Ухвала суду № 31952705, 11.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" червня 2013 р. м. Київ К/9991/66421/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Приходько І. В. Шипуліна Т. М. Малюги Ю. В. Ротарь І. В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової службина постанову та постановуОдеського окружного адміністративного суду від 19.09.2011 року Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 рокуу справі№ 2а/1570/1639/2011за позовомОдеської залізниці до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2011 року у справі № 2а/1570/1639/2011 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі від 08.02.2011 року № 0000181510 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 429 774,70 грн. та штрафних санкцій в сумі 107 443,68 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 року апеляційну скаргу Одеської залізниці задоволено. В задоволенні апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі відмовлено. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2011 року у справі № 2а/1570/1639/2011 скасовано. Прийнято нову постанову про задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі від 08.02.2011 року № 0000181510 в частині визначення грошового зобов'язання за основним платежем зі сплати податку на додану вартість в розмірі 840 726,30 грн. та штрафної санкції в розмірі 210 181,58 грн.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема пп. пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника, просить залишити без змін постанову апеляційного суду.

З наданих відповідачем документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Одесі підлягає заміні її правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі позапланової виїзної перевірки Одеської залізниці з питань дотримання вимог податкового, валютного та податкового законодавства складено акт № 22/15-1/01071315/4 від 25.01.2011 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято 08.02.2011 року податкове повідомлення-рішення № 0000181510, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 936 881,00 грн. та штрафні санкції в сумі 234 220,25 грн.

В акті перевірки зазначено, що позивач в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» включив до складу податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 229 009,60 грн. по господарських операціях з контрагентами, якими такі суми податку не декларувались та не сплачувались до Державного бюджету України.

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податковий кредит звітного періоду визначається протягом такого звітного періоду, зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України при розгляді спорів аналогічної категорії.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів про неправомірність спірного повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 229 009,60 грн. та штрафних санкцій в сумі 57 252,40 грн.

Також в акті перевірки зазначено про завищення позивачем податкового кредиту на суму 122 222,10 грн. у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту звітних періодів сум податку на додану вартість по податковим накладним, виписаних в інших відносно таких звітних періодах.

Оскільки положення Закону України «Про податок на додану вартість» не містить будь-якої заборони щодо включення сум податку на додану вартість, сплачених платником податку у минулих звітних періодах, до складу податкового кредиту майбутніх звітних періодів у разі отримання від постачальника, зареєстрованого платником податку на додану вартість, належним чином оформлених податкових накладних, з боку позивача відсутні порушення пп. пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а отже і про відсутність підстав для визначення йому суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 122 222,10 грн. за основним платежем та штрафних санкцій в сумі 30 555,53 грн.

Суд першої інстанції погодився з висновком податкового органу та дійшов висновку про правомірність визначення позивачу податкового зобов'язання в сумі 354 058,30 грн. і застосування 88 514,58 грн. штрафних санкцій у зв'язку із завищенням податкового кредиту внаслідок нікчемності господарських операцій з контрагентами: ТОВ «Донремсервіс», ТОВ «Камень Плюс», ТОВ «Метиз ЛТД», ТОВ «Нива Плюс», ТОВ «Сатурн», ПП «Торкомерс-2009», ПАТ «Луганський міжгалузевий центр».

В основу такого висновку покладені акти перевірок податкових органів, на обліку яких перебувають вказані контрагенти.

Суд першої інстанції свій висновок обґрунтував тим, що позивач не надав вичерпних, оформлених належним чином згідно з вимогами діючого законодавства документів, на підставі яких можливо достовірно визначити реальність господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про обґрунтованість позовних вимог у вказаній частині, оскільки при складані акта №22/15-1/01071315/4 від 25.01.2011 року податковим органом зазначалось, що факти встановлювались на підставі первинних документів, видаткових та податкових накладних, що свідчить про отримання та оприбуткування товарів (робіт, послуг) позивачем, тобто про реальність спірних господарських операцій.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог про скасування повідомлення-рішення в частині податкового зобов'язання з ПДВ на суму 56 146,72 гри. та штрафних санкцій у сумі 14 036,68 грн. у зв'язку із завищенням податкового кредиту, внаслідок віднесення до податкового кредиту послуг з проведення оцінки об'єктів основних засобів для цілей бухгалтерського обліку, суд першої інстанції послався на порушення позивачем пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок віднесення до податкового кредиту послуг з проведення оцінки об'єктів основних засобів для цілей бухгалтерського обліку, а не для цілей податкового обліку, в порядку передбаченому пп. 8.3.1 та пп. 8.3.3 п. 8.3 ст. 8 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту відноситься сума ПДВ, сплачена у зв'язку з придбанням послуг, з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Послуги з оцінки необхідні позивачу для використання у межах господарської діяльності.

Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність застосування до спірних правовідносин пп. пп. 8.3.1, 8.3.3 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки зазначені норми передбачають порядок визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань, необхідних для визначення об'єкту оподаткування податку на прибуток підприємств та не встановлює будь-яких правил щодо формування складу податкового кредиту та віднесення до нього сум ПДВ, які визначаються Законом України «Про податок на додану вартість».

Підставою відмови суду першої інстанції у скасуванні повідомлення-рішення в частині податкового зобов'язання з ПДВ на суму 746,31 грн. та штрафних санкцій у сумі 186,58 грн. став висновок про завищення податкового кредиту внаслідок ненадання залізницею під час перевірки оригіналів чи належно засвідчених копії податкових накладних, які виписані TOB «Торгово-комерційне підприємство «АМЕЛ» та TOB «КП «ФАСАД». При цьому судом зазначено, що дані податкові накладні надано в судове засідання.

З посиланням на ст. ст. 79, 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції правомірно відхилив вказані доводи, оскільки подання доказів в судовому засідання не спростовує їх достовірність та не позбавляє обов'язку суд оцінити зазначені докази.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що місцевий адміністративний суд неправильно встановив обставини щодо ненадання залізницею для перевірки відповідних податкових накладних, хоча з акта перевірки вбачається, що відповідач визнав факт надавання позивачем податкових накладних TOB «Торгово-комерційне підприємство «АМЕЛ» та TOB «КП «ФАСАД», колегія погоджується з висновком суду другої інстанції про задоволення позовних вимог про скасування рішення в частині нарахування зобов'язання з ПДВ на суму 746,31 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 186,58 грн.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Замінити відповідача Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Одесі правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 року у справі № 2а/1570/1639/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді І. В. Приходько

Т. М. Шипуліна