Постанова № 31960959, 22.04.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 квітня 2013 р. (16:27 год.) Справа №801/7/13-а

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря Богацької А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АРК ДПС

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача: Скворцов О.Г., довіреність № 2180/01-05 від 21.08.12,

від відповідача: Калінчук К.В., довіреність № 16/10.1 від 14.02.13,

Суть справи: позивач - Республіканський комітет АР Крим з охорони культурної спадщини звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі про:

- визнання незаконними дій посадових осіб ДПІ в м. Сімферополі по відображенню в акті про результати позапланової документальної невиїзної перевірки Рескомітету АР Крим з охорони культурної спадщини з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р. №6755/33656234 факту нечинності правочинів Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини та фіктивності формування Рескомітетом податкового кредиту в 2010 та 2011 роках;

- визнання нечинним та скасування у повному обсязі податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі від 11 жовтня 2012 року № 0005392204, прийнятого на підставі акту невиїзної документальної перевірки від 03.10.2012 р. № 6755/33656234, згідно з яким визначено податкове зобов'язання Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини в сумі 199602 грн., в тому числі за основним платежем (ПДВ) - 183049 грн. та за штрафними фінансовими санкціями - 16553 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки акту невиїзної документальної перевірки від 03.10.2012 р. № 6755/33656234 є помилковими та суперечливими, оскільки вони не відповідають приписам чинного законодавства, базуються не на достовірних відомостях, а на припущеннях посадових осіб, які проводили невиїзну документальну перевірку.

Ухвалами Окружного адміністративного суду від 29.01.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.03.2013 р. закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконними дій посадових осіб ДПІ в м. Сімферополі по відображенню в акті про результати позапланової документальної невиїзної перевірки Рескомітету АР Крим з охорони культурної спадщини з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р. № 6755/33656234 факту нечинності правочинів Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини та фіктивності формування Рескомітетом податкового кредиту в 2010 та 2011 роках.

Представником відповідача надані письмові заперечення проти позову, у яких зазначено, що підставою для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ були господарські правовідносини з ТОВ «Бренд Строй», які визнані «нікчемними» з урахуванням акту зустрічної звірки ТОВ «Бренд Строй», отже, податковий кредит позивачем було сформовано неправомірно, тому у позові має бути відмовлено.

Представник позивача у судовому засіданні 27.02.2013р. підтримав позов, надав письмові пояснення позовних вимог, де зазначив, що відповідачем не було доведено належними доказами факти, що були покладені в основу спірного рішення.

В судовому засіданні 22.04.2013р. представник позивача позов підтримав повністю, просив його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, вказаних в запереченнях проти позову.

З урахуванням вищевикладеного, дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.ст. 2, 3, 17 КАС України, згідно з якими визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність стороною у справі суб'єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин, дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Республіканський комітет АР Крим з охорони культурної спадщини зареєстрований у якості юридичної особи з присвоєнням ідентифікаційного коду 33713469 за адресою місцезнаходження: 95011, м. Сімферополь, Центральний район, вул. Гоголя, буд. 14, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія А00 № 439686, виданим виконкомом Сімферопольської міської ради АР Крим, та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 684867, копія якої наявна в матеріалах справи.

Статус Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини як платника ПДВ підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 00966850 серії НБ № 190843 від 20.10.2006 р.

З 24.09.2012 р. по 28.09.2012 р. на підставі наказу № 2176 від 19.09.2012 р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки РЕСКОМ АРК з охорони культурної спадщини» ДПІ в м. Сімферополі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку РЕСКОМу АР Крим з охорони культурної спадщини з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36165567) за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р., про що складено акт перевірки від 03.10.2012 р. № 6755/33656234 (т.1. а.с.14-33).

Згідно з висновками вищевказаного акту перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97 (зі змінами та доповненнями), пп.14.1.203 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 183 049 грн., у тому числі: за вересень 2010 р. у сумі 7620 грн.; за жовтень 2010 р. у сумі 8324 грн.; за листопад 2010 р. у сумі 8529 грн.; за січень 2011 р. у сумі 9134 грн.; за лютий 2011 р. у сумі 1637 грн.; за березень 2011 р. у сумі 20321 грн.; за квітень 2011 р. у сумі 22248 грн.; за травень 2011 р. у сумі 26643 грн.; за червень 2011 р. у сумі 36858 грн.; за липень 2011 р. у сумі 41735 грн.

Актом перевірки від 03.10.2012р. №6755/33656234 встановлено, що РЕСКОМ АР Крим з охорони культурної спадщини здійснило видимість придбання робіт, послуг від ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36165567) за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р., які в дійсності не реалізовувались, а лише полягали в документальному оформленні, з метою ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів. РЕСКОМ АР Крим з охорони культурної спадщини за рахунок ТОВ «Бренд Строй» за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р. формувало податковий кредит, тим самим збільшуючи його та будучи при цьому вигодонабувачем.

Тому на порушення пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97 (зі змінами та доповненнями), п.п.14.1.203 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ РЕСКОМ АР Крим з охорони культурної спадщини завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 187 354 грн., у тому числі за вересень 2010 р. у сумі 12981 грн.; за жовтень 2010 р. у сумі 11492 грн.; за грудень 2010 р. у сумі 10771 грн.; за березень 2011 р. у сумі 24345 грн.; за квітень 2011 р. у сумі 26553 грн.; за травень 2011 р. у сумі 30018 грн.; за червень 2011 р. у сумі 30527 грн.; за липень 2011 р. у сумі 40667 грн.

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та відповідно до п.123.1 ст.123, пп.49.18.2 п.49.18 ст.49 гл.2 розділу ІІ та п.7 підрозділу 10 розділу 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ на підставі акту перевірки від 03.10.2012 р. №6755/33656234, за порушення пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97 (зі змінами та доповненнями), пп.14.1.203 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ в редакції від 30.08.2011р. збільшено РЕСКОМу АР Крим з охорони культурної спадщини суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 199 602 грн., в тому числі за основним платежем (ПДВ) на суму 183049 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 16553 грн., про що винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11 жовтня 2012 року № 0005392204.

Як вбачається з акту перевірки підставою для висновку податкового органу про завищення податкового кредиту є його формування за рахунок угод, не спрямованих на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до пп.20.1.4, 20.1.8 ст.20 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755 органи державної податкової служби мають право, зокрема, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка відповідно до абз.3 пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, то відповідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Відображення суми податкових зобов'язань проводиться платником податку на підставі результатів господарської діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996 (зі змінами та доповненнями).

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вказана позиція викладена, зокрема, в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто визначальною (обов'язковою) ознакою господарської операції є спричинення реальних змін майнового стану платника податків, що кореспондується з п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, відповідно до якого датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають поставці, а у разі поставки товарів/ послуг за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання послуг платником податку.

Отже, при здійсненні господарської діяльності суб'єктами господарювання проводяться певні господарські операції - дії, що викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємств, про що зазначено у ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.99 р.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що діяв на час здійснення спірних правовідносин за період 2010 р., податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», податкова накладна є недійсною в разі заповнення її іншою особою, ніж указана в пункті 2 даного Порядку заповнення податкової накладної, згідно якому податкову накладну складає особа, яка зареєстрована платником податку в податковому органі та якій надано індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 розділу І цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього розділу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті201 цього розділу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність, установлену законодавством.

Отже, наведені норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно положень Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11. 2011р. № 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за № 1333/20071, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та надає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Не дає права покупцю/замовнику на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

При цьому дані, наведені в накладній, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, що кореспондується із п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів. (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Отже, зі змісту наведених норм слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 05.06.1995 р. № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції.

Ознаками останньої є:

1) рух активів в процесі здійснення господарської операції, що підтверджується первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції.

2) встановлення податкового статусу постачальника товарів/послуг, придбання яких є підставою для нарахування податкового кредиту, а саме реєстрація особи, яка видає податкову накладну, у якості платника ПДВ на момент вчинення господарської операції, з урахуванням можливої обізнаності контрагента у наявності дефектів у правовому статусі останнього як платника ПДВ.

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю платника податку, що підтверджується наявністю певної господарської мети використання придбаного товару/послуги в межах господарської діяльності.

Тобто реальність вчинених господарських операцій характеризується: реальним рухом активів в процесі здійснення господарської операції (первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції); податковим статусом контрагента позивача як платника ПДВ на час здійснення господарської операції; наявністю безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача; наявністю господарської мети при укладенні правочину з контрагентом позивача.

