Ухвала суду № 31952673, 11.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" червня 2013 р. м. Київ К/9991/29674/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Борисенко І.В.

Голубєвої Г.К.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС Консалд»

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року

у справі № 2а-1870/3507/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС Консалд»

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СКС Консалд» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (відповідач), в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000722312/0/41489 від 26 травня 2011 року та № 0000732312/0/41485 від 26 травня 2011 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «СКС Консалд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт № 2884/2312/34451495/43 від 29 квітня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000722312/0/41489 від 26 травня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 359 298,00 грн. (287 438,00 грн. - основний платіж, 71 860,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та № 0000732312/0/41485 від 26 травня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 173 906,00 грн. (139 125,00 грн. - основний платіж, 34 781,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 1.22.1 пункту 1.22, пунктів 1.23, 1.32 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 228, частин 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у зв'язку з невключенням до складу валового доходу суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої у звітному періоді, а саме - кредиторської заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Кепітал Енерго Систем», державну реєстрацію якого припинено у зв'язку з визнанням підприємства банкрутом, а також неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості запасних частин до ліфтів, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вакко» на підставі договору поставки № 22/07-09 від 22 липня 2009 року, з підстав його нікчемності.

Також, встановлено порушення ТОВ «СКС Консалд» пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) з огляду на неправомірне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ТОВ «Вакко» в ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про необхідність включення позивачем до складу валових доходів суми кредиторської заборгованості в розмірі 454 711,79 грн., з огляду на те, що ТОВ «Кепітал Енерго Систем» ліквідоване та в нього відсутні правонаступники.

При цьому суди зазначили, що у разі якщо підприємство-кредитор ліквідовано без визнання правонаступництва, то господарське зобов'язання щодо погашення векселів, отримувачем яких він є, припиняється, а перебіг позовної давності щодо заборгованості за такими векселями зупиняється.

Також, судами попередніх інстанцій підтримано правову позицію податкового органу щодо нікчемності договору поставки № 22/07-09 від 22 липня 2009 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Вакко», з огляду на відсутність у постачальника ТОВ «СКС Консалд» основних фондів, трудових та виробничих ресурсів, відсутність вказаного суб'єкта господарювання за юридичною адресою, а також надані в рамках досудового слідства в кримінальній справі № 10460001 пояснення засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ «Вакко» ОСОБА_3 щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства.

Крім того, суди посилались на ненадання позивачем документів на підтвердження транспортування придбаної у ТОВ «Вакко» продукції.

Проте, колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, зважаючи на таке.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону № 334/94-ВР передбачено, що безповоротною фінансовою допомогою є сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

За змістом вказаної норми вбачається, що сума заборгованості платника податку перед іншою особою (кредиторська заборгованість) включається до складу валового доходу платника податку, якщо відпали передбачені законом підстави для стягнення такої заборгованості, у зв'язку з чим товари (роботи, послуги), з придбанням яких у платника податку виникла кредиторська заборгованість, фактично отримані ним безоплатно.

Даний факт має місце в усіх випадках, коли стягнення кредиторської заборгованості з платника податку виключається, зокрема, у випадку припинення юридичної особи кредитора.

Поряд з цим, слід враховувати, що згідно з частиною 1 статті 14 Закону України від 23 червня 2006 року № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок» векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до статті 4 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2374-III «Про обіг векселів в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Статтею 77 Конвенції від 07 червня 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, (далі - Уніфікований закон) передбачено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо, зокрема, індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); позовної давності (статті 70 і 71).

Відповідно до статті 11 Уніфікованого закону будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

Згідно із статтею 16 Уніфікованого закону власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.

Отже, визнання підприємства-кредитора банкрутом та його подальша ліквідація не означає, що видані прості векселі не буде пред'явлено векселедавцю до оплати, оскільки, векселедержатель до припинення своєї діяльності міг передати їх за індосаментом іншій особі.

Відтак для правильного вирішення справи ретельній перевірці підлягали доводи позивача про передачу 01 лютого 2010 року за поставлений ТОВ «Кепітал Енерго Систем» товар п'ятьох простих векселів.

З цією метою судам слід було витребувати у позивача акт прийому-передачі простих векселів від 01 лютого 2010 року та надати йому належну правову оцінку як того вимагає стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Адже, у разі підтвердження вказаної обставини у податкового органу були б відсутні правові підстави для кваліфікації заборгованості позивача як безповоротної фінансової допомоги та, відповідно, включення її до складу валових доходів у відповідності з приписами підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Суди попередніх інстанцій зазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки, не дослідили обставини реальності здійснення господарських операцій з придбання позивачем запасних частин до ліфтів у ТОВ «Вакко», а обмежились виключно посиланням на недоліки правореалізуючих документів.

Проте, у разі підтвердження дійсного виконання відповідних господарських операцій певні недоліки первинних документів, зокрема, їх підписання невстановленою особою, є свідченням недобросовісності постачальника та не можуть слугувати підставою для притягнення платника податку-покупця до відповідальності.

Так само і ненадання документів на підтвердження транспортування продукції не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки, відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Отже, судовим інстанціям потрібно було витребувати у ТОВ «СКС Консалд» та дослідити докази на підтвердження зберігання придбаного у ТОВ «Вакко» товару у відповідній кількості, а також подальше використання платником продукції у власній господарській діяльності.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС Консалд» задовольнити частково.

Скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Борисенко І.В.

Голубєва Г.К.