Постанова № 31960838, 14.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 червня 2013 року № 826/6087/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Крона»до відповідачаДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПСпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.04.2013 р. № 0002692220 та № 0002682220

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Крона» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.01.2013 р. № 0000932220 та № 0000902220.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 826/5787/13-а та призначено справу до судового розгляду на 23.05.2013 р.

В судовому засіданні 23.05.2013 р. представником позивача було подано письмову заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої ТОВ «Крона» просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 22.04.2013 р. № 0002692220 та № 0002682220, оскілки податкові повідомлення-рішення від 30.01.2013 р. № 0000932220 та № 0000902220 відповідно до п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України вважаються відкликаними на підставі рішення Державної податкової служби у м. Києві № 3262/10/12-1-03 від 09.04.2013 р. про результати розгляду первинної скарги позивача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Крона» в частині дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ «Агентство «Віасат», відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 1755-VI із змінами та доповненнями, щодо заниження податку на прибуток у сумі 8 050,00 грн. за II кв. 2011 р., також п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями, щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 7 000,00 грн. за квітень 2011 року, та п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215. п. 1ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Крона» за квітень 2011 року.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються допустимими доказами у справі, оскільки позивачем, у повній відповідності до вимог чинного законодавства, було сформовано податковий кредит у квітні 2011 р. в загальному розмірі ПДВ 7 000,00 грн., а також валові витрати у ІІ кв. 2011 р. за рахунок сум сплачених коштів та ПДВ по правовідносинах із контрагентом ТОВ «Агентство «Віасат», що підтверджується відповідними первинними документами, наявними в матеріалах справи, а також податковою накладною, виписаною належним чином, оскільки на час здійснення таких правовідносин та складання відповідних первинних документів зазначений контрагент позивача був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість, установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента, правовідносини відбувалися на підставі договору, виконання якого та сплата коштів за яким підтверджується відповідним Актом прийому-передачі виконаних робіт, податковою накладною, та платіжним дорученням, а також відповідачем не було надано суду жодних доказів щодо невизначення контрагентом позивача сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно не було доведено завдання жодної шкоди Державному бюджету за наслідками таких правовідносин позивача із ТОВ «Агентство «Віасат».

Крім того, як зазначив представник позивача, відповідачем жодними доказами у справі не було доведено неможливість виконання таким контрагентом ТОВ «Агентство «Віасат» взятих на себе договірних зобов'язань по взаємовідносинах із ТОВ «Крона», як то відсутність матеріально-технічних та кадрових можливостей для здійснення задекларованого виду діяльності.

Позивач також зазначив, що відповідачем не було надано суду жодних доказів того, що факти порушення норм законодавства суб'єктом господарювання відносно недодержання вимог статей Цивільного кодексу України щодо чинності правочинів, які встановлені в Акті перевірки, були б визнані в судовому порядку, а тому такі висновки відповідача не можуть слугувати підставою для визнання правочинів між позивачем та ТОВ «Агентство «Віасат» з ознаками нікчемності.

Відповідач в судове засідання 23.05.2013 р. не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

Зважаючи на неприбуття відповідача в судове засідання 23.05.2013 р., що був повідомлений належним чином, суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати адміністративну справу № 826/6087/13-а в порядку письмового провадження.

Про перехід до розгляду зазначеної справи в поряду письмового провадження, відповідача було належним чином, про що представник відповідача за довіреністю 23.05.2013 р. особисто розписався на зворотньому боці журналу судового засідання від 23.05.2013 р.

Так, відповідачем 23.05.2013 р. до канцелярії суду були подані письмові заперечення на позовну заяву, в яких податковий орган просить суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що при проведенні позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Крона» в частині дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ «Агентство «Віасат», контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 1755-VI із змінами та доповненнями, внаслідок чого було занижено податок на прибуток у сумі 8 050,00 грн. за II кв. 2011 р., також п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями, внаслідок чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 7 000,00 грн. за квітень 2011 року, та п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215. п. 1ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Крона» за квітень 2011 року.

На думку контролюючого органу матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ТОВ «Агентство «Віасат», а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ТОВ «Агентство «Віасат» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання (валові витрати) так і податковий кредит.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва ДПС на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, не було надано до матеріалів справи документальних підтверджень викладеної в Акті перевірки та запереченні на позовну заяву позиції щодо фіктивної діяльності контрагента позивача ТОВ «Агентство «Віасат», та завдання шкоди Державному бюджету внаслідок таких взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Агентство «Віасат».

Так зокрема ухвалою суду від 26.04.2013 р. про відкриття провадження у справі № 2а-6087/13/2670 було зобов'язано відповідача надати до матеріалів справи на підтвердження його правової позиції:

- копії декларацій з податку на прибуток, та податку на додану вартість із додатком № 5 за оспорюваний період та інші відомості по платнику податків - контрагенту позивача ТОВ «Агентство «Віасат»;

- відомості з бази ДПА України щодо визначення контрагентом позивача ТОВ «Агентство «Віасат» податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем;

- відомості щодо наявності заборгованості в контрагента позивача ТОВ «Агентство «Віасат» по сплаті податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із позивачем;

- відомості щодо наявних основних фондів (складських приміщень, устаткування), транспортних засобів, трудових ресурсів по контрагенту ТОВ «Агентство «Віасат»;

- копії постанови чи обвинувального вироку суду відносно посадових осіб контрагента позивача ТОВ «Агентство «Віасат».

Однак, з моменту отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі - 07.05.2013 р. та до моменту розгляду судом зазначеної справи в порядку письмового провадження 14.06.2013 р., Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва ДПС не було виконано вимог ухвали суду від 26.04.2013 р. про відкриття провадження у справі № 826/6087/13-а та не було надано до матеріалів справи документальних підтверджень викладеної в Акті перевірки та запереченні на позовну заяву позиції щодо фіктивної діяльності контрагента позивача ТОВ «Агентство «Віасат», та завдання шкоди Державному бюджету внаслідок таких взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Агентство «Віасат», а саме не було надано:

- копій декларацій з податку на прибуток та податку на додану вартість із додатком № 5 за оспорюваний період по платнику податків - контрагенту позивача ТОВ «Агентство «Віасат»;

- відомостей з бази ДПА України щодо визначення контрагентом позивача ТОВ «Агентство «Віасат» податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем;

- відомостей щодо наявності заборгованості в контрагента позивача ТОВ «Агентство «Віасат» по сплаті податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із позивачем;

- відомостей щодо наявних основних фондів (складських приміщень, устаткування), транспортних засобів, трудових ресурсів по контрагенту ТОВ «Агентство «Віасат»;

- копій постанови чи обвинувального вироку суду відносно посадових осіб контрагента позивача ТОВ «Агентство «Віасат».

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва ДПС була проведена позапланова документальна виїзна перевірка позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона» в частині дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ «Агентство «Віасат».

За наслідками зазначеної перевірки позивача контролюючим органом (відповідачем) було складено Акт перевірки від 9 січня 2013 року № 39/22-222-31033282, в якому встановлено порушення позивачем вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 1755-VI із змінами та доповненнями, щодо заниження податку на прибуток у сумі 8 050,00 грн. за II кв. 2011 р., також п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями, щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 7 000,00 грн. за квітень 2011 року, та п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215. п. 1ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Крона» за квітень 2011 року.

В Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини із контрагентом ТОВ «Агентство «Віасат», щодо надання останнім на користь позивача рекламних послуг, а саме проведення рекламної компанії шляхом розміщення відповідної реклами на рекламоносіях.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення:

- № 0000932220 від 30.01.2013 р. про визначення позивачу суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 10 500,00 грн. у тому числі: за основним платежем - 7 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 500,00 грн.;

- № 0000902220 від 30.01.2013 р. про визначення позивачу суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку прибуток приватних підприємств в розмірі 12 075,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 8 050,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 025,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження позивачем зазначених податкових повідомлень-рішень, рішенням № 3262/10/12-1-03 від 09.04.2013 р. про результати розгляду первинної скарги Державна податкова служба у м. Києві частково задовольнила первинну скаргу ТОВ «Крона», скасувавши податкові повідомлення-рішення № 0000932220 від 30.01.2013 р. та № 0000902220 від 30.01.2013 р. в частині застосованих штрафних санкцій, а в іншій частині такі податкові повідомлення-рішення були залишені без змін.

Таким чином, на підставі рішенням Державної податкової служби у м. Києві про результати розгляду первинної скарги, відповідачем були винесені нові податкові повідомлення-рішення від 22.04.2013 р. № 0002692220 та № 0002682220, згідно з якими ТОВ «Крона» нараховані грошові зобов'язання по:

- податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів в розмірі 8 050,00 грн.