Підтвердження здійснення господарської операції проводиться на підставі первинних документів, які складаються під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, про що зазначено у частинах 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Згідно пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначений перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, зокрема такими реквізитами є:

- назва документу; дата та місце складання документу;

- назва підприємства, від імені якого складений документ;

- зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції;

- посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з урахуванням вимог законодавства України в частині визначення первинних документів та їх обов'язкових реквізитів, їх змісту та призначення, до останніх можна віднести:

- договори із зазначенням предмету та істотних умов відповідного правочину, додаткові угоди до них;

- документи на виконання відповідного договору (акт приймання-передачі, акт виконаних робіт, рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні, довіреність на отримання товару, що містять дані стосовно обсягів та змісту отриманих товарів та наданих послуг);

- документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, договори зберігання, перевезення товару);

- фінансово-господарські документи зі сплати коштів за придбаний товар (платіжні доручення, банківські виписки, чеки).

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частина 1 ст. 79 КАС України визначає, що письмовими доказами є документи (у тому числі, електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі звітом про результати проведення процедур відкритих і двоступеневих торгів № 1 від 21.07.2010 р., копія якого наявна в матеріалах справи, Республіканським комітетом АР Крим з охорони культурної спадщини була ініційована процедура конкурсних торгів на закупівлю за державні кошти робіт із реставрації фасаду будівлі №14 Кримського республіканського краєзнавчого музею по вул. Гоголя зі сторони скверу, вул.Пушкіна та вул. Героїв Аджимушкаю в м. Сімферополі відповідно до ДБН Д.1.1-5-2001, ДБН Д.1-4-2000, переможцем яких стало ТОВ «Бренд Строй».

Матеріалами справи підтверджується, що до тендерної пропозицій ТОВ «Бренд Строй» було надано копію ліцензії АВ № 513962, виданої Міністерством регіонального розвитку та будівництва України, в якій зазначено, що ТОВ «Бренд Строй» відповідає ліцензійним умовам для провадження господарської діяльності, пов`язаної із створенням об'єктів архітектури, в тому числі з реставрації, консервації, ремонту, реабілітації пам`яток культурної спадщини місцевого значення; перелік будівельної техніки та устаткування, що перебуває в власності ТОВ «Бренд Строй», необхідних для реального проведення будівельно-монтажних робіт.

За результатами конкурсних торгів між позивачем та ТОВ «Бренд Строй» було укладено договір № 193 від 15.07.2010 р., предметом якого було виконання підрядником реставраційних робіт на фасаді будівлі №14 Кримського республіканського краєзнавчого музею по вул. Гоголя зі сторони скверу, вул. Пушкіна та вул. Героїв Аджимушкаю в м.Сімферополі відповідно до ДБН Д.1.1-5-2001, ДБН Д.1-4-2000, на загальну суму 744 824,74 грн., в тому числі ПДВ на суму 257 934,13 грн.

На підтвердження виконання договору № 193 від 15.07.2010 р., позивачем надано План фінансування реставраційних робіт на фасаді будівлі Кримського республіканського краєзнавчого музею на 2010 - 2011 рік на суму 744 824,74 грн., календарний графік виробництва робіт на об'єкті, розрахунок договірної ціни реставраційних робіт, дефектний акт, що визначає об'єм реставраційних робіт, зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно з Висновком № 171-17-2009 державної експертизи кошторисної документації, копія якого наявна в матеріалах справи, кошторисна документація по об'єкту «Реставраційні роботи на Кримським республіканським краєзнавчим музеї. Реставрація фасаду будівлі зі сторони скверу вул. Пушкіна та вул. Героїв Аджимушкаю» в частині використання норм та розцінок відповідає діючим державним кошторисним нормативам.

Виконання реставраційних робіт по договору № 193 від 15.07.2010 р., підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт від 25.10.2010 р. на суму 146 838 грн., від 11.11.2010 р. на суму 46 468 грн., в т. ч. ПДВ на суму 7 744 грн., від 15.11.2010 р. на суму 64 626,96 грн., в т.ч. ПДВ на суму 10 771,16 грн., від 27.04.2011 р. на суму 305 387 грн., в т.ч. ПДВ на суму 50 897,84 грн. та від 26.05.2011 р. на суму 180 108 грн., в т.ч. ПДВ на суму 30 018,12 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

На підтвердження оплати за виконані роботи по договору № 193 від 15.07.2010 р. позивачем надані копії платіжних доручень від 10.09.2010 р. № 474 на суму 77 885,9 грн., в т.ч. ПДВ 12 980,98 грн., від 27.10.2010 р. № 592 на суму 68 952,40 грн., в т.ч. ПДВ 11 492,07 грн., від 08.12.2010 р. № 643 на суму 46 468 грн., в т.ч. ПДВ 7 744,81 грн., від 08.12.2010 р. № 667 на суму 64 626,96 грн., в т.ч. ПДВ 10 771,16 грн., від 29.03.2011 р. №132 на суму 146 067,18 грн., в т.ч. ПДВ 24 344,53 грн., від 26.05.2011 р. № 229 на суму 180 108,7 грн., в т.ч. ПДВ 30 018,12 грн., від 08.06.2011 р. № 251 на суму 1 394 грн., в т.ч. ПДВ 232,48 грн.

27 травня 2011 року між позивачем та ТОВ «Бренд Строй» було укладено договір № 353 на виконання будівельних робіт із реставрації інтер'єрів вестибюля Кримського республіканського краєзнавчого музею по вул. Гоголя, буд. 14 в м. Сімферополі на загальну суму 181 764 грн., у тому числі ПДВ на суму 30 294 грн.

На підтвердження виконання договору № 353 від 27.05.2011 р., позивачем надано План фінансування реставраційних робіт по об'єкту «Реставраційні роботи інтер'єрів вестибюля Кримського республіканського краєзнавчого музею по вул. Гоголя, буд. 14 в м.Сімферополі» на 2011 рік на суму 181 764 грн., календарний графік виробництва робіт на об'єкті, розрахунок договірної ціни реставраційних робіт, дефектний акт, що визначає об'єм реставраційних робіт, зведений кошторисний розрахунок вартості реставраційних робіт, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно з Висновком № 1665 від 18.05.2011 р. державної експертизи кошторисної документації, копія якого наявна в матеріалах справи, кошторисна документація по об'єкту «Реставраційні роботи інтер'єрів вестибюля Кримського республіканського краєзнавчого музею по вул. Гоголя, буд. 14 в м. Сімферополі» складена у відповідності до ДБН Д.1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва» і відповідає діючим державним кошторисним нормативам.

На підтвердження оплати за виконані реставраційні роботи по договору № 353 від 27.05.2011 р. позивачем надані копії платіжних доручень від 08.06.2011 р. № 252 на суму 54 529,2 грн., в т.ч. ПДВ 9 088,20 грн., від 16.06.2011 р. № 267 на суму 127 234,8 грн., в т.ч. ПДВ 21 205,80 грн.

07 липня 2011 року між позивачем та ТОВ «Бренд Строй» було укладено договір № 467 на виконання будівельних реставраційних робіт на об'єкті культурної спадщини початку ХХ сторіччя «особняк Функа» по вул. Ушакова, буд. 1 в м. Судаку на загальну суму 253 514,40 грн., у тому числі ПДВ на суму 42 252,40 грн.

Згідно з Висновком № 2266 державної експертизи кошторисної документації кошторисна документація по об'єкту «Реставраційні роботи на об'єкті культурної спадщини початку ХХ сторіччя «Колишній особняк Функа» по вул. Ушакова, буд. 1 в м. Судаку» складена у відповідності до ДБН Д.1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва» і відповідає діючим державним кошторисним нормативам.

Виконання реставраційних робіт по договору № 467 від 07.07.2011 р. підтверджується актом приймання виконаних будівельних від 22.07.2011 р. на суму 205 354,61 грн., в т.ч. ПДВ на суму 41 070,92 грн., копія якого наявна в матеріалах справи.

На підтвердження оплати за виконані роботи по договору № 467 від 07.07.2011 р. позивачем надані копії платіжних доручень від 14.07.2011 р. № 302 на суму 76 054,3 грн., в т.ч. ПДВ 12 675,72 грн., від 27.07.2011 р. № 327 на суму 167 948,7 грн., в т.ч. ПДВ 27 991,46 грн.

Крім того, на підтвердження реальності здійснених вищевказаних правочинів з ТОВ «Бренд Строй», у період, зазначений в акті перевірки, позивачем надані наступні податкові накладні:

- податкова накладна № 1615 від 13.09.2010 р. на загальну суму 77 885,90 грн., в т.ч. ПДВ 12 980,98 грн. за виконані роботи відповідно до договору;

- податкова накладна № 1967 від 29.10.2010 р. на загальну суму 68 952,40 грн., в т.ч. ПДВ 11 492,07 грн. за виконані роботи відповідно до договору;

- податкова накладна № 2417 від 09.11.2010 р. на загальну суму 64 626,96 грн., в т.ч. ПДВ 10 771,16 грн. за виконані роботи відповідно до договору;

- податкова накладна № 164 від 30.03.2011 р. на загальну суму 146 067,18 грн., в т.ч. ПДВ 24 344,53 грн. за виконані роботи відповідно до договору підряду;

- податкова накладна № 119 від 26.05.2011 р. на загальну суму 180 108,70 грн., в т.ч. ПДВ 30 018,12 грн. за виконані роботи відповідно до договору підряду;

- податкова накладна № 35 від 08.06.2011 р. на загальну суму 1 394,87 грн., в т.ч. ПДВ 232,48 грн. за виконані роботи відповідно до договору підряду;

- податкова накладна № 34 від 08.06.2011 р. на загальну суму 54 529,20 грн., в т.ч. ПДВ 9 088,20 грн. за виконані роботи відповідно до договору підряду;

- податкова накладна № 66 від 16.06.2011 р. на загальну суму 127 234,80 грн., в т.ч. ПДВ 21 205,80 грн. за виконані роботи відповідно до договору підряду;

- податкова накладна № 61 від 14.07.2011 р. на загальну суму 76 054,32 грн., в т.ч. ПДВ 12 675,72 грн., щодо авансу за виконані роботи відповідно до договору підряду;

- податкова накладна № 155 від 27.07.2011 р. на загальну суму 167 948,77 грн., в т.ч. ПДВ 27 991,46 грн. за виконані роботи відповідно до договору підряду.

Отримання вказаних податкових накладних позивачем від ТОВ «Бренд Строй», підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за вересень, жовтень 2010 року, березень, травень, червень, липень 2011 року, про що в матеріалах справи наявні копії вказаних реєстрів.

Згідно з Актом Контрольно-ревізійного управління в АР Крим від 29.12.2011 р. №03-23/87 щодо ревізії фінансово-господарської діяльності Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини за період з 01.02.2008 р. по 31.10.2011 р., копія якого наявна в матеріалах справи, ревізією дотримання порядку вибору процедур закупівель згідно з чинним законодавством, процедур закупівлі, в тому числі в частині прозорості їх здійснення встановлено, що процедура торгів на закупівлю за державні кошти робіт із реставрації фасаду будівлі №14 Кримського республіканського краєзнавчого музею по вул. Гоголя зі сторони скверу, вул. Пушкіна та вул. Героїв Аджимушкаю в м.Сімферополі проведена у відповідності з вимогами Положення про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти, затвердженого Постановою КМ України від 17.10.08 р. № 921, порушень не встановлено.

Згідно з Актом Контрольно-ревізійного управління в АР Крим від 29.12.2011 р. №03-23/87 щодо ревізії фінансово-господарської діяльності Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини за період з 01.02.2008 р. по 31.10.2011 р. ревізією виконання умов договору, наявності підстав для перерахування коштів встановлено, що перерахування коштів за реставраційні роботи на Кримському республіканському краєзнавчому музеї. Реставрація фасаду будівлі зі сторони скверу вул.Пушкіна та вул.Героїв Аджимушкаю м. Сімферополь здійснювалося на підставі рахунків та актів виконаних робіт ТОВ «Бренд Строй», зіставленням умов укладеного договору з фактично здійсненими перерахуваннями коштів порушень не встановлено. Договірні зобов'язання ТОВ «Бренд Строй» виконувалися своєчасно.

На сторінках 31, 32 Акту Контрольно-ревізійного управління в АР Крим від 29.12.2011 р. № 03-23/87, зазначено, що ревізією правильності відображення операцій із закупівлі в бухгалтерському обліку встановлено, що за даними бухгалтерського обліку Комітету операції із закупівлі реставраційних робіт на Кримському республіканському краєзнавчому музеї. Реставрація фасаду будівлі зі сторони скверу вул.Пушкіна та вул.Героїв Аджимушкаю м. Сімферополь відображено у меморіальному ордері №6 «Накопичувальна відомість з розрахунків з іншими кредиторами» за субрахунком 675 «Розрахунки з іншими кредиторами», порушень не встановлено.

Станом на 31.10.2011 р. за даними бухгалтерського обліку Комітету поточна кредиторська та дебіторська заборгованість з закупівлі реставраційних робіт на Кримському республіканському краєзнавчому музеї. Реставрація фасаду будівлі зі сторони скверу вул. Пушкіна та вул. Героїв Аджимушкаю м. Сімферополь відсутня. Ревізією дотримання встановленого порядку списання кредиторської та дебіторської заборгованості; відповідності істотних умов укладених договорів (ціна, вартість договору) з розміром фактично сплаченої суми з закупівлі реставраційних робіт на Кримському республіканському краєзнавчому музеї. Реставрація фасаду будівлі зі сторони скверу вул. Пушкіна та вул. Героїв Аджимушкаю м. Сімферополь порушень не встановлено.

На підтвердження виконання договору № 467 від 07.07.2011 р. позивачем надано План фінансування реставраційних робіт по об'єкту «Реставраційні роботи на об'єкті культурної спадщини початку ХХ сторіччя «Колишній особняк Функа» по вул. Ушакова, буд. 1 в м. Судаку» на суму 253 514,40 грн.,календарний графік виробництва робіт на об'єкті, розрахунок договірної ціни реставраційних робіт, дефектний акт, що визначає об'єм реставраційних робіт, зведений кошторисний розрахунок вартості реставраційних робіт, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст. 201 цього Кодексу).

Проте, представником відповідача не було надано доказів, які б свідчили про те, що надані позивачем первинні документи були оформлені з порушенням вимог чинного законодавства.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту виникають у разі наявності сукупності обставин та підстав, за якими вказані правові норми пов'язують можливість формування відповідних сум податкового кредиту.

Такими обставинами є: наявність у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій; придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та видана після її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, крім випадків, передбачених п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, які не передбачають такої реєстрації.

Судом були досліджені документи Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини, які підтверджують фактичне здійснення ним господарських операцій з ТОВ «Бренд Строй». Ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення операцій або висновку про їх нездійснення, та підтверджують зміни в активах та зобов'язаннях позивача.

Наведені в податкових накладних дані відповідають даним, що зазначені в інших первинних документах бухгалтерського обліку, що підтверджують факт виконаних робіт. Представником відповідача не надано доказів та доводів щодо підписання первинних та податкових документів не уповноваженими особами.

Податкові накладні Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини по взаємовідносинам з контрагентом досліджені судом, є такими, що відповідають вимогам п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88.

ТОВ «Бренд Строй» зареєстровано у якості юридичної особи з присвоєнням ідентифікаційного коду 36165567, статус платника ПДВ підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 100148623 від 03.11.2008 р. під індивідуальним податковим номером 361655601098.

Отже, ТОВ «Бренд Строй» на час взаємовідносин з Республіканським комітетом АР Крим з охорони культурної спадщини було платником ПДВ, а тому, з огляду на положення п. 201.8 ст. 201 ПК України, мало право на складання податкових накладних та видачу їх покупцям/замовникам, в тому числі позивачу.

Таким чином, порушення в частині оформлення податкових накладних за наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються; відсутні докази того, що постачальник послуг, придбання яких було підставою сформування податкового кредиту позивачем у вказаних в акті перевірки періодах, не був зареєстрований як платник ПДВ на момент вчинення відповідних господарських операцій. Останнє виключає одну з ознак нікчемності укладених позивачем правочинів з огляду на підтвердження податкового статусу постачальника послуг.

Придбання певного виду товару/послуг суб'єктом господарської діяльності повинно бути характерним для господарської діяльності такого платника податку, що є однією з ознак підтвердження реальності вчинення господарських операцій, підтвердження використання в господарській діяльності відповідних товарів/послуг; наявність відповідної господарської мети при придбанні певного виду товару/послуг.

Згідно з даними Довідки АА № 684867 з ЄДРПОУ видами діяльності позивача за КВЕД є:

- регулювання у сферах охорони здоров`я, освіти, культури та інших соціальних сферах, крім обов'язкового соціального страхування.

Відповідно до п. 5.6, п. 5.11 Положення про Республіканський комітет АР Крим з охорони культурної спадщини, затвердженого Постановою Ради міністрів АР Крим від 31.03.2010 р. № 128 «Про деякі питання діяльності органів виконавчої влади АР Крим» РЕСКОМ АР Крим з охорони культурної спадщини, зокрема, забезпечує захист об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; виконує функції замовника, укладає з цією метою угоди на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт об'єктів культурної спадщини.

Відповідно до Рішення ДПІ в м. Сімферополі про включення в Реєстр неприбуткових організацій (установ) від 07.12.2005 р. № 733/15-5, копія якого наявна в матеріалах справи, Республіканський комітет АР Крим з охорони культурної спадщини є неприбутковою установою.

Будівлі, на яких проводилися ремонтно-реставраційні роботи у перевіряємий період відповідно до угод, укладених позивачем з ТОВ «Бренд Строй», є об'єктами культурної спадщини - пам`ятками архітектури та містобудування місцевого значення, отже виконані роботи знайшли своє відображення в актах технічного стану пам`яток, паспортах об'єктів культурної спадщини, копії яких є в матеріалах справи.

Так, позивачем відповідно до покладених на нього завдань, передбачених Положенням про Республіканський комітет АР Крим з охорони культурної спадщини, були укладені угоди з ТОВ «Бренд Строй» на ремонтно-реставраційні роботи об'єктів культурної спадщини, які були виконані належним чином і оплачені у повному обсязі.

Таким чином, господарські операції позивача з контрагентом, вказаним в акті перевірки від 03.10.2012 р. № 6755/33656234, носили реальний характер і були спрямовані на досягнення ділової (статутної) мети.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які знаходяться у матеріалах справи, та не може ґрунтуватися припущеннями, крім цього, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частина 1 ст. 79 КАС України визначає, що письмовими доказами є документи (у тому числі, електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Як зазначалось вище, висновок податкового органу про протиправне завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ заснований на тому, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Бренд Строй» не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому мають ознаки "нікчемності".

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину. Загальні вимоги чинності правочину передбачені ст. 203 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, правочин визнається нікчемним, якщо підстави такої нікчемності прямо встановлені законом.

Всупереч цьому, в матеріалах справи відсутні дані, які б вказували на отримання доказів, на які посилається відповідач в акті перевірки від 03.10.2012 р. № 6755/33656234, що вказували б на нікчемність правочинів, укладених між позивачем і визначеними контрагентами під час здійснення господарських операцій.

Право на податковий кредит не може залежати від факту недійсності попередньої або наступної операції у низці поставок, в яку входять ці операції, через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку «не знав і не міг знати».

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Позивач при проведені господарських операцій з ТОВ «Бренд Строй» оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

Вказана позиція викладена Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11, від 01.10.2012 року № К/9991/42373/12 та від 15.10.2012 року у справі № К/9991/49494/12.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини 1 статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06) від 10 жовтня 2010 року зазначено, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Таким чином, порушення позивачем порядку формування податкового кредиту у перевіряємому періоді матеріалами справи не підтверджуються.

Взаємовідносини Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини з ТОВ «Бренд Строй» у перевіряємий період не містять в собі ознак нікчемності правочинів та відсутності відповідної господарської мети, а відтак, податковий кредит позивачем за вказаний в акті перевірки період сформовано правомірно.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів, які обґрунтовують правомірність зроблених в результаті проведеної позапланової документальної невиїзної перевірки Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини висновків щодо порушення останнім вимог податкового законодавства в частині сформування податкового кредиту.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, позивач в даному випадку здійснював податковий облік у перевіряємий період відповідно до вимог чинного законодавства, а тому висновки податкової інспекції щодо збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 199602 грн., в тому числі за основним платежем (ПДВ) - 183049 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 16553 грн., що призвело до винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, є протиправними.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Належним способом захисту порушених прав позивача з урахуванням п. 1 ч. 2 ст.162 КАС України є визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АРК ДПС від 11 жовтня 2012 року № 0005392204, яким визначено податкове зобов'язання Республіканському комітету АР Крим з охорони культурної спадщини в сумі 199602 грн., в тому числі за основним платежем (ПДВ) у сумі 183049 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 16553 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Суд зазначає, що листом від 28.01.2013р. №286/01-31 позивач в порядку усунення недоліків позовної заяви повідомив суду про те, що у зв'язку з труднощами переказу коштів у платіжній системі Державної казначейської служби на початку бюджетного періоду просив відстрочити або розстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, через що провадження у справі було відкрито без сплати позивачем судового збору.

Приймаючи до уваги, що позов судом задоволений у повному обсязі, підстав для стягнення судового збору немає.

У судовому засіданні 22.04.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. У повному обсязі постанову складено 29.04.2013 р.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АРК ДПС від 11 жовтня 2012 року № 0005392204.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А.О. Кушнова