Рішення № 31953627, 19.06.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.06.2013р. Справа № 905/3225/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.

при секретарі судового засідання Петраченко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: товариство з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг», м. Київ

до відповідача: фізичної особи-підприємця Дикої Світлани Юріївни, м. Донецьк

про стягнення заборгованості у розмірі 57 097,74 гривень, пені у розмірі 4 214,22 гривень та 3% річних у розмірі 1 376,47 гривень

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Бернатович К.В.

В судовому засіданні 11.06.2013р. оголошувалася перерва до 19.06.2013р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи-підприємця Дикої Світлани Юріївни про стягнення заборгованості у розмірі 57097,74 гривень, пені у розмірі 4214,22 гривень та 3% річних у розмірі 1376,47 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором оперативного лізингу № 775 від 27.05.2010р.

Відповідач проти позову заперечував, у відзиві зазначив, що вважає договірні правовідносини між сторонами є припиненими з 09.03.2012 року, оскільки ним на адресу позивача після спливу строку дії договору був надісланий лист від 16.03.2012р. щодо зміни умов договору оренди, а саме з проханням продовжити строк дії договору на 10 місяців, що є заявою про зміну умов договору та у зв'язку з недосягненням домовленості щодо внесення таких змін до договору, його дія припинилася, а, отже подальше нарахування лізингової плати є неправомірним.

Позивачем були надані пояснення на відзив відповідача, відповідно до яких зазначено, що 19.03.2012р. лист на який посилається відповідач їм отримано не було, а було отримано кореспонденцію, в якій знаходились копії чеків про сплату лізингових платежів відповідачем, вважає, що договір оперативного лізингу № 775 від 27.05.2010р. є пролонгованим на новий термін.

Позивач в судових засіданнях підтримав вимоги викладені в позовній заяві.

Відповідач в судових засіданнях проти позову заперечував.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представник позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ

27.05.2010р. позивачем (лізингодавцем) та відповідачем (лізингоодержувачем) був укладений договір оперативного лізингу (оренди) №775, відповідно до умов якого предметом цього договору є надання лізингодавцем в користування лізингоодержувачу предмета лізингу ( майна ) для підприємницьких цілей на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів (п.1.1. договору).

Предметом оперативного лізингу за цим договором згідно п.1.2. договору є бувший у використанні автомобіль FAW CA3252 (Евро 2), державний реєстраційний номер АА6179 ЕХ, загальна вартість, якого складає 175000,00 гривень.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу становить 2 місяці з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі згідно з п.4.3. цього договору за умови сплати ним лізингових платежів та належного користування предметом лізингу за цим договором.

За користування майном лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 до цього договору) (п.3.1. договору).

Приймання лізингоодержувачем майна в лізинг оформляється шляхом складання акту приймання-передачі, що підтверджує якість, комплектність, справність предмета лізингу і відповідність техніко-економічним показникам. Акт приймання-передачі підписується повноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін (п.4.3. договору).

В матеріалах справи міститься акт приймання - передачі майна від 09.06.2010р.

Додатковою угодою №1 від 21.07.2010р. сторонами п.2.1. договору №775 від 27.05.2010р. був викладений в наступні редакції: строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу становить 5 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі згідно з п.4.3. цього договору за умови сплати ним лізингових платежів та належного користування предметом лізингу за цим договором. Відповідно до зазначеної додаткової угоди в новій редакції був викладений і додаток №1 до договору (графік сплати лізингових платежів).

Додатковою угодою №2 від 07.12.2010р. сторонами п.2.1. договору №775 від 27.05.2010р. був викладений в наступні редакції: строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу становить 12 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі згідно з п.4.3. цього договору за умови сплати ним лізингових платежів та належного користування предметом лізингу за цим договором. Відповідно до зазначеної додаткової угоди в новій редакції був викладений і додаток №1 до договору (графік сплати лізингових платежів).

Додатковою угодою №3 від 07.09.2011р. сторонами п.2.1. договору №775 від 27.05.2010р. був викладений в наступні редакції: строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу - до 09.03.2012р. Відповідно до зазначеної додаткової угоди в новій редакції був викладений і додаток №1 до договору (графік сплати лізингових платежів).

Відповідно до акту повернення автомобілів з лізингу від 06.11.2012р. відповідачем був повернутий позивачу предмет лізингу.

Позивач посилається на те, що договір оперативного лізингу (оренди) №775 від 27.05.2010р., за відсутністю заперечень позивача щодо користуванням відповідачем майном, є пролонгованим на тих самих умовах і на той самий термін, тобто до 09.12.2013р., в зв'язку з чим просить суд стягнути заборгованість з відповідача зі сплати лізингових платежів за період користування предметом лізингу з 09.03.2012р. по 06.11.2012р., а також пеню та 3% річних.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором фінансового лізингу, який підпадає під правове регулювання норм Закону України «Про фінансовий лізинг», а також статей 806-809 Цивільного кодексу України та статті 292 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона передає другій стороні у користування майно на певний строк і за встановлену плату.

На підставі п.3 ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Так, відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів визначається в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України лізингові платежі мають здійснюватися незалежно від результатів господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарський кодекс дійсно передбачає певні особливості щодо визначення умов продовження строку дії договору на новий строк.

Так, відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, якщо ст. 764 Цивільного кодексу України передбачає, що договір продовжується за відсутності заперечень з боку тільки орендодавця, то ст. 284 Господарського кодексу України передбачає, що умовою продовження строку дії договору на новий термін є відсутність заяв з боку як орендодавця так і орендаря про зміну чи припинення договору.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач 16.03.2012 року, на адресу позивача направив лист, відповідно до якого просить позивача продовжити строк оренди автомобіля FAW3252, державний номер AA 6179 EX, на десять місяців.

Даний лист відповідача кваліфікується судом як заява про зміну умов договору, а саме визначення нового терміну користування предметом лізингу за договором оперативного лізингу (оренди) №775 від 27.05.2010р., що з огляду на наведені вище положення закону має своїми наслідками припинення попереднього договору та виникнення нової пропозиції про укладення договору на нових умовах.

Докази отримання такого листа відповідача 19.03.2012р. позивачем підтверджуються відміткою компанії V.I.P. Express.

Позивач наполягає на тому, що не отримував листа відповідача від 16.03.2012р., а отримав 19.03.2012р. кореспонденцію через компанію V.I.P. Express, в якій знаходились чеки про сплату лізингових платежів відповідачем, водночас жодних доказів на підтвердження отримання документів, відмінних від тих, про відправлення яких заявляє відповідач.

Надавши доводам сторін в цій частині належну юридичну оцінку в контексті ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що укладений сторонам договір не передбачає здійснення листування між сторонами у певний спосіб, на кшталт, шляхом складання опису вкладення із зазначенням найменування документів, що здаються для відправлення відповідній почтовій службі, суд дійшов висновку, що матеріалами справи факт отримання позивачем листа відповідача від 16.03.2012 року є підтвердженим належними та допустимими доказами.

Строк дії договору був визначений сторонами до 09.03.2012 року.

Оскільки наданий відповідачем лист від 16.03.2012р. презюмує його бажання змінити умови договору, а враховуючи те, що сторонами не було досягнуто інших домовленостей ніж тих, які визначені договором оперативного лізингу (оренди) №775 від 27.05.2010р. та укладених додаткових угод до нього, то суд приходить до висновку про припинення дії договору оперативного лізингу (оренди) №775 від 27.05.2010р. - 09.03.2012р.

За приписами ст.291 Господарського кодексу України, правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Позивач посилається на те, що за період користування предметом лізингу з 09.03.2012р. по 06.11.2012р. у відповідача утворилася заборгованість зі сплати лізингових платежів по договору у розмірі 57097,74 гривень, а у зв'язку із порушенням строків сплати лізингових платежів за цей період він також нараховує пеню у розмірі 4214,22 гривень, 3% річних у розмірі 1376,47 гривень.

Надаючи оцінку доводам позивача та враховуючи вищевикладене, а саме те, що договір оперативного лізингу (оренди) №775 від 27.05.2010р. є припиненим з 09.03.2012р., суд дійшов висновку, що у позивача відсутні правові підстави для нарахування лізингових платежів за період з 09.03.2012р. по 06.11.2012р. на загальну суму 57097,74 гривень, а також в зв'язку із чим відсутні правові підстави для нарахування пені та 3% річних.

Матеріалами справи підтверджуються, що за період дії договору оперативного лізингу (оренди) №775 від 27.05.2010р. відповідачем були сплачені лізингові платежі, і за цей період у нього заборгованість відсутня.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Шляхом дослідження всіх матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що позивач не довів порушення своїх прав, в зв'язку з чим відмовляє позивачу у задоволені позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 77, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг» до фізичної особи-підприємця Дикої Світлани Юріївни про стягнення заборгованості у розмірі 57097,74 гривень, пені у розмірі 4214,22 гривень та 3% річних у розмірі 1376,47 гривень - відмовити.

У судовому засіданні 19.06.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 20.06.2013 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник