Ухвала суду № 31958800, 05.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2013 р.Справа № 1570/2615/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Шляхтицький .

- Крусяна А.В.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «МАККЕНЛІ» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «МАККЕНЛІ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов дочірнього підприємства «MAKKEHJIІ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001922350 від 17.08.2011 року щодо визначення суми завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 142 974 грн. та штрафні санкції у сумі 1 грн.

У своєму позові позивач зазначив, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено невиїзну позапланову перевірку ДП «MAKKEHJIІ» з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Чорноморська будівельна група» за квітень 2011 року, за результатами якої складено акт від 11.08.2011 року № 5723/23-5/31976757, яким визначено порушення позивачем п. 198.1. п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за квітень 2011 року у сумі 61124 грн. та залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі - 81850 грн. Па підставі згаданого акта перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.08.2011 року № 0001922350, яким визначена сума завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 142 974,00 грн. Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню. Позивачем у позові викладені обставини господарських операцій, що відбувались між ним та TOB «Чорноморська будівельна група», а саме, виконання укладеного із вказаним контрагентом договору підряду на будівництво об'єкта, внаслідок чого були складені відповідні податкові накладні, на підставі яких суми ПДВ, сплачені за виконані роботи, включені позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2011 року. Позивачем було здійснено часткову оплату виконаних робіт, та на кінець періоду, який перевірявся, кредиторська заборгованість за отримані послуги за розрахунками з TOB «Чорноморська будівельна група» становить 788456,6 грн. При цьому позивачем зазначено, що в обґрунтування виявлених порушень відповідач посилається на акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «Чорноморська будівельна група» від 01.07.2011 року № 1806/23-5/35502943, яким встановлено, що у останнього відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, у зв'язку з чим згідно з ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами містять ознаки нікчемності. Посилаючись на вказані норми цивільного законодавства, позивач вказує на те, що відповідач, роблячи висновки про неможливість генпідрядника за договором підряду виконувати свої договірні зобов'язання, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків, що може свідчити про недійсність такого правочину, що не є тотожнім нікчемному правочину. Відповідач без встановлення факту недійсності правочину у судовому порядку безпідставно посилався на вказані обставини, встановлюючи порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Відповідач надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що проведеною перевіркою ДП «МАККЕНЛІ» встановлено, що останнім укладено договір підряду з TOB «Чорноморська будівельна група» від 09.11.2010 року № 05/10, відповідно до якого генпідрядник зобов'язується в порядку та строки, передбачені договором, здійснити будівництво об'єкту, а замовник зобов'язується надати фронт робіт. Об'єкт - площа земельної ділянки (1, 678 га) в районі с. Фонтанка Комінтернівського району Одеської області для робіт по будівництву багатоквартирних житлових будинків. Суми ПДВ, сплачені позивачем у вартості отриманих робіт, включені позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2011 року. На кінець періоду, що перевірявся, кредиторська заборгованість за виконані роботи становить 788456,6 грн. При цьому відповідачем зазначено, що перевіркою контрагента позивача встановлено, що згідно з ч. 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України угоди TOB «Чорноморська будівельна група» з його контрагентами містять ознаки нікчемності через відсутність у вказаної юридичної особи необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а підприємство не знаходиться за місцезнаходженням. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, на думку відповідача, він не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відповідно до п. 1.4.2 наказу ДПА України від 18.04.2008 року № 266 вигодонабувач - суб'єкт господарювання (платник ПДВ) - виробник або отримувач (товарів, послуг), що здійснює господарські операції з використанням вигодоформуючих суб'єктів (у тому числі по ланцюгу поставки товару), діяльність яких спрямовано на отримання податкової вигоди. Оскільки позивач у квітні 2011 року штучно сформувало основну частину податкового кредиту за рахунок TOB «Чорноморська будівельна група», воно є вигодонабувачем. Посилаючись на норми п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, відповідач вказує, що ДП «МАККЕНЛІ» безпідставно включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у квітні 2011 року суму ПДВ у розмірі 142973,93 грн. по постачальнику TOB «Чорноморська будівельна група», чим завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за квітень 2011 року у сумі 61 124 грн. та залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду - у сумі 81850 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням Дочірнє підприємство «МАККЕНЛІ» звернулося з апеляційною скаргою на зазначену постанову, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що ДПІ у Приморському районі було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ДП «МАККЕНЛІ», код за ЄДРПОУ 31976757, з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Чорноморська будівельна група», код ЄДРПОУ 35502943, за квітень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 11.08.2011 року № 5273/23-5/31976757. Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ДП «МАККЕНЛІ» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за квітень 2011 року у сумі 61124 грн. та залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі -81850 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки ДПІ у Приморському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.08.2011 року № 0001922350, яким ДП «МАККЕНЛІ»зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість від 20.05.2011 року за квітень 2011 року у розмірі 142974 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 грн. Наведене рішення оскаржене позивачем до суду.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з вимогами п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби. У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ»з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з вимогами п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Судова колегія встановила, що згідно з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів податкової декларації з податку на додану вартість, поданої позивачем за квітень 2011 року, до складу податкового кредиту з ПДВ у квітні 2011 року позивачем віднесено суму ПДВ у розмірі 142973,93 грн., сплачену ТОВ «Чорноморська будівельна група», інн 355029415532 (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ № 230199 від 29.04.2009 року № 100224737).

При цьому у квітні 2011 року позивачем по рядку 10.1 Декларації задекларовано показник 142974 грн., а по рядку 19 «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) періоду»- 61124 грн.

Як вбачається з акта перевірки, висновок відповідача щодо встановлених порушень позивачем податкового законодавства ґрунтується на висновках, викладених в акті перевірки ТОВ «Чорноморська будівельна група» від 01.07.2011 року № 1806/23-5/35502943, яким встановлено, що угоди, укладені ТОВ «Чорноморська будівельна група», мають ознаки нікчемності, що, на думку відповідача, зокрема, свідчить про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та вказаною юридичною особою.

Суд першої інстанції вірно критично оцінив висновок відповідача щодо нікчемності укладених між позивачем та його контрагентом договору, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Чорноморська будівельна група»прямо не встановлена законом, тоді як інших доказів недійсності згаданих договорів відповідачем до суду не надано.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які, на його думку, свідчать про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентом, на підставі яких був сформований податковий кредит з податку на додану вартість.

Тому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що необхідне дослідити питання реальності господарських операцій, що склались між ДП «МАККЕНЛІ» та ТОВ «Чорноморська будівельна група» у квітні 2011 року.

Судова колегія встановила, що 09.11.2010 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Чорноморська будівельна група» (генпідрядник) було укладено договір № 05/10, згідно з яким генпідрядник зобов'язується в порядку та строки, передбачені договором, відповідно до проектно-кошторисної документації здійснити будівництво об'єкту, а замовник в порядку та строки, передбачені договором, надати генпідрядникові фронт робіт (будівельний майданчик, дозвільну та проектно-кошторисну документацію), здійснювати всі залежні від нього організаційні та правові дії, необхідні для будівництва та здачі об'єкту до експлуатації, приймати виконані роботи, прийняти закінчений будівництвом об'єкт та оплачувати роботи генпідряднику.

Об'єктом згідно з вказаним договором виступає комплекс багатоповерхових житлових будинків для відселення мешканців зсувонебезпечної зони на земельні ділянки в районі вулиць Центральна та Радужна с. Фонтанка Комінтернівського району Одеської області.

Умовами договору передбачено, що в загальному порядку розрахунки за цим договором здійснюються замовником в грошовій формі у наступному порядку: замовник перераховує передплату на розрахунковий рахунок генпідрядника у розмірі 600000,00 грн., наступні платежі здійснюються замовником згідно з графіком фінансування робіт протягом п'яти робочих днів від дати підписання щомісячних актів приймання виконаних робіт, оформлених відповідно до вимог цього договору. Також договором передбачений обов'язок замовника передати генпідряднику на період робіт придатний для виконання робіт будівельний майданчик разом з усіма необхідними для використання ним документами на підставі двостороннього акта. В свою чергу, серед інших обов'язків, договором обумовлений обов'язок генпідрядника надавати замовникові документи, підтверджуючі якість використаних ним матеріалів і устаткування, а також щомісячно надавати замовникові акти виконаних робіт по формі КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт КБ-3.

На підтвердження виконання контрагентом позивача робіт, передбачених згаданим договором, позивачем надано шість актів прийняття виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року на загальну суму ПДВ -142973,91 грн..

Дослідивши надані до суду акти прийняття виконаних будівельних робіт, суд першої інстанції встановив, що вони не відповідають вимогам, що пред'явлені до первинних документів Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме, ч. 2 ст. 9 згаданого Закону, оскільки не містять такого обов'язкового реквізиту первинного документа як дата його складання. Крім того, у вказаних актах прийняття виконаних будівельних робіт не визначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, що також є обов'язковим реквізитом первинного документа відповідно до вимог чинного законодавства України. У судовому засіданні представник позивача не пояснив причини відсутності у складених актах обов'язкових реквізитів.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контрагентом позивача ТОВ «Чорноморська будівельна група» були виписані податкові накладні від 29.04.2011 року № 29 - на загальну суму ПДВ -11564,50 грн. та № 30 - на загальну суму ПДВ -131409,43 грн.. Загальна сума ПДВ по вказаним податковим накладним відповідає загальній сумі ПДВ, визначеній у наданих до суду актах прийняття виконаних підрядних робіт. Водночас, судом встановлено, що в акті прийомки виконаних будівельних робіт № 5 біля підпису замовника визначена дата 30.04.2011 року, а в акті № 6 - аналогічна дата визначена біля підпису генпідрядника. Тобто, одним із учасників вказаних господарських операцій по цих двох актах визначена дата складання акта, а саме 30.04.2011 року. Зазначені обставини свідчать про те, що податкові накладні від 29.04.2011 року були видані до виникнення податкових зобов'язань контрагента позивача, що суперечить положенням п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України та у взаємозв'язку із іншими доказами у справі свідчить про відсутність факту виконання робіт, номінально визначених згаданим договором підряду.

Таким чином, господарські операції позивача із ТОВ «Чорноморська будівельна група»не підтверджені належним чином оформленими первинними документами, тобто, не підтверджено факту реальності відповідних господарських операцій.

Поряд з відсутністю первинних документів на підтвердження факту здійснення господарської операції суд звертає увагу також на той факт, що позивачем не надано будь-яких інших доказів, які б свідчили про виконання сторонами вказаної угоди своїх прав та обов'язків, визначених ними у договорі, зокрема, доказів передачі будівельного майданчика від замовника до генпідрядника, документів, підтверджуючих якість використаних генпідрядником матеріалів і устаткування, які він повинен передавати замовнику, довідок про вартість виконаних робіт КБ-3 тощо.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Частиною 5 зазначеної статті передбачено, що господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що всупереч вказаним нормам права позивачем не надано жодних доказів здійснення бухгалтерського обліку господарських операцій з ТОВ «Чорноморська будівельна група».

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «МАККЕНЛІ» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 10.06.2013 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький