (форма КБ-3), платіжні доручення, акт здачі-прийняття робіт, акт звірки розрахунків (а.с. 22-34, 46-47).

При цьому будь-яких посилань на відсутність податкових накладних чи оформлення їх з порушенням норм чинного законодавства, що визначені пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, в акті перевірки не міститься.

Крім того позиція відповідача з приводу того, що господарська операція по придбанню товарів між ПП "Гранд-Оберіг" та ПП БФ "Підряд" є безтоварною у зв'язку з тим, що до податкового обліку надано товарно-транспортні накладні оформленні з порушенням, а саме призвіще особи яка здійснювала транспортування товару відрізняється від того, яке зазначено на печатці проставленій на тій же товарно-транспортні накладні не приймається судом до уваги, оскільки наявність у позивача товарно-транспортних накладних оформлених з порушеннями може свідчити лише про факт порушення порядку їх заповнення, що не пов'язане з дотриманням податкового законодавства та не може слугувати підставою для не включення до складу податкового кредиту вартості придбаних товарів/послуг. Разом з тим товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких визначається розмір витрат.

Надаючи оцінку доводам представника відповідача в цій частині суд також звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Частиною1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні вимоги також визначені п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995. року № 88.

Пред'явлені та долучені до матеріалів справи документи (видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), довідка про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року (форма КБ-3), платіжні доручення, акт здачі-прийняття робіт, акт звірки розрахунків) є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та повністю підтверджують факт здійснення господарської операції по придбанню товарів ПП "Гранд-Оберіг" в свого контрагента.

Доречним є зазначити також і про те, що в інформаційному листі ВАСУ від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11, що спрямований на однакове застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, вказано, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За таких обставин суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість твердження перевіряючого інспектора щодо безтоварності господарської операції з придбання товарів/послуг в ПП БФ "Підряд" та як наслідок неправомірність включення вказаних витрат до податкового кредиту.

Не знайшли також підтвердження в ході судового розгляду посилання відповідача у акті перевірки на безтоварність операцій між ПП "Гранд-Оберіг" та ПП БФ "Підряд" в зв'язку з встановленням на підставі акту перевірки ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС України факту фіктивності правочинів укладених між ПП БФ "Підряд" та його контрагентом ПП "Богемія".

Статтею 86 ПК України визначено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року (далі - Порядок № 984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, як вбачається з акту перевірки, висновки викладені в ньому зроблені не на підставі проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків ПП "Гранд-Оберіг", а на підставі акту ДПІ м. Рівне Рівненської області № 650/22-200/13973017 від 04.12.2012 року та документів, які були використанні при його складанні при перевірці ПП БФ "Підряд".

В акті складеному за результатами перевірки ПП "Гранд-Оберіг" інспектор-ревізор обгрунтовує правомірність своїх рішень переважно нереальністю господарських операцій, посилаючись при цьому виключно на порушення вчинені ПП "Богемія" з яким позивач не мав жодних взаємовідносин. Крім того сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження стосовно фінансово-господарських відносин позивача з ПП "Богемія". Отже суду незрозуміло яким саме чином інспектор пов'язує отримуванні ПП "Гранд-Оберіг" товари/послуги від ПП БФ "Підряд" з господарською діяльністю, яка мала місце між останнім та ПП "Богемія".

Так, факти порушення податкового законодавства можуть встановлюватися податковим органом виключно у спосіб, передбачений законодавством, тобто шляхом проведення перевірок платників податків контролюючим органом, а не за даними з системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Суд також звертає увагу, що ПП БФ "Підряд" на момент здійснення господарських операцій з позивачем знаходився на податковому обліку як платник ПДВ, його свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ на час здійснення вказаної господарської операції не було анульоване, правочини з цим суб'єктом господарювання, а також первинні бухгалтерські та податкові документи не визнані у встановленому чинним законодавством України порядку недійсними, крім того вказане підприємство має чинну будівельну ліцензію (а.с. 35-37).

Тобто на момент укладення договору між позивачем та його контрагентом, останній мав необхідний обсяг правосуб'єктності для здійснення таких операцій.

Таким чином суд вважає запис відповідача про те що неможливо здійснити зустрічну перевірку ПП БФ "Підряд" припущенням податкової інспекції, а не достовірно встановленим фактом. Також, суд звертає увагу, що чинним законодавством України не передбачено здійснення позивачем перевірки законності/не законності господарської діяльності свого контрагента, а також законності/не законності його реєстрації у відповідних органах.

Що стосується викладених в акті перевірки тверджень відповідача про те, що договори про надання товарів/послуг укладені між ПП "Гранд-Оберіг" та ПП БФ "Підряд" без мети настання реальних наслідків, здійснювались з метою отримання податкової вигоди та є недійсними не приймаються судом до уваги виходячи з наступного.

Статтею 201 Цивільного Кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 4, 5 ст. 203 Цивільного Кодексу України правочин має вчинятися у формі встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного Кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність встановлена саме законом, а не актами, які б факти в ньому не були відображені. Вказані ж в акті твердження з цього приводу є суто суб'єктивною думкою податкового інспектора.

Відповідачем не доведено наявності мети завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним. Разом з тим відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності робіт та послуг, які економічно необхідні для виконання такого договору, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення господарської, економічної діяльності позивачем та його контрагентом, що є тільки припущенням.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового Кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними або нікчемними.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем доведено факт здійснення господарських операцій спрямованих на отримання товарів/послуг від свого контрагента, оскільки правочини з ПП БФ "Підряд", а також первинні бухгалтерські та податкові документи не визнані у встановленому чинним законодавством України порядку недійсними.

З урахуванням викладеного, висновки, що знайшли відображення у акті перевірки № 1035/2205/35996981 від 25.03.2013 року є не обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. З наведених вище обставин та документів вбачається реальне здійснення господарських операцій, фактичний рух активів, що спростовує твердження податкового органу про безтоварність господарської операції щодо придбання товарів/послуг у ПП БФ "Підряд". Окрім того, надані документи мають всі необхідні реквізити первинного документи, обов'язковість яких передбачена чинним законодавством.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні позивачем надано достатніх аргументів та доводів, які свідчать, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення податкового органу прийняті з порушенням норм законодавства України. В той же час відповідач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області № 0000912206 від 04.04.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Гранд-Оберіг" судові витрати в розмірі 327 грн. 84 коп., шляхом їх безспірного стягнення органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Альчук Максим Петрович