- податку на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 7 000,00 грн.

Однак, не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 22.04.2013 р. № 0002692220 та № 0002682220, позивач оскаржив їх в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в якості єдиного обґрунтування висновків про порушення позивачем вказаних вимог податкового та іншого законодавства, а також висновків про нікчемність правочинів між позивачем та контрагентом ТОВ «Агентство «Віасат», відповідачем в Акті перевірки позивача зазначено про те, що в Акті ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 13.02.2012 р. № 282/23-1/36862548 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Агентство «Віасат» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 18.12.2009 р. по 31.12.2011 р.», встановлено отримання ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від ВПМ ДПІ у Вишгородському районі Київської області постанови про порушення кримінальної справи № 80-0263 за фактом ухилення від сплати податків особливо великих розмірах службовими особами ТОВ «Медіа-Трейд Україна», а також постанови про порушення кримінальної справи від 19.01.2012 р. за фактом створення фіктивного підприємництва невстановленими особами ТОВ «Агентство «Віасат» з прикриття незаконної діяльності.

На думку контролюючого органу, зазначеними документами підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ТОВ «Агентство «Віасат», а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ТОВ «Агентство «Віасат» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання (валові витрати) так і податковий кредит.

Проте, вивчивши наявні матеріали справи та норми відповідного законодавства, чинного на момент виникнення спірних відносин, суд не може погодитися із таким висновком відповідача, зважаючи на наступне.

Згідно вимог чинного податкового законодавства, та позиції Вищого адміністративного суду, що викладена в його рішеннях, Акт перевірки не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов'язків суб'єктів господарювання, не містить обов'язкового для нього припису, та не є правовим актом індивідуальної дії, а відтак висновки Акта перевірки не можуть апріорі бути доказовою базою при розгляді справи в суді, крім випадків коли факти, встановлені в Акті, підтверджені відповідним судовим рішенням (що набрало законної сили), якого відповідачем в даному випадку надано не було. А отже, висновки, викладені в Акті перевірки, повинні підтверджуватися контролюючим органом в судовому засіданні допустимими доказами.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що органи державної податкової служби в Україні у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади з питань оподаткування, виданими в межах їх повноважень.

Так, перевіривши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов до висновку, що:

- відповідачем не було жодними допустимими доказами по справі доведено завдання будь-якої шкоди Державному бюджету внаслідок здійснення правовідносин між позивачем та ТОВ «Агентство «Віасат», а саме, на вимогу ухвали суду від 26.04.2013 р. про відкриття провадження у справі № 826/6087/13-а, відповідачем не було надано копії декларацій з податку на додану вартість контрагента позивача ТОВ «Агентство «Віасат» за перевіряємий період з додатком № 5 щодо визначення податкових зобов'язань в розрізі позивача, та копії декларацій по податку на прибуток за перевіряємий період по ТОВ «Агентство «Віасат», а також відомостей з бази ДПА України щодо визначення (або не визначення) контрагентом позивача ТОВ «Агентство «Віасат» податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем);

- відповідачем не було роз'яснено та не було доведено суду, яким саме чином та на підставі яких нормативних актів позивач має нести відповідальність за порушення, встановлені по іншому суб'єкту господарювання, а саме ТОВ «Медіа-Трейд Україна» в розрізі правовідносин з іншими контрагентами (по третьому ланцюгу правовідносин), із яким позивач жодних правовідносин взагалі не мав;

- відповідачем не надано доказів, що факти порушення норм законодавства суб'єктом господарювання ТОВ «Агентство «Віасат», які викладені в Акті перевірки, визнані в судовому порядку. А відтак, оскільки Акт перевірки це документ який висвітлює позицію контролюючого органу, але не має юридичних наслідків, тому тільки податкові повідомлення-рішення, правомірність прийняття яких встановлюється судом, мають юридичні наслідки і є обов'язковими для виконання судами в своїх рішеннях.

Таким чином, висновки відповідача в Акті перевірки не можуть слугувати підставою для визнання правочинів між позивачем та ТОВ «Агентство «Віасат» з ознаками нікчемності.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, в перевіряємому періоді позивач ТОВ «Крона» мав правовідносини з контрагентом ТОВ «Агентство «Віасат».

Так, між ТОВ «Крона» (Рекламодавець) та ТОВ «Агентство «Віасат» (Рекламіст) був укладений договір № 12459 від 29.03.2011 р. (надалі - Договір) про надання рекламних послуг, за умовами якого Рекламодавець доручає, а Рекламіст приймає на себе зобов'язання провести рекламну компанію з метою і строки, визначені додатками до Договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу», реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Рекламні послуги, що надаються Рекламістом за Договором, включать виготовлення і розміщення зовнішньої реклами. Строки надання та вартість послуг визначається в додатках до Договору. По закінченні кожної рекламної компанії сторонами підписується Акт виконаних робіт. Оплата здійснюється згідно підписаних актів, які є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору, період проведення рекламної кампанії - квітень 2011 р. Вартість послуг складає 42 000,00 грн. (у т. ч. ПДВ 7 000,00 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

ТОВ «Крона» оплатило надані за Договором послуги в повному обсязі на суму 42 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1033 від 05.05.2011 р.

Актом прийому-передачі виконаних робіт № 1 від 30.04.2011 р. сторони Договору підтвердили факт надання передбачених Договором рекламних послуг з належною якістю і у встановлені Договором строки. Вартість послуг - 42 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 7 000,00 грн.). Акт підписаний уповноваженими представниками обох сторін Договору та скріплений печатками ТОВ «Крона» і ТОВ «Агентство «Віасат». Податкова накладна № 181 на суму ПДВ 7 000,00 грн. виписана ТОВ «Агентство «Віасат» 30.04.2011 р.

На підтвердження реальності (фактичності) надання контрагентом ТОВ «Агентство «Віасат» таких рекламних послуг (розміщення реклами на рекламоносіях) на користь ТОВ «Крона», позивачем до матеріалів справи було надано відповідні фотозвіти.

Отже, на підставі зазначеної податкової накладної, виписаної контрагентом ТОВ «Агентство «Віасат» на виконання Договору № 12459 від 29.03.2011 р., позивачем були сформовані валові витрати у ІІ кв. 2011 р., та також включно до склад податкового кредиту квітня 2011 р. суму ПДВ в розмірі 7 000,00 грн.

Вказані операції були відображені в деклараціях, згідно яких позивач сплатив всі належні податки.

В запереченні проти позову, представником відповідача також здійснено посилання на ряд норм цивільного законодавства (ст.ст. 203, 215 ЦК), відповідно до яких одна із сторін правочину, або зацікавлена сторона може звернутися до суду з вимогами про визнання цього правочину недійсним.

Таким чином, з посиланням на зазначені норми цивільного законодавства, правочин може бути визнаний недійсним виключно в судовому порядку з підстав визначених законом, проте не Актом перевірки, чи запереченням на адміністративний позов, незважаючи на те, які б факти в такому акті чи запереченні не були б викладені.

Одним із основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

В цивільному законодавстві правочин який порушує публічний порядок, є нікчемним і визнання нікчемного правочину в судовому порядку не потребується.

Однак, відповідно до ст. 228 ЦК України, нікчемний правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, і у складі цивільного правопорушення, передбаченого цією статтею міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування і наявність мети обов'язковому доведенню.

Так, відповідачем в Акті перевірки позивача та у запереченні на позовну заяву використовується термін «нікчемний правочин», проте як перевіряючим органом взагалі не зазначено та не доведено допустимими доказами, в який спосіб, чи якою мірою укладені договори між ТОВ «Крона» та «Агентство «Віасат» порушили конституційні права і свободи людини, чиє майно знищили чи пошкодили, чи незаконно заволоділи ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

Таким чином, наявними матеріалами справи підтверджується, що угода, укладена позивачем із ТОВ «Агентство «Віасат», недійсною в судовому порядку не визнана, будь яких доказів того, що така угода порушила публічний порядок, порушила конституційні права і свободи людини, знищила чи пошкодила або незаконно заволоділа чужим майном не має, а тому такий правочин є правомірним, доки протилежного не буде доведено в судовому порядку.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого Адміністративного Суду України від 14.11.2012 року по справі № К/9991/50772/12.

Також, в запереченні на позовну заяву відповідач стверджує, що угоди, укладені між ТОВ «Крона» та ТОВ «Агентство «Віасат» не спричиняють реального настання правових наслідків, отже є безтоварними операціями.

Проте позивачем з даного приводу було надано до матеріалів справи документи (Акт прийому-передачі виконаних робіт, фотоматеріали щодо фотографічного фіксування наданих послуг), які підтверджують фактичне надання контрагентом таких послуг, а тому твердження контролюючого органу про безтоварність операцій жодними допустимими доказами по справі не доведена відповідачем, хоча в силу ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, під час здійснення правовідносин позивача із «Агентство «Віасат», зазначений контрагент був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість, установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента.

Також, як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем не було надано суду жодних доказів щодо несплати контрагентом позивача ТОВ «Агентство «Віасат» до Державного бюджету сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем, а відповідно жодними допустимими доказами не було доведено суду, що за наслідками таких правовідносин позивача із «Агентство «Віасат» було завдано шкоди Державному бюджету.

Таким чином, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про підтвердження позивачем в необхідному обсязі товарності (фактичності) здійснених із контрагентом «Агентство «Віасат» господарських операцій та за наслідками яких позивачем правомірно формувався податковий кредит та валові витрати відповідного періоду.

Крім того, як підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем жодними доказами у справі не було доведено неможливість виконання таким контрагентом позивача ТОВ «Агентство «Віасат» взятих на себе договірних зобов'язань по взаємовідносинах із ТОВ «Крона» щодо надання рекламних послуг, як то відсутність матеріально-технічних та кадрових можливостей для здійснення задекларованого виду діяльності.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Відповідно до частини першої ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

З приводу наведеного суд вважає, що оскільки відповідачем не надано допустимих доказів визнання укладених позивачем та ТОВ «Агентство «Віасат» правочинів недійсними, посилання на їх фіктивність є безпідставними та до уваги братися не можуть.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважаться таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Однак, відповідачем не було надано суду доказів наявності вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «Агентство «Віасат».

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частіші.

Також, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного га всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, укладені між позивачем та ТОВ «Агентство «Віасат» правочини не віднесені законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, неправомірно виходив з фіктивності (нікчемності) спірних правочинів, а висновок про те, що зазначені угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства не підтверджений відповідачем допустимими доказами та рішеннями суду про визнання їх такими.

В силу положень ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Також, відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «…при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі».

Як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем не було надано суду доказів наявності вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «Агентство «Віасат».

Відповідно до ч. 2 ст. 69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно вимог ч. 4 ст. 71 КАС України, суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 4 ст. 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте, як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, станом на 14.06.2013 р. відповідачем ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС не було виконано вимог ухвали суду від 26.04.2013 р. про відкриття провадження у справі № 826/6087/13-а та не було надано суду документальних підтверджень викладених в Акті перевірки та запереченні на позовну заяву позицій щодо фіктивної діяльності контрагента позивача ТОВ «Агентство «Віасат», та завдання шкоди Державному бюджету внаслідок таких взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Агентство «Віасат».

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

- суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

- суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Згідно ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 4, ч. 5, ч. 6 ст. 49 КАС України, особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки.

Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Особи, які беруть участь у справі, мають право:

- давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення;

- подавати докази, брати участь у дослідженні доказів;

- висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам.

Проте, як було зазначено вище та підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем Державною податковою інспекцією у Дніпровському м. Києва ДПС не було реалізовано обов'язку щодо документального підтвердження нормативно-правової позиції, викладеної в Акті перевірки та запереченні на позовну заяву, у розумінні ч. 4 ст. 71 КАС України, а також не виконано обов'язку щодо надання на вимогу ухвали суду витребовуваних документів, а тому суд розглянув дану адміністративну справу за наявними у ній доказами.

Крім того, суд наголошує на тому, що всіма податковими органами ДПС України при їх роботі застосовується Автоматизована інформаційна система (АІС) «Податки», яка створена для зручнішого, оперативного та всебічного обліку нарахування, надходження податкових платежів та контролю за виконанням податкового законодавства в Україні.

АІС «Податки» включає в себе функціональні підсистеми, комплекси задач, задачі та функції, які використовуються у структурних підрозділах ДПС районного рівня у вигляді системи взаємопов'язаних АРМ спеціалістів-податківців відповідних управлінь:

- АРМ інспектора по обліку (реєстрація платників);

- АРМ обліку надходжень до бюджету («Держдоходи»);

- АРМ реєстрації бухгалтерської звітності;

- АРМ складання звітності;

- АРМ контроль та аудит;

- АРМ «Податки в Україні» (чинні закони України);

- АРМ «Валютна інспекція».

Основними функціями АІС «Податки» є такі:

- облік платників на підставі статутних документів (реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку і т.ін.);

- збір інформації про відкриття рахунків у банках платниками. Ця функція виконується на підставі письмових повідомлень про відкриття та закриття рахунків, які надходять з банківських установ у триденний термін (згідно з Інструкцією № 3 Національного банку України «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті»);

- отримання інформації про внесення та виключення платників з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України. Ця інформація надходить з органів статистики, районної адміністрації та Арбітражного суду;

- збір інформації про економічну діяльність підприємств. Ці повідомлення формуються на підставі бухгалтерської звітності, яка регулярно надається підприємствами до податкової адміністрації;

- оперативне отримання даних про надходження грошових коштів про сплату податків. Ця інформація подається у формі платіжних повідомлень та реєстру надходжень з банківських установ;

- проведення перевірок правильності сплати податків згідно з планами перевірок та за замовленням;

- формування звітності до Головної, міської та обласної податкової служби;

- економічний аналіз діяльності податкової служби та стану обслуговуваного району.

Інформація, яка була введена і проконтрольована, зберігається в БД, яка далі використовується для отримання всіх видів вихідних документів.

Завдяки автоматизації наведених функцій, створенню на їх базі АІС «Податки» у ДПС районного рівня, працівникам ДПС можливо своєчасно отримувати достовірну та повну інформацію для виконання своїх функціональних обов'язків, що відповідно забезпечує:

- вдосконалення оперативності роботи та продуктивності праці податкових інспекторів;

- підвищення достовірності даних щодо обліку платників податків і ефективності контролю за додержанням податкового законодавства;

- оперативне отримання даних про надходження податків (за кожним платником податків або їх групою, за кожним видом податку або групою податків) за запитом на будь-яку дату обліку на будь-яких вертикальних рівнях системи управління оподаткуванням;

- поліпшення якості та підвищення оперативності бухгалтерського обліку;

- поглиблений аналіз динаміки надходження сум податків і можливість прогнозування цієї динаміки;

- забезпечення повного й своєчасного інформування податкових адміністрацій усіх рівнів про податкове законодавство на будь-яку дату обліку, починаючи з поточної і раніш;

- своєчасне інформування адміністрації території, яка обслуговується ДПС, про надходження податків і додержання податкового законодавства;

- скорочення обсягу паперового документообігу;

- підвищення оперативності та якості рішень, які приймаються щодо керування оподаткуванням з метою підвищення ефективності його функціонування.

Таким чином, завдяки функціонуванню зазначеної інформаційної системи АІС «Податки», в податкових органів всіх рівнів ДПС України є можливість вільно отримувати та відповідно надавати на вимогу суду необхідну інформацію щодо стану визначення та сплати суб'єктами господарювання податкових зобов'язань до Державного бюджету, та звітування суб'єктами господарювання до податкових органів щодо наявності матеріальних та трудових ресурсів для здійснення задекларованих видів діяльності.

Проте, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва ДПС на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, не було надано до матеріалів справи документальних підтверджень викладеної в Акті перевірки та запереченні на позовну заяву позиції щодо фіктивної діяльності контрагента позивача ТОВ «Агентство «Віасат» (відсутності в останнього матеріально-технічних та трудових можливостей для здійснення задекларованого виду діяльності), та завдання шкоди Державному бюджету внаслідок таких взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Агентство «Віасат».

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 22.04.2013 р. № 0002692220 та № 0002682220 - є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки висновки Акта перевірки позивача є необґрунтованими, та такими що спростовуються доказами наявними у справі.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимогам ч. 4 ст. 71 КАС України, якою встановлено обов'язок суб'єкта владних повноважень підтверджувати свою позицію відповідними доказами у справі, не виконав вимоги ухвали суду про відкриття провадження у справі, та не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 22.04.2013 р. № 0002692220 та № 0002682220.

Натомість позивач надав суду обґрунтовані письмові пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 22.04.2013 р. № 0002692220 та № 0002682220.

Зважаючи на викладене, та керуючись ч. 6 ст. 71 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В позовній заяві позивач не заявляв вимоги щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 22.04.2013 р. № 0002692220 та № 0002682220.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 14.06.2013 р.