Рішення № 31954625, 22.05.2013, Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 105/1675/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2013 р. Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді - Старової Н.А.,

при секретарі - Рижковій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Джанкой цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 як законних представників малолітніх дітей - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення, зняття з реєстраційного обліку, за участю третьої особи - органу опіки та піклування Джанкойської міської ради АР Крим,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з зазначеною позовною заявою, яку мотивує наступним.

31.03.2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 150 відповідно до якого позичальнику було надано кредит в розмірі 250 000 грн. 00 коп., зі сплатою 14,0 % річних, строком на двадцять років до 28.03.2008 року включно.

З метою забезпечення виконання зобов'язань згідно кредитного договору між сторонами укладений іпотечний договір від 01.04.2008 року, реєстровий номер № 1498, згідно якого предметом іпотеки є житловий будинок з відповідними будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_1.

Рішенням Джанкойського міськрайонного суду від 28.11.2011 року задоволений позов ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 150 від 31.03.2008 року, укладеним між ВАТ«Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 у розмірі 259007 грн. 28 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 233415 грн. 65 коп., заборгованості по процентам в розмірі 22269 грн. 86 коп., пені за простроченою заборгованістю та процентами в розмірі 3321 грн. 77 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння, яке розташоване на приватизованій земельній ділянці розміром 513 кв.м., державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЕ № 077800, виданий Джанкойським відділом земельних ресурсів від 26.03.2008 року, яке складається з житлового будинку літер А, прибудови літер «а», навісу літер «a l», житлового будинку літер Б, та інших будівель - літньої кухні літер В, вбиральні літер Г, сараю літера Д, навісу літера З, гаражу літер Е. споруджень 1-6, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Банку стало відомо про те, що відповідач ОСОБА_1 в порушення умов іпотечного договору зареєстрував в житловому будинку, що є предметом іпотеки відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 05.09.2012 року, 18.09.2012 року відповідачам вручені письмові повідомлення про добровільне звільнення житлового будинку, яка до цього часу відповідачами не виконана.

Посилаючись на ст. 109 ЖК України, ст. 40 Закону України «Про іпотеку» просить виселити із зняттям з реєстраційного обліку, з житлового будинку АДРЕСА_1 відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, які є законними представниками малолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Представник позивача в судове засідання не з'явився, в письмовій заяві просить справу розглянути в його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 в письмовій заяві просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що в спірному приміщенні він проживає разом із малолітніми дітьми - ОСОБА_3, ОСОБА_4, іншого житла не має.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином про час та місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомили.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Джанкойської міської ради АР Крим в письмовій заяві просить справу розглянути без участі представника, заперечує щодо задоволення позову в частині виселення малолітніх дітей.

Суд, дослідивши матеріали справи, докази, які надані сторонами, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

У відповідності зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі представлених сторонами доказів, а ст.ст.10,60 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

31.03.2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 150 відповідно до якого позичальнику було надано кредит в розмірі 250 000 грн. 00 коп., зі сплатою 14,0 % річних, строком на двадцять років до 28.03.2008 року включно.

Згідно змін до Статуту ВАТ «Державний ощадний банк України», що є невід'ємною частиною Статуту, реєстрація яких проведена 07.06.2011 року назва юридичної особи змінена на «публічне акціонерне товариство».

01.04.2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір, реєстровий номер № 1498, згідно якого предметом іпотеки є домоволодіння, яке розташоване на приватизованій земельній ділянці розміром 513 кв.м., державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЕ № 077800, виданий Джанкойським відділом земельних ресурсів від 26.03.2008 року, яке складається з житлового будинку літер А, прибудови літер «а», навісу літер «a l», житлового будинку літер Б, та інших будівель - літньої кухні літер В, вбиральні літер Г, сараю літера Д, навісу літера З, гаражу літер Е. споруджень 1-6, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що належить йому на підставі договору купівлі-продажу. Вартість майна, переданого в іпотеку складає 382521 грн. 00 коп.

Відповідно до умов п.п. 11.1, 11.2 договору іпотеки іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель вправі у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором або основним зобов'язанням, вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Джанкойського мійськрайонного суду №2-271/11 28.02.2011 року, яке набрало законної сили 11.03.2011 року, задоволений позов ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 150 від 31.03.2008 року, укладеним між ВАТ«Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 у розмірі 259007 грн. 28 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 233415 грн. 65 коп., заборгованості по процентам в розмірі 22269 грн. 86 коп., пені за простроченою заборгованістю та процентами в розмірі 3321 грн. 77 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння, яке розташоване на приватизованій земельній ділянці розміром 513 кв.м., державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЕ № 077800, виданий Джанкойським відділом земельних ресурсів від 26.03.2008 року, яке складається з житлового будинку літер А, прибудови літер «а», навісу літер «a l», житлового будинку літер Б, та інших будівель - літньої кухні літер В, вбиральні літер Г, сараю літера Д, навісу літера З, гаражу літер Е. споруджень 1-6, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Джанкойського міськрайонного суду № 2-2318/11 від 30.03.2012 року частково задоволений позов ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення, виселено із житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, в частині задоволення позову в частині виселення ОСОБА_1 відмовлено (а.с.60-61).

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 02.06.2012 року рішення Джанкойського міськрайонного суду № 2-2318/11 від 30.03.2012 року скасоване, в задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що банком не виконані умови ч.1,2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» (а.с.62-63).

Суть позову полягає у виселенні відповідачів на підставі ст. 109 ЖК України, ст. 40 Закону України «Про іпотеку».

Згідно ч. 2,3 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» законодавець установлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 43 постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке. Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39 - 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Позивачем 30.07.2012 року були направлені письмові вимоги про добровільне звільнення із зняттям з реєстраційного обліку з житлового будинку АДРЕСА_1, які були отримані 03.08.2012 року ОСОБА_6, ОСОБА_5 (а.с.81, 18)

Повторно вимоги про добровільне звільнення житлового будинку направлені відповідачам 03.09.2012 року, та отримані 06.09.2012 року ОСОБА_2, 19.09.2012 року ОСОБА_1, ОСОБА_5 06.09.2012 року, ОСОБА_6 10.10.2012 року (а.с.17,18,82).

У добровільному порядку відповідачі не виконали вимогу позивача, житлове приміщення не звільнили, з реєстраційного обліку не знялися.

Суд відхиляє заперечення відповідача в тій частині, що в разі задоволення позову про виселення із спірного житлового будинку, який є предметом іпотеки, будуть порушені права малолітніх дітей.

Пунктом №43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що згідно зі статтею 32 ЦК, статтею 177 СК та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

На час укладання договору іпотеки в житловому будинку, що є предметом іпотеки, в ньому відповідачі зареєстровані не були, що підтверджується довідкою про склад сім'ї від 19.03.2008 року (а.с.12). Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 зареєстровані в спірному приміщенні 30.12.2009 року, що підтверджується відомостями ДМС Джанкойського МВ ГУ МВС України в АР Крим №01-26/790 від 21.05.2013 року.

Відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, однак в частині виселення ОСОБА_1 суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, оскільки судом встановлено, що позивач є власником житлового будинку - предмету іпотеки, фактично він мешкає в спірному приміщенні разом із сім'єю та малолітніми дітьми, в спірному житловому приміщенні знаходяться належні йому речі, що також порушує права іпотекодержателя.

В частині вимог позивача щодо зняття відповідачів з реєстрації за зазначеною адресою суд відмовляє, виходячи з наступного. Так, відповідно до положень ст. 3, п.2 ч.1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання або місця перебування особи - це внесення відомостей про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси одного житла особи чи адреси спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, військової частини до визначених цим Законом документів та до реєстраційного обліку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб. Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. У разі відмови компетентного органу здійснити зняття з реєстрації особи на підставі рішення суду такі дії оскаржуються в порядку встановленому КАС України.

Відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України суд стягує з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5 в рівних частках на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 107 грн. 30 коп., розмір якого визначений Законом України «Про судовий збір» в редакції станом на час звернення позивача на суду. Позивачем сплачено 111 грн. 80 коп., таким чином сума 04 грн. 50 коп. є зайво сплаченою та підлягає поверненню відповідно до положень Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 57, 60, 88, 212, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 як законних представників малолітніх дітей - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення, зняття з реєстраційного обліку, за участю третьої особи - органу опіки та піклування Джанкойської міської ради АР Крим - задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 разом з малолітніми дітьми - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 із житлового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» витрати по сплаті судового збору в розмірі судовий збір в розмірі 26 (двадцять шість) грн. 82 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н. А. Старова