Ухвала суду № 31964544, 22.04.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 27 Головуючий у 1 інстанції Гальченко І.В.

Суддя-доповідач Кочегарова Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Баркової Л.Л.

суддів Гаврилової Г.Л. Кочегарової Л.М.

при секретарі Кузнецові А.О.,

розглянувши у судовому засіданні в місті Маріуполі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 9 жовтня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі ПАТ КБ "ПриватБанк" ) до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2012 року позивач звернувся з зазначеним позовом до ОСОБА_2 і просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у сумі 14 345,49 грн.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 9 жовтня 2012 року позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ " ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 24 серпня 2007 року в сумі 14 345,49 грн. та судові витрати у розмірі 214,60 грн.

В апеляційній скарзі відповідачка просить рішення суду скасувати, у позові ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, яка підтримала скаргу, заперечення представника позивача Шишелової Н.В., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір без номеру від 24 серпня 2007 року, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 3 000 грн. зі сплатою 30% на рік на суму заборгованості за кредитом, з кінцевою датою повернення, що відповідає строку дії картки. Станом на 30 серпня 2012 року відповідачка мала заборгованість в сумі 14 345,49 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 12 804,02 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 382,16 грн., штраф 500 грн., штраф (процентна складова) 659,31 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ "Приват Банк" суд виходив з того, що відповідачка належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання щодо умов кредитного договору, допускала несвоєчасне повернення грошових коштів та оплату процентів, а тому, заборгованість підлягає стягненню у примусовому порядку.

Рішення суду є законним і обґрунтованим.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.21 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 5 від 30 березня 2012 року, договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов'язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії.

Зі справи вбачається, що 24 серпня 2007 року між сторонами укладено договір, відповідно до якого відповідачка отримала у кредит грошові кошти в сумі 3 000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти.

Відповідно до умов кредитного договору, договір складається з Заяви позичальника, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою.

Згідно з п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг, клієнт зобов'язаний погашати заборгованість по кредитному ліміту, процентах за його використання, перевищення платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах передбачених даним Договором.

В заяві позичальника визначено, що погашення заборгованості по кредитному ліміту може проводитися як шляхом внесення коштів на карту клієнтом, так і списання банком коштів з дебетної карти.

Згідно п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому із грошових зобов*язань, передбачених даним договором більше чим на 120 днів, клієнт зобов*язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. плюс 5% від суми позову.

Пунктом 9.12 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку ні одна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той же термін.

У зв'язку з порушеннями ОСОБА_2 зобов'язань за договором від 24 серпня 2007 року, утворилась заборгованість перед банком, яка станом на 30 серпня 2012 року, становила - 14 345,49 грн. та складається: заборгованість за кредитом - 12 804,02 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 382,16 грн., штраф (фіксована частина) 500 грн. та штраф (процентна складова) - 659,31 грн.

Наявність вказаної заборгованості і її розмір підтверджені залученим до матеріалів справи розрахунком заборгованості за договором, станом на 30 серпня 2012 року, який суд вважає належним доказом (а.с.6-8).

Згідно із заявою ОСОБА_2 від 30 березня 2010 року, вона просила продовжити термін дії кредитної картки, на якій мається прострочена заборгованість, пеня та судові витрати та визнала, що по картці не проводилися погашення у зв'язку з економічною кризою (а.с.23).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

На день розгляду вказаної справи відповідачка ОСОБА_2 борг перед банком по кредитному договору не сплатила, доказів на спростування своєї заборгованості перед ПАТ КБ «Приватбанк» суду не надала.

Отже, з урахуванням норм матеріального права та обставин справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням сторін, наданим доказам дав належну оцінку і дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 порушила права та законні інтереси ПАТ КБ «Приватбанк», а тому, заборгованість, яку відповідачка має перед банком, підлягає стягненню в сумі 14 345,49 грн.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що позивачем не вірно проведено нарахування процентів за користування кредитними коштами і відповідачка вважає, що розмір процентів повинен становити 4 500 грн. Однак, ці доводи є непереконливими.

Так, в суді апеляційної інстанції відповідачка не заперечувала того, що протягом дії кредитної картки вона неодноразово користувалася нею для придбання товару в мережі магазинів «Метро» і давала згоду на те, щоб з її карки на отримання заробітної плати проводилися погашення кредитних зобов'язань перед ПАТ КБ «Приватбанк».

З представленого банком розрахунку заборгованості ОСОБА_2, виписки з особового рахунку відповідачки по основній карці 7777******6583, за період з 24 серпня 2007 року до 31 серпня 2012 року, вбачається, що витрати відповідачки становили 24 654,97 грн., а виконання кредитних зобов'язань проведено на суму 11 648,79 грн. При цьому, операції по погашенню процентів за користування кредитними коштами проводилися не в повному об'ємі (а.с.6-8,30-31).

Інші доводи скарги висновки суду не спростовують і зводяться до оцінки доказів, їх належності та допустимості.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, в ньому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 9 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Баркова Л.Л.

судді Гаврилова Г.Л.

Кочегарова Л.М.