Постанова № 31955693, 18.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2013 р. Справа№ 910/2621/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Сухового В.Г.

секретар судового засідання: Кац О.В.,

в судове засідання з'явились представники:

від позивача: Забродська К.А. - дов. б/н від 07.11.2012р.;

від відповідача: Азізян Л.С. - дов. б/н від 02.01.2013р.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа»,

на рішення господарського суду міста Києва від 09 квітня 2013 року,

у справі № 910/2621/13 (суддя Курдельчук І.Д.),

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Плюс Україна», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа», м. Київ,

про стягнення 60 144,14 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Дельта Плюс Україна» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ «Фудмережа» про стягнення 60 144,14 грн. (а.с. 2-6).

Рішенням господарського суду міста Києва від 09 квітня 2013 року по справі № 910/2621/13 позовні вимоги задоволено повністю (а.с. 175-179).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09 квітня 2013 року у справі № 910/2621/13 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції задовольняючи позов порушив норми матеріального та процесуального права оскільки не взяв до уваги те, що позивач не надав доказів які б підтверджували прийняття відповідачем товару по накладним № 2034 та № 296, суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідачем не реалізований весь товар, а розрахунок за товар передбачений після його реалізації, також скаржник зазначає, що судом безпідставно стягнуто три проценти річних та інфляційні втрати.

Автоматизованою системою документообігу суду апеляційну скаргу ТОВ «Фудмережа» по справі № 910/2621/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Чорногузу М.Г. Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнка В.В. від 30 квітня 2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/2621/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Чорногуз М.Г., судді: Агрикова О.В., Суховий В.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30 квітня 2013 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 21 травня 2013 року.

Судове засідання неодноразово відкладалось та оголошувалась перерва.

В судовому засіданні 18 червня 2013 року представник ТОВ «Фудмережа» надав суду свої пояснення в яких просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09 квітня 2013 року частково та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме в сумі 49 370,66 грн..

Представник ТОВ «Дельта Плюс Україна» теж надав суду свої пояснення в яких заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

05 липня 2010 року між ТОВ «Фудмережа» та ТОВ «Дельта Плюс Україна» було укладено договір поставки № 4600031354 (далі по тексту договір), (а.с. 26-31).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується поставляти товари по цінах і в асортименті вказаними в специфікації, разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем та підтверджених постачальником замовлень, а покупець зобов'язався приймати такі товари і оплачувати.

Згідно п. 2.1 договору, ціни та товари, що поставляються вказуються в специфікаціях та товарних накладних, які з моменту їх підписання, є невід'ємною частиною договору. Ціни вказуються в національній валюті, включаючи ПДВ, а також вартість упаковки, маркування і доставки товарів постачальником у вказане замовником місце поставки.

Пунктом 6.1. договору поставки сторони погодили, що при наданні постачальником всіх, належним чином оформлених, накладних і товаросупровідних документів, покупець оплачує поставлений через 30(тридцять) календарних днів з моменту реалізації товару.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору поставки він поставив відповідачу товару на загальну суму 97 468,46 грн.

Відповідач частково здійснив оплату за поставлений товар в розмірі - 37 354,74 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 78-89). Також, позивач зазначає, що відповідач повернув йому товар на суму - 2 911,66 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем, за розрахунком останнього склала - 57 202,06 грн. (97 468,46 грн. - 37 354,74 грн. - 2 911,66 грн.).

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи та апеляційну скаргу погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність стягнення боргу з відповідача за неоплачений товар, однак колегія суддів не погоджується з розрахунком суми заборгованості.

За своєю правовою природою, договір укладений між сторонами є договором поставки.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

З видаткових накладних (а.с. 36-77) вбачається, що позивачем поставлено товар на загальну суму 97 468,46 грн. Проте, у накладній № 2034 від 04 жовтня 2010 року (а.с. 46) зазначено товар, який відповідач не замовляв. Сторонами складено і підписано акт про виявлені недоліки де зазначено, що фактично прийнято товар на загальну суму 521,99 коп. (а.с. 170). У накладній № 296 від 08 лютого 2011 року (а.с. 56) теж зазначено товар, який відсутній в замовлені, тому сторони також склали акт про виявлені недоліки № 554521 (а.с. 172) де зазначено, що фактично прийнято товар на загальну суму 1 986,66 коп.

Виходячи з наведеного відповідачем фактично прийнято товар на суму 96 774,49 грн.

Як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків, який наданий позивачем сторонами проведено взаємозалік зустрічних однорідних вимог 2 041,61 грн. (а.с. 220-221).

В пункті 6.2 договору погодили, що покупець має право зменшити суму оплати (провести взаємозалік) на суми вартості товарів, які належать поверненню постачальникові, наданих йому послуг і на інші суми, які повинні бути сплаченні постачальником згідно договору, доповненнями і додатками до нього, шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимогах, на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України, за винятком випадків, коли це заборонено законодавством України. Залік зустрічних однорідних вимог проводиться без підписання сторонами додаткових документів (актів, протоколів тощо).

Відповідач проти вказаного не заперечував.

Крім того, в акті звірки взаєморозрахунків позивач зазначив, що йому повернуто товар на загальну суму 870,05 грн.

Відповідач з таким розрахунком не погоджується та зазначає, що сума повернутого товару становить 2 911,66 грн., однак на підтвердження свої доводів останнім не надано жодних доказів, тому апеляційний господарський суд бере до уваги розрахунок позивача.

Також, колегія суддів зазначає, що в пункті 6.1. договору поставки сторони погодили, що розрахунок за поставлений товар здійснюється після реалізації товару, тому, сума боргу, яка повинна бути стягнута з позивача вираховується за мінусом суми нереалізованого товару.

Відповідачем проведено інвентаризацію майна та встановлено, що загальна сума нереалізованого товару складає 4 251,23 грн. Перелік нереалізованого майна та розрахунок додано до матеріалів справи (а.с. 216-218).

Виходячи з викладеного колегія судів прийшла до висновку, що сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 52 256,86 грн., (96 774,49 грн. сума поставленого товару - 37 354,74 грн. оплачена сума - 2 041,61 грн. сума зарахуванням зустрічних однорідних вимог - 870,05 грн. сума повернутого товару - 4 251,23 грн. сума нереалізованого товару).

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат колегія суддів зазначає, що згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач не надав суду документальних доказів в обґрунтування розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, а саме підтвердження моменту реалізації товару, оскільки оплата за поставлений товар, який передбачено в п. 6.1 договору, повинна бути здійснена через 30 (тридцять) календарних днів з моменту реалізації товару.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні обставин, зокрема, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються, та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; та яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Судом першої інстанції помилково не взято до уваги, що не реалізований товар не повинен оплачуватись відповідачем, помилково включено в загальну суму поставленого товару 693,97 грн. за товар, який не замовлявся відповідачем та не прийнятий останнім, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами, а також безпідставно стягнуто 3 % річних та інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладене колегія судів прийшла до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 09 квітня 2013 року по справі № 910/2621/13 необхідно змінити.

Апеляційну скаргу ТОВ «Фудмережа» на рішення господарського міста Києва від 09 квітня 2013 року по справі № 910/2621/13 задовольнити частково.

Згідно ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено на 86,89 %, а апеляційна скарга на 13,11 % то сума судового збору повинна бути стягнута у такому ж процентному співвідношенні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» на рішення господарського суду міста Києва від 09 квітня 2013 року по справі № 910/2621/13 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 09 квітня 2013 року по справі № 910/2621/13 змінити.

3. Викласти рішення в наступній редакції:

« І. Позовні вимоги задовольнити частково.

ІІ. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» (01103, м. Київ, Залізничне Шосе, 57, ЄДРПОУ 36387249) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Плюс Україна» (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 26, ЄДРПОУ 35086694) суму боргу в розмірі 52 256 грн. 86 коп.

ІІІ. В решті позовних вимог - відмовити.

ІV. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» (01103, м. Київ, Залізничне Шосе, 57, ЄДРПОУ 36387249) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Плюс Україна» (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 26, ЄДРПОУ 35086694) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1494 грн. 95 коп., за розгляд справи місцевим господарським судом.»

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Плюс Україна» (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 26, ЄДРПОУ 35086694) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» (01103, м. Київ, Залізничне Шосе, 57, ЄДРПОУ 36387249) судові витрати у вигляді судового збору за розгляд справи в Київському апеляційному господарського суді в сумі 112 грн. 78 коп.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Справу № 910/2621/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя Чорногуз М.Г.

Судді Агрикова О.В.

Суховий В.Г.