Постанова № 31958246, 19.06.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2013 року Справа № 812/4680/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Твердохліба Р.С.,

за участю

секретаря судового засідання Скляровій І.А.

та

представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування рішення від 18 лютого 2013 року № 563,

ВСТАНОВИВ:

23 травня 2013 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування рішення від 18 лютого 2013 року № 563.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він 22 лютого 2013 року отримав рішення від 18 лютого 2013 року № 563, яке в подальшому оскаржив до Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області та Пенсійного фонду України. Позивач вважає рішення від 18 лютого 2013 року № 563 незаконним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на таке.

Рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 18 лютого 2013 року № 563 складено на підставі акта від 18 лютого 2013 року № 553, відповідно до якого позивач у 2011 році здійснював підприємницьку діяльність. ОСОБА_1 не погоджується з зазначеними твердженнями, оскільки ним було прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності та у зв'язку з цим подано заяву від 25 січня 2011 року про припинення підприємницької діяльності та заяву від 26 січня 2011 року про анулювання свідоцтва про сплату єдиного податку. Державним реєстратором Сєвєродонецької міської ради внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Таким чином, на думку позивача, у нього не виникало будь-якого обов'язку подавати звіти до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області.

Крім того, позивач здійснював підприємницьку діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію та, обравши спрощену систему оподаткування був платником єдиного податку відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку на 2010 рік. Як платник єдиного податку позивач сплачував збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України у складі єдиного податку згідно Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

Також позивач зазначає, що рішення від 18 лютого 2013 року № 563 винесене управлінням Пенсійного фонду в м. Сєвєродонецьку Луганської області, яке є приватною юридичною особою та не має жодного відношення до органів Пенсійного фонду України.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач просить суд скасувати рішення від 18 лютого 2013 року № 563.

Позивач у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач - управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області позовні вимоги не визнав у повному обсязі, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що відповідно до пункту 3 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування вважаються платниками єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 6 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску зобов'язані подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду України у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

ОСОБА_1 не подав звіт про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органам Пенсійного фонду України за 2011 рік, про що було складено акт від 18 лютого 2013 року № 553, на підставі якого винесено рішення про застосування штрафних санкцій від 18 лютого 2013 року № 563. У зв'язку з вищевикладеним, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у запереченнях проти позову просив розглянути справу без його участі (а.с. 34).

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок). Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 02 червня 2010 року за № 23830000000007936 (а.с. 20).

ОСОБА_1 є платником єдиного податку та перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку, виданого 01 червня 2010 року Серії З № 712898 (а.с. 21).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області з 02 червня 2010 року за реєстраційним номером 13545, що підтверджується карткою страхувальника, та є платником єдиного внеску (а.с. 72).

Згідно пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 4 частини 2 статті 6 від 08 липня 2010 року № 2464-VI Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Відповідно до пункту 3.2 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № 22-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1014/18309, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.

За неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пункт 4 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Також пунктом 7.2.4 Розділу VІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289 (надалі по тексту Інструкція від 27 вересня 2010 року № 21-5), встановлено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Підставою для прийняття відповідного рішення є акт про зазначене порушення, складений у довільній формі.

Звіт до органів Пенсійного фонду подається особисто фізичною особою, страхувальником або відповідальною особою фізичної особи або страхувальника за місцем взяття на облік в органах Пенсійного фонду (пункт 2.1 розділу ІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № 22-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1014/18309).

Звіт страхувальником повинен подаватися в повному обсязі. У разі неподання однієї із необхідних таблиць звіт не приймається. Звіт, надісланий поштою, не вважається поданим (пункт 2.11 розділу ІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № 22-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1014/18309).

В ході судового розгляду судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2011 звітний рік, при терміні формування та подання звіту до органів Пенсійного фонду України один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом (базовим звітним періодом є календарний рік), не подав, що є порушенням підпункту 4 частини 2 статті 6 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», про що головним спеціалістом відділу персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області складено акт від 18 лютого 2013 року № 553 (а.с. 7; 38-39).

На підставі пункту 4 частини 11 статті 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» рішенням управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 18 лютого 2013 року № 563 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 170,00 грн. (а.с. 8; 40).

Абзацом 2 пункту 7.7 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289, встановлено, що перший примірник рішення протягом трьох робочих днів із дня його винесення надсилається платнику у порядку, встановленому для надсилання вимог, або вручається під підпис керівнику або головному бухгалтеру платника, банку чи фізичній особі - платнику єдиного внеску.

Рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 18 лютого 2013 року № 563 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», та акт від 18 лютого 2013 року № 553 надіслані позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення (а.с. 41). Отримання позивачем зазначених документів 22 лютого 2013 року сторонами не оспорюється.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його до головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області та Пенсійного фонду України. Рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 20 березня 2013 року № 2027/09-10 та Пенсійного фонду України від 19 квітня 2013 року № 23587/09-10 скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 18 лютого 2013 року № 563 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», без змін (а.с. 9; 14).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт не подання позивачем звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку Луганської області за 2011 рік.

Доводи позивача стосовно звільнення його від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки ОСОБА_1 сплачував єдиний внесок у складі єдиного податку відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», суд не бере до уваги, оскільки відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, є платниками єдиного внеску.

Крім того, розділом VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону (пункт 2).

Відповідно до пункту 3 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує єдину державну податкову політику, проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за погодженням із фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Тобто, Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» прямо встановлено, що фізичні особи, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, є платниками єдиного внеску, отже позивач є платником єдиного внеску та повинен нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до цього Закону.

Що стосується доводів ОСОБА_1 стосовно того, що він у 2011 року не здійснював підприємницької діяльності, оскільки позивачем було прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності, суд зазначає, що в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області 26 січня 2011 року подано заяву про закриття підприємницької діяльності та анулюванні свідоцтва про сплату єдиного податку (а.с. 16).

Разом із цим, суд приходить до висновку, що прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності не позбавляє обов'язку позивача подавати звітність до органів Пенсійного фонду України, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, третьому, п'ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється Пенсійним фондом на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, а платників єдиного внеску, зазначених в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою.

Суд, крім випадків витребовування доказів, за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, ґрунтуючись на принципі офіційного з'ясування всіх обставин у справі, згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 11 та частиною п'ятою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України може збирати докази з власної ініціативи.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з офіційного сайту «Державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр» (www.irc.gov.ua), яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання Державної реєстраційної служби» № 816 від 13 липня 2011 року віднесено до сфери управління Державної реєстраційної служби України, є технічним адміністратором єдиних та державних реєстрів, розпорядником яких є Державна реєстраційна служба України та Державна служба України з питань регуляторної політики та підприємництва: Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; Реєстру документів дозвільного характеру; Єдиного ліцензійного реєстру та забезпечує функціонування єдиних та державних реєстрів, відповідає за збереження даних та їх захист від несанкціонованого доступу та руйнування, проводить технічне навчання державних реєстраторів та адміністраторів, видає спеціалізований друкований засіб масової інформації з питань державної реєстрації, здійснює інформаційно-довідкове обслуговування єдиних та державних реєстрів та виконує інші функції, передбачені актами законодавства, дані про провадження підприємницької діяльності ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) містять інформацію про те, що позивач знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності (а.с. 68-69).

Статтею 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлений порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням.

Згідно з частиною 17 статті 47 цього Закону дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Тобто, з огляду на положення статті 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» датою припинення підприємницької діяльності позивача буде дата внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1, а не дата надіслання заяви про припинення підприємницької діяльності, як вважає позивач.

Щодо доводів позивача стосовно того, що управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області не є органом державної влади та у нього не має повноважень на винесення оскаржуваного рішення, суд зазначає, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії НОМЕР_2 управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області зареєстровано в якості юридичної особи. Згідно довідки управління статистики у м. Сєвєродонецьку Луганської області серії НОМЕР_3 управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області за правовим статусом є юридичною особою та за організаційно-правовою формою є органом державної влади (а.с. 22-23).

Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 березня 2008 року за № 209/14900 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Відповідно до пунктів 2.2 та 2.3 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 березня 2008 року за № 209/14900, управління Пенсійного фонду управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах відповідно до покладених на нього завдань забезпечує додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення; контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків, призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій та мають право, серед іншого, застосовувати фінансові санкції, адміністративні стягнення, передбачені законом.

З наведеного випливає, що управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах у прийнятті рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», діють як органи державної влади у здійсненні ними владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкти владних повноважень.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача щодо скасування рішення від 18 лютого 2013 року № 563 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбачено Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

З приписів статей 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач, з урахуванням приписів частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів суду правомірності заявлених позовних вимог. Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність прийнятого рішення, у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати покласти на позивача.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 19 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 21 червня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування рішення від 18 лютого 2013 року № 563 - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 21 червня 2013 року.

Суддя Р.С. Твердохліб