Ухвала суду № 31952649, 11.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2013 року м. Київ К/9991/15976/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Борисенко І.В.

Голубєвої Г.К.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року

у справі № 2-а-1358/10/0270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська продовольча компанія»

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці

Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька,

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовська продовольча компанія» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (відповідач-1) та Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька (відповідач-2) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0002102340/0 від 24 листопада 2005 року, № 0002102340/1 від 01 лютого 2006 року, № 0002102340/2 від 03 квітня 2006 року, № 0002102340/3 від 13 червня 2006 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позивачем факту сплати сум податку на додану вартість постачальникам.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року апеляційну скаргу ТОВ «Азовська продовольча компанія» задоволено. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2010 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0002102340/0 від 24 листопада 2005 року, № 0002102340/1 від 01 лютого 2006 року, № 0002102340/2 від 03 квітня 2006 року, № 0002102340/3 від 16 червня 2006 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач-2 оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року та залишення в силі постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2010 року.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем-2 проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Азовська продовольча компанія» з питань правильності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень, лютий, березень 2004 року, за результатами якої складено акт № 5468/23/113/30776349 від 11 листопада 2005 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем-2 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002102340/0 від 24 листопада 2005 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4 561 739,00 грн. (3 041 159,00 грн. - основний платіж, 1 520 580,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скаргу позивача задоволено частково, у зв'язку з чим відповідачем-1 остаточно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002102340/3 від 13 червня 2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 351 969,00 грн. (1 567 979,00 грн. - основний платіж, 783 990,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, непідтверджених податковими зобов'язаннями контрагентів по ланцюгу постачання.

Вказаний висновок податковим органом зроблено з огляду на те, що постачальники, які реалізували позивачу продукцію по ланцюгу постачання в другій та третій ланках, не звітують до податкового органу за місцем реєстрації, визнані банкрутами або не знаходяться за юридичною адресою.

Задовольняючи адміністративний позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається в разі поставки товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаної у контрагентів сільськогосподарської продукції, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особами, які мають статус платників податку на додану вартість.

При цьому слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від фактичної сплати контрагентами по ланцюгу постачання податку до бюджету, оскільки, питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

А тому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, однак не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності факту реального вчинення господарської операції та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Борисенко І.В.

Голубєва Г.К.