Ухвала суду № 31958731, 13.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2013 р.Справа № 815/898/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів- Турецької І.О, Косцової І.П.

розглянувши в письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року по справі за позовом Приватного підприємства «Маллаті» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення,-

УХВАЛИЛА:

Позивач - Приватне підприємство «Маллаті» (далі ПП «Маллаті») звернувся з позовом до Державної податкової інспекції в Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 13.12.2012 року №0002262201, яким до позивача за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на прибуток застосовано штраф у розмірі 4390, 61 грв.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року - позов задоволено. Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення - рішення відповідача Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 13.12.2012 року №0002262201, яким Приватному підприємству «Маллаті» нараховані штрафні санкції у розмірі 4390,61грн.

В апеляційній скарзі, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду від 18.02.2013 року -скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ проведено невиїзну перевірку своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету, за результатами якої складений акт перевірки №4592/22-2/32642097 від 27.11.2012 року (а.с.6-8).

За результатами перевірки на підставі акту перевірки ДПІ прийняло податкове повідомлення - рішення від 13.12.2012 року №0002262201, яким до позивача за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на прибуток застосовано штраф у розмірі 4390,61грн. (а.с.51).

Пунктом 1.2 ст.1 Закону України від 21.12.2000 року №2181-Ш «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон України №2181-Ш), якій діяв до 01.01.2011 року, визначено, що податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з п.5.3.1 ст.5 Закону України №2181-Ш у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Відповідно до п.6.1 ст.6 Закону у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Судом першої інстанції встановлено, що причиною виникнення спору зі справи став факт зарахування податковим органом сплачених позивачем сум податкових зобов'язань по податку на прибуток в рахунок погашення податкового боргу підприємства всупереч визначеному платником призначенню платежу.

Приймаючи рішення про задоволення цього позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Встановлена ж пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» рівність бюджетних інтересів, яка зводиться до того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, не позбавляє платника як права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 цього ж Закону, так і обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону.

Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків. Відповідно, названим Законом не визначено серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

В акті перевірки від 27.11.2012 року, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, зазначено, що за результатами акту перевірки ПП «Маллаті» від 26.04.2010 року ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 27.04.2010 року №0001112301, яким визначене грошове зобов'язання по податку на прибуток на суму 30545,00грн. (за основним платежем 21953грн., фінансова санкція 8592,00грн.), яке отримане директором ПП «Маллаті» 27.04.2010 року, термін сплати - 07.05.2010 року.

В таблиці акту перевірки зазначено, що позивачем несвоєчасно сплачене узгоджене податкове зобов'язання, а саме 4299,74 грн. сплачено 11.02.2010 року за документом 31822 (затримка 96днів); 17653,26грн. сплачено 16.11.2010 року за документом №2201 (затримка 193дня).

Проте, згідно платіжного доручення від 28.04.2010 року №1532 позивач сплатив 30545,00грн. за «призначенням платежу» податок на прибуток, у тому числі штрафні санкції 8592,00грн. згідно податкового рішення №0001112301 від 27.04.2010 року (а.с.9).

Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, стосовно того, що позивачем своєчасно у встановлений строк, сплачене податкове зобов'язання з податку на прибуток, яке визначене йому контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні від 27.04.2010 року №0001112301

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Малаті» в платіжному доручення від 28.04.2010 року №1532, а саме в реквізиті «Призначення платежу» було надано повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснювалося перерахування коштів, а саме податок на прибуток, у тому числі штрафні санкції 8592,00грн., згідно податкового рішення №0001112301 від 27.04.2010 року .

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення Закону України №2181-Ш не містять будь-яких даних стосовно заборони платнику податків сплачувати податкові зобов'язання за наявності податкового боргу, не встановлює порядку та механізму сплати податкового боргу, не встановлює порядку та механізму стягнення боргу за рахунок сплачених платником податкових зобов'язань, а також не дає повноважень контролюючому органу -податковій службі здійснювати будь-які дії стосовно визначення черговості сплати податків чи погашення боргу, змінювати призначення платежу та без згоди платника розпоряджатися його коштами.

Таким чином, викладені в Акті певевірки висновки ДПІ несвоєчасності розрахунків позивача з бюджетом по податковому зобов'язанню по податку на прибуток визначеному контролюючим органом в податковому повідомленні - рішенні №0001112301 від 27.04.2010 року спростовуються встановленими у даній справі обставинами, у зв'язку з чим спірне податкове повідомлення - рішення від 13.12.2012 року №0002262201 є таким, що не відповідає законодавству та підлягає скасуванню.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив всі обставини справи, прийняв постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року по справі за позовом Приватного підприємства «Маллаті» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з моменту виготовлення її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: