Рішення № 31955703, 18.06.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 червня 2013 року Справа № 913/1173/13

Провадження №3/913/1173/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровський механічний завод», м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області,

до Приватного акціонерного товариства «Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського», м. Луганськ,

про стягнення 82 268 грн. 26 коп.

суддя Секірський А.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - Данилов В.О., юрисконсульт, довіреність №102/1 від 19.04.2013;

від відповідача - Сердюкова І.В., довіреність №7 від 04.01.2013,

в с т а н о в и в:

Суть спору: Товариством з обмеженою відповідальністю «Придніпровський механічний завод» (далі - позивач) заявлено вимогу про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського» (далі - відповідач) заборгованості з урахуванням індексу інфляції в сумі 77589,12 грн., пені - 3906,34 грн., 3% річних - 772,80 грн. за договором №54/01-12 від 23.10.2012.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно договору № 54/01-12 від 23.10.2012 позивач здійснив поставку відповідачу товар - корпус букси № 100.10.020-0СБ у кількості 46 штук, відповідач отримав товар, але зобов'язання по оплаті вказаного товару не виконав у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 77 280,00 грн. Крім того, за порушення строків оплати товару позивачем нараховано та заявлено до стягнення: інфляційні нарахування у сумі 309,12 грн., пеню у сумі 3 906,34 грн., 3% річних за користування чужими грошовими коштами у сумі 772,80 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні подав відзив на позовну заяву № б/н від 18.06.2013, в якому заперечив проти позову з підстав викладених у відзиві.

Зокрема зазначив, що оскільки позивач не здійснив поставку товару в повному обсязі, термін оплати не наступив, відповідно і прострочення грошового зобов'язання зі сторони відповідача не має.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх в судовому засіданні під час судового розгляду справи представників позивача та відповідача, суд встановив такі фактичні обставини.

23.10.2012 між сторонами у справі був укладений договір поставки № 54/01-12 (далі - договір) відповідно до п.1.1 якого, постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідач), а покупець прийняти та оплатити наступні товарно-матеріальні цінності: запасні частини колісних пар для вантажного вагону, в подальшому іменований «Товар». Найменування товару, його асортимент, кількість та одиниця виміру, узгоджуються у Специфікаціях, підписаних сторонами на кожну партію товару, що є невід'ємною частиною договору (а.с. 10-12).

До договору № 54/01-12 від 23.10.2012 сторонами було підписано специфікацію №1 на загальну суму 78 960,00 грн. (а.с. 13).

Відповідно до п. 2.1 договору ціна товару встановлюється за домовленістю сторін та вказується у специфікаціях та виставлених на цих підставах рахунках фактурах.

Згідно п. 3.4 договору датою поставки товару вважається дата оформлення товарно-транспортної накладної.

На підставі п. 4.1 договору оплата за товар здійснюється банківським переказом на розрахунковий рахунок постачальника у наступному порядку:

- часткова передплата у розмірі 0% від суми належної до сплати на підставі специфікації;

- 100% - на протязі 30 днів з дати відвантаження товару зі складу постачальника, якщо інше не обумовлено додатково.

Відповідно до специфікації №1, яка є додатком до договору, сторони передбачили умови оплати наступним чином: протягом 30-ти календарних днів з дати постачання.

Відповідно до видаткової накладної № 127 від 29.10.2012 та товарно-транспортної накладної від 29.10.2012 відповідачу був поставлений товар на загальну суму 77 280,00 грн. (а.с. 14, 16).

Товар був отриманий відповідачем належним чином, без заперечень, що підтверджується підписом уповноваженої особи за довіреністю № 10672 від 25.10.2012 (а.с. 38).

На оплату поставленої продукції, позивачем було виставлено рахунок відповідачу на суму 77 280,00 грн. (а.с. 15).

Відповідач за поставлений товар не розрахувався, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Таким чином, заборгованість відповідача за договором на момент звернення з позовом складає 77 280,00 грн.

07.02.2013 позивач направив відповідачу претензію. Дану претензію, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач отримав 14.02.2013, але відповіді не надав.

За порушення умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 3906,34 грн.

На підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних за користування чужими грошовими коштами у сумі 772,80 грн. та інфляційні нарахування у сумі 309,12 грн.

Оцінивши всі обставини справи, суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зазначена норма Цивільного кодексу України кореспондується з положеннями статті 265 Господарського кодексу України.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Фактичні обставини свідчать, що позивач на виконання умов договору поставляв відповідачеві товар, а відповідач не здійснив оплату поставленого товару у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 77 280,00 грн., яка підтверджується матеріалами справи.

Суд не приймає заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення оплаченої за нього грошової суми.

Відповідач не відмовився від поставленого позивачем товару та прийняв його без зауважень та заперечень, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до п.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, твердження відповідача про те, що термін оплати не наступив та відповідно і прострочення грошового зобов'язання зі сторони відповідача не має, є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв'язку з невиконанням умов договору, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за період з 29.11.2012 по 01.04.2013 пеню в розмірі 3906,34 грн.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і не рухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що у договорі № 54/01-12 від 23.10.2012 сторони не передбачили відповідальності покупця у вигляді стягнення пені за невиконання умов договору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимоги стосовно стягнення пені слід відмовити.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем обґрунтовано нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у сумі 772,80 грн., що підтверджено відповідним розрахунком позивача у позовній заяві.

Що стосується нарахування інфляційних витрат, суд дійшов висновку, що позивачем при нарахуванні інфляційних витрат було допущено арифметичну помилку.

Перерахувавши заявлені позивачем інфляційні витрати суд дійшов висновку, що до стягнення підлягають інфляційні витрати в загальній сумі 154,33 грн.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню частково з віднесенням на відповідача судових витрат у справі на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статями 33, 34, 43, 44, 49, статями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського», 91005, м. Луганськ, вул. Фрунзе, б. 107, корп. 14, код 13392898, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровський механічний завод», 51909, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Дніпропетровська, б. 2, код 31523315, заборгованість за договором № 54/01-12 від 23.10.2012 в розмірі 77 280 грн. 00 коп. (сімдесят сім тисяч двісті вісімдесят гривень 00 коп.), 3% річних в розмірі 772 грн. 80 коп. (сімсот сімдесят дві гривні 80 копійок), інфляційні витрати в розмірі 154 грн. 33 коп. (сто п'ятдесят чотири гривні 33 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 1720 грн. 50 коп. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 копійок), видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.06.2013.

Суддя А.В. Секірський