Ухвала суду № 31958681, 20.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"20" червня 2013 р. Справа №910/5185/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Прокуратури Шевченківського району міста Києва

на рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2013р.

у справі № 910/5185/13 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Висока Вежа»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «УкрМегаПоліс»

2) Публічного акціонерного товариства «Київський ювелірний завод»

за участю Прокуратури Шевченківського району міста Києва

про звернення стягнення на заставлене майно

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Банк «Таврика» (далі-позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Висока Вежа» (далі-відповідач), третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «УкрМегаПоліс», про стягнення 13 667 8403,66 грн. за рахунок предмета застави за Договором застави цінних паперів № 05-374/ЗЦП-12 від 19.12.2012 року, а саме: простих іменних акцій в кількості 386014 штук, шляхом набуття позивачем права власності, та зобов'язання зберігача - АТ «Сбербанк Росії» здійснити перерахування простих іменних акцій відповідача з рахунку цінних паперів відповідача на рахунок позивача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.04.2013р. у справі

№ 910/5185/13 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 124 909 500,00 грн. (сто двадцять чотири мільйони дев'ятсот дев'ять тисяч п'ятсот грн. 00 коп.) строкової заборгованості за кредитом, 3 148 403,84 грн. (три мільйони сто сорок вісім тисяч грн. 84 коп.) строкової заборгованості за процентами, 8 401 054,62 грн. (вісім мільйонів чотириста одна тисяча п'ятдесят чотири грн. 62 коп.) простроченої заборгованості за процентами, 219 445,20 грн. (двісті дев'ятнадцять тисяч чотириста сорок п'ять грн. 20 коп.) пені за простроченими процентами за рахунок предмета застави за Договором застави від 19.12.2012 року, а саме: простих іменних акцій в кількості 386014 штук, за ціною, визначеною на підставі оцінки від 19.04.2013 р., проведеної суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Е.Р.С.Т.Е.», що складає 350,00 грн. за одну акцію загальною вартістю 135 104 900,00 грн. (сто тридцять п'ять мільйонів сто чотири тисячі дев'ятсот грн. 00 коп.), шляхом набуття права власності на акції Публічним акціонерним товариством «Банк «Таврика» (01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 92-94, код 19454139) та перерахування простих іменних акцій емітента - публічного акціонерного товариства «Київській ювелірний завод» (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 17, код 00227229) з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Висока Вежа" (03022, м. Київ, вул. Жуковського, буд. 8, код 32920239) № 400505, відкритого у зберігача АТ «Сбербанк Росії», на рахунок Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» у цінних паперах № 0011476, відкритий у зберігача ПАТ «Банк «Таврика» код 1147 та судові витрати.

Не погодившись з зазначеним рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, у якій просить відновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду м. Києва від 25.04.2013р. у справі № 910/5185/13, призначити по справі незалежну судово-економічну експертизу, змінити рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2013 у справі № 910/5185/143 в частині вартості простих іменних акцій ПАТ «Київський ювелірний завод», що належать на праві власності ТОВ «Висока Вежа» в кількості 386 014 штук, переданих в заставу відповідно до договору від 19.12.2012р.

Вивчивши матеріали апеляційної скарги, суд встановив, що зазначена скарга підлягає поверненню скаржнику з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарським судом міста Києва прийнято 25.04.2013р., повний текст підписано 07.05.2013р.

Виходячи з наведеного, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2013р. у справі № 910/5185/13 є 17.05.2013р. (07.05.2013р. + 10 днів).

Проте, скаржником подано апеляційну скаргу через орган зв'язку 01.06.2013р., тобто з пропуском встановленого строку на апеляційне провадження через 15 днів після закінчення цього строку.

У клопотанні про поновлення строків оскарження прокурор посилається як на підставу для поновлення строку на те, що повний текст рішення ним отримано лише 22.05.2013р.

Суд не може погодитися, що зазначена скаржником підстава може вважатися поважною причиною пропуску строку з огляду на таке.

В судовому засіданні 25.04.2013р. судом оголошену вступну та резолютивну частини рішення у справі № 910/5185/13. В цьому ж судовому засіданні приймав участь представник скаржника - прокурор Долгорук С.М., що підтверджується протоколом судового засідання від 25.04.2013р. та не заперечується скаржником.

Отже, прокурору було відомо про прийняте рішення, яке ним оскаржується, в день його прийняття - 25.04.2013р.

Згідно ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Отже, закон зобов'язує суд надсилати повне рішення лише тим учасникам судового процесу, які не були присутні у судовому засіданні. Особи, чиї представники були присутні в судовому засіданні, не позбавлені права отримати таке рішення під розписку безпосередньо в суді.

На зворотному боці рішення зазначеним прокурором проставлено підпис про отримання копії рішення 22.05.2013р. (т.3, а.с.65 зворот). Проте, суд звертає увагу, що прокурор не був позбавлений права звернутися та отримати оскаржуване рішення раніше. Будь-які посилання скаржника на обставини, що перешкоджали йому звернутися та отримати в суді рішення раніше, в матеріалах апеляційної скарги відсутні.

Водночас, на звороті рішення містяться відмітки інших учасників процесу про отримання копії рішення раніше - 16.05.2013р., 18.05.2013р.

У цьому контексті суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Доказів про наявність перешкод у отриманні прокурором копії рішення у період з 07.05.2013р. по 22.05.2013р., матеріали справи та апеляційної скарги не містять.

За таких обставин суд вважає, що посилання скаржника на неможливість своєчасного оскарження рішення у зв'язку з тим, що ним отримано повний текст лише 22.05.2013р., не є поважною причиною пропуску строку, враховуючи, що скаржник (прокурор) знав про таке рішення ще 25.04.2013р.

Інших підстав для відновлення пропущеного строку в матеріалах апеляційної скарги не зазначено.

Як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не врахування якого суперечило б загальним засадам цивільного законодавства. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

У зв'язку з наведеним слід дійти висновку про недоведеність скаржником в установленому законом порядку обставин пропуску пропущеного ним строку та відсутність підстав вважати, що причиною пропуску встановленого строку для подання скарги стали обставини, які були для скаржника об'єктивно непереборними та пов'язаними з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій.

Пропуск скаржником строку, встановленого для подання апеляційної скарги, відбувся у зв'язку з недотримання прокурором визначених процесуальним законом вимог.

Таку позицію в аналогічному питанні висловив також Вищий господарський суд України в ухвалі від 03.10.2011р. у справі № 31/217-16/303.

Виходячи з наведеного, у відновленні пропущеного строку слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути скаржнику.

Керуючись ст. ст. 86, 93, п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Прокуратурі Шевченківського району міста Києва у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги.

2. Апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2013р. у справі № 910/5185/13 з доданими до неї документами повернути Прокуратурі Шевченківського району міста Києва.

3. Матеріали справи № 910/5185/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Агрикова О.В.

Чорногуз М.Г.