Постанова № 31958420, 14.06.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2013 р. Справа №805/6542/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11-10 год.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крилової М.М.

при секретарі Проніні Д.С.

за участю:

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2;

представника відповідача Колода Н.А.,

розглянувши позовну заяву ОСОБА_4 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Горлівського міського управління юстиції Донецької області Колода Наталії Артурівни про визнання дій неправомірними та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Горлівського міського управління юстиції Донецької області Колода Наталії Артурівни про визнання дій неправомірними та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що він придбав у ОСОБА_5 об'єкт незавершеного будівництва готовністю 78% за адресою: АДРЕСА_1. В подальшому, рішенням Центрально-міського районного суду м. Горлівки від 28.03.212 року за позивачем визнано право власності на незавершене будівництво - складу загальною площею 258 кв.м., розташованого на земельній ділянці загальною площею 0,0870 га, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, готовністю 78%. 15.03.2013 року позивач звернувся до відповідача з вимогами здійснити державну реєстрацію права власності на зазначений об'єкт, однак рішенням від 09.04.2013 року відмовлено у вчинені заявлених дій з підстав того, що позивачем не наданий документ, що посвідчує речове право нам земельну ділянку та документ, що надає право на виконання будівельних робіт.

Позивач вважає зазначене рішення протиправним, оскільки діючим законодавством не передбачено надання документу, який надає право на виконання будівельних робіт у разі реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва на підставі рішення суду про визнання права власності. Крім того, позивач зазначив, що він не може здійснити переоформлення оренди земельної ділянки за собою, як за власником нерухомого майна, оскільки право власності на об'єкт є незареєстрованим.

На підставі зазначеного просив визнати протиправними дії Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Горлівського міського управління юстиції Донецької області Колоди Наталії Артурівни щодо відмови у державній реєстрації права власності на незавершене будівництво, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1; скасувати рішення №1484491 від 09.04.2013 року; зобов'язати зареєструвати право власності на незавершене будівництво - складу загальною площею 258 кв.м., розташованого на земельній ділянці загальною площею 0,0870 га за кадастровим номером 1410600000:02:017:0122, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, готовністю 78%.

В судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні прози позову заперечувала та просила відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва від 10.11.2011 року ФОП ОСОБА_5 продав ОСОБА_4 об'єкт незавершеного будівництва - склад, загальною площею 258 кв.м., розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0870 га, за адресою: АДРЕСА_1, готовністю 78%.

Рішенням Центрально-міського районного суду м. Горлівки від 28.03.212 року по справі №2-1097/2012 за ОСОБА_4 визнано право власності на об'єкт незавершеного будівництва - склад, загальною площею 258 кв.м., розташованого на земельній ділянці загальною площею 0,0870 га, за адресою: АДРЕСА_1, готовністю 78%.

15.03.2013 року позивач звернувся до відповідача з вимогами здійснити державну реєстрацію права власності на зазначений об'єкт, однак рішенням від 09.04.2013 року №1484491 відмовлено у вчинені заявлених дій з підстав того, що позивачем не надані усі необхідні документи, а саме: документ, що посвідчує речове право нам земельну ділянку та документ, що надає право на виконання будівельних робіт. Підставою відмови визначені положення ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», п.16,23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703.

Суд вважає таке рішення відповідача необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (у редакції Закону України від 11.02.2010 № 1878-VI із змінами, внесеними згідно із Законом України від 04.07.2012 № 5037-VI; далі - Закон) державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень з 01.01.2013 проводиться державним реєстратором прав на нерухоме майно органу державної реєстрації, а також нотаріусами як спеціальними суб'єктами, на яких покладаються функції державного реєстратора.

При цьому органом державної реєстрації проводиться державна реєстрація прав на нерухоме майно, зокрема: з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно (в тому числі на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна, у зв'язку із внесенням до статутного фонду юридичної особи нерухомого майна); на підставі рішень органів влади (включаючи відповідні рішення суду, що набрали законної сили); речових прав, які виникли до 01.01.2013 та не були зареєстровані відповідно до законодавства України, яке діяло на час їх виникнення.

Як вбачається з оскаржуваного рішення відповідача від 09.04.2013 року №1484491, позивачем для реєстрації не наданий документ, що посвідчує речове право нам земельну ділянку та документ, що надає право на виконання будівельних робіт.

Так, відповідно до частини третьої статті 331 Цивільного кодексу України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Отже, після проведення державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, такий об'єкт набуває цивільну оборотоздатність, що полягає у вільному відчуженні такого об'єкта або переході його від однієї особи до іншої.

Державна реєстрація прав на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться у порядку, встановленому для державної реєстрації прав щодо нерухомого майна, право власності на яке заявлено вперше, з урахуванням особливостей, визначених Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 N 703 (далі - Порядок).

Так, державна реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва проводиться за наявності державної реєстрації речового права на земельну ділянку, на якій розташований такий об'єкт, за заінтересованою особою, яка здійснює його будівництво (пункт 72 Порядку).

До заяви про державну реєстрацію заявником подаються наступні документи:

1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку;

2) витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер);

3) документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт;

4) технічний паспорт на об'єкт незавершеного будівництва, що формується за результатами проведеної технічної інвентаризації;

5) документ про сплату державного мита (крім випадків звільнення від сплати державного мита) (пункт 74 Порядку);

6) документ, що підтверджує плату за видачу витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).

Якщо відповідно до законодавства право на виконання будівельних робіт виникає з моменту повідомлення уповноважених органів, заявник, крім документів, що зазначені у пункті 74 цього Порядку, подає копію документа, що відповідно до законодавства підтверджує факт повідомлення.

Положення розділу II книги третьої Цивільного кодексу України присвячені правовому регулюванню категорії речові права на чуже майно під якими згідно частини 1 статті 395 об'єднуються право володіння, право користування (сервітут), право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право забудови (суперфіцій).

Відповідно до статті 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з частиною другою статті 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Як встановлено судом та вбачається з рішення Центрально-міського районного суду м. Горлівки від 28.03.212 року по справі №2-1097/2012, починаючи з 2004 року земельна ділянка за кадастровим номером 1410600000:02:017:0122, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 була надана Горлівською міською радою ОСОБА_5 в оренду для будівництва складів відповідно до рішення виконавчого комітету Горлівської міської ради від 19.05.2004 року №519, останній договір оренди був укладений 19.05.2011 року.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону та виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Норми статті 141 Земельного кодексу України як одну із підстав припинення права користування земельною ділянкою визначають набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на цій земельній ділянці.

Абзацом восьмим частини першої статті 31 цього Закону передбачено, що набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці, є підставою для припинення договору оренди землі.

Враховуючи вищевикладене, дія договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_5 та виконавчим комітетом Горлівської міської ради припинені, а зобов'язання щодо оренди вказаної земельної ділянки між позивачем та виконавчим комітетом Горлівської міської ради виникатимуть з моменту належного оформлення договору оренди землі згідно вимог чинного законодавства України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація прав на об'єкт незавершеного будівництва та їх обтяжень у випадках, установлених законом, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об'єкта.

Стаття 19 зазначеногоьЗакону встановлює, що державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до п.27 Порядку, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Таким рішенням у спірних правовідносинах є рішення Центрально-міського районного суду м. Горлівки від 28.03.212 року по справі №2-1097/2012.

Суд зазначає, що одним із основних принципів адміністративного судочинства є принцип законність, закріпленій у статті 9 КАС України, яким передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. При застосуванні інших нормативно-правових актів (указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів міністерств тощо) суд повинен перевірити, чи прийняті вони відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України (частина третя статті 9 КАС України).

У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції, закону, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Тобто при застосуванні правових актів суд повинен враховувати їхнє місце в ієрархії національного законодавства - юридичну силу.

Суд вважає, що в даному випадку виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні цього спору підлягає застосуванню саме положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», які виділяють рішення суду, що набрало законної сили, як підставу для державної реєстрації прав.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на це, суд вважає, що відповідач не виконав вимог, встановлених ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в частині доказування та обґрунтування правомірності прийнятого рішення та вчинених дій.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновків, що порушене право позивача підлягає поновленню шляхом визнання протиправними дії відповідача, скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №1484491 від 09.04.2013 року та зобов'язання зареєструвати право власності на об'єкт незавершеного будівництва.

Відповідно до ст.94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, пунктами 2-1, 6 розділу 7 "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Горлівського міського управління юстиції Донецької області Колода Наталії Артурівни про визнання дій неправомірними та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Горлівського міського управління юстиції Донецької області Колоди Наталії Артурівни щодо відмови у державній реєстрації права власності на незавершене будівництво, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Скасувати рішення Реєстраційної служби Горлівського міського управління юстиції Донецької області про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №1484491 від 09.04.2013 року.

Зобов'язати Реєстраційну службу Горлівського міського управління юстиції Донецької області зареєструвати право власності на незавершене будівництво - складу загальною площею 258 кв.м., розташованого на земельній ділянці загальною площею 0,0870 га за кадастровим номером 1410600000:02:017:0122, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, готовністю 78%.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 судовий збір, сплачений при подачі позову в сумі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 14 червня 2013 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 19 червня 2013 року.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Крилова М.М.