Постанова № 31953131, 19.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2013 року м. Київ К-32026/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Городище-Пустоварівський цукровий завод» на постанову Господарського суду Київської області від 29.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2010 по справі №485/18-06 за позовом Публічного акціонерного товариства «Городище-Пустоварівський цукровий завод» до Державної податкової інспекції у Володарському районі (Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції) про скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Публічного акціонерного товариства «Городище-Пустоварівський цукровий завод» (далі - ПАТ «Городище-Пустоварівський цукровий завод», позивач) до Державної податкової інспекції у Володарському районі (Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції) (далі - ДПІ у Володарському районі, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2006 №0000912301/0.

Постановою Господарського суду Київської області від 29.04.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2010, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач 12.10.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 13.10.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просив скасувати постанову Господарського суду Київської області від 29.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2010, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 13 Конституції України, ст. 55, ст. 87 Господарського Кодексу України, ст. 15, 37 Закону України «Про господарські товариства», ст.ст. 1, 2, 4, 9 Бюджетного Кодексу України, ст. 1, ст. 20 «Про систему оподаткування», приписи Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для визначення Публічному акціонерному товариству «Городище-Пустоварівський цукровий завод» податкових зобов'язань згідно спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 25.10.2006 №82-2301-00372428, про порушення позивачем вимог ст. 67 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» та абз.2 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.2006 №678 «Порядок нормативи відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної господарської діяльності у 2006 році» в наслідок не проведення відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку з суми частки яка входить до статутного фонду підприємства, і яка належить державі, в розмірі 236115,39грн.

Статтею 67 Закону України «Про Державний бюджету України на 2006 рік», серед іншого, установлено, що господарські організації: державні, в тому числі казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до Державного бюджету України частину прибутку (доходу). Для акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніх підприємств, а також господарських організацій, у статутних фондах яких є частка комунальної власності, зазначені відрахування провадяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної або комунальної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах. Порядок і норматив відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Закон про Державний бюджет України встановлює, зокрема, основи регулювання податкових відносин у частині спрямування податків до Державного бюджету як елементу його доходної частини.

Положення ст. 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не визнані неконституційними, а тому були обов'язковими до виконання зазначеними у них господарськими організаціями.

Таким чином, на ПАТ «Городище-Пустоварівський цукровий завод», як на акціонерну компанію у статутному фонді якої державі належить частка (акції, паї), поширювалися вимоги ст. 67 Закону України «Про Державний бюджету України на 2006 рік» щодо сплати частини прибутку до загального фонду державного бюджету.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що державна частка у статутному фонді позивача на період перевірки становила 9,0963%, а тому він зобов'язаний виконувати вимог ст. 67 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.2006 №678 щодо сплати до загального фонду Державного бюджету України відрахування частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв).

Разом з тим, судом залишено поза увагою, що у податкового органу не було правових підстав вважати суму вказаних внесків податковим зобов'язанням, та, відповідно, визначати таку суму, застосовуючи положення п.п. «б» п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки у складі переліку загальнодержавних податків та зборів, встановленого ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», викладеного Законом України від 18.02.1997 №77/97-ВР в новій редакції (із змінами та доповненнями, у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), відсутній такий платіж, як частина прибутку (дивіденди), що сплачуються до бюджету таким суб'єктом господарювання, як акціонерне товариство у статутному фонді якого є державна частка.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 14 вказаного Закону (пункт 3 частини першої статті 14 в редакції Закону України від 24.12.2002 №349-IV) прирівняними до податку на прибуток є зобов'язання зі сплати до бюджету дивідендів лише державних некорпоратизованих, казенних або комунальних підприємств, яким підприємство не було.

Дотримання при сплаті даних відрахувань строків, встановлених для сплати податку на прибуток, є обов'язком позивача визначеним п. 7 «Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2006 №678.

Вказаний порядок розроблений на виконання статті 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» і його приписи щодо сплати платежу у строки, визначені для сплати податку на прибуток, не прирівнюють такий платіж до податку, збору (обов'язкового платежу), що встановлюються виключно законами про оподаткування.

Таким чином, виплати мали бути здійснені на виконання вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», а не в наслідок рішень емітента корпоративних прав, про які йдеться у п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», і виплати на виконання вимог цього ж Закону не можуть ототожнюватися з дивідендами, поняття яких визначається п.1.9 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За таких обставин, необхідно визнати правомірним визначення позивачеві контролюючим органом до сплати до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах, що передбачено ст. 67 Закону України «Про Державний бюджету України на 2006 рік». Визначення ж такого платежу у якості податкового зобов'язання на підставі п.п. «б» п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є неправомірним, у зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Оскільки обставини у справі встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального права, що призвело до неправильних висновків та, відповідно, ухвалення частково незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції вважає за необхідне змінити останні, скасувавши податкове повідомлення-рішення від 31.10.2006 №0000912301/0 в частині визначення платежу з частини прибутку податковим зобов'язанням.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 222, 223, 225, 232 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

ПОСТАНОВИЛА :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Городище-Пустоварівський цукровий завод» задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Київської області від 29.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2010 по справі №485/18-06 змінити, виклавши її резолютивну частину у такій редакції: «Позовні вимоги задовольнити частково. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.10.2006 №0000912301/0 в частині визначення Публічному акціонерному товариству «Городище-Пустоварівський цукровий завод» платежу з частини прибутку у розмірі 236115,39грн. податковим зобов'язанням». В іншій частині в задоволенні позову відмовити».

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв