Ухвала суду № 31953150, 10.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2013 року м. Київ К/9991/69881/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Моторного О.А.,

суддів: Борисенко І.В., Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.05.2010

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2012

по справі № 2а-3413/09/0970

за позовом Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Івано- Франківської регіональної філії

до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.05.2010, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2012, задоволено позов про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську від 27.11.2003 № 0014692312/0, № 00147121312/0, № 0014702312/0 та від 23.12.2003 № 0014692312/1, № 00147121312/1, № 0014702312/1.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом комплексної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2001 по 01.10.2003, складений акт № 1034/23-2-259/22199717 від 24.11.2003, в якому зафіксовано наступні порушення:

- ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» та Постанови Кабінету Міністрів України № 557 від 22.04.2003 «Про норматив і порядок відрахування до спеціального фонду Державного бюджету України частин прибутку (доходу) державними не корпоратизованими та корпоратизованими, казенними підприємствами ат їх об'єднаннями», у зв'язку з чим підприємством не нараховано та не сплачено відрахування у розмірі 15 відсотків обсягу чистого прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році в сумі 26 200,00 грн.;

- п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку із чим позивачем не нараховано та не внесено до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток підприємств на суму держдевідендів, які становлять 7 800,00 грн.;

- пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», через що підприємством не подано декларацію з податку на прибуток за 2002 рік.

На підставі акта перевірки та за наслідками адміністративного оскарження, відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0014692312/0 від 27.11.2003, № 0014692312/1 від 23.12.2003 про визначення податкового зобов'язання за платежем «частина прибутку (доходу) господарських організацій (державних, казенних підприємств та їх об'єднань), що вилучаються до бюджету» в розмірі 39 300,00 грн.;

- № 0014702312/0 від 27.11.2003, № 0014702312/1 від 23.12.2003 про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 170,00 грн.;

- № 0014712312/0 від 27.11.2003, № 0014712312/1 від 23.12.2003 про визначення податкових зобов'язань з єдиного податку на підприємницьку діяльність в розмірі 9 360,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Статтею 52 Закону України « Про Державний бюджет України на 2003 рік» встановлено, що згідно зі ст. 18 Закону України «Про підприємства в Україні» державні не корпоратизовані та корпоратизовані казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році до загального фонду Державного бюджет України частину прибутку (доходу).

Норматив і порядок відрахування зазначеної частини прибутку (доходу) встановлюється Кабінетом Міністрів України з метою забезпечення надходжень до загального фонду Державного бюджету України в обсязі не менше 400 000,00 грн.

Відрахування частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році здійснювалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 557 від 22.04.2003 «Про норматив і порядок відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державним не корпоратизованими та корпоратизованими, казенними підприємствами та їх об'єднаннями» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності із зазначеною постановою, відрахування до загального фонду державного бюджету в частині прибутку (доходу), розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, здійснюється державними не корпоратизованими та корпоратизованими, казенними підприємствами та їх об'єднаннями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році у розмірі 15 відсотків обсягу чистого прибутку (доходу), а державними сільськогосподарськими підприємствами, які постраждали у 2003 році від стихійного лиха. - у розмірі 5 відсотків. Перелік таких сільськогосподарських підприємств встановлюється Міністерством аграрної політики за погодженням з Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від Чорнобильської катастрофи і Міністерством фінансів.

Визначена частина доходу (прибутку) сплачується у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств і зараховується на відповідні рахунки з обліку надходжень до загального фонду державного бюджету, відкриті в органах державного казначейства.

Отже, на позивача поширювалися вимоги ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» щодо сплати частини прибутку до загального фонду державного бюджету. При цьому, статус позивача як платника єдиного податку не позбавляє його обов'язку відраховувати відповідну частину прибутку до загального фонду державного бюджету у встановленому законом порядку.

Однак, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, у податкового органу не було правових підстав вважати суму зазначених внесків податковим зобов'язанням, та, відповідно, визначати таку суму, застосовуючи положення пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та застосовувати до позивача штрафні санкції на підставі пп.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 цього ж Закону, оскільки у складі переліку загальнодержавних податків та зборів, встановленому ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» відсутній такий платіж, як частина прибутку (дивіденди), що сплачується до бюджету таким суб'єктом господарювання як позивач.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 557 від 22.04.2003, інформацію щодо сплачених обсягів частини прибутку (доходу) згідно з пунктом 2 цієї постанови підприємства подають за формою, встановленою Державною податковою адміністрацією, центральним органам виконавчої влади, до сфери управління яких вони належать та разом з декларацією з податку на прибуток підприємств органам державної податкової служби.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність визначення шляхом прийняття податковим органом повідомлень-рішень відповідних сум частини прибутку (доходу) господарських організацій (державних, казенних підприємств та їх об'єднань), що вилучаються до бюджету та застосування штрафних (фінансових) санкцій, оскільки такі платежі не відносяться до податків, зборів та інших обов'язкових платежів, та відповідно, про відсутність правових підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання податкової звітності, так як подання інформації щодо вказаних платежів проводиться за установленою формою, а не шляхом скерування податкових декларацій.

Крім того, як свідчать матеріали справи, протягом 01.07.2001 - 01.10.2003 позивач був зареєстрований як платник єдиного податку відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

За наведених обставин, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.05.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль