Постанова № 31960846, 18.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2013 року № 826/7555/13-а

О 15 годині 04 хвилини в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10,

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Калайді К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби № 0000254320 від 16 травня 2013 року.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, Закон України "Про фінансовий лізинг", Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22 грудня 2010 року, та зазначає, що Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби протиправно зроблений висновок про заниження Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" суми податку на додану вартість на загальну суму 95 114,38 грн., оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" правомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ від вартості вилученого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Скороход-Транс" предмету лізингу.

Представник відповідача заперечила по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України та зазначила, що Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби правомірно збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки угоди, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скороход-Транс" мають ознаки нікчемності.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" є юридичною особою та перебуває на обліку в Міжрегіональному головному управлінні Міндоходів - Центральному офісу з обслуговування великих платників.

В період з 17 квітня 2013 року по 18 квітня 2013 року Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на підставі наказу від 16 квітня 2013 року № 405, направлень від 17 квітня 2013 року № 382, № 383 та на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Скороход-Транс" за період з 1 серпня 2012 року по 31 серпня 2012 року.

За результатами проведеної перевірки Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби складено акт від 25 квітня 2013 року № 467/43-20/34480657, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" пункту 184.5 статті 184, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2012 року на загальну суму 95 114,38 грн.

На підставі складеного акту Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення від 16 травня 2013 року № 0000254320, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" суму грошового зобов'язання в розмірі 118 892,97 грн., з якої: за основним платежем - 95 114,38 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23 778,59 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу 14010100.

Як встановлено під час розгляду справи, Окружна державна податкова служба - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби прийшла до висновку про неправомірність формування податкового кредиту за результатами взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Скороход-Транс" на підставі акту Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 24 жовтня 2012 року № 738/1-22-80-36483314 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю "Скороход-Транс" щодо підтвердження господарських відносин за серпень 2012 року та висновку ГВПМ у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 17 жовтня 2012 року № 2158/07/-1/52 щодо наявності ознак "фіктивності" та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Скороход-Транс".

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, суд зазначає, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Проте, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Зазначена правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року.

Щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 серпня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", як лізингодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скороход-Транс", як лізингоодержувачем, укладено договір фінансового лізингу № LC4097-08/10, за умовами якого лізингодавець зобов'язується передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (додаток № 2 до договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Згідно додатку № 2 до договору від 20 серпня 2010 року № LC4097-08/10, предметом лізингу є: екскаватор-навантажувач New Holland B 115-4 PS, 2007 року випуску, № шасі N7GH10841, № двигуна 00443612 в кількості 1 штуки на загальну суму 758 054,99 грн.

Між сторонами погоджено графік розрахунку заборгованості (додаток № 1 до договору фінансового лізингу від 20 серпня 2010 року № LC4097-08/10) та загальні умови фінансового лізингу (додаток № 4 до договору від 20 серпня 2010 року № LC4097-08/10).

Предмет лізингу (екскаватор-навантажувач New Holland B 115-4 PS, 2007 року випуску, № шасі N7GH10841, № двигуна 00443612) переданий у користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Скороход-Транс" 21 вересня 2012 року, що підтверджується видатковою накладною № РЛ-0000190 від 21 вересня 2010 року.

21 вересня 2010 року між сторонами підписаний акт приймання-передачі предмета лізинга - екскаватору-навантажувача New Holland B 115-4 PS, 2007 року випуску, № шасі N7GH10841, № двигуна 00443612.

20 серпня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", як лізингодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скороход-Транс", як лізингоодержувачем, укладено договір фінансового лізингу № LC4098-08/10, за умовами якого лізингодавець зобов'язується передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (додаток № 2 до договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Згідно додатку № 2 до договору від 20 серпня 2010 року № LC4098-08/10, предметом лізингу є: гідромолот СВ 85 S, 2007 року випуску, заводський № NH851380 в кількості 1 штуки на загальну суму 188 097,79 грн.

Між сторонами погоджено графік розрахунку заборгованості (додаток № 1 до договору фінансового лізингу) та загальні умови фінансового лізингу (додаток № 4 до договору).

Предмет лізингу (гідромолот СВ 85 S, 2007 року випуску, заводський №) переданий у користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Скороход-Транс" 21 вересня 2012 року, що підтверджується видатковою накладною № РЛ-0000191 від 21 вересня 2010 року.

21 вересня 2010 року між сторонами підписаний акт приймання-передачі предмета лізинга - гідромолоту СВ 85 S, 2007 року випуску, серійний № NH851380.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 8 вересня 2010 року по 17 серпня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" надсилало Товариству з обмеженою відповідальністю "Скороход-Транс" рахунки-фактури із зазначенням сум, які підлягали сплаті лізингоодержувачем, згідно укладених договорів фінансового лізингу від 20 серпня 2010 року № LC4097-08/10 та № LC4098-08/10.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Скороход-Транс" на виконання умов договорів фінансового лізингу в період з 10 вересня 2010 року по 22 грудня 2011 року сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" 463 547,56 грн., що підтверджується реєстром розрахункових документів за період з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

Таким чином, під час розгляду справи встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Скороход-Транс" не виконано належним чином свої зобов'язання, згідно укладених договорів фінансового лізингу від 20 серпня 2010 року № LC4097-08/10 та № LC4098-08/10.

За умовами пункту 6.1 укладених договорів фінансового лізингу, лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати договір та/або вилучити у лізингоодержувача предмет лізингу у безспірному порядку у випадках, коли лізингоодержувач:

- використовує предмет лізингу з порушенням умов цього договору, в тому числі, пункту 8.1.7 загальних умов (пункт 6.1.1);

- не сплатив лізинговий платіж (частково або у повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів (пункт 6.1.2);

- не надає, зазначену в пункті 8.1.10 загальних умов, інформацію протягом тридцяти днів з дня отримання письмового запиту лізингодавця (пункт 6.1.3);

- у відношенні лізингоодержувача прийнято рішення про ліквідацію (реорганізацію) або порушена справа про банкрутство (пункт 6.1.4);

- погіршує стан предмета лізингу, а також, якщо з його відома та/або бездіяльності предмет лізингу погіршується третіми особами (пункт 6.1.5);

- порушує умови будь-яких інших договорів, укладених між лізингодавцем (пов'язаними з ним особами) і лізингоодержувачем (пункт 6.1.6);

- до закінчення терміну дії договору укладає договори, що полягають у розпорядженні предметом лізингу (продаж, передача, застава, дарування, обмін, оренда, сублізинг і т.п) окрім тих, що письмово погоджені з лізингодавцем (пункт 6.1.7).

Пунктом 6.2 договорів встановлено, що у випадку настання зазначених в пунктах 6.1.1-6.1.7 договору обставин лізингодавець письмово повідомляє про це лізингоодержувача з зазначенням строку для усунення таких порушень. Якщо лізингоодержувач у встановлений лізингодавцем строк не усуває вчиненні порушення, лізингодавець має право здійснити наступні дії:

- розірвати договір та вимагати повернення предмета лізингу (пункт 6.2.1);

- вилучити предмет лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду (пункт 6.2.2);

- розпочати пошук потенційних покупців предмета лізингу шляхом розміщення оголошення щодо продажу предмета лізингу у будь-яких друкованих або електронних виданнях, засобах масової інформації на офіційному сайті лізингодавця, його партнерів або третіх осіб, а також вчиняти інші дії для забезпечення успішної реалізації предмета лізингу, який буде вилучений у лізингоодержувача в майбутньому.

У відповідності до пункту 10.3.1 договорів у разі дострокового припинення договору при настанні зазначених в підпункті 10.2.1 загальних умов обставин лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу лізингодавцю за власний рахунок у визначені лізингодавцем строки та місце в межах території України. Незалежно від цього лізингодавець має право самостійно вилучити предмет лізингу з місця зберігання (знаходження) такого предмету лізингу без будь-яких погоджень або дозволу лізингоодержувача з покладанням на лізингоодержувача понесених при цьому витрат.

З урахуванням умов договорів фінансового лізингу та в зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Скороход-Транс" умов договорів та не сплати у визначені строки вартості предмету лізингу і комісії лізингодавця, 24 серпня 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" в односторонньому порядку складені акти вилучення предметів лізингу №-08/10 та № LC4098-08/10, згідно яких Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" вилучено у Товариства з обмеженою відповідальністю "Скороход-Транс" екскаватор-навантажувач New Holland B 115-4 PS, 2007 року випуску, № шасі N7GH10841, № двигуна 00443612 в кількості 1 штуки, вартість якого складає 757 232,29 грн., в тому числі ПДВ 76 205,38 грн. та гідромолот СВ 85 S, 2007 року випуску, заводський № NH851380 в кількості 1 штуки, вартість якого складає 113 453,97 грн., в тому числі ПДВ - 18 908,99 грн.

24 серпня 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Авль" вилучене майно - екскаватор-навантажувач New Holland B 115-4 PS, 2007 року випуску, заводський № N7GH10841, реєстраційний номер 43911АА, напрацювання 4885 м/г та гідромолот СВ 85 S, 2007 року випуску, заводський № NH851380 передано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, що підтверджується актами прийому-передачі на паркування (додатки № 1-18 та № 1-18-1 до договору про надання послуг з паркування транспортних засобів та обладнання від 1 січня 2011 року).

20 вересня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" подало до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2012 року. До суми податкового кредиту позивачем включено суму ПДВ в розмірі 95 114,37 грн., згідно актів вилучення від 24 серпня 2012 року № LC4097-08/10 та № LC4098-08/10. Разом з податковою декларацією позивачем подано заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), в якій зазначено в тому числі про відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Скороход-Транс" в наданні податкової накладної.

Відповідно до пункту 153.7 статті 157 Податкового кодексу України передача майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує доходи, а в разі передачі у фінансовий лізинг майна, що на момент такої передачі перебувало у складі основних засобів орендодавця, - прирівнює до нуля балансову вартість відповідного об'єкта основних засобів згідно з правилами, визначеними статтею 146 цього Кодексу для їх продажу, а орендар включає вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів, нарахованих або таких, що будуть нараховані, відповідно до договору) до складу основних засобів з метою амортизації, за наслідками податкового періоду, в якому відбувається така передача.

При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує доходи, а орендар збільшує витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, у якому здійснюється таке нарахування.

У разі якщо в майбутніх податкових періодах орендар повертає об'єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об'єкта у власність, така передача прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об'єкта орендодавцю за ціною, яка визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, що є несплаченими за такий об'єкт лізингу на дату такого повернення.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 пункту 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Як встановлено під час розгляду справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Скороход-Транс" не виписані на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" податкові накладні, в зв'язку з чим позивачем подано до податкового органу заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних).

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Так, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

На підтвердження використання у власній господарській діяльності та подальшої реалізації вилученого предмету лізингу (екскаватор-навантажувач New Holland B 115-4 PS, 2007 року випуску, заводський № N7GH10841, реєстраційний номер 43911АА, напрацювання 4885 м/г та гідромолот СВ 85 S, 2007 року випуску, заводський № NH851380) позивачем наданий договір купівлі-продажу № PR4097-10/12 від 12 жовтня 2012 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Авль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КСМ-Транс", видаткові накладні, акт приймання-передачі предмета від 2 квітня 2013 року та довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей.

З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано копії первинних документів, що стосуються господарських операцій за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Скороход-Транс", які фактично підтверджують реальне здійснення правочину, висновки відповідача про те, що правочини не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, судом до уваги не приймаються.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

При цьому, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № К/9991/5398/12).

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, суд зазначає, що, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено під час розгляду справи, на момент вчинення спірних господарських взаємовідносин Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Скороход-Транс" були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість. При цьому, суд приймає до уваги ті обставини, що свідоцтво платника ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю "Скороход-Транс" анульоване 27 серпня 2012 року, проте суд звертає увагу, що на момент вилучення предмету лізингу Товариство з обмеженою відповідальністю "Скороход-Транс" було платником податку на додану вартість.

Крім того, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Скороход-Транс" є: будівництво будівель, оптова торгівля будівельними матеріалами, діяльність автомобільного вантажного транспорту, діяльність нерегулярного пасажирського транспорту, розбирання та знесення будівель, земляні роботи, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" є фінансовий лізинг.

Враховуючи наведене, суд зазначає про відповідність господарських взаємовідносин статутній діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Скороход-Транс".

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.

З огляду на встановлене, суд зазначає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за наслідками операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Скороход-Транс", тому податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби № 0000254320 від 16 травня 2013 року визнається протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби № 0000254320 від 16 травня 2013 року.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" судові витрати у розмірі 1 188 (одна тисяча сто вісімдесят вісім) грн. 93 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева

Повний текст постанови складений 21 червня 2013 року